Єдиний унікальний номер 448/688/24
Провадження № 1-кс/448/101/24
про арешт майна
(повний текст)
15.04.2024 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання старшого дізнавача Сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024142230000146 від 11.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, погоджене з прокурором Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , про арешт майна,
Старший дізнавач Сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12024142230000146 від 11.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, звернувся до суду із зазначеним клопотанням про арешт майна, покликаючись на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що 11.04.2024 року близько 01.10 год. в МАПП «Шегині», що у АДРЕСА_1 , на виїзд з України в Республіку Польща слідував автомобіль марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході повної перевірки даного транспортного засобу працівниками прикордонної служби було виявлено знищення ідентифікаційного номера кузова.
Вказує, що 11.04.2024р. в ході проведення огляду місця події вилучено зазначений транспортний засіб марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , з ключом до замка запалювання та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 29.12.2023р. ТСЦ №1241. З метою збереження слідів вчинення кримінального правопорушення, даний транспортний засіб доставлено на територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області за адресою: м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6 Львівської області.
Покликається на те, що 11.04.2024 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142230000146 з правовою кваліфікацією за ст.290 КК України, а вилучене майно, зокрема зазначені транспортний засіб, ключі та свідоцтво про реєстрацію визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З огляду на те, що вилучене майно є предметом вчинення кримінального правопорушення, на якому можуть міститись відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, такі підпадають під ознаки речей, визначених у ст.98 КПК України, а також з метою забезпечення незмінного стану даного т/з із моменту вилучення для проведення відповідних експертиз у даному кримінальному провадженні, просить накласти арешт на вищевказані речові докази і визначити місце зберігання таких.
Старший дізнавач Сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду клопотання, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, вказавши, що вимоги клопотання про накладення арешту підтримує у повному обсязі.
Представник власник майна (особа, в користуванні якої перебуває майно) - транспортного засобу марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , - ТОВ «АДІТОН»був повідомлений про час, дату і місце розгляду клопотання, однак в судове не з'явився та не надіслав клопотання про відкладення розгляду такого.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття в судове засідання слідчого, власника та користувача майна не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст.107 КПК України.
Проаналізувавши документи та матеріали, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення .
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів
Судом встановлено, що 11.04.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142230000146 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.290 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.04.2024 року вбачається, що сектор дізнання відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12024142230000146 від 11.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, а саме щодо таких подій: 11.04.2024 року близько 01.10год. в МАПП «Шегині», що у АДРЕСА_1 , на виїзд з України в Республіку Польща слідував автомобіль марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході повної перевірки даного транспортного засобу працівниками прикордонної служби було виявлено знищення ідентифікаційного номера кузова.
Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Зазначене в клопотанні майно (транспортний засіб марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 29.12.2023р. ТСЦ 1241), яке вилучено 11.04.2024р., - згідно постанови дізнавача від 12.04.2024р. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024142230000146.
Вилучені у даному провадженні речі відповідають критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів, зокрема такі є предметом вчинення кримінального правопорушення.
З свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 29.12.2023р. ТСЦ 1241, вбачається, що власником транспортного засобу - автомобіля марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , є ТОВ «АДІТОН», яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 21870366.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи конкретні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно (транспортний засіб з ключами та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) є доказами такого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.
В той же час існує загроза приховування, перетворення, відчуження даного транспортного засобу, оскільки на сьогодні не проведені всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження транспортного засобу, а володілець даного транспортного засобу може в будь-який час його відчужити чи розпорядитися ним.
Враховуючи наведене, а саме те, що на вилучених предметах наявні сліди кримінального правопорушення, у подальшому такі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, з метою їх збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, для можливості проведення судових експертиз, які важливі для з'ясування обставин кримінального правопорушення - злочину, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням даного кримінального провадження слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, а відтак клопотання дізнавача є обґрунтованим.
Незастосування цього заходу зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню, внаслідок того, що таке майно може бути приховане чи пошкоджене.
Оскільки арешт майна є тимчасовим заходом, то на переконання слідчого судді до проведення судових експертиз та оцінки їх результатів, інтереси кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права володільця майна та тимчасове позбавлення його права користування таким майном є співмірним заходом завданням кримінального провадження, встановленим у ст.2 КПК України.
Питання повернення зазначеного майна може бути вирішено після проведення відповідних експертиз.
Відповідно до частини 5 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Отже, нормами КПК України не передбачено повноважень слідчого судді визначати місце зберігання речових доказів, на які накладено арешт.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, не передбачено, що під час досудового розслідування місце зберігання речового доказу визначається рішенням слідчого судді.
Із зазначеного можна зробити висновок, що під час досудового розслідування зберігання речових доказів, наданих стороні обвинувачення, покладається на зазначену сторону.
При цьому, частиною 7 статті 100 КПК України визначено, що слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, а саме: для вирішення питання про знищення речового доказу, його передання для реалізації чи технологічної переробки.
Отже, діючим законодавством не передбачено звернення слідчого (дізнавача) чи прокурора до слідчого судді з клопотанням про визначення (зміну) місця зберігання речового доказу, а також покладення рішенням слідчого судді відповідальності за зберігання речових доказів.
Слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.
Виходячи з наведеного, вирішення питання про місце зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахуванням норм законодавства.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність накладення арешту на вказане майно лише на час проведення судових експертиз та оцінки їх результатів, а тому клопотання старшого дізнавача Сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.98, 131-132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого дізнавача Сектору дізнання ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024142230000146 від 11.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, погоджене з прокурором Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на:
- автомобіль марки «DAF», р.н. НОМЕР_1 , з ключами до замка запалювання та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 29.12.2023р. ТСЦ 1241, власником яких, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, являється ТОВ «АДІТОН», яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 - з метою забезпечення та на час проведення судових експертиз.
В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано в порядку та за підстав, зазначених в ст.174 КПК України.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 18.04.2024р.
Слідчий суддя ОСОБА_1