03 квітня 2024 року Справа № 160/1728/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Мінерали України» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
18 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Мінерали України» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000294/1 від 25.12.2023 року прийняте Дніпровською митницею.
В обґрунтування позову зазначено, що Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000294/1 від 25.12.2023 року, яке, на думку позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем до митного органу було подано всі необхідні документи, які не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
08.02.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. При цьому, зазначені розбіжності/невідповідності було наведено з посиланням на конкретні документи, надані декларантом, та з посилання на законодавчі акти України. Проте, документального спростування розбіжностей/невідповідностей, наведених у повідомлені митниці, декларантом не надано. Також, під час дії гарантійних зобов'язань позивачем додаткових документів, які б підтвердили заявлений ним рівень митної вартості, до митниці також не надано. Тому, у зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2023 № UA110050/2023/000294/1.
Отже, відповідач вважає, що посадова особа митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявлених позивачем товарів, діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
16.02.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ТОВ Виробниче об'єднання «МІНЕРАЛИ УКРАЇНИ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 22.12.2023 №UA110050/2023/005684 заявлено партію товару «труби сталеві безшовні, з нелегованої вуглецевої сталі, гаряче деформовані круглого поперечного перерізу, країна походження - Китай» відповідно до специфікації №15 від 30.08.2023 та додаткової угоди від 02.09.2023 №2 до зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2021 № 20211201 (далі - Контракт) між компанією «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED» (Китай) та покупцем ТОВ Виробниче об'єднання «Мінерали України», інвойсу від 04.09.2023 №1-18.
Відповідно до інвойсу від 04.09.2023 року вартість товару було визначено на рівні 16 812,40 доларів США.
Поставка товарів була здійснена на умовах CIF, Gdansk, Польща.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД).
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
- скановані копії документів, зазначених в графі №44 ЕМД під кодами « 0380» - рахунок фактура №1-18 від 04.09.2023, « 0271» - пакувальний лист від 04.09.2023 №б/ н, « 0705» - коносамент від 13.09.2023 №230901852, « 0861» - сертифікат походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00514, « 3530» - страховий поліс від 05.11.2023 №AJIN04F24223EG116714 та « 9610» - копія митної декларації країни відправлення від 11.09.2023 №021720230000232327 надано митному органу без перекладів;
- сертифікат про походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00514, копія декларації країни відправлення 11.09.2023 №021720230000232327 за QR кодом не скануються, що унеможливлює їх перевірку;
- поставка задекларованого за ЕМД товару здійснюється на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 01.12.2021 № 20211201, стороною якого є виробник товару компанія «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED» (Китай). Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД (4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів);
- відповідно до інвойсу від 04.09.2023 №1-18 компанія «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED» (Китай) є продавцем та відправником (експортером) товару одночасно. Але в зазначеному в графі № 44 ЕМД під кодом «0861» сертифікаті походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00514 в графах №1 зазначено що експортером товару є Shenzhen Youyuan Import and Export Co., LTD Shenzhen China, та в графі №11 сертифікат завірено печаткою даного експортеру, що відрізняється від печатки продавця в Контракті;
- в графі № 44 ЕМД під кодом « 9610» митної декларації країни відправлення від 11.09.2023 №021720230000232327 в графі «Внутрішній вантажовідправник» зазначено що експортером товару є Sandong huazhishang Steel Sales CO. Ltd China;
- вище зазначене ставить під сумнів що Контракт від 01.12.2021 № 20211201 є прямий й не супроводжується пов'язаними з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, та поставка задекларованого товару здійснюється на виконання посередницького зовнішньоекономічного контракту;
- відповідно до п.3.1 «Ціна товару та порядок розрахунків» Контракту ціна товару , порядок та умови оплати за кожну партію товару визначаються за згодою сторін і фіксуються в додатках до Контракту. Відповідно до додатку № 15 від 30.08.2023 та додаткової угоди №2 від 02.09.2023 до Контракту, комерційного інвойсу №1-18 від 04.09.2023 загальна фактурна вартість товару на комерційних умовах поставки CIF Gdansk складає 16812,4 дол. США;
- відповідно до п.8 «умови оплати» додатку № 15 від 30.08.2023 та додаткової угоди №2 від 02.09.2023 до Контракту оплата за товар здійснюється шляхом попередньо оплати у розмірі 30% грошовим переказом після підписання поточного додатків до Контракту та 70% після відвантаження товару з порту Китаю згідно комерційного інвойсу проти копії морського коносаменту, що відповідно складає 5043,72 дол.США(30%) та 11768,68 дол.США (70%) від загальної фактурної вартості товару;
- відповідно до додатку № 15 від 30.08.2023 та додаткової угоди №2 від 02.09.2023 до Контракту встановлені умови оплати за оцінюваний товар у розмірі 30% та 70% не кореспондується з наданими до митного оформлення платіжними документами № P230901983 від 01.09.2023 (1727,00 дол.США) та P231109390 від 09.11.2023 (15085,40 дол.США);
- платіжні документи № P230901983 від 01.09.2023 та P231109390 від 09.11.2023, оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначена Платіжна інструкція не містить підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком;
- відповідно до інформації комерційного інвойсу від 04.09.2023 №1-18 оцінювана партія товару на загальну суму 16812,40 дол. США постачається на комерційних умовах CIF Gdansk (Польша). Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010), поставка за терміном CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення;
- декларантом для підтвердження транспортних витрат по доставці товару, який надійшов по коносаменту від 13.09.2023 № 230901852 на комерційних умовах CIF Gdansk, від пункту ОСОБА_1 до митного кордону України згідно гр. 44 ЕМД до митного заявлено (гр44):
- договір транспортно-експедиторського обслуговування від 24.01.2020 № 058/ФСР (сканована копі зазначеного договору до митного оформлення не подано);
- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №26092022 від 26.09.2022, але вантаж надійшов від пункту XINGANG Китай до митного кордону України кораблем та залізничним транспортом. Декларантом надано до митного оформлення договір про перевезення вантажу між Експедитором (ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС») та перевізником який здійснював перевезення товару автомобільним транспортом (ТОВ «ЮВІН ТРАНС»), №26092022 від 26.06.2023 р.;
- відповідно до п. п. 1.2, п. 1 договору конкретні умови кожного замовлення (вид, кількість, маса вантажу, маршрут та термін перевезення, одержувач вантажу, а також інші питання, що стосуються виконання договору) зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з перевізником. Крім того форма такої заявки затверджена додатком №1 до договору №26092022 від 26.06.2023 р. Заявку визначену вищезазначеним договором до митного оформлення декларантом не надано;
- також декларантом подано гр.44 ЕМД заявка на ТЕО № 47 від 25.10.2023 по договору ТЕО № 058/ФСР від 24.01.2020, але сканована копія додано заявка на ТЕО № 49 від 06.11.2023; довідку о транспортних витратах за маршрутом TIANJIN Китай до митного кордону України від 30.11.2023 № 30/11/23-2, але товар надійшов по коносаменту від 13.09.2023 № 230901852 на комерційних умовах CIF Gdansk, від пункту XINGANG, тобто є розбіжності у портах відправлення та дає підставу вважати що вартість фрахту не врахована у складові митної вартості; рахунок на оплату на оплату транспортних витрат по договору ТЕО від 24.01.2020 № 058/ФСР від 30.11.2023 №1191. В рахунку від 30.11.2023 №1191 зазначено що рахунок дійсний протягом двох робочих днів з дати виставлення рахунку;
- в Довідці від 30.11.2023 № 30/11/23-2 зазначено, що страхування вантажу не проводилось, але в графі №44 ЕМД під кодом « 3530» зазначено страховий поліс від05.11.2023 №AJIN04F24223EG116714.Сканованакопія договору транспортно-експедиторського обслуговування від 24.01.2021 № 058/ФСР та від 26.09.2022 №26092022, зазначена в графі №44 ЕМД під кодом « 4301» митному органу не надана. Транспортна складова митної вартості товару, заявлених до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена;
- заявлені умови поставки товару передбачають здійснення обов'язкового страхування товару компанією-продавцем. Пунктом 8 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- декларантом до митного контролю надано страховий поліс від 05.11.2023 №AJIN04F24223EG116714, в якому зазначено страхову суму - 18 493,64 дол. США, однак документи, що містять відомості про вартість страхування, декларантом до митного контролю не надано. Оцінювана партія товару по даному страховому полісу з порту XIANGANG Китай за коносаментом від 13.09.2023 № 230901852 відправлена по декларації країни експорту №021720230000232327 від 11.09.2023, але страховий поліс №AJIN04F24223EG116714 має дату видачі 05.11.2023 року, що не кореспондується з коносаментом та ставить під сумнів дані зазначені в даному документі.
В рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 8) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 10) копію декларації країни відправлення. Також декларанту було необхідно надати завірені належним чином скановані копії та переклад всіх документів, наданих митному органу, без перекладу на українську мову, зазначених в графі №44 ЕМД.
25.12.2023 року Дніпровською митницею отримано лист декларанта від 25.12.2023 №2512-1, в якому було повідомлено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №UA110050/2023/005684 від 22.12.2023, у 10-денний термін надаватись не будуть.
До товару №1 ЕМД було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7304398290 «Труби сталеві безшовні гарячедеформовані круглого поперечного перерізу, без теплової ізоляції, загального призначення, з зовнішнім діаметром не більш як 168,3 мм, але не більш як 406,4мм: марка сталі 45 - 21450 кг. Торгівельна марка ZIDA STEEL Виробник SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD.» імпортованого за угодою з виробником «Shandong Zida Steel Group Co., Limited», країна виробництва та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - CIF Gdansk, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за другорядним методом визначенням митної вартості та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 18.12.2023 №UA110140/2023/10372 на рівні - 1,6 дол.США/кг.
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2023 № UA110050/2023/000294/1.
Спірні товари були випущені у вільний обіг від 18.12.2023 №UA110140/2023/10372.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З урахуванням умов поставки Товару за Специфікацією (FOB-порт Далянь, Китай) у даному випадку митна вартість складається з контрактної вартості Товару плюс витрати Позивача по доставці Товару до митного кордону України (перевезення, навантаження/розвантаження, страхування тощо), які сплачено або підлягають сплаті позивачем.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, за результатом опрацювання поданих декларантом документів Дніпровська митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: заявлена митна вартість є нижчою ніж заявлялась раніше; відсутнє страхування товару (СІР); не надано калькуляцію транспортних послуг; невідповідність платіжних документів; невідповідність порту відправлення (різна назва); не включення витрат з експедиторський послуг до складових митної вартості; у митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.
Відповідно до сталої судової практики Верховного Суду з цієї категорії спорів наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 Митного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 815/5414/16, постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 823/128/17 тощо.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обгрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Щодо перекладів поданих документів та сертифікату про походження товару, суд зазначає, що відповідно до ст. 254 МКУ, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
З матеріалів справи встановлено, що всі документи, про які вказує відповідач, були складені англійською мовою, яка є офіційною мовою міжнародного спілкування. Згідно з вимогами цієї ж статті, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Як вбачається з листування між декларантом та митницею, вимоги надати переклад документів за період з 12 грудня по 25 грудня від митниці не надходило.
З приводу сертифікату про походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00514 - повний текст графи №1 сертифікату - «Shenzhen Youyuan Import and Export Co., LTD Shenzhen China, O/B (order by, українською за дорученням) SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED B2307 CHUANGYE BUILDING, DONGCHANG EAST ROAD, LIAOCHENG CITY, SHANDONG, CHINA». Суд зазначає, що зі сталою практикою, назва та реквізити Продавця чітко відображаються в сертифікаті походження. Згідно з наданими документами, товар, який був наданий до митного оформлення, поставляється на умовах CIF Gdansk (Польша). Згідно з комерційними умовами CIF, ВСІ витрати по митному оформленню товару у країні експорту лежать на Продавцеві та включаються до ціни товару. Отже, у ціні товару вже включені ВСІ комісійні та брокерські витрати з митного оформлення в Китаї.
Щодо декларації країни відправника, суд зазначає, що будь-які зауваження щодо декларації країни відправника судом не приймаються, оскільки згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ митна декларація країн відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем умов контракту з приводу оплати за товар, суд зауважує, що порушення порядку здійснення попередньої оплати за контрактом не є розбіжністю в наданих до митного оформлення документах та не є порушенням. Поняття «розбіжності в документах» означає, що в одному документі зазначені данні, які не співпадають (або протирічать) даним у іншому документі. З матеріалів справи вбачається, що за поставлений Товар Покупець розрахувався в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами № Р231109390 від 09.11.2023 та№Р230901983 від 01.09.2023.
Крім того, слід зазначити, що загальна сума наданих до митного оформлення платіжних документів повністю співпадає з вартістю товару, яка зазначена в інвойсі. Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Мінерали України» сплатило товар у повному обсязі. Відтак, в даному випадку, розбіжності відсутні.
При цьому, суд зазначає, що митний орган не наділений повноваженнями перевіряти виконання сторонами контракту своїх зобов'язань та вказувати на ті чи інші обставини.
Крім того, слід зазначити, що сплата за товар як передоплата чи після оплата, чи часткова оплата жодним чином не впливає на вартість товару та заявлену митну вартість.
Щодо посилання митного органу на невідповідності платіжних документів, суд зазначає, що всі претензії до платіжних документів №№ P230901983 від 01.09.2023 та P231109390 від 09.11.2023, які митний орган описує, посилаючись на Постанову Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», не мають до цих документів жодного відношення. Розділ 2 даної Постанови, на який посилається відповідач, регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги. Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону «Про платіжні послуги», зазначає, що «платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції». Тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його. До митного оформлення надані повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу, тому ці документи підписані банком. Тобто надані до митного оформлення платіжні документи і платіжна інструкція це два зовсім різних документа. І вимоги до одного з них на другого не поширюються.
Митний кодекс України встановлює, що до митного оформлення надаються 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. (ч.2 ст. 53 МКУ).
Встановлено, що саме такі документи і були надані до митного оформлення.
Щодо посилання відповідача на розбіжності в банківських реквізитах постачальника, суд зазначає, що в наданому до митного оформлення контракті від 01.12.2021 №20211201 в п.11.6 в графі «Адреса та платіжні реквізити сторін» зазначено банківські реквізити одного з банків кореспондент, з якими співпрацює «Перший український міжнародний банк». Банк може співпрацювати та проводити розрахунки з декількома банками-кореспондентами на свій розсуд. При цьому банківські реквізити Покупця (банк, номер рахунку) не змінюються.
Крім того, в наданих платіжних документах було визначено отримувача, контракт та додаткову угоду, за якою сплачуються платежі. Будь-які розбіжності відсутні.
Щодо посилання відповідача на відсутність страхування товару (CIF), суд зазначає, що згідно з умовами поставки CIF, Продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу та нести витрати, пов'язані з придбанням страхування. Відтак, у ціну товару на умовах CIF вже включені витрати Продавця на страхування вантажу. В якості доказу виконання Продавцем умов поставки CIF було надано страховий поліс.
Стосовно тверджень відповідача про невідповідність порту відправлення (різна назва), суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, у місті TIANJIN (Китай) заходиться порт з назвою XIANGANG. За світовими торговими звичаями обидві назви використовуються однаково (інколи їх пишуть у документах разом через риску - «TIANJIN/XIANGANG»). Отже, такі твердження відповідача щодо невірного зазначення порту відвантаження суд вважає безпідставними. Крім того, така обставина є формальною, яка жодним чином не залежить від покупця та не впливає на вартість товару, оскільки це на умовах поставки включається у вартість.
Відтак, відповідач у відзиві на позовну заяву не надав жодного аргументу та пояснень щодо позиції позивача, яка викладена в позовній заяві та не спростував їх.
Суд зазначає, що у рішенні, яке оскаржується, та у відзиві на позов відповідач, всупереч положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України, не зазначив, які документи, вказані у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; або містять ознаки підробки; або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
На переконання суду, у спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При цьому, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Мінерали України» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000294/1 від 25.12.2023 року, прийняте Дніпровською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Мінерали України» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник