756/11239/23
2/465/1379/24
Іменем України
18.04.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді - Марків Ю.С.,
з участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса.
Позов мотивує тим, що 26.12.2020 року приватним нотаріусом Баршацьким І.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №15155 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Постановою приватного виконавця Лисенка С.О. відкрито виконавче провадження №64626404 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, в рамках якого з позивача на користь відповідача було стягнуто 12495,00 грн. та на користь приватного виконавця Лисенка С.О. грошові кошти в розмірі 1249,50 грн. на виконання виконавчого напису. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 09.08.2021 року, яке набрало законної сили 09.09.2021 року, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає до виконання. Вказує, що у зв'язку з вищевикладеним, з неї безпідставно були стягнуті грошові кошти із заробітної плати. Окрім цього, зазначає, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержавних чи збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних під простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Тому, на її думку, оскільки відповідачем порушене позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч.2 ст.625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на її користь 14625,48 грн. заборгованості, 5476,31 грн. збитків від інфляції, 1016,81 грн. нарахованих процентів, 11782,73 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала, просила такий задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце такого, відзиву, а також будь-яких інших клопотань на адресу суду не направляв.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лисенка С.О. від 26.02.2021 відкрито виконавче провадження №64626404 з примусового виконання виконавчого напису №15155, вчиненого 26.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованості в розмірі 12495,00 грн., а також основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1249,50 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 09.08.2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко С.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26.12.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрований в реєстрі за №15155 року.
Як вбачається з довідки №536 від 26.07.2023 про доходи позивачки ОСОБА_1 з останньої з березня 2021 року по серпень 2021 року стягнуто 14625,48 грн. в межах виконавчого провадження №64626404 від 26.02.2021.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.
За змістом постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18, якщо правові підстави набуття відповідачем коштів на виконання виконавчого напису, визнаного судом таким, що не підлягає виконанню, відсутні, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Позивач звернулася до суду з вимогою про повернення безпідставно стягнутих з неї сум заборгованості за виконавчим написом, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі №910/3395/19, від 23.04.2019р. у справі №918/47/18, від 01.04.2019р. у справі №904/2444/18.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача власне суми основного боргу в розмірі 12495,00 грн., які перераховані ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на виконання виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судовим рішенням, яке набрало законної сили, таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно стягнення решти суми 2130,48 грн. (різниця, яка виникає з наступного: 14625,48 грн. (сума коштів, утриманих з заробітної плати ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №64626404 від 26.02.2021) та 12495,00 грн.(сума боргу ОСОБА_1 згідно виконавчого напису нотаріуса) суд зазначає, що в цій частині позов не підлягає до задоволення, оскільки вказані грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими відповідачем. У матеріалах справи не надано доказів одержання ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" вищевказаних коштів у своє користування або власність, відповідно, правових підстав для стягнення з відповідача тих коштів, яких він не набув, немає.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних, нарахованих процентів, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 01.03.2021 по 31.08.2023, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 546 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч.41).
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК і навів правовий висновок про те, що у наведеній нормі визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
Таким чином, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Позивач вважає початком порушення грошового зобов'язання - 01.03.2021 (дату першого утримання з її заробітної плати грошових коштів в межах виконавчого провадження №64626404 від 26.02.2021).
Разом з тим, судом зазначається, що до моменту винесення судом рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та до набрання ним законної сили відповідач не мав зобов'язань перед позивачкою щодо повернення грошових коштів, стягнутих за виконавчим написом нотаріуса, а отже в період до набрання рішенням законної сили не можуть вважатись безпідставно отриманими.
Згідно ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення у справі №756/4568/21 набрало законної сили 09.09.2021.
Відтак, на думку суду безпідставне користування відповідачем грошовими коштами позивачки почалося з 09.09.2021, тобто з дня набрання судовим рішенням у справі №756/4568/21 законної сили.
Відтак, судом за допомогою програми системи «Ліга-Закон» в розділі «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» було перераховано інфляційні втрати, 3% річних та розмір пені за період з 09.09.2021 по 31.08.2023, виходячи з суми безпідставно отриманих грошових коштів (12495,00 грн), а тому обґрунтованим є стягнення інфляційних втрат в розмірі 4294,00 грн., 3 % річних в сумі 741,48 грн. та пені в сумі 9240,55 грн.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, в ході розгляду справи жодних доказів на спростування покликань позивачки стороною відповідача не надано, контррозрахунку не наведено.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в сумі - 12495,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 4294,00 грн., 3 % річних в сумі 741,48 грн. та пені в сумі 9240,55 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, а саме на 81,37%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 873,59 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81,158, 258, 263-265, 268 Цивільно-процесуального Кодексу України, Законом України "Про нотаріат", суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса - задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 12495 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 00 коп.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп., 3 % річних в сумі 741 (сімсот сорок одну) гривню 48 коп. та пеню в сумі 9240 (дев'ять тисяч двісті сорок) гривень 55 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Кредит-Капітал'' на користь ОСОБА_1 873 (вісімсот сімдесят три) гривень 59 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.
Суддя Ю.С. Марків