19 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 523/11566/23
провадження № 51-2060ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 24 жовтня 2023 року та вирок Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2024 року щодо останнього,
встановив:
Захисник звернулася до суду з касаційною скаргою на указані вище судові рішення щодо засудженого ОСОБА_5 , де висуває вимогу про їх зміну у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 4 ст. 427 КПК касаційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
У недотримання вищевказаної норми КПК, до касаційної скарги не додано документів, визначених приписами ст. 50 КПК, в підтвердження повноважень на захист засудженогоОСОБА_5 , про що 16 квітня 2024 року складено відповідний акт.
У касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується (п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК), та додаються копії судових рішень, які оскаржуються (ч. 5 ст. 427 КПК).
За змістом касаційної скарги та прохальною частиною йдеться про те, що захисник оскаржує вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 24 жовтня 2023 року та вирок Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2024 року, проте до касаційної скарги додає, серед іншого, копію ухвали Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, проте не додає копії вироку Апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2024 року, що позбавляє Суд належним чином визначити предмет касаційного перегляду.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, за приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник зазначає про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Стаття 414 КПК передбачає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Захисник стверджує про наявність підстав до призначення засудженому ОСОБА_5 менш суворого покарання у межах санкції інкримінованої статті, проте касаційна скарга не містить обґрунтування невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, з огляду на вид і розмір призначеного ОСОБА_5 покарання, його явної несправедливості через суворість, а також аргументованих доводів стосовно спростування висновків судів в частині призначення за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України покарання із урахуванням того, що воно засудженому призначено у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцією цієї норми.
Крім того, в касаційній скарзі йдеться про наявність підстав до зміни оскаржених судових рішень щодо засудженого ОСОБА_5 шляхом призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.
За усталеною судовою практикою підставою для застосування приписів ст. 69 КК є встановлена судом сукупність обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, де для застосування її положень достатньо встановити принаймні дві обставини, що пом'якшують покарання, за умови, що одна із них істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину через те, що за своїм характером дорівнює впливу на обставини кримінального правопорушення притаманному тому, які законодавець застосовує для конструювання привілейованих складів кримінальних правопорушень.
Таким чином, в касаційній скарзі має бути наведене обґрунтування не тільки щодо обставин, які пом'якшують покарання, а й зазначено про те, яка із встановлених судом обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на неможливість суду касаційної інстанції досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, виходячи з того, що судами попередніх інстанцій встановлено лише одну обставину, яка пом'якшує покарання, вказане перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження і в процесуальному аспекті унеможливлює прийняття рішення, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 436 КПК.
Що стосується вимоги про звільнення особи від відбування покарання з встановленням іспитового строку, то про передбачені ст. 75 КК підстави і умови для звільнення особи від відбування покарання в касаційній скарзі також не йдеться, як і не йдеться про те, яких порушень в цій частині допустили суди першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів зауважує, що захисник в касаційній скарзі наводить доводи щодо недотримання судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального закону при вирішенні питання щодо призначення засудженому покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, разом з тим, як убачається зі змісту доданої до касаційної скарги ухвали апеляційного суду, аналогічні доводам касаційної скарги захисника питання були предметом оцінки суду апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою, який за результатами перегляду вироку місцевого суду надав на них свої відповіді. Касаційна скарга не містить обґрунтування того, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено цим судом при апеляційному перегляді вироку Суворовського районного суду міста Одеси від 24 жовтня 2023 року, з огляду на межі та порядок, передбачені статтями 404, 405 КПК, щодо його здійснення.
З огляду на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3