вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.04.2024 Справа № 917/1761/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., за участю представника позивача - Безсмертної М.Т., представника відповідача - Кузь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+", вул. Ломоносова, 56, кв. 52, м. Київ, 03191
до відповідача Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, вул.Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039
про визнання недійсним правочину, -
встановив:
25.09.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" до відповідача Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину, оформленого заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року (вх. №1881/23).
Ухвалою суду від 26.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 26.10.2023 року на 11:20год. Встановлено відповідачу строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов та зобов'язано протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, а також зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
26.10.2023 року до суду від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 13737), де зазначено, що відповідачем не було подано відзив до суду у встановлені строки у зв'язку з відсутністю у провідного юрисконсульта та інших працівників офісу права на зайняття адвокатською діяльністю, а між відповідачем та адвокатом Кузь О. М. договір про надання правової допомоги №303-23 укладено лише 24.10.2023 року. До того ж представнику відповідача знадобився час для ознайомлення з матеріалами справи.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 26.10.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про продовження строку для подання відзиву (вх.№13642 від 25.10.2023), про задоволення заяви відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання (вх.№13643 від 25.10.2023), про задоволення заяви позивача про відкладення підготовчого засідання (вх.№13581 від 24.10.2023), та протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 28.11.2023 року до 11:00 год.
08.11.2023 р. на електронну адресу Господарського суду Полтавської області представника позивача - адвоката Безсмертної М. Т. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. № 14367).
Ухвалою від 10.11.2023 року суд ухвалив повернути представнику позивача - адвокату Безсмертній М.Т. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. № 14367) без розгляду.
Ухвалою від 10.11.2023 року суд відмовив у задоволенні заяви відповідача Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 13737 від 26.10.2023).
13.11.2023 року на електронну адресу Господарського суду Полтавської області від представника позивача - адвоката Безсмертної М. Т. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1761/23 (вх. №14565).
Суд ухвалою від 14.11.2023 року відмовив у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Безсмертної М.Т. про участь у судовому засіданні 28.11.2023 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1761/23 у зв'язку з відсутністю вільних залів для проведення відеконференцій. При цьому суд зазначив, що дане клопотання буде враховано при визначенні дат наступних судових засідань.
24.11.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву разом із відзивом ( вх. №15140, том 1, а.с. 205-217).
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 28.11.2023 року оголошено протокольну ухвалу про задоволення заяви відповідача про поновлення строку для подання відзиву (вх.№15140 від 24.11.2023), про задоволення заяви позивача про відкладення підготовчого засідання (вх.№13581 від 20.11.2023), протокольну ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 11.01.2024 року до 11:00 год.
08.01.2024 року від ТОВ “Е”+” до суду надійшло клопотання про долучення доказів (том 2, а.с. 1-14), отриманих позивачем на його адвокатський запит після звернення до суду, а саме - лист відповідача від 30.11.2023 року з копіями сторінок з Журналу обліку роботи насосних агрегатів по головній насосній станції СА-1 за період з 01.06.2023 року по 15.06.2023 року.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 11.01.2024 року оголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подачу доказу та залучення доказу (вх.№219 від 08.01.2024), про відмову у задоволенні заяви відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження його строків (вх.№382 від 11.01.2024), про відмову у задоволенні заяви відповідача про витребування доказів (вх.№384 від 11.01.2024) та протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.02.2024 року на 09:00 год.
В судовому засіданні 20.02.2024 року суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив усі подані сторонами докази, наявні в матеріалах справи.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував.
За клопотанням представника відповідача суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06.03.2024 року для проведення дебатів.
Судове засідання 06.03.2024 року не відбулося у зв'язку з відпусткою судді. Ухвалою від 19.03.2024 року суд призначив судове засідання на 16.04.2024 року на 09.20.
В судовому засіданні 16.04.2024 року відбули дебати учасників справи, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Між Кременчуцьким міжрайонним управлінням водного господарства ( Кременчуцьке МУВГ) та TOB “Е2+” 28 серпня року було укладено Енергосервісний договір № Е-7 (Договір, арк. справи 13-22, том 1).
У відповідності до п.1.1 договору, предметом договору є здійснення енергосервісу комплексу споруд головної насосної станцій СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою: с. Пронизівка, Глобинського району, Полтавської області, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення Замовником споживання електричної енергії порівняно зі споживанням за відсутності енергосервісу. Для цілей даного Договору Енергосервісом є комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих та інших заходів енергосервісу, вичерпний перелік яких було наведено у положеннях Додатку 1 до Договору.
Скорочення рівня споживання теплової енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу, за кожний рік дії договору наведено у Додатку 5 (пункт 5.1 договору).
Додатками №1-10 до договору сторони, за взаємною згодою, визначили: перелік енергоефективних заходів енергосервісу, що планується запровадити за енергосервісним договором; характеристики, інформацію про об'єкт енергосервісу та обладнання, що використовується на об'єкті енергосервісу; базовий рівень споживання; базові показники режиму споживання електричної енергії; скорочення рівня споживання електричної енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу, за кожний рік дії договору; скорочення рівня витрат на оплату енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу; календарний план щодо очікуваних показників видатків замовника енергосервісу; порядок коригування визначення та розрахунку результату здійснення енергосервісу в разі виникнення протягом строку дії договору змін порядку або режиму роботи об'єкта енергосервісу; форма акту про виконання зобов'язань; протокол розрахунків скорочення рівня споживання електричної енергії (т.1, а.с.17-22).
Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що оплата за договором здійснюється замовником за рахунок скорочення споживання та/або витрат замовника на оплату електричної енергії порівняно із споживанням та/або витратами на оплату електричної енергії за відсутності таких заходів (як передбачено частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації") за відповідний період на підставі тарифів, що діяли у період, за який здійснюється оплата.
Відповідно до п. 6.1 Договору строк дії Договору становить 13 років 178 днів- з 28.08.2019 року до 30.09.2032 року.
Пунктом 17.4 Договору встановлено, що у випадку реструктуризації Замовника, обов'язки за Договором покладаються на правонаступника, а у разі ліквідації - на визначену Державним агентством водних ресурсів України бюджетну організацію (установу).
Державним агентством водних ресурсів України видано наказ від 31.03.2020 № 291 “Про реорганізацію Кременчуцького МУВГ”, згідно положень якого Кременчуцьке МУВГ реорганізовується шляхом приєднання до РОВР у Полтавській області. Вказаним наказом також встановлено, що РОВР у Полтавській області (відповідач) є правонаступником Кременчуцького МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності Кременчуцького МУВГ переходять усі майнові права та обов'язки останнього (т.1, а.с. 29-31).
Таким чином до РОВР у Полтавській області перейшли усі майнові права та обов'язки Кременчуцького МУВГ, в тому числі обов'язки по належному виконанню умов Договору № Е-7.
Судом встановлено, що TOB “Е2+” зверталося до РОВР у Полтавській області для підписання Додаткової угоди №1 про заміну сторони Договору, що підтверджується листами від 31.07.2020 № 31/07-20-1, від 19.01.2021 № 19/01- 21, від 21.07.2021 №21/07-21-1 (том 1, а.с. 32-36).
РОВР у Полтавській області відмовилось від підписання Додаткової угоди №1 про заміну сторони Договору, вказавши у листі від 29.07.2020 № 1963/17, що останнє не є стороною основного договору, а тому змінити додатковою угодою сторону неможливо. Відповідач, як правонаступник Кременчуцького МУВГ, запропонував укласти новий енергосервісний договір на умовах та у відповідності до чинного законодавства України ( т.1, а.с. 44).
Матеріали справи свідчать, що 14.12.2021 року Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області листом за №2998/01-13 направив ТОВ “Е2+” Заяву про розірвання Договору енергосервісу від 28.08.2019№ Е-7, шляхом односторонньої відмови від договору (том 1, а.с. 23-28).
У заяві відповідач, керуючись ст. 907 ЦК України, ст. 188 ГК України, п. 11.4 Договору, повідомив, що РОВР у Полтавській області розриває Договір шляхом односторонньої відмови у зв'язку із порушенням графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більше ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини Виконавця).
В обґрунтування підстав для односторонньої відмови від Договору РОВР у Полтавській області у листі за вих. №2998/01-13 від 14.12.2021 року зазначило наступне.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що скорочення рівня споживання електричної енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу, за кожний рік дії Договору наведено у Додатку 5 до Договору.
Базовий рівень споживання електричної енергії на об'єкті енергосервісу на дату оголошення про проведення процедури закупівлі енергосервісу визначений у п. 4.1 Договору та становить 1253279 кВт*год/рік.
Згідно додатку 5 до Договору вбачається, що у 2020 році передбачено скорочення витрат електричної енергії на 30, 82% від базового рівня, а у 2021 році - на 35%, а саме: у 2020 рівень витрат має зменшитись на 386225,35 кВт*год, а у 2021 році - на 438647,65 кВт*год.
Відповідно до річної звітності головною насосною станцією СА-1 Градизької зрошувальної системи, енергосервіс якої є предметом Договору, спожито електричної енергії за 2020 рік у обсязі 1404811 кВт*год, а за 11 місяців 2021 року - 1580096 кВт*год. Таким чином, вбачається, що рівень споживання є більшим ніж базовий - у 2020 році на 12%, а за 11 місяців 2021 року на 26%, а згідно Договору енергосервіс мав привести до зниження зазначених витрат на 30% у 2020 році, а у 2021 році до 35%.
Розділом 8 договору передбачений порядок коригування визначення та розрахунку результату здійснення енергосервісу у разі виникнення протягом дії договору змін порядку або режиму роботи об'єкта енергосервісу. Зазначений порядок наведено у Додатку 8 до Договору.
Відповідно до цього порядку передбачається застосування поправочного коефіцієнту, що враховує зміну об'ємів перекачаної води порівняно з базовим значенням. Базове значення визначене у додатку 4 до Договору складає 6243,08 тис. мЗ. У 2020 році об'єм перекачаної води складає 7646,53 тис. мЗ, а за 11 місяців 2021 року- 7831,37 тис. мЗ. З урахування поправочного коефіцієнту відсоткова фактична економія електричної енергії у 2020 році складає 8,48%, а у 2021 році економія відсутня (збільшення на 0.5%).
Таким чином, на думку РОВР у Полтавській області, у 2020 році економія значно нижча ніж та, що передбачена умовами Договору, а за 11 місяців 2021 року взагалі відсутня, що стало підставою для одностороннього розірвання Договору з боку Відповідача.
Позивач просить суд визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин, оформлений заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13, про розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача не було підстав для одностороннього розірвання договору, а фактичні обставини, викладені у заяві РОВР у Полтавській області від 14.12.2021 № 2998/01-13 не відповідають дійсності, оскільки відставання від графіку скорочення рівня витрат електричної енергії, який повинен був бути досягнутий в результатів здійснення енергосервісу, спричинений виключно з вини самого відповідача. Електрообладнання, встановлене TOB “Е2+” з метою здійснення заходів енергосервісу, було вимкнене з ініціативи Кременчуцького МУВГ з 30 серпня 2020 року. Скорочення рівня витрат електричної енергії, що є основною метою Договору, стало об'єктивно неможливе через умисні дії Відповідача із заборони включення і використання вказаного обладнання, оформленої наказом від 15.04.2021 №53. З чого випливає висновок, що TOB “Е2+” було позбавлене можливості здійснювати заходи енергосервісу та належного виконання умов Договору з вини РОВР у Полтавській області.
Таким чином, оскільки відставання від графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу сталося не з вини TOB “Е2+” як Виконавця Договору, РОВР у Полтавській області не мало підстав для одностороннього розірвання Договору в порядку пункту 11.4.
На підтвердження позовних вимог позивачем подано наступні докази: копії Енергосервісного договору № Е-7 від 28.08.2019; заяви від 14.12.2021 №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору від 28.08.2019 № Е-7; наказу Державного агентства водних ресурсів України від 31.03.2020 № 291 “Про реорганізацію Кременчуцького МУВГ”; листа TOB “Е2+” від 31.07.2020 № 31/07-20-1; листа TOB “Е2+” від 19.01.2021 № 19/01-21; листа TOB “Е2+” від 21.07.2021 № 21/07-21-1; листа TOB “Е2+” від 09.09.2020 № 09/10-20; листа TOB “Е2+” від 10.09.2020 № 10/10-20; листа TOB “Е2+” від 30.09.2020 № 30/09-20; листа TOB “Е2+” від 17.02.2021 № 17/02-21; листа РОВР у Полтавській області від 29.07.2020 № 1963/17; робочого проекту “Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області” разом із Пояснювальною запискою і кресленнями; акта надання послуг № 10 від 06.07.2020; акта введення в експлуатацію обладнання б/н від 27.06.2020; акта надання послуг № 382 від 30.06.2020; акта надання послуг № 484 від 20.07.2020; акта надання послуг № 494 від 20.07.2020; акта здачі-приймання робіт № 64 від 22.07.2020; протоколу випробувань ізоляції кабельної лінії підвищеної напруги № 147/08-20 від 12.08.2020; протоколу вимірювання розтікання на основних заземлювачах і заземлення магістралей та устаткування 148/08-20 від 12.08.2020; протоколу випробування асинхронного електродвигуна агрегат № 2 № 149/08-20 від 12.08.2020; протоколу випробування трансформатора напруги № 150/08-20 від 12.08.2020; протоколу випробування трансформатора напруги № 151/08-20 від 12.08.2020; протоколу перевірки ланок вторинної комутації № 152/08-20 від 13.08.2020; інструкції з експлуатацію системи керування допоміжним насосним агрегатом на базі силового модулю СМ-ПЧ-200 та модулю спряження МС-ДК; декларації про відповідність насосного обладнання (насосного агрегату типу DHV) від 08.05.2020; сертифікату № NC-0002 від 18.05.2018; сертифікату відповідності насосного обладнання (насосного агрегату типу DHV) від 08.05.2020; сертифікату відповідності кабелів з просоченою паперовою ізоляцією на напругу до 10 кВ включно серія ХА № 003230; сертифікату відповідності кабелів з просоченою паперовою ізоляцією на напругу до 10 кВ включно серія ХА № 003295; технічного сертифікату №3095 від 29.10.2019; сертифікату відповідності серія ВВ № UA.T R061.002161-20; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.03.2020 № 12.2-18-3/5892; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.06.2018 № 602-123-20-3/25131; експертного звіту (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво за робочим проектом “Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області” № 1755/е/20 від 11.11.2020; акта надання послуг з енергосервісу згідно з енергосервісним договором за серпень 2020 року; акта виконання зобов'язань станом на 1 вересня 2020 року; протоколу розрахунків скорочення споживання електричної енергії згідно з енергосерівсним договором від 28 серпня 2019 р. № Е-7 за період серпень 2020 року; акта надання послуг з енергосервісу № 1/10 від 03.10.2020 згідно з енергосервісним договором за вересень 2020 року; акта виконання зобов'язань станом на 1 жовтня 2020 року; протоколу розрахунків скорочення споживання електричної енергії згідно з енергосерівсним договором від 28 серпня 2019 р. № Е-7 за період вересень 2020 року; рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 № 917/599/21; листа РОВР у Полтавській області від 08.09.2020 № 296/01-02; наказу РОВР у Полтавській області від 15.04.2021 № 53; листа РОВР у Полтавській області від 03.08.2021 № 1656/01.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у відзиві. Так, відповідача вказував, що виконавець (позивач) до цього часу не виконав своїх обов'язків, встановлених в п.9.1 та п.13.1 Енергосервісного договору; від 28.08.2019 № Е-7 року, а саме:
- не забезпечив розробку та погодження проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів;
- не оформив дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу;
- не отримав технічних умов для поставки та налагодження обладнання для його запуску;
- не забезпечив у визначені в Додатку 1 строки здійснення заходів енергосервісу: виконання проектно-кошторисної документації (III-IV квартал 2019 року), виконання монтажних робіт (І квартал 2020 року) та пусконалагоджувальні роботи (І-ІІ квартал 2020 року).
Щодо скорочення Замовником споживання електричної енергії порівняно із споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу, то, за твердженням відповідача, розрахунки, які були наведені у Заяві про розірвання договору енергосервісу від 14.12.2021 року підтверджують відставання від графіку: відсоткова фактична економія електричної енергії у 2020 році складає 8,48% замість 30,82% від базового рівня а у 2021 році економія відсутня (збільшення на 0.5%).
Відповідачем разом із відзивом подано такі докази: копії листа № 1989/02-08 від 31.07.2020року, листа № 2052/01-08 від 12.08.2020 року; листа № 296/08-02 від 08.09.2020 року; листа № 108/01-08 від 23.09.2020року; листа № 460/02 від 12.02.2021 року; листа № 725/01-14 від 30.06.2022року; листа № 1625/01-14 від 29.12.2022 року.
Судом досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із преамбулою Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" енергозберігаючі (енергоефективні) заходи це заходи, спрямовані на впровадження та виробництво енергоефективних продукцій, технологій та обладнання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" енергосервіс - комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів; енергосервісний договір - договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів.
Згідно п. 11.4 Договору Договір може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи Замовника у разі відставання Виконавцем від графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини Виконавця або у разі настання умов, передбачених розділом 15 Договору.
Як вбачається зі заяви відповідача про одностороннє розірвання Договору в якості підстави для такого розірвання ним вказано порушення графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини Виконавця.
Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що позивач не забезпечив розробку та погодження проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів; не оформив дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу; не отримав технічних умов для поставки та налагодження обладнання для його запуску; не забезпечив у визначені в Додатку 1 строки здійснення заходів енергосервісу: виконання проектно-кошторисної документації (III-IV квартал 2019 року), виконання монтажних робіт (І квартал 2020 року) та пусконалагоджувальні роботи (І-ІІ квартал 2020 року).
Наведені посилання відповідача не є підставою для одностороннього розірвання Договору у розумінні п. 11.4 Договору.
Крім того, судом встановлено, що TOB «Е2+» належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання як Виконавець за Договором, розробило необхідну проекту документацію, в тому числі провело експертизу такої документації, провело комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт, ввела електрообладнання в експлуатацію та почало надавати послуги з енергосервісу (арк. справи 75-106, том 1).
У Додатку 1 до Договору визначений перелік енергоефективних заходів, що планується запровадити за енергосервісним договором відповідно до Додатку 8 тендерної документації:
1) Технічне переоснащення Комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи, етапами виконання є:
- виконання проектно-кошторисної документації, строки виконання: ІІІ-IV квартал
2019 року.
- виконання монтажних робіт, строки виконання І квартал 2020 року.
- пуско-налагоджувальні роботи, строк виконання І-ІІ квартал 2020 року.
2) Надання послуг з енергосервісу (забезпечення рівня скорочення споживання та витрат на електричну енергію). Строком виконання - 01.06.2020 по 30.09.2032.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору N E-7 від 28.08.2019 року позивачем надавалися послуги енергосервісу комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронизівка, Глобинського району, Полтавської області, а саме комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих та інших заходів передбачених у Додатком 1 до Договору.
Це підтверджується Актом введення в експлуатацію обладнання від 27.06.2020 року, Актами надання послуг № 10 від 06.07.2020 року, №382 від 30.06.2020 року, № 484 від 20.07.2020 року, № 494 від 20.07.2020 року, № 64 від 22.07.2020 року, підписаними сторонами та скріплені їх печатками (арк. справи 69-74, том 1), а також Актами виконання зобов'язань за серпень 2020 року на суму 191 374,16 грн., вересень 2020 року на суму 191 374,16 грн. та протоколами розрахунків скорочення рівня споживання електричної енергії згідно з Договором за серпень-вересень 2020 року ( арк. справи 107-112, том 1 ).
Факт здійснення позивачем в 2020 році ТОВ "Е2+" комплексу енергосервісних заходів головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи та досягнення скорочення споживання Замовником електричної енергії підтверджується також судовим рішенням Господарського суду Полтавської області у справі 917/599/21 від 23.06.21, що набрало законної сили.
Так, рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21 позов ТОВ "Е2+" задоволено. Стягнуто з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ТОВ "Е2+" 382748,32 грн боргу за надані послуги за Актами за серпень, вересень 2020 року за Договором № E-7 від 28.08.2019 року, 24318,47 грн - інфляційних втрат, 5216,91 грн - 3% річних, 70808,44 грн - пені за порушення грошових зобов'язань та 7426,38 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
В ході розгляду справи судом встановлено, що РОВР у Полтавській області листом від 08.09.2020 № 296/08-02 повідомило позивача про недоліки роботи насосно-силового агрегату № 2 на СА-1 в с. Пронзівка на підставі службової записки провідного інженера насосної станції Чуприни Е.Ю. Відповідно до зазначеного листа даний агрегат був зупинений 30.08.2020, оскільки замість 6000 мЗ/год видавав 1200 мЗ/год води ( арк. справи 117, том 1).
Відповідно до п. 14.4 Договору у випадку виявлення недоліків у виконаних Виконавцем заходах, що входять до складу енергосервісу згідно із Додатком 1 до Договору, та/або недоліків (дефектів) обладнання (в тому числі припинення його функціонування) протягом терміну гарантії Замовник зобов'язаний повідомити про це виконавця протягом однієї доби.
Отже, Кременчуцьким МУВГ було порушено вказані умови Договору щодо строку повідомлення, також Договором встановлений обов'язок Замовника лише повідомити Виконавця про виявлені недоліки (дефекти) обладнання протягом встановленого строку, а не здійснювати самостійних дій, зокрема у вигляді зупинення агрегату.
TOB «Е2+» повідомило листом від 09.09.2020 №09/10-20 Кременчуцьке МУВГ про приїзд спеціалістів з метою ремонту електричної засувки.
Наказом № 53 від 15.04.2021 року в.о. начальника РОВР у Полтавській області О.Монастирським наказано начальнику Кременчуцької дільниці Рудому В. та начальнику насосних станцій Кременчуцької дільниці Гулаку О. не здійснювати включення та використання електрообладнання TOB «Е2+», встановленого на головній насосній станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою: с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області, а саме: асинхронного електродвигуну марки OMH-MV450-6 (насосно-силового агрегату №2); частотного перетворювача, який встановлено на насосно-силовий агрегат №8 марки M280ML-4 ( арк. справи 118, том 1).
Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 виклав правові висновки про те, що наведений у статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В ч. 4 ст. 238 ГПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Таким чином, надані позивачем докази, зокрема, Наказ № 53 від 15.04.2021 року, лист відповідача від 08.09.2020 № 296/08-02 є більш вірогідними в підтвердження обставин відключення у серпні 2020 року насосно-силового агрегату № 2 на СА-1 в с. Пронзівка самим відповідачем відповідно до п. 3, 4 ч. 4 ст.238 ГПК України, а заперечення відповідача не ґрунтуються на доказах.
Суд вважає поведінку відповідача недобросовісною та суперечливою, оскільки відповідач, здійснивши необґрунтовану відмову від Договору самовільно увімкнув насосно-силовий агрегат № 2 на СА-1 в с. Пронзівка, що підтверджується відповіддю РОВР від 30.11.23 року №1939/02-08 з відповідними засвідченими копіями сторінок з Журналу обліку роботи насосних агрегатів по головній насосній станції СА-1 Агрегату №2 (насос: DHV700- 590РА з двигуном 630 кВт) на кінець поливного сезону 2021 року та станом на 30 червня 2023 року ( арк. справи 4,7-14, том 2).
Вказані докази підтверджують що відповідач самовільно здійснив включення Агрегату №2 (насос: DHV700-590РА з двигуном 630 кВт) (що належить Позивачу):
- 06 червня 2023 року, Агрегат №2 працював з 11:50 по 14:20 - 2 год 30 хвилин (ст. 30 Журналу);
- 10 червня 2023 року, Агрегат №2 працював 4 години (ст. 34 Журналу);
- 11 червня 2023 року, Агрегат №2 працював 24 години (ст. 35 Журналу).
Замовник зобов'язаний довести допущені виконавцем порушення договору, оскільки за їх відсутності така вимога замовника не може ґрунтуватися лише на наявності самого права на відмову від договору (аналогічні висновки наведені в постановах ВС у справі № 910/2051/19 від 16.03.2020 р.; у справі № 911/1433/18 від 13.09.2019 р.; у справі № 915/212/20 від 18.11.2021 р.).
Згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 05.07.2019 по справі № 916/1684/18, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2020 року у справі N 910/11397/18 у разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
З огляду на приписи частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, зокрема, частини першої статті 203 названого Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою, третьою статті 651 Цивільного кодексу України:
- розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.
Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України також визначено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Одностороння відмова від договору є правочином.
Тому на нього поширюються загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначеними ст. 203 ЦК України.
Односторонній правочин про розірвання договору може визнаватися недійсним на підставі рішення суду за наявності підстав передбачених ст. 215 ЦКУ.
Так, за ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
До підстав, які можна використати у випадку відмови від договору в односторонньому порядку, належать виключно одна - ч. 1 ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.
Підставою визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору про надання послуг є конкретна дія сторони, яка виражається у формі відмови від договору, порушуючи при цьому сам порядок розірвання такого договору, визначений ним або відповідним Законом чи положеннями Кодексу, який регулює ці правовідносини.
Якщо була порушена процедура розірвання договору чи були використані умови, підстави для вчинення таких дій, які не передбачені самим договором чи законом, або вони не відносяться до тих обставин, які були на момент розірвання договору, - це є підставою для суду визнати недійсним правочин про односторонню відмову від договору про надання послуг в силу норм ст. ст. 203, 215 ЦК України.
З урахуванням наведеного, скорочення рівня витрат в 2020 -2021 р електричної енергії, стало неможливим через дії самого відповідача із самовільного вимкнення та заборони включення і використання вказаного обладнання, оформленого наказом від 15.04.2021 № 53, отже одностороння відмова відповідача від Договору є неправомірною та суперечить вимогам закону, а тому наявні підстави для визнання недійсним з моменту вчинення односторонній правочин Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, оформлений заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року.
Позовні вимоги відповідачем не спростовані. Заперечення відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позову.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.
Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 2684 грн судового збору за платіжною інструкцією № 10 від 11.09.2023 р (арк. справи 10, том 1). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено відповідною випискою (арк. справи 127, том 1).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вул.Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 01037488), оформлений заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року.
3. Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області (вул.Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 01037488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" (вул. Ломоносова, 56, кв. 52, м. Київ, 03191, ідентифікаційний код 41656270) 2684 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Рішення підписано 19.04.2024 року
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя Тимощенко О.М.