29 березня 2024 рокуСправа №160/1214/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1214/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 00032684), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
12.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 № 0403034997 “Щодо відмови в призначенні пенсії”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (подання № 1459), направлені листом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2023 № 19066/49-2023, з урахуванням висновків судів по справі № 160/986/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України. На день звільнення зі служби позивач мав вислугу 20 років 08 місяців 02 дні. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №160/986/23 Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи позивача для призначення пенсії за вислугу років. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №0403034997 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 з причин відсутності правових підстав. Таку відмову позивач вважає протиправною, з огляду на те, що позивач є колишнім працівником органів внутрішніх справ, відтак, має право на призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 00032684).
08.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2036/24ел), у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, та зазначив, що за даними подання Департаменту пенсійних питань та соціального захисту про призначення пенсії за вислугу років від 13.11.2023 №1459 ОСОБА_1 звільнений зі служби 10.04.2012, час служби в календарному обчисленні ОСОБА_1 складає 15 років 02 місяці 25 днів, але відповідно до норм Закону для призначення пенсії необхідна календарна вислуга років не менш, ніж 20 календарних років та 6 місяців і більше. Враховуючи вищезазначене, вказує, що підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 10.07.1998 по 10.04.2012 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Згідно з витягом з наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 10.04.2012 №70о/с дск по особовому складу капітана міліції ОСОБА_1 начальника 4-го міського відділення міліції Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління звільнено з 10.04.2012 в запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).
Згідно послужного списку №М-243711 вислуга на 10.04.2012 складає 15 днів 02 місяці 27 днів.
Згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 17.10.2023 вислуга років позивача для призначення пенсії станом на 10.04.2012 становить 20 років 08 місяців 02 дні, у тому числі: час служби в календарному обчисленні - 15 років 02 місяці 26 днів, час служби в пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 05 років 05 місяців 06 днів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №160/986/23 визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо незарахування пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2022 про підготовку та направлення необхідних документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 в адміністративній справі №160/986/23 залишено без змін.
13.11.2023 Міністерством внутрішніх справ України подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання №1459 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №0403034997 «Щодо відмови в призначенні пенсії» ОСОБА_1 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з причин недостатності вислуги років (15 років 02 місяці 25 днів замість необхідних 20 календарних років та 6 місяців).
Не погодившись із такою позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно ч. 4 ст. 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 №393).
Цією постановою установлені періоди проходження відповідної служби, що зараховуються до вислуги років, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а пунктом третім установлено, які періоди проходження служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 №805/3923/18-а дійшов наступного висновку: основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Таким чином, для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Наведені висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Матеріалами справи підтверджено, що вислуга років позивача, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше, ніж 20 календарних років та 6 місяців, а саме: 20 років 08 місяців 02 дні, отже, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Крім того, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №160/986/23 суд дійшов наступних висновків: «З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність підстав про визнання протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо незарахування пільгової вислуги років позивача до його календарної вислуги років та зобов'язання здійснити відповідний перерахунок, що на переконання суду, у даних спірних відносинах буде належним способом захисту порушених прав позивача. З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача щодо незарахування пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років, суд зазначає, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2022 про підготовку та направлення необхідних документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.».
Частиною 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведені обставини в сукупності з наданими доказами у справі свідчать про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №0403034997 «Щодо відмови в призначенні пенсії» ОСОБА_1 , яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.
Разом з тим, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання Міністерства внутрішніх справ України від 13.11.2023 №1459, направленого листом від 15.11.2023 №19066/49-2023, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду у даному рішенні та рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №160/986/23.
За нормами ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Разом з тим, з Державного бюджету підлягає поверненню на користь позивача судовий збір у розмірі переплаченої суми 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 94, 139, 242-243, 245-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 00032684), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №0403034997 «Щодо відмови в призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання Міністерства внутрішніх справ України від 13.11.2023 №1459, направлене листом від 15.11.2023 №19066/49-2023, для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду у даному рішенні та рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі №160/986/23.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі надмірно сплаченої суми 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 29.03.2024.
Суддя О.В. Царікова