29 березня 2024 рокуСправа №160/2206/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2206/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення №262940014809 від 27.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: Україна, 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), яке полягає у не зарахуванні до стажу, період роботи в колгоспі з 01.06.1983 по 31.10.1984 згідно записів №1-2 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 та період роботи з 14.04.2000 по 31.12.2000, та у відмові призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8, ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), зарахувати до стажу, період роботи в колгоспі з 01.06.1983 по 31.10.1984 згідно записів №1-2 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 та період роботи з 14.04.2000 по 31.12.2000, та зарахувати до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 8 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 01.12.2000 по 20.09.2023 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 20.09.2023, відповідно до п. 8 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262940014809 від 27.09.2023 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи. Позивач вважає оскаржене рішення протиправним та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі №160/2206/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14867/24), в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що 20.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та доданими документами. Розглянувши заяву позивача та надані документи, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №262940014809 від 27.09.2023, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Зауважено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно наданої завіреної копії трудової книжки, оскільки документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах (пункт 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України» 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, та періоди роботи з 01.06.1983 по 31.10.1984, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та відпрацьовані вихододні, з 14.04.2000 по 31.12.2000, оскільки відсутні дані про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) своїм правом на подання відзиву не скористалось, незважаючи на отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі 31.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виправлення описки в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №160/2206/24 задоволено. У тексті ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 замість РНОКПП позивача « НОМЕР_3 » постановлено вважати вірним РНОКПП позивача « НОМЕР_1 ».
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою від 23.06.2023 про призначення пенсії за віком та відповідними документами.
За результатом розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.09.2023 №262940014809, яке мотивоване наступним:
Вік заявника 56 років 10 місяців 19 днів. Страховий стаж особи становить 37 років 1 місяць 23 дні (по 30.06.2023).
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі з 01.06.1983 по 31.10.1984 згідно записів №1-2 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та відпрацьовані вихододні; для зарахування вищезазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі (встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві), видану на підставі первинних документів за час виконання роботи;
- період роботи з 14.04.2000 по 31.12.2000 за відсутністю даних про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.198 №794 та листа Пенсійного фонду України від 08.08.2023 №2800-030102-9/44580); з урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням заявником необхідного пенсійного віку (60 років).
Не погоджуючись зі спірним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Частиною 2 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію,- до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацу 1 п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто, у відповідності до положень статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку №637 слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є - трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1. «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3 Порядку №22-1).
Згідно з пунктами 1-8 - 1.9 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі (абзац четвертий пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1).
Зі змісту наведеного слідує, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення виплати пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією повинна подати до пенсійного органу документи про стаж в оригіналі, проте, у разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.03.1984, яку позивачем було надано пенсійному органу для призначення пенсії за віком.
Разом з тим, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 03.03.1984, містяться наступні записи щодо спірних періодів роботи останнього:
- 01.06.1983 - прийнятий в члени колгоспу на підставі наказу №6 від 01.06.1983 (запис №1);
- 31.10.1984 - виведений з членів колгоспу на підставі наказу №11 від 31.10.1984 (запис №2);
- 14.04.2000 - прийнятий до КП «Шляхово-експлуатаційна дільниця Жовтневого району» в м. Києві в порядку переведення з КАТП 273901 машиністом екскаватора 5 розряду механо-технологічної дільниці на підставі наказу №27-к від 14.04.2000 (запис №13);
- 01.12.2000 - переведений водієм вантажної автомашини (3 кл.) механічної дільниці на підставі наказу 104-к від 30.11.2000 (запис №14);
- 10.10.2023 - переведено постійно водієм самоскида МАЗ-5551 другого класу тієї ж дільниці на підставі наказу №100-п від 10.10.2003 (запис №18).
Відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1 вбачається, що позивач має право подати копію трудової книжки, але така книжка має бути завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Тобто позивачем не порушено пункт 2.23 Порядку № 22-1 з причин неподання трудової книжки в оригіналі, що спростовує доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд зазначає, що до страхового стажу зараховуються лише періоди, за які були сплачені страхові внески.
При цьому, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 01.01.2004, як передбачено Законом №1058-IV.
Так, у період до 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці.
Отже, для зарахування до страхового стажу, періоду роботи з 14.04.2000 по 31.12.2000, достатня наявність записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 03.03.1984, яку було надано до Головного управління Пенсійного фонду у місті Києві на момент подачі заяви про призначення пенсії за віком.
Окрім того, суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи.
Суд акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів на підприємстві.
Верховний Суд у постанові 21.02.2018 в справі №687/975/17 висловив позицію про те, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином, на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить уточнююча довідка, позаяк такі недоліки не пов'язані із виною позивача.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджені належним чином, а саме трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 від 03.03.1984, а незарахування спірних періодів роботи позивача від 01.06.1983 по 31.10.1984 та 14.04.2000 по 31.12.2000 до страхового стажу позивача є протиправним.
Окремо суд також звертає увагу на те, що пенсійним органом не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, останній діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з 01.06.1983 по 31.10.1984 та 14.04.2000 по 31.12.2000 до страхового стажу позивача, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 27.09.2023 №262940014809 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
З огляду на наведене, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.06.1983 по 31.10.1984 та 14.04.2000 по 31.12.2000.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд зазначає, що виконання рішення суду в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи за відомостями трудової книжки потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу.
При цьому, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань та суд не обраховує дійсний загальний стаж позивача. Суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Тобто, повноважним органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд (його територіальні органи), а суд не може перебирати компетенцію суб'єкта владних повноважень та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Таким чином, оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування періодів роботи за відомостями трудової книжки до страхового стажу, не проведено обрахунок всього стажу, а отже не перевірено ті умови, з якими Закон №1058-ІV пов'язує наявність в особи права на пенсію за віком, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення їй пенсії. Суд лише здійснює контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 27.09.2023 №262940014809.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1983 по 31.10.1984 та 14.04.2000 по 31.12.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 29.03.2024.
Суддя О.В. Царікова