18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 357/1247/22
провадження № 61-11177св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство охорони здоров'я України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про роз'яснення постанови Верховного Суду від 19 лютого 2024 року,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство охорони здоров'я України, про відсторонення позивача від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 01 лютого 2022 року № 17-К, виданий ОСОБА_2 , як генеральним директором КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Стягнено з КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 01 лютого 2022 року до часу фактичного виконання цього судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, за виключенням періоду зупинення дії наказу про відсторонення від роботи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року касаційну скаргуКНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишено без змін.
У березні 2024 року надійшла заява КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про роз'яснення постанови Верховного Суду від 19 лютого 2024 року.
Заяву обґрунтовано тим, що суд касаційної інстанції під час перегляду справи в касаційному порядку порушив норми матеріального та процесуального права. В заяві про роз'яснення судового рішення відповідач висловлює свою незгоду з ним, а також не погоджується з висновками суду касаційної інстанції щодо застосування норм права.
Згідно з частинами першою, другою статті 271 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Верховний Суд в ухвалі від 30 січня 2024 року у справі № 607/2611/22 вказував, що «як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення».
При цьому не підлягають роз'ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.
Згідно з частиною третьою статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення.
Роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на зазначені норми процесуального права та правові висновки суду касаційної інстанції, незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2024 року, про роз'яснення якої подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, ця постанова є мотивованою, чіткою і зрозумілою, тому відсутні підстави для роз'яснення цього судового рішення.
Зміст заяви КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про роз'яснення постанови суду касаційної інстанції фактично свідчить не про роз'яснення судового рішення, а про консультацію з певного правового питання, яке не стосується виконання такого судового рішення.
Постановою суду касаційної інстанції, яку просить роз'яснити КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», залишено без змін судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими позов задоволено частково, тобто Верховний Суд власне судове рішення по суті спору не ухвалював.
Сама по собі незгода КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з постановою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року та з тим, що позовні вимоги у цій справі суд задовольнив частково, не може бути підставою для роз'яснення судового рішення.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про роз'яснення постанови Верховного Суду від 19 лютого 2024 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 260, 271 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська