19 квітня 2024 р. Справа № 120/2518/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні клопотання відповідача про продовження строку для виконання вимог окремої ухвали у справі № 120/2518/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 120/2518/21-а частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% від відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2020 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 № 18/63 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
21.02.2024 до суду надійшла заява позивача в порядку статті 383 КАС України.
Ухвалою від 26.02.2024 заяву позивача прийнято до розгляду, а відповідачу встановлено строк для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви.
05.03.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких зазначається, що на виконання рішення суду від 17.05.2021 у справі № 120/2518/21-а Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача, який станом на 01.01.2020 склав 37890,00 грн, а також донараховано пенсію в сумі 191370,00 грн за період з 01.01.2020 по 31.01.2022, що підтверджується розрахунком на доплату.
Ухвалою суду від 18.03.2024 задоволено заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 120/2518/21-а (з підстав, наведених у мотивувальній частині окремої ухвали). Постановлено окрему ухвалу і направлено її до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Зобов'язано про вжиті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області заходи повідомити Вінницький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
15.04.2024 від відповідача надійшов лист "Щодо виконання вимог окремої ухвали", в якому зазначено, що для виконання вимог окремої ухвали необхідно відкоригувати складові пенсії для забезпечення її виплати ОСОБА_2 із застосуванням функції "Макетна обробка". Разом з тим для отримання дозволу на проведення зазначених перерахунків до Пенсійного фонду України направляється лист за підписом начальника Головного управління за відповідним напрямом з обов'язковим зазначенням теми змісту листа "Надання дозволу на макетну обробку ЕПС/ОР". Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з відповідним листом, однак такий дозвіл ще не отримано, що перешкоджає вчасному виконанню вимог окремої ухвали суду. Відтак відповідач просить продовжити строк задля виконання окремої ухвали суду від 18.03.2024.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За правилами ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).
Отже, беручи до уваги неможливість вчасного виконання відповідачем вимог окремої ухвали з об'єктивних причин, задля створення необхідних умов для поновлення соціальних прав позивача, захищених судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд доходить висновку про можливість встановлення відповідачу додаткового строку для повідомлення суду про виконання вимог ухвали від 18.03.2024.
Керуючись ст.ст. 121,248, 256, 383 КАС України, суд
Клопотання Головного управляння Пенсійного фонду України у Вінницькій області про продовження строку виконання окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 120/2518/21-а - задовольнити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для виконання вимог окремої ухвали від 18.03.2024 шляхом повідомлення про вжиті ним заходи не пізніше одного місяця після надходження цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович