17 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1412/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 (колегія суддів: Плахов О. В. - головуючий, Бородіна Л. І., Мартюхіна Н. О.)
за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі: 1) Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації;
2) Харківської обласної державної адміністрації
до: 1) Харківської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Терези»
про скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення ділянки,
за участю:
відповідача-1: Горобинська Н.М. (самопредставництво)
прокурора: Валевач М.М. (посвідчення),
1 Короткий зміст позовних вимог
1.1 Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації (далі - Харківська ОДА) до Харківської міської ради (далі - Рада), Товариства з обмеженою відповідальністю «Терези» (далі - ТОВ «Терези»), в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 22 додатку 1 до рішення Ради «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» від 24.12.2014 № 1751/14 (далі - Рішення від 24.12.2014); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 № 8/15, укладений між Радою та ТОВ «Терези» (далі - Договір); зобов'язати ТОВ «Терези» повернути державі в особі Харківської ОДА земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, площею 0,0786 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Фейєрбаха, 13, шляхом складання акта приймання-передачі.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що передача Радою у власність ТОВ «Терези» спірної земельної ділянки відбувалась з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, з тих підстав, що перебування спірної земельної ділянки, що розташована в межах пам'ятки археології місцевого значення Поселення Харків, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, виключає можливість її перебування у приватній власності.
2 Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 (суддя Жигалкін І. П.) у позові відмовлено.
2.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що ані прокурором, ані позивачами не надано доказів на підтвердження того, що на момент прийняття Радою оспорюваного рішення був наявний погоджений та затверджений проєкт землеустрою, що встановлює межі земель історико-культурного призначення, до території яких входила земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010. При цьому судом було відмовлено в задоволенні заяви Ради про застосування строків позовної давності, з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог (відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу).
2.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 рішення Господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
2.4 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 22 додатку 1 до Рішення від 24.12.2014, на підставі якого ТОВ «Терези» було передано у власність спірну земельну ділянку, не відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини»; спірна земельна ділянка згідно з вимогами законодавства не може передаватись у приватну власність.
2.5 Щодо поданої Радою заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора, суд апеляційної інстанції вказав на те, що: зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави; у такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки; оскільки прокурором було заявлено негаторний позов, не витребування спірної земельної ділянки, а про її повернення законному власнику (державі в особі Харківської ОДА) в даному випадку позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі Рада просить постанову Східного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області залишити в силі.
3.2 Заявник касаційної скарги, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 2, 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо необхідності отримання органом охорони культурної спадщини офіційної інформації з Державного земельного кадастру про місце розташування, опис меж, площу, координати поворотних точок меж, дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, категорію земель, вид використання земельної ділянки.
3.3 Також, на думку Ради, відсутній висновок щодо категорії земель, оскільки розділення земельних ділянок за видом цільового призначення здійснюється в межах віднесення земель до певної категорії.
3.4 У відзиві на касаційну скаргу прокурор заперечує викладені в ній доводи і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.5 Харківська ОДА у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду, просить залишити останню без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4 Мотивувальна частина
4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що пунктом 22 додатку 1 до Рішення від 24.12.2014 № 1751/14 Рада затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Терези» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: м. Харків, майдан Фейєрбаха, 13, Московський район, та ухвалила продати земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15) площею 0,0786 га за адресою: м. Харків, майдан Фейєрбаха, 13, Московський район (кадастровий номер 6310137500:01:008:0010) за ціною 352 500,00 грн для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2».
4.2 Між Радою та ТОВ «Терези» було укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О. А. за № 91.
4.3 Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010 зареєстрована в ДЗК 20.08.2014. Цільове призначення: 03.15 Для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2». Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2».
4.4 Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:01:008:0010, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2») площею 0,0786 га на майдані Фейєрбаха, 13 у м. Харкові на праві приватної власності належить ТОВ «Терези» (у формі малого підприємства) на підставі Договору; нежитлові приміщення 1-го поверху № І, 1-1 а, 2-2-:-2-7, 2-11, 2-го поверху № 1-1-:-1-7 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 170,6 м2 на майдані Фейєрбаха, 13 у м. Харкові на праві приватної власності належать «Терези» на підставі договору купівлі - продажу від 16.09.2008 № 4180-В-С№ 1464; нежитлові приміщення 1-го поверху № 8-10,1 загальною площею 23,4 м2 та нежитлові приміщення 2-го поверху № 8-13 загальною площею 51,7 м2 на майдані Фейєрбаха, 13 у м. Харкові на праві приватної власності належать ТОВ «Терези» на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2013 № 2106.
4.5 Відповідно до висновку Департаменту культури і туризму Харківської ОДА щодо погодження проєкту відведення земельної ділянки ТОВ «Терези» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» на майдані Фейєрбаха, 13 у Московському районі м. Харкова від 25.12.2013 № 01.02-23/76, на вказаній земельній ділянці розташовуються: щойно виявлений об'єкт археології - Поселення Харків (наказ УКіТ № 116 від 19.03.2012); охоронна зона пам'ятки історії місцевого значення - телеграфна контора (нині телеграф), де знаходився телеграфний апарат «Бодо» (охор. № 150 згідно із рішенням Харківського ОВК № 61 від 25.01.1972; охоронна зона - 50 м згідно із рішенням Харківського ОВК № 532 від 21.12.1987); центральна частина історично населеного місця м. Харкова. Існує вірогідність виявлення нових об'єктів культурної спадщини. Використання земельної ділянки для зазначених у проєкті землеустрою цілей може призвести до пошкодження щойно виявленого об'єкта культурної спадщини - Поселення Харків.
4.6 Відповідно до інформації, викладеної Департаментом культури і туризму Харківської ОДА у листі від 30.12.2021 № 05-25/3551, територія земельної ділянки на майдані Фейєрбаха, 13 у м. Харкові розташовується в межах пам'ятки археології місцевого значення - Поселення Харків (внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охор. № 8828-Ха).
4.7 Крім того, земельна ділянка знаходиться в Східній комплексній охоронній зоні пам'яток (наказ Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 27.12.2019р. № 304), розташованих в межах історичного ареалу м. Харкова (наказ Міністерства культури, молоді та спорту від 27.02.2020 № 1199).
4.8 Департамент культури і туризму Харківської ОДА погодив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Терези» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» на майдані Фейєрбаха, 13 у Московському районі м. Харкова. Проте в Департаменті відсутня інформація щодо укладених органом охорони культурної спадщини охоронних договорів відповідним землекористувачем.
4.9 За таких обставин прокурор звернувся з позовом у цій справі, посилаючись на те, що перебування спірної земельної ділянки в межах пам'ятки археології місцевого значення Поселення Харків, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охоронний номер пам'ятки 8828-Ха, виключає можливість її перебування у приватній власності.
4.10 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.11 Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора відкрито на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.12 Як було зазначено, прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту прав держави на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт культурної спадщини - пам'ятка археології.
4.13 Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
4.14 Суд апеляційної інстанції встановив, що територія спірної земельної ділянки розташовується в межах пам'ятки археології місцевого значення - Поселення Харків.
4.15 Археологічні об'єкти культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (абзац 2 частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
4.16 Нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
4.17 Отже, залишки стародавніх поселень є нерухомими археологічними об'єктами культурної спадщини, а тому не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності.
4.18 Суд апеляційної інстанції встановив, що пам'ятка археології місцевого значення Поселення Харків, в межі якої потрапляє спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224, охоронний номер пам'ятки 8828-Ха.
4.19 Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
4.20 Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
4.21 Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
4.22 Пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
4.23 Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам'ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам'ятками археології, у зв'язку з невіддільністю пам'ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.
4.24 Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
4.25 З огляду на встановлені у справі, що розглядається, обставини, земельна ділянка 6310137500:01:008:0010 є такою, на якій розташована пам'ятка археології. Як результат, ця земельна ділянка передана з державної власності протиправно.
4.26 У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам'ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
4.27 На цей висновок Верховного Суду, який стосується незаконної передачі у приватну власність земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, послався апеляційний господарський суд у справі, що розглядається, дійшовши до висновку про задоволення позовних вимог.
4.28 При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 констатувала відсутність у цій справі підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 та від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20.
4.29 У цій справі прокурор звернувся з вимогою до Ради, як до відповідача, про визнання недійсним Рішення від 24.12.2014 у частині, що стосується продажу ТОВ «Терези» земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010.
4.30 На виконання Рішення Ради від 24.12.2014 відповідач-1 з відповідачем-2 уклали Договір.
4.31 Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За змістом частини 5 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
4.32 Водночас з встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що Харківська ОДА, як розпорядник спірної земельної ділянки, приймала рішення щодо передачі ТОВ «Терези» спірної земельної ділянки у власність або у користування чи укладала відповідні договори. Матеріали справи, як зазначив суд апеляційної інстанції, не містять доказів на підтвердження тих обставин, що Харківська ОДА надала відповідне погодження Раді. Звідси Рада не мала повноважень на укладення Договору.
4.33 Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
4.34 За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
4.35 Згідно статті 317 Цивільного кодексу України лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1).
4.36 Оскільки з боку органу, уповноваженого на розпорядження спірною земельною ділянкою, не вчинялися дії щодо передачі ТОВ «Терези» права власності на спірну земельну ділянку, то ані Рішення Ради від 24.12.2014, ані Договір не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
4.37 Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 22 додатку 1 до Рішення Ради від 24.12.2014 та визнання недійсним Договору, але з інших підстав.
4.38 Разом з тим суд апеляційної інстанції за вказаних обставин дійшов правильного висновку про повернення державі в особі Харківської ОДА земельної ділянки.
4.39 Згідно зі статтею 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
4.40 За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування Рішення Ради і визнання недійсним Договору підлягає скасуванню з викладенням мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду про відмову в позові у зазначеній частині в редакції цієї постанови.
4.41 З огляду на викладене в іншій частині спору (щодо повернення державі в особі Харківської ОДА земельної ділянки) постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.
4.42 Відповідно до положень частини 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.
4.43 Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, судові витрати, пов'язані з розглядом касаційної скарги, належить покласти на відповідача- 1.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 922/1412/22 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 22 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24.12.2014 № 1751/14 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 № 8/15 скасувати.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 в частині відмови у задоволенні зазначених позовних вимог змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо цих позовних вимог в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді С. К. Могил
Л. І. Рогач