18 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9087/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 (головуючий суддя Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.)
у справі № 910/9087/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська консалтингова компанія"
до 1) Малого підприємства "Деревопласт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю і 2) Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння,
12.03.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/9087/23.
28.03.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 910/9087/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 910/9087/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
06.12.2023 рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Міністерство юстиції України 08.02.2024 звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023.
21.02.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/9087/23 залишено без руху на підставі частин другої і третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строків на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також у зв'язку з тим, що скаржник не додав до апеляційної скарги докази про сплату судового збору.
12.03.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане судове рішення мотивоване тим, що подане скаржником обґрунтування про поновлення строку свідчить про те, що скаржник не навів жодного нового аргументу щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а викладені повторно доводи вже були визнані судом неповажними в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 21.02.2024.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що з матеріалів справи вбачається, що скаржникові повний текст оскаржуваного рішення було доставлено в електронний кабінет Міністерства юстиції України 21.12.2023 о 16:14, що підтверджується Довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, датою вручення є 21.12.2023. Проте, апеляційна скарга була подана скаржником лише 08.02.2024 без належного обґрунтування пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.
Крім того, судом апеляційної інстанції також зазначено, що Міністерство юстиції України отримало ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 про залишення апеляційної скарги без руху 22.02.2024, а отже строк на усунення недоліків апеляційної скарги встановлений судом до 04.03.2024 включно, проте скаржник надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на адресу Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку лише 06.03.2024, тобто з пропуском строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
В оскаржуваній ухвалі зазначено, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги є строком, який встановлений законом, відповідно може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, Верховний Суд зазначає, що у своїй касаційній скарзі скаржник сам зазначив, що надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків засобами поштового зв'язку саме 06.03.2024, проте жодним чином не обґрунтовує пропуск строку на подання відповідної заяви.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки зроблені в постановах Верховного Суду, оскільки оскаржені ухвали судів апеляційних інстанцій у справах №№ 910/5482/22, 917/1652/13(917/1320/21), 911/1769/22, 910/4288/22, 490/11851/16-а були прийняті до 18.10.2023, у той час, у справі № 910/9087/23 ухвала суду апеляційної інстанції була прийнята після набрання чинності Закону від 29.06.2023 № 3200-IX щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (а саме, після 18.10.2023).
З огляду на вищезазначені обставини, касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції (в тому числі з посиланням на постанови Верховного Суду (також без належного обґрунтування таких посилань)), необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 910/9087/23 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 910/9087/23.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил