18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/9467/20
провадження № 61-4690ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Смірнова Андрія Андрійовича , на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 13 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири за цією ж адресою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 29 квітня 2021 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
27 450,00 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня
2021 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 29 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Визнано квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири за цією ж адресою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У вересні 2023 рокупредставник ОСОБА_1 - Смірнов А. А. , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху. Запропоновано заявнику надати нову редакцію касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.
01 березня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова А. А. на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року касаційну скаргу повернуто заявнику.
27 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - Смірнов А. А. , повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.
Проте, повторно подана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Смірнова А. А. , на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з наступних підстав.
За змістом статей 185, 393 ЦПК України повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Натомість, обставини, які стали підставою для повернення касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року існувати не перестали, оскільки представник ОСОБА_1 - Смірнов А. А. , не врахувавши викладені у вказаній ухвалі роз'яснення, повторно подав касаційну скаргу оформлену в аналогічний спосіб, зокрема без зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень. Такі дії можуть свідчить про те, що представник заявника намагається отримати протилежну оцінку обставин, які Верховний Суд у цій справі вже визнав підставою для повернення попередньо поданих скарг.
Об'єктивних перешкод для виконання роз'яснень викладених в ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року представником ОСОБА_1 - Смірновим А. А. , не наведено та Верховний Суд їх не встановив.
Посилання представника заявника у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки постанови Пленуму Верховного суду України мають рекомендаційний характер.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Оскільки заявником при зверненні друге до Верховного Суду із касаційною скаргою на ті самі судові рішення не було усунуто обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року (провадження № 61-13327ск23), вдруге подана та оформлена в аналогічний спосіб касаційна скарга у цій справі також підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись статтями 43, 44, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -
Смірнова Андрія Андрійовича , на заочне рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року визнати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун