65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"18" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1292/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву про забезпечення позову керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх.№2-627/24 від 16.04.2024р.)
подану у справі № 916/1292/24
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави
в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945)
до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, код ЄДРПОУ 02583780)
до відповідача 2 - Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919)
до відповідача 3 - Київської районної адміністрації Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 9, код ЄДРПОУ 26303241)
про усунення перешкод
25.03.2024р. Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Фонду державного майна України у володінні, користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомого майна у вигляді підвального приміщення, яке фактично є захисною спорудою цивільного захисту № 56508 (ПРУ), загальною площею 169,5 кв.м, яке розташовується у нежитловій будівлі - клубі (літера “Ж”), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, шляхом:
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 635 від 20.10.2000 “Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165”;
- визнання незаконним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації № 434 від 26.05.2008 “Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165”;
- визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності № 010076 від 25.10.2000, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ ЛОЗ профспілок України на будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 14449 кв. м, за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;
- визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності від 05.06.2008 серії САВ № 823069, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ ЛОЗ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 15986,5 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;
- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Турецького О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2021 (індексний номер рішення: 57406565), на підставі якого за ПрАТ ЛОЗ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” зареєстровано право власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького, загальною площею 13805,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;
- зобов'язання ПрАТ ЛОЗ профспілок п. України “Укрпрофоздоровниця” (код ЄДРПОУ 02583780) повернути вказане протирадіаційне укриття державі в особі Фонду державного майна України.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 635 від 20.10.2000 «Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» видано свідоцтво про право власності № 010076 від 25.10.2000 на будівлі, загальною площею 14449 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, зокрема на об'єкт колективної власності, до складу якого увійшла також нежитлова будівля - клуб під літерою «Ж». Вказане рішення вмотивовано тим, що згідно з установчим договором від 04.12.1991 Федерацією профспілок України та Фондом соціального страхування України створено ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
В подальшому Федерація профспілок України, як співзасновник ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», передала до статутного фонду товариства основні фонди санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок, до складу яких входять будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165.
На підставі розпорядження Київської районної адміністрації № 434 від 26.05.2008 «Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165», замість свідоцтва про право власності № 010076 від 25.10.2000 виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.06.2008 видано Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво серії САВ №823069 про право власності на будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 15986,5 кв.м, до складу яких увійшла нежитлова будівля - клубу під літерою «Ж».
Так, відповідно до технічного паспорту від 03.03.2008, виготовленого КП «БТІ ОМР та РОН» на замовлення ЗАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», нежитлова будівля-клуб (літера «Ж»), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, має загальну площу 1212,4 кв.м, два поверхи та підвальне приміщення, два входи у підвал та сходи, при цьому площа підвалу становить 169,5 кв.м.
Між тим, як вказує прокурор, ним встановлено, що підвальне приміщення нежитлової будівлі- клубу (літера «Ж»), площею 169,5 кв.м є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 56508. Вказаний об'єкт цивільної оборони - ПРУ № 56508, який вбудований в нежитлову будівлю - клуб (літера “Ж”) та зареєстрований на праві приватної власності за ПрАТ ЛОЗ професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця”, є державною власністю за законом. При цьому прокурор зауважує, що спірне майно, а саме захисна споруда цивільного захисту № 56508, яка є підвальним приміщенням нежитлового будинку - клубу (літера «Ж») санаторію ім. Горького, з моменту його передання у відання Українській республіканській Раді профспілок, в тому числі й після розпаду Союзу PCP, належало до державної власності. До того ж шляхом прийняття відповідних законодавчих актів, направлених на врегулювання правовідносин державної власності на території України, за спірним майном було закріплено правовий статус майна державної форми власності та визначено Фонд державного майна України в якості уповноваженого державою органу на здійснення повноважень власника спірного майна. Однак, за ствердженнями прокурора, в подальшому вказаний об'єкт неправомірно, без згоди уповноваженого на це державою органу (Фонду державного майна України) передано у власність ЗАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а в наступному зареєстровано за ПрАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Вказані обставини визначені прокурором як підстава для звернення до суду із заявленим позовом задля усунення перешкод державі з боку ПрАТ ЛОЗ професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця” у користуванні державним майном.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2024р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/1292/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "24" квітня 2024 р. о 14:00. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі №916/1292/24, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
15.04.2024 від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15218/24), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову прокурора у повному обсязі.
16.04.2024 керівником Київської окружної прокуратури міста Одеси подано до господарського суду заяву про виправлення описки у позовній заяві (вх.№ 15578/24), згідно якої прокурор уточнив дату оскаржуваного свідоцтва про право власності№ 010076 від 25.10.2000.
Наразі 16.04.2024 від керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 2-627/24), відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на будівлі клінічного санаторію ім. Горького, загальною площею 13805,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, реєстраційний номер: 2326515351101 в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно, а також заборонити ПрАТ ЛОЗ професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця”, іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівель клінічного санаторію ім. Горького, загальною площею 13805,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, реєстраційний номер 2326515351101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що необхідність у забезпеченні вказаної позовної заяви шляхом накладення арешту на спірний об'єкт нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього викликана тим, що його може бути відчужено на користь третіх осіб, або вчинено реєстраційні дії з метою подальшого поділу майна та створення нових об'єктів нерухомого майна, з послідуючою реєстрацією на них права власності за третіми особами. Так, прокурор зауважує, що ПрАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у період з часу первинної реєстрації права власності на будівлі санаторію ім. Горького, а саме з 25.10.2000, неодноразово здійснювалась перереєстрація прав власності на вказані будівлі із зміною їх площі з підстав нібито часткового знищення майна (руйнування), а через деякий час встановлення факту помилкового визначення деяких будівель санаторію зруйнованими та поновлення їх у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з цих підстав.
Зокрема, згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 010076 від 25.10.2000 площа будівель санаторію ім. Горького, на які було зареєстровано право власності за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» становила 14449 кв.м, до складу яких увійшла нежитлова будівля- клуб під літерою «Ж» із протирадіаційним укриттям. На підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 434 від 26.05.2008 за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» вже було зареєстровано на будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 15986,5 кв.м, до складских увійшла нежитлова будівля - клубу під літерою «Ж» разом із протирадіаційним укриттям. Внаслідок вказаних перереєстрацій було дещо змінено літерацію із наступним виключенням деяких будівель.
Також прокурор вказує, що у подальшому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито новий розділ об'єкта нерухомого майна та 05.04.2019 зареєстровано новий об'єкт нерухомого майна 1807804351101, а саме за ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано 1/1 частку на будівлі санаторію ім. Горького, загальною площею 14096,6 кв.м, тобто загальну площу об'єкту суттєво зменшено. Подалі, до вказаного реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна знову були внесено зміни в частині площі, зокрема, під час проведення інвентаризації 16.07.2020 було встановлено, що будівлі літ. Е2, літ. Є, літ. Л, літ. Щ, які були помилково внесені як знищені, знаходяться у задовільному стані і входять до складу будівель санаторію ім. Горького. Так, прокурор зазначає, що загальну площу будівель санаторію ім. Горького було збільшено до 15117,5 кв.м, а у наступному на підставі рішень державного реєстратора Турецького О.С. від 30.03.2021 та 31.03.2021 будівлі санаторію ім. Горького було поділено на 2 нових об'єкти нерухомого майна за реєстраційними номерами 2326503551101 та 326515351101. На думку прокурора, такі дії відповідача, вчинені у минулому, не виключають можливості внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у майбутньому в частині зміни літерації будівель санаторію ім. Горького, зміни їх площі на підставі довідок про наявність або відсутність цих будівель, а також поділу будівель санаторію ім. Горького на нові об'єкти нерухомого майна із подальшою реєстрацією права власності на них третіх осіб. При цьому прокурор вважає, що будь-яке вчинення реєстраційних дій із будівлями санаторію ім. Горького в цілому у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову, призведе до змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаних будівель, та зокрема щодо нежитлової будівлі - клубу (літ. Ж), до складу якої входить протирадіаційне укриття № 56508, наслідком чого буде порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту прав охоронюваних законом інтересів мешканців територіальної громади міста Одеси, оскільки їхні права не зможуть бути захищені в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Адже, як вказує прокурор, відчуження та реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаною адресою призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом до іншого відповідача.
Розглянувши заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх.№2-627/24 від 16.04.2024р.) про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 136 цього кодексу передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідачів, які можуть сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена і у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Даний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.
Однак, як випливає зі змісту позову, предметом спору є саме об'єкт нерухомості, визначений прокурором як об'єкт цивільної оборони - ПРУ № 56508, який вбудований в нежитлову будівлю - клуб (літера “Ж”) та зареєстрований на праві приватної власності за ПрАТ ЛОЗ професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця”, що, на думку прокурора, є державною власністю за законом.
Проте, зі змісту заяви прокурора вбачається, що останній позивач припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав можливого вчинення відповідачем реєстраційних дій із будівлями санаторію ім. Горького в цілому. Натомість жодних доказів на обґрунтування своїх доводів прокурором не надано до заяви взагалі, лише обмежившись посиланнями на обставини минулої давнини (понад 3 років потому) .
Між тим, суд зауважує, що комплекс будівель санаторію ім. Горького в цілому не входять в предмет спору у даній справі взагалі, оскільки, як вже зазначалось, у позові мова йде виключно про об'єкт нерухомості - клуб під літ. “Ж”.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відтак, суд вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом спору та виходять за його межі.
Застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на будівлі клінічного санаторію ім. Горького, загальною площею 13805,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165 (реєстраційний номер 2326515351101) та заборона ПрАТ ЛОЗ професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця”, іншим юридичним та фізичним особам, будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних будівель клінічного санаторію ім. Горького, загальною площею 13805,9 кв.м, не лише може призвести до втручання в господарську діяльність відповідача (ураховуючи як предмет та підстави даного позову), а й свідчитиме про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, що також може призвести до завдання іншій стороні збитків.
Також суд наголошує, що для застосування певного виду забезпечення позову не достатньо лише зазначення в заяві про забезпечення позову лише про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є саме підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Проте, у поданій заяві прокурором, крім обставин минулої давнини, не наводиться жодних інших обставин, не зазначається про жодні дії відповідача щодо спірного об'єкта нерухомого майна, які свідчитимуть про неможливість виконання рішення суду у разі його задоволення. Прокурором в заяві про забезпечення позову не наведено достатньо обґрунтованого припущення, що наявне у відповідача спірне майно на момент пред'явлення позову до нього може зникнути (перебудовано, зменшено в площі) на момент виконання рішення.
Відтак, на думку суду, наведені прокурором обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо), однак про такі дії відповідача прокурор не зазначає у поданій заяві. Тому суд вважає, що саме лише посилання в заяві на загальні обставин не є достатньою підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову за заявою прокурора.
Відтак, судом критично оцінюються доводи прокурора в обґрунтування необхідності вжиття запропонованих заходів забезпечення позову.
Сам по собі факт наявності між сторонами судового спору за позовом прокурора, задоволення якого може стати підставою для внесення змін до реєстру речових прав, також не може бути належною та достатньою підставою для заборони відповідачу та іншим особам вчиняти реєстраційні дії щодо будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, оскільки вказаний захід не узгоджується з предметом спору, в межах якого вирішуватиметься виключно питання наявності правомірності набуття відповідачем об'єкту нерухомості - клубу під літ. “Ж”, тоді які як обставини набуття відповідачем у власність всього комплексу будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м не входять до предмету доказування та не перебувають у прямому зв'язку з результатами вирішення цієї справи.
Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, господарський суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, вважає подану прокурором заяву про забезпечення позову необґрунтованою, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234, 235
Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-627/24 від 16.04.2024р.) - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 18.04.2024 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.І. Мостепаненко