19 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1668/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Санаторій для дітей з батьками ?Пролісок?
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023
за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі: 1) Адміністрації Державної прикордонної служби України;
2) ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Санаторій для дітей з батьками ?Пролісок?
про припинення та скасування державної реєстрації речового права,
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Санаторій для дітей з батьками ?Пролісок? (далі - Товариство, скаржник) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1237923, виданий 26.10.2023 на представництво Товариства у господарських судах усіх інстанцій адвокатом Шумелдою Р. Р. (у графі ?Адвокат?) не підписано.
18.04.2024 (через систему ?Електронний суд?) Товариство повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (повний текст постанови складено 04.03.2024) та рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 ГПК України, якою визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає порушення норм процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України. При цьому, як на підставу касаційного оскарження судових рішень за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на пункти 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.
В якості обґрунтування пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України Товариство зазначає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Згідно частини 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є, зокрема, 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Частиною 2 статті 232 ГПК України передбачено, що процедурні питання вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Частиною 2 цієї статті передбачено, що ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.
Згідно з частиною 1 статті 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, із вступної частини із зазначенням дати і місця її постановлення.
Положеннями статті 304 ГПК України визначено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу (частина 1). Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина 2). Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3).
Згідно пункту 4 частини 2 статі 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.
Отже, у разі подання касаційної скарги, у ній для перевірки викладених доводів скаржника повинно бути зазначено вид судового рішення та його дату. Якщо така процесуальна дія суду була вчинена ухвалою суду, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, у касаційній скарзі має бути зазначено про це, та має бути зазначено яку процесуальну дію вчинено і її дату.
Однак скаржником в касаційній скарзі не зазначено ні ухвал господарських судів, якими відмовлено скаржнику в задоволенні клопотання про призначення експертизи, ні дати їх прийняття.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом належного обґрунтування касаційної скарги відповідно до вищевказаного.
Відповідно до частини 1 статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнювати її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК та доповнювати передбачені такими пунктами доводами іншими, ніж зазначено у касаційній скарзі.
Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно подати до Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копію касаційної скарги та надати Суду докази такого направлення.
Крім того, відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від самого скаржника і їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок про визнання їх неповажними.
Відповідно до пункту 7 частини 1, пункту 1 частини 4 статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду прийнята 20.02.2024, повний текст складено та підписано 04.03.2024, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 25.03.2024 (з урахуванням вихідного дня).
Касаційну скаргу подано 18.04.2024, тобто скаржником пропущено строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.
В касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що у справі є підписаний ордер адвокатом Шумелдою Р. Р.; про участь у справі якого зазначено у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій; окрім того, касаційну скаргу та додані до неї документи скріплено електронним цифровим підписом.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).
Виходячи із наведених вище положень ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку.
Частиною 3 статті 290 ГПК України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в праві немає підтвердження такого повноваження.
Касаційна скарга скаржником подана безпосередньо до Верховного Суду, в якому відсутні матеріали справи №914/1668/23.
Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт повернення касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку; а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги, а також те, чи вчинялись особою, яка має намір подати касаційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень.
У своїй заяві про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження скаржник зазначає про те, що у справі є підписаний ордер адвокатом Шумелдою Р. Р., окрім того, касаційну скаргу та додані документи скріплено електронним цифровим підписом.
Суд зазначає, що звернувшись із касаційною скаргою безпосереднього до суду касаційної інстанції скаржник усвідомлював, що у суді касаційної інстанції відсутні матеріали справи у паперовій формі, додавши відповідний ордер, який не було підписано. Посилання ж на сам факт скріплення електронним цифровим підписом касаційної скарги та доданих документів, є фактично ревізією ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2024.
Отже, Суд зазначає, що доводів поважності причин пропуску строку скаржником не наведено.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином об'єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення заявника, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, не вбачається.
Частиною 3 статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Санаторій для дітей з батьками ?Пролісок? залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю ?Санаторій для дітей з батьками ?Пролісок? строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов