18 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1029/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.) - Денисенка О.М. - адвокат (ордер від 19.02.2024 серія АА № 1409702),
відповідача-1 - Львівського комунального підприємства "Зелене місто" - Броницької М.В. (у порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Контрол Процесс С.А. (Control Process S.A.) - Піцикевича В.В. - адвокат (ордер від 28.11.2022 серія ВС № 1172610),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.), Мунстерстраат 14, 7575 ЕD Олдензал, Нідерланди
на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023
(суддя Іванчук С.В.) та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024
(головуючий - суддя Желік М.Б., судді: Галушко Н.А. і Орищин Г.В.) та
касаційну скаргу Контрол Процесс С.А. (Control Process S.A.), Ul. Obroncow Modlina 16, 30-733 Krakow, Poland
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024
(головуючий - суддя Желік М.Б., судді: Галушко Н.А. і Орищин Г.В.)
у справі № 914/1029/22
за позовом Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.), Мунстерстраат 14, 7575 ЕD Олдензал, Нідерланди (далі - Позивач)
до: Львівського комунального підприємства "Зелене місто" (далі - Відповідач-1, Підприємство)
Контрол Процесс С.А. (Control Process S.A.), Ul. Obroncow Modlina 16, 30-733 Krakow, Poland (далі - Відповідач-2)
про визнання недійсним договору.
Короткий зміст позовних вимог
Позов подано про визнання недійсним договору, укладеного відповідачами 18.05.2021 на реалізацію проекту "Будівництво муніципального механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів (Етап 1) Львів, Україна" (далі - Договір).
Позов мотивовано тим, що Договір порушує законні права та інтереси Позивача, оскільки Позивач спільно з акціонерним товариством "Аксіс Індастріз" (далі -"Аксіс") утворили асоціацію для участі у тендері із закупівлі з будівництва сміттєпереробного заводу у місті Львові, перемогли у конкурсі та отримали від Підприємства повідомлення від 22.10.2020 про присудження договору, який однак з формальних причин не було підписано на зустрічі сторін 03.11.2020 через оскарження іншим учасником тендеру - Відповідачем-2, його результатів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду господарського суду Львівської області від 11.07.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024: у позові відмовлено; з Позивача стягнуто на користь Відповідача-1 88 350 грн. судових витрат за послуги перекладача.
Судові рішення мотивовані не доведеністю Позивачем позовних вимог.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024: заяву Відповідача-2 задоволено частково; стягнуто з Позивача на користь Відповідача-2 70 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач-2 у касаційній скарзі просить: скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині відмови у стягненні з Позивача 80 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції і ухвалити в цій частині нове рішення відповідно до якого стягнути з Позивача на користь Відповідача-2 80 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; в іншій частині додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 залишити без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - Позивача
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
- про незастосування попередніми судовими інстанціями частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), висновок про застосування даної норми викладений в постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 204/9189/19 у подібних правовідносинах;
- про неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, статей 86, 236 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22;
- про відсутність висновку Верховного Суду із застосування статті 542 ЦК України щодо договорів підряду та не застосування судами наведеної норми щодо права кожного з солідарних кредиторів пред'явити боржнику вимогу в повному обсязі, що призвело до помилкового висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів Позивача;
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 6 Закону України "Про публічні закупівлі" та застосували положення статті 41 названого Закону, які в даному випадку застосуванню не підлягали. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 6 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах;
- судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано статтю 207 ЦК України в частині висновку про те, що Позивач мав представити офіційно підписаний договір за результатами тендеру.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - Відповідача-2
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає:
- суд апеляційної інстанції відмовивши у стягненні гонорару успіху у розмірі 80 000 грн., порушив частину третю статті 86, частину шосту статті 126, частину п'яту статті 236 ГПК України та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 911/2652/17;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 627 ЦК України та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; пункти 95, 96, 127, 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 922/1964/21;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину четверту статті 126, частину п'яту статті 129 ГПК України та порушив статтю 627 ЦК України і не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах Верховного Суду від 31.01.2024 справі № 761/7257/20, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, від 17.01.2023 у справі №922/4183/21, від 04.07.2023 у справі № 914/2405/21, від 06.12.2022 у справі №910/19720/21, від 23.08.2023у справі № 910/3456/22.
Доводи інших учасників справи
Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу Позивача заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та не підтвердження жодними належними, допустимими і достовірними доказами, про законність і обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій, і просить рішенням господарського суду господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу Позивача заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить закрити касаційне провадження у справі, а у випадку, якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням господарського суду господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 - без змін.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу Відповідача-2 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувану додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні представником Відповідача-2 зроблено усну заяву про розподіл судових витрат, які Відповідач-2 очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанції у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, таке.
19.04.2018 ухвалою Львівської міської ради № 3261 "Про погодження умов кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку для реалізації проекту поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові" погоджено Підприємству отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку (далі - ЄБРР) з метою залучення коштів для реалізації проєкту поводження з твердими побутовими відходами у м. Львові та доручено Львівському міському голові та директору Підприємства укласти грантовий договір з ЄБРР.
Реалізація проєкту передбачалася під гарантію міста відповідно до умов договору гарантії, відшкодування та підтримки проєкту, укладеного 09.08.2018 між Львівською міською радою та ЄБРР.
01.03.2018 на офіційному веб-сайті ЄБРР опубліковано загальне повідомлення про закупівлю № 49437, до якого в подальшому вносилися оновлення.
Підприємством 10.02.2020 схвалено Стандартну документацію із закупівель з проведення двоетапного відкритого тендеру (роботи) "Будівництво муніципального механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів " (тендерний документ). Тендер відбувався за двостадійною процедурою з попередньою кваліфікацією учасників.
Відповідно до пункту 4.1 тендерної документації учасником може бути фізична особа, приватна юридична особа, юридична особа державної форми власності або будь-яка комбінація таких суб'єктів або будь-яке об'єднання підприємств у формі спільного підприємства, консорціуму або асоціації (СПКА). У випадку СПКА, партнери СПКА несуть солідарну відповідальність за свою тендерну пропозицію, СПКА призначає представника (провідний партнер), який має повноваження вести всі справи від імені та за дорученням будь-якого або всіх партнерів СПКА під час тендерного процесу, СПКА не може змінювати свій склад та правовий статус після подання тендерної заявки.
Підприємству 03.09.2020 від компанії Axis Industries (від імені та за дорученням асоціації Axis Industries та Позивача надійшов лист яким компанія Axis Industries зокрема, просила зменшити розмір забезпечення тендерної пропозиції із 700 000 євро до 70 000 євро, зменшити відсоток забезпечення виконання договору із 10% до 5% від суми договору та зменшити розмір штрафних санкцій.
17.09.2020 Відповідачу-1 від банку "Люмінор" надійшла гарантія тендеру учасника Aksis Industries AB з терміном дії до 01.02.2021.
Позивач та "Аксіс", м. Вільнюс, Литва, 21.09.2020 уклали угоду про асоціацію для спільної участі у тендері № АА-20200921-АІ-WTT (далі - Угода)
Відповідно до преамбули Угоди процедура торгів щодо присудження договору, об'єктом якого є "Будівництво муніципального механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів (Етап 1) у м. Львів, Україна" номер закупівлі 9136 PRE-49437 ініційоване Підприємством, оскільки кожен із партнерів не в змозі самостійно реалізувати проєкт, але мають змогу спільно надати всі послуги та виконати усі роботи, які можуть знадобитися, вони мають намір спільно подати замовнику пропозицію щодо проєкту (далі - Тендер) та виконувати роботи у випадку укладення договору замовником, партнери домовляються про наступне:
- цим партнери створюють асоціацію (далі - Асоціація) з метою спільної підготовки та подання тендерної пропозиції щодо проєкту, укладання договору та виконання умов, які вимагаються замовником (пункт 1.1);
- Асоціація не є заснованою, ані зареєстрованою у якості торговельної компанії, кожен партнер веде свій окремий бухгалтерський облік та здійснює власне управління, фіксує прибуток/збиток від власної діяльності, несучи самостійні ризики, зобов'язання, витрати, понесені або пов'язані з виконанням обсягу робіт відповідно до положень договору та Угоди (пункт 1.2);
- правові відносини між партнерами регулюються положеннями цієї Угоди (маючи переважну силу ) та законодавством України (пункт 1.3);
- цим партнери заявляють, що вони погоджуються з усіма положеннями, які вимагаються для створення Асоціації згідно з тендерною документацією (пункт 1.4);
- провідним партнером є "Аксіс" (керівний партнер), який представлятиме Асоціацію, який уповноважений отримувати інструкції для та від імені Асоціації, кожного та всіх партнерів у зв'язку з підготовкою та поданням тендерної документації, веденням переговорів, укладанням та виконанням договору (пункти 2.4, 2.5, 2.6);
- керівний партнер представлятиме Асоціацію у зв'язках з замовником, органами влади та іншими третіми особами. За винятком випадків, передбачених цією Угодою, керівний партнер утримуватиметься від укладення угод та подання заяв, пропозицій чи презентацій, які можуть призвести до залучення або завдання шкоди іншому партнеру, без попередньої письмової згоди залученого партнера (пункти 2.7, 2.8);
- пропорційні частки партнерів попередньо мають бути наступними: "Аксіс" -51%, Позивач - 49 %.
Асоціацією 25.09.2020 та 24.09.2020 Позивачем подано листи-заявки на участь у тендері на другому етапі закупівель з будівництва сміттєпереробного комплексу у місті Львові.
22.10.2020 Підприємство листом про прийняття тендерної пропозиції проінформовано "Аксіс" від імені та за дорученням Асоціації, що прийнято тендерну пропозицію, щодо "Будівництва муніципального механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів (Етап 1) у м. Львів, Україна" (проект ID : 49437) із пропозицією надати забезпечення виконання договору на суму 352 492 129 євро протягом 28 днів, згідно з умовами договору, використовуючи для цієї мети форму забезпечення виконання договору, що включена в Розділ ІХ (Форми Договору) Тендерної документації.
Підприємство листом від 27.10.2020 № 259 адресованому Позивачу (зокрема, генеральному директору Маріке Кромкамп) та листом від 30.10.2020 № 405 адресованому "Axis" запросило названі компанії на процедуру підписання контракту "Будівництво муніципального механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів (Етап 1) у м. Львів, Україна" на 03.11.2020.
30.10.2020 Маріке Кромкамп скеровано Відповідачу-1 електронний лист, до якого додано проєкт договору з поправками та коментарями від Асоціації, а також додатки до нього.
02.11.2020 Маріке Кромкамп скеровано Відповідачу-1 електронний лист, яким повідомлено про готовність підписати контракт у наданій Відповідачем-1 редакції (без урахування поправок та зауважень Позивача) 03.11.2020. Проте, як зазначено у листі, Позивач має низку застережень до умов контракту, які підлягають додатковому обговоренню під час візиту до Львова, а також оформленню у вигляді доповнення до контракту. 02.11.2020 Відповідач-1 надіслав Позивачу електронний лист у якому зазначив, що під час візиту буде обговорено всі важливі теми та про надіслання у вкладенні остаточної версії контракту.
02.11.2020 о 17:14 год. Відповідач-1 направив на електронну адресу ЄБРР лист, у якому повідомив про одержання від Відповідача-2 інформації, про те, що ним було подано до банку скаргу на рішення щодо тендеру. Також, Відповідач-1 повідомив, що 22.10.2020 отримав листа від Відповідача-2 та 26.10.2020 надіслав на нього відповідь.
02.11.2020 о 23:25 год. на електронну адресу Відповідача-1 від ЄБРР надійшов лист з проханням призупинити процес підписання договору з переможцем тендеру, у зв'язку зі скаргою Відповідача-2.
04.11.2020 відбулася зустріч представників Відповідача-1 та Асоціації, за результатами якої складено протокол зустрічі, у якій учасників повідомлено про претензію до тендеру у відповідному запиті ЄБРР про відкладення підписання договору, зазначено, що договір не було підписано вчасно через подану другим учасником тендеру скарги та було домовлено, що наступні кроки будуть виконуватися відповідно до процедур, встановлених ЄБРР та що з Асоціацією буде організована колективна зустріч за участю представників ЄБРР.
Підприємство 09.11.2020 листом повідомлено "Аксіс" від імені та за дорученням Асоціації про схвалення тендерної заявки та з проханням надати гарантію виконання на суму 3 524 921,29 євро протягом 28 днів з умовами договору використовуючи форму забезпечення виконання, включену до розділу ІХ (Форми договору ) Тендерної документації.
Маріке Кромкамп 04.12.2020 листом, який направлено Підприємству, повідомлено, що розпочато проєктні роботи після отримання повідомлення про присудження договору (09.11.2020). Зазначено, що робочі пакети 1 і 2 проєктних робіт, попередній інженерний та детальний інженерний цивільний пакет будуть подані до кінця 2020 року. Пакети робіт з дизайну, включаючи відповідні рахунки-фактури, будуть надіслані невдовзі для перегляду. Підтверджено готовність підписати договір відповідно до тендерної документації і тендерної пропозиції за умови остаточного схвалення фінансовими зацікавленими сторонами (банками та страховою компанією). У листі вказано, що до нього додано для ознайомлення проект гарантії виконання.
У відповідь від 09.12.2020 вказаний лист Підприємство повідомило, що на даний момент Підприємство не може підписати договір через претензію, подану учасником, тендерна пропозиція якого була відхилена, та буде готове підписати договір після розгляду зазначеної претензії та після відсутності заперечень від банку.
29.12.2020 від Маріке Кромкамп на адресу Підприємства направлено лист в якому повідомлено про завершення проєктних робіт та з проханням надати інформацію про інженера Міжнародної федерації інженерів-консультантів для офіційного подання списку проектних робіт щодо пакетів виконання робіт 1 та 2 для огляду Відповідачем-1 та надати деталі рахунків-фактур і відповісти на проект гарантій виконання зобов'язань, поданий 04 грудня 2020 року.
19.01.2021 на адресу Відповідача-1 від банку "Мілленіум" надійшла поправка № 2 до гарантії тендерної пропозиції Позивача від 22.09.2020, якою зокрема, термін дії гарантії продовжено до 31.03.2021.
29.01.2021Відповідач-1 листом на електронну адресу Маріке Кромкамп просив, відповідно до параграфу 29.2 тендерної документації, продовжити період дії тендеру другої стадії на 90 днів (до 30 квітня 2021 року) та термін дії забезпечення тендерної пропозиції, як передбачено в розділі І, параграфі 29.2.
Відповідач-2 09.02.2021 листом адресованим ЄБРР повідомив про надходження від Асоціації запиту про статус врегулювання претензій з учасником, якого не було визнано переможцем тендеру. 11.02.2021 Відповідачу-1 від ЄБРР надійшов лист, яким банк просив повідомити Асоціацію, що рішення щодо скарги ще не прийнято, та банк зазначив про відсутність інформації, щодо точних термінів прийняття рішення.
11.02.2021 на адресу Відповідача-1 від банку "Мілленіум" надійшла поправка № 3 до гарантії тендерної пропозиції Відповідача-2 від 22.09.2020, якою зокрема, термін дії гарантії продовжено до 31.05.2021. Відповідач-2 листом від 15.02.2023 на адресу Відповідача-1 надав згоду на продовження терміну дії тендерної пропозиції на 90 днів - до 30.04.2021 та терміну дії тендерного забезпечення до 31.05.2021.
Відповідач-1 листом від 17.03.2021 повідомив ЄБРР, що не має дійсної тендерної пропозиції від Асоціації та відповідного забезпечення заявки і Асоціація не здійснила повного та беззастережного акцепту контракту, який був направлений Відповідачем-1 для подальшого укладення. Відповідно до офіційного листа, надісланого представником Асоціації 30.10.2020, учасник торгів запропонував зміни та зауваження до контракту, що означає відхилення отриманої пропозиції, щодо укладення контракту. Отже, відповідно до законодавства України, контракт з Асоціацією не був укладений. Також Підприємство звернуло увагу банку на ненадання Асоціацією забезпечення виконання контракту протягом 28 днів, відповідно до умов контракту. Відповідач-1 зазначив, що не має офіційної інформації про будь-які витрати, понесені компанією з моменту отримання листа-підтвердження. Тому, беручи до уваги дані обставини, відсутність підписаного контракту; наявність чинної тендерної пропозиції Відповідача-2 та тендерного забезпечення і рішення банку про задоволення скарги стосовно закупівлі, яким визнається, що найнижчу пропозицію насправді має тендерна пропозиція Відповідача-2, Підприємство просило банк не заперечувати проти відправки листа-підтвердження та підписання контракту з Відповідачем-2.
Відповідач-2 17.04.2021 надіслав Відповідачу-1 лист про продовження терміну дії тендерної пропозиції на 28 днів до 28.05.2021.
ЄБРР листом від 28.04.2021 повідомлено Відповідача-1, що банк завершив розгляд скарги Відповідача-2 та вирішив її задовольнити. За результатами розгляду встановлено, що оцінку тендерних пропозицій було проведено з порушенням критеріїв, викладених у тендерній документації та найближчим часом буде надіслано офіційне повідомлення учаснику торгів, який подав скаргу та іншим зацікавленим сторонам відповідно до директиви банку щодо розгляду скарг у сфері закупівель.
Відповідно до витягу з опублікованого на сайті ЄБРР щорічного огляду закупівельних заходів у 2021 банк розглянув скаргу щодо проекту Україна: Програма "Зелені міста" - Тверді побутові відходи у м. Львові (країна скаржника - Польща) та за результатами розгляду вирішив задовольнити скаргу через помилку в оцінці тендерних пропозицій. Клієнт банку був поінформований про результати розгляду скарги і згодом уклав контракт зі скаржником.
28.04.2021 на електронну адресу Відповідача-1 від ЄБРР надійшов лист, яким банк повідомив, що не має заперечень щодо надання згоди на укладення контракту з учасником тендеру Відповідачем-2 та просив направити компанії лист-підтвердження.
07.05.2021 Підприємство надіслало на електронну адресу ЄБРР лист, яким повідомило про одержання офіційного підтвердження отримання листа-підтвердження та банківських реквізитів від учасника тендеру Відповідача-2, у зв'язку з чим та відповідно до умов тендерної документації, Відповідач-1 хотів би приступити до підписання та направлення виконавцю договору підряду.
ЄБРР листом від 12.08.2021, який направлено, зокрема, представникам Позивача та Відповідача-1 зазначено, що права та обов'язки замовника щодо учасників тендеру на укладення контрактів у проекті, що фінансується банком, регулюються тендерною документацією, виданою клієнтом, також вказано, що як зазначено в тендерній документації, контракт між сторонами регулюється законодавством України, питання щодо укладення контракту між сторонами, враховуючи вчинені ними дії, також регулюватиметься українським законодавством та не регулюється політикою та правилами закупівель банку і тому не може бути визначене банком.
Підприємством (замовник) та Відповідачем-2 (підрядник) за результатами проведення двоетапного відкритого тендеру укладено Договір.
Позивач просить визнати недійсним Договір укладений Відповідачем-1 та Відповідачем-2, тобто Позивач не є стороною оспорюваного договору.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили з того, що Позивачем не надано доказів, які підтверджували б повноваження представляти інтереси Асоціації, чи іншого партнера, відтак, у позивача відсутні повноваження представляти інтереси Асоціації, як учасника тендеру та сторони договору за результатами цієї тендерної процедури.
Позивач не погоджується із результатами проведення тендерної процедури (визначення переможцем іншого учасника конкурсу та укладення з ним оспорюваного правочину), хоча учасником тендерної процедури виступала саме Асоціація в особі обох партнерів та, в разі укладення договору, стороною договору виступала б саме Асоціація партнерів (Позивача та "Аксіс"), а повноваження представляти інтереси Асоціації, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6 Угоди, належать керуючому партнеру - "Аксіс".
Що ж до посилання Позивача на те, що Договір порушує його права та законні інтереси, оскільки Позивач є стороною іншого договору від 03.11.2020 з аналогічним предметом, а Договір перешкоджає повноцінному виконанню договору від 03.11.2020, враховуючи те, що Позивач вже розпочав виконання договору та здійснив відповідні витрати для його виконання, суди зазначили те, що Позивачем не надано договору, в якому він виступає стороною, і, відповідно, не доведено яким чином оспорюваний Договір перешкоджає виконанню цього іншого договору.
Вимоги щодо форми контракту, укладеного за результатами міжнародного тендеру, регламентуються зокрема Принципами і правилами закупівель, які проводяться ЄБРР.
Відповідно до пункту 3.21 Умови договору Розділу III "Сфера застосування" Правил ЄБРР форма договору, що використовується, повинна відповідати цілям і специфіці реалізації проекту. Умови контракту мають передбачати об'єктивний розподіл пов'язаних з контрактом ризиків з урахуванням головної мети - забезпечення найбільш економічної ціни та найбільш ефективного виконання контракту. У контракті повинні бути чітко визначені обсяги товарів, що постачаються або виконуваних робіт або послуг, права та обов'язки клієнта, постачальників та підрядників, а також повинні бути включені, серед іншого, відповідні положення про гарантії виконання та гарантійних строках, термінах виконання, відповідальності, страхуванні, прийманні, умови та порядок виробництва платежів, коригування цін (при необхідності), заздалегідь оцінені збитки та премії, зміни, претензії, форс-мажорні обставини, розірвання контракту, врегулювання спорів та регулюючого права. У разі, коли це потрібно Банком, використовуються стандартні форми контракту, що містять умови, прийняті у міжнародній практиці.
Згідно з пунктом 3.13 Розділу III "Сфера застосування" Правил ЄБРР конкурсна документація є основним джерелом інформації для потенційних учасників щодо вимог, що пред'являються до поставок конкретних товарів та надання послуг або до виконання будівельних робіт, тому в ній повинні міститися всі відомості, необхідні учасникам для подання конкурсних заявок, що відповідають поставленим вимогам. Конкурсна документація має бути складена так, щоб були забезпечені умови для міжнародної конкуренції. Повинні бути чітко зазначені обсяги робіт, товарів або послуг, що закуповуються, права та обов'язки покупця, постачальників та підрядників, а також умови, які необхідно виконати, щоб конкурсна заявка була прийнята до розгляду. У документації мають бути прописані справедливі та недискримінаційні критерії відбору переможця конкурсу. Деталізація та ступінь складності документації варіюється залежно від обсягу та характеру контрактів, але в цілому, як правило, до її складу входять запрошення до участі у конкурсі, інструкція для учасників конкурсу, форма конкурсної заявки, гарантія участі у конкурсі, кваліфікаційні критерії та критерії оцінки, умови контракту, гарантії повернення авансового платежу та гарантії належного виконання контракту, технічні специфікації та креслення, таблиці відповідності або вимоги до товарів, робіт або послуг, та форма контрактної угоди. Клієнти повинні використовувати стандартну конкурсну документацію Банку, якщо така є, що відповідає типу, складності та оціночній вартості закупівель.
Відповідно до пункту 2 договору (тендерної документації) перелічені нижче документи, викладені в порядку черговості вважаються сформованими та їх слід читати та тлумачити як частину цього договору. Цей договір має переважну силу над усіма іншими договірними документами: а) лист прийняття тендерної пропозиції; б) лист-заявка на участь у тендері, у тому числі Доповнення до тендерної пропозиції; с) особливі умови договору та додатків до нього (договірні форми); д) загальні умови договору.
Як вбачається з умов тендерної документації лист про прийняття тендерної пропозиції (повідомлення про присудження) є лише частиною договору із переліку договірних документів, що у своїй сукупності сторони договору мають погодити та підписати.
У пункті (n) листа-заявки на участь у тендері - Етап 2 від 25.09.2020, зокрема, зазначено, що ми розуміємо, що ця Тендерна пропозиція разом з вашим письмовим підтвердженням її прийняття, включеним до Вашого повідомлення про присудження договору на нашу користь, буде свідченням наявності зобов'язуючих договірних відносин, які діють до укладення офіційного договору.
Відповідно до пункту 6.9 Угоди у випадку присудження договору на користь асоціації, партнери підписують договір, за винятком випадків, коли замовник вимагає, щоб договір був підписаний лише керуючим партнером, у цьому випадку, партнер негайно видасть необхідну довіреність керуючому партнеру.
У пункті 47.2 Стандартної документації із закупівель двоетапний відкритий тендер (роботи) вказано, що учасник, тендерна пропозиція якого була схвалена, повинен підписати договір, поставити дату та повернути замовником протягом 14 календарних днів після отримання тексту договору.
Відтак, зі змісту Стандартної документації із закупівель двоетапний відкритий тендер (роботи), листа-заявки на участь у тендері -Етап 2 від 25.09.2020 "Аксіс" та відповідно до пункту 6.9 Угоди, партнери Асоціації були достеменно обізнані про необхідність укладення офіційного договору та його підписання сторонами та усвідомлювали таку необхідність.
Матеріали справи не містять підписаного офіційного договору, який був предметом тендеру, між Підприємством з однієї сторони та Асоціацією, підписаного обома партнерами Асоціації чи підписаного хоча б однією із сторін такого договору, чи хоча б одним із партнерів Асоціації.
Таким чином, Позивач не підтвердив належними доказами укладення та підписання офіційного договору за результатами тендеру між Підприємством (замовник) з однієї сторони та з іншої сторони - Асоціацією.
Крім того, Позивачем не надані докази, що він приступив до виконання умов укладеного договору та не доведено в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним Договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, не наведено та не обґрунтовано доводи та не подано докази, якими Позивач обґрунтовує порушене або оспорюване право, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги.
Відповідачем-2 до суду апеляційної інстанції була подана заява щодо вирішення питання про судові витрати, у якій Відповідач-2 просив стягнути з Позивача на користь Відповідача-2 витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 150 000 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представництво інтересів Відповідача-2 в суді апеляційної інстанції (як і в суді першої інстанції) здійснював адвокат Піцикевич В.В., повноваження якого підтверджуються ордером від 28.11.2022 на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1172610, виданим адвокатським об'єднанням "Ампролекс" на підставі договору про надання правової допомоги від 18.11.2022, та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.11.2013 № 060.
Відповідно до договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) від 18.11.2022:
Відповідач-2 (клієнт) доручає, а адвокатське об'єднання "Ампролекс" приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу на умовах, передбачених цим договором, зокрема, але не виключно: складення процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства (пункт 1.1);
за надання правової допомоги клієнт зобов'язаний виплатити адвокатському об'єднанню кошти у порядку, розмірі та на умовах, визначених у відповідних додатках до цього договору. Сплачуючи гонорар, клієнт підтверджує відсутність в нього претензій до повноти, якості та своєчасності наданої правової допомоги (пункти 4.1, 4.2).
У пункті 1.1 додатку № 1 до договору від 18.11.2022 сторони узгодили, що адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу (послуги) клієнту у справі № 914/1029/22, а клієнт зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їхню вартість (гонорар).
У пункті 3 вказаного додатку сторони визначили, що розмір гонорару за надання правової допомоги клієнту у справі № 914/1029/22 у суді апеляційної інстанції становитиме 70 000 грн., які клієнт зобов'язується оплатити протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку після відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 додатку до договору оплата гонорару здійснюється в українських гривнях, інші погоджені витрати або витрати, передбачені законом сплачуються додатково.
Акт здачі-прийняття наданих послуг вважається підписаним, а послуги надані у повному обсязі, якщо протягом 7 днів з моменту його отримання клієнтом (в тому числі надіслання на електронну адресу клієнта) останній не надав адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (пункт 7 додатку до договору).
У разі ухвалення судового рішення у справі № 914/1029/22 на користь клієнта розмір гонорару (гонорару успіху) становить 80 000 грн., які клієнт зобов'язується оплатити адвокатському об'єднанню протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку після набрання відповідним судовим рішенням законної сили (пункт 8 додатку до договору).
До заяви про розподіл судових витрат Відповідач-2 надав такі документи: копію рахунку від 28.11.2023 № 28/11/23, виставленого адвокатським об'єднанням "Ампролекс" замовнику (Відповідачу-2), за надання правової допомоги у справі № 914/1029/22 в суді апеляційної інстанції на суму 70 000 грн.; виписку від 08.12.2023 по рахунку АО "Ампролекс" в АТ "Кредобанк", відповідно до якої замовник оплатив юридичні послуги на суму 70 000 грн. відповідно до рахунку від 28.11.2023 №28/11/23; копію акта здачі-прийняття наданих послуг від 19.01.2024, підписаного замовником та адвокатським об'єднанням; копію рахунка від 22.01.2024 №22/01/24, виставленого АО "Ампролекс" замовнику (Відповідачу-2), на оплату гонорару успіху за ухвалення судового рішення у справі №914/1029/22 на користь клієнта на суму 80 000 грн.
У акті здачі-прийняття наданих послуг від 19.01.2024 зазначено, що адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу в повному обсязі у справі №914/1029/22 в суді апеляційної інстанції, а саме: отримання, ознайомлення та аналіз апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 у справі №914/1029/22; проведення обговорення з клієнтом та роз'яснення клієнту змісту та аргументів апеляційної скарги; підготовка відзиву на апеляційну скаргу; проведення обговорення із клієнтом та узгодження із клієнтом змісту підготовленого проекту відзиву на апеляційну скаргу; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу; прибуття до Західного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні 20.09.2023 (розгляд справи не відбувся); підготовка проекту клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 01.11.2023; проведення обговорення із клієнтом та узгодження із клієнтом змісту підготовленого проекту клопотання про відкладення розгляду справи; подання клопотання про відкладення розгляду справи; прибуття до Західного апеляційного господарського суду для участі та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 01.11.2023; прибуття до Західного апеляційного господарського суду для участі та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 22.11.2023; прибуття до Західного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні 13.12.2023 (розгляд справи не відбувся); прибуття до Західного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні 20.12.2023 (розгляд справи не відбувся); прибуття до Західного апеляційного господарського суду для участі та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 17.01.2024.
Крім того, Відповідач-2 надав суду виписку від 01.02.2024 по рахунку АО "Ампролекс" в АТ "Кредобанк", відповідно до якої замовник оплатив юридичні послуги на суму 80 000,00 грн. на підставі рахунку від 22.01.2024 №22/01/24 та копію акта здачі-прийняття наданих послуг від 05.02.2024, підписаного згідно з пунктом 8 додатку №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 18.11.2022.
Таким чином, Відповідач-2 належними та допустимими доказами підтвердив суму витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні у справі №914/1029/22 в розмірі 150 000 грн., що була фактично сплачена адвокатському об'єднанню.
Позивач у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу просив відмовити у стягненні з Позивача на користь Відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу повністю, оскільки заявлена до стягнення сума витрат є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Суд апеляційної інстанції погодилася з доводами Позивача про те, що сума гонорару успіху у розмірі 80 000 грн. у справі за позовом з однією немайновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат.
Суд апеляційної інстанції встановив обґрунтованість заявленого до відшкодування гонорару адвоката Відповідача-2 за надання правової допомоги в розмірі 70 000 грн., та дійшов висновку про часткове задоволення заяви Відповідача-2 та стягнення з Позивача (апелянта) відшкодування понесених Відповідачем-2 витрат в розмірі 70 000 грн., а у покладенні на Позивача "гонорару успіху" в розмірі 80 000 грн. відмовив.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним Договору, який укладено Відповідачем-1 та Відповідачем-2, з підстав порушення законних прав та інтересів Позивача.
У справі № 204/9189/19 (постанова від 16.02.2022) позов подано про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності, посилаючись на те, що в період з 11.10.2008 по 13.01.2014 позивачка перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народився син.
Верховний Суд залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, яким у позові відмовлено, зазначив, що матеріали справи не містять і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності відповідача як про існування самого рішення суду про стягнення аліментів, так і про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення, що свідчить про недоведеність того факту, що при укладенні оспорюваних правочинів боржник діяв умисно, зокрема з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу по аліментах за рахунок відчуженого майна. Саме по собі винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на нерухоме майно відповідача, за відсутності на час укладення договорів купівлі-продажу у відповідному державному реєстрі запису про таке обтяження, а також - доказів щодо обізнаності боржника про встановлену заборону відчужувати майно не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Справа № 916/2266/22 (постанова від 08.02.2024) розглядалася за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" до приватного аграрного підприємства "Дзвін" про стягнення штрафу за договором поставки у розмірі 4 967 706 грн. Позовні вимоги обґрунтовувало неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки в частині виконання взятих на себе зобов'язань із своєчасного відвантаження товару.
Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 204/9189/19, 916/2266/22 - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах хоча і є схожими за матеріально-правовим регулюванням (тільки зі справою № 204/9189/19), але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб'єктним, об'єктним критеріями.
Отже, наведена Позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Крім того, касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним за позовом особи, яка не є стороною такого правочину.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституцій України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право саме на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), ніж положення Законів України, зокрема кодексів, порушене цивільне право чи інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).
Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним.
В силу статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
За висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Тобто існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Тому вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд у першу чергу повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Вирішуючи цей спір і відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій: з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, надавши оцінку змісту порушеного права (інтересу) Позивача оспорюваним правочином, стороною якого Позивач не є, встановивши відсутність у Позивача повноважень представляти інтереси Асоціації, чи іншого партнера, як учасника тендеру та сторони договору за результатами тендерної процедури; відсутність доказів укладення та підписання офіційного договору за результатами тендеру між Підприємством (замовник) та Асоціацією; дослідивши обставини справи і наявні у ній докази та визнали недоведеним Позивачем належними засобами доказування факта порушення оспорюваним правочином його прав і законних інтересів, які підлягали б захисту у судовому порядку.
Що ж до доводів скаржника, що Позивач і "Аксіс" відповідно до пункту 10.1.1 Угоди є солідарними боржниками/кредиторами до замовника і тому має право пред'явити боржнику вимогу в повному обсязі, то Суд зазначає таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту Угоди вбачається, що оскільки кожен із партнерів Асоціації не в змозі самостійно реалізувати проєкт, але мають змогу спільно надати всі послуги та виконати усі роботи, які можуть знадобитися, партнери домовилися, що створюють Асоціацію, зокрема з метою укладення договору та виконання умов, які вимагаються замовником.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.7 Угоди керуючим партнером визначено не Позивача, а "Аксіс" і саме останній мав представляти Асоціацію у зв'язках із замовником, органами влади та іншими третіми особами.
Позивач перед поданням позову до суду звернувся до "Аксіс" з пропозицією доєднатися до позову і звернутися до господарського суду Львівської області у якості співпозивачів, однак "Аксіс" не надав своєї згоди на участь у даній справі та не надав Позивачу повноважень діяти від його імені.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Отже відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
Верховний Суд зазначає, що встановивши відсутність у Позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який підлягав би судовому захисту, суди не повинні вдаватися до правової оцінки по суті спору, тому встановлення судами відсутність у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (таку позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи, які стосуються суті спору, Верховний Суд до уваги не бере.
Скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзивах Підприємства та Відповідача-2 на касаційну скаргу Позивача, у частині, яка узгоджується з даною постановою.
Розгляд касаційної скарги Відповідача-2 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині відмови у стягненні 80 000 грн. "гонорару успіху".
Додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 в частині стягнення з Позивача на користь Відповідача-2 70 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених останнім в суді апеляційної інстанції не оскаржувається жодним учасником справи.
Щодо посилання Відповідача-2 на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України про те, що суд апеляційної інстанції під час прийняття додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 не врахував правові позиції Верховного Суду, то Суд зазначає таке.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела дозатягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Як установлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру Відповідачем-2 подано до суду, зокрема, договір про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) від 18.11.2022 та додаток від 18.11.2022 № 1 до даного договору.
Пунктом 8 названого додатку до договору визначено, що у разі ухвалення судового рішення у справі №914/1029/22 на користь клієнта розмір гонорару (гонорару успіху) становить 80 000 грн., які клієнт зобов'язується оплатити адвокатському об'єднанню протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку після набрання відповідним судовим рішенням законної сили.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просив суд відмовити у стягненні з Позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ураховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, беручи до уваги, зокрема, викладені Позивачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру вирішив, що сума "гонорару успіху" у розмірі 80 000 грн. у справі за позовом з однією немайновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат, а відтак відмовив у покладенні на Позивача відшкодування "гонорару успіху".
Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду (про неврахування яких зазначає Відповідач-2) не містить протилежної позиції щодо застосування положень статті 627 ЦК України, статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Позивача на касаційну скаргу Відповідача-2, у частині, яка узгоджується з даною постановою.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи Позивача викладені у касаційній скарзі на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 не вбачається.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.) на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 914/1029/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. Касаційну скаргу Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.) на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 914/1029/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 914/1029/22 залишити без змін.
4. Касаційну скаргу Контрол Процесс С.А. (Control Process S.A.) залишити без задоволення, а додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 914/1029/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок
Суддя І. Колос