17.04.2024 Справа № 914/3492/23
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника, розглянувши клопотання Приватного підприємства “Агрофірма “Стимул”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову
у справі № 914/3492/23
за позовом: Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, м. Київ,
до відповідача 1: Приватного підприємства “Агрофірма “Стимул”, м. Львів,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Токмак, Запорізька область,
до відповідача 3: ОСОБА_2 , м. Токмак, Запорізька область,
предмет позову: солідарне стягнення 3 501 273,84 грн,
підстава позову: порушення умов кредитного договору від 16.11.2021,
за участю представників:
позивача: Ковриженко Сергій Олександрович (в режимі відеоконференції),
відповідача 1: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_4 (заступник керівника),
відповідача 2: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
відповідача 3: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
встановив:
28.11.2023 Господарським судом Львівської області отримано позовну заяву Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” до Приватного підприємства “Агрофірма “Стимул”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3 501 273,84 грн.
Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Крім цього, ухвалою суду від 06.12.2023 задоволено заяву Товариства Заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову, постановлено накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3492/23.
02.04.2024 представник Приватного підприємства “Агрофірма “Стимул”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Курдюков В.М., який діє на підставі ордерів від 14.03.2024 і від 28.03.2024, подав суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн. Заяву призначено до розгляду в судове засідання 10.04.2024 та відкладено її розгляд до 17.04.2024.
У судове засідання 17.04.2024 з'явилися представники сторін. представник відповідачів підтримав заяви про скасування заходів забезпечення у повному обсязі, представник позивача заперечив стосовно задоволення таких.
Представник відповідачів, який діє на підставі ордерів, виданих йому 14.03.2024 та 28.03.2024, стверджує, що забезпечення позову шляхом арешту всього майна відповідачів Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоцільним, бо не може забезпечити поставленої мети, а тому і недоречним, оскільки є безпідставним обмеженням прав відповідачів, що не може призвести для реального забезпечення можливості виконання рішення суду.
Так, вартість нерухомого майна, яке передано в іпотеку для забезпечення зобов'язань за кредитним договором, складає 15 706 810,00 грн, є достатньою для забезпечення виконання рішення суду навіть з урахуванням інших судових проваджень. Тому відсутні підстави для арешту іншого майна відповідачів, зокрема грошових засобів на банківських рахунках. Арешт на все рухоме майно відповідачів, зокрема кошти на рахунках, позбавляє відповідачів - фізичних осіб можливості виїхати з тимчасово окупованої території на вільну територію України та облаштувати там своє життя, та позбавляє Приватне підприємство «АФ Стимул» можливості відновити господарську діяльність. Накладення арешту на рухоме майно, зокрема кошти на банківських рахунках ніяким чином не забезпечує виконання рішення суду, а навпаки, через унеможливлення відновлення господарської діяльності та отримання доходів, унеможливлює і виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім цього, все майно відповідачів знаходиться на тимчасово окупованій території, ні фактично, ні юридично неможливо забезпечити виконання рішення суду за рахунок цього майна до деокупації тимчасово окупованої території. При неможливості до деокупації тимчасово окупованої території виконати рішення суду за рахунок майна відповідачів таке виконання рішення суду можливе лише при відновлені господарської діяльності Приватного підприємства «АФ Стимул» та отримання достатніх доходів на вільній, не окупованій території України.
Арешт на все, зокрема рухоме майно, грошові кошти на рахунках, позбавляє Приватне підприємство «АФ «Стимул» відновити господарську діяльність на іншій, неокупованій території України, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавляє можливості виїхати з тимчасово окупованої території на вільну, не окуповану територію України та облаштувати там нове життя, оскільки це пов'язано з перспективою вилучення наявного в них майна та коштів. Крім того, наявність арешту автоматично призведе до блокування всіх грошових коштів, які можуть надходити на їх рахунки. Це позбавляє їх можливості користуватися банківськими рахунками, зокрема отримувати кошти від здійснення господарської діяльності, отримувати дебіторські кошти, соціальні виплати, облаштувати життя поза тимчасово окупованою територією, де залишилося все їх майно.
Також відповідачі вважають, що відповідно до діючих правових норм та сталої судової практики арешт може бути накладений лише на індивідуально визначене майно.
Тому відповідно до кожного із трьох клопотань представник відповідачів просить суд
- скасувати захід забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» код в ЄДРПОУ 32018913 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн,
- скасувати захід забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн,
- скасувати захід забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн.
Позивач вважає твердження відповідачів про те, що «забезпечення позову шляхом арешту всього майна відповідачів Приватного підприємства «АГРОФІРМА «СТИМУЛ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є перш за все недоцільним, бо не може забезпечити поставленої мети, а тому і недоречним, оскільки є безпідставним обмеженням прав відповідачів, що не може призвести для реального забезпечення можливості виконання рішення суду, маніпулятивним та не підтвердженим жодним наданим доказом.
Твердження про те, що все майно відповідачів знаходиться на ТОТ, тому ні фактично, ні юридично неможливо забезпечити виконання рішення суду за рахунок цього майна до деокупації територій, відповідає дійсності на половину, а саме щодо нерухомого майна. Однак щодо рухомого майна та грошових коштів, які вже перебувають на неокупованій території може бути звернено стягнення у разі виявлення такого майна, оскільки відповідачі приховують своє рухоме майно та своє місце перебування.
Крім цього, до заяв про скасування арешту не надано жодного доказу про відновлення господарської діяльності ПП «Агрофірма Стимул», зокрема не додано фінансову звітність 2022-2023 року, виписки по рахункам з залишками коштів у банківський установах, перелік майна, що вивезено на неокуповану територію та яке тільки плануються вивезти, способи їх вивезення, про наявність дебіторської заборгованості перед ПП «Агрофірма Стимул» та інші відомості, що дадуть змогу реально оцінити намір про відновлення господарської діяльності на неокупованій території.
Щодо доводів не пред'явлення до виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 року та нібито відсутності у самого позивача реальної потреби у виконанні вжитого судом заходу забезпечення позову у справі № 914/3492/23 позивач заперечує та зазначає, що банк має право на примусове виконання ухвали суду протягом 3-х років. Крім цього, починаючи з 07.12.2023 року банк має пріоритет відносно інших кредиторів на виконання рішення суду за рахунок арештованого майна відповідно до зазначеної ухвали суду. Крім цього, відповідачі станом на сьогодні обізнані про наявність ухвали про забезпечення позову, а тому повинні самостійно утриматись від відчуження власного майна (без відкриття виконавчого провадження), що не забороняє відповідачам використовувати це майно до прийняття рішення суду.
Щодо доводів відповідачів про знаходження відповідачів 2, 3 на тимчасово окупованій території, що нібито підтверджується фотографіями паспорта відповідачів 2, 3 нібито з чеками магазинів, що розташовані у м. Токмак, то такі позивач вважає не підтвердженими належними допустимими доказами.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Водночас ст. 145 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд акцентував, що їх суть - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Подання заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову суті таких заходів змінювати не може.
Також незмінними залишаються правові підходи стосовно способу забезпечення в майнових спорах. Так, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у cправі № 922/875/23 про стягнення коштів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. «За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов'язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін» (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).
Водночас аналізуючи доводи відповідачів, спрямованих на доказування недоцільності вжитих заходів у співвідношенні із реаліями законодавства по виконанню судового рішення, місцезнаходженням майна відповідачів на тимчасово окупованій території та чинністю договорів застави, іпотечних договорів, суд зазначає таке.
Так, відповідно до інформаційної довідки від 20.03.2024 ОСОБА_1 є власником трьох земельних ділянок на підставі рішень Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області і будинку в м. Токмак; ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки на підставі рішення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, домоволодіння та нежитлового приміщення в Запорізькій області.
Приватне підприємства «Агрофірма «Стимул» володіє як правами власності на нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, нежитлові будівлі, будівля заправки, майновий комплекс, будинок), так і правами оренди та суборенди на значну кількість земельних ділянок в Запорізькій області. Крім цього, зареєстровано відомості про обтяження нерухомого майна підприємства на підставі іпотечних договорів, зокрема, № 161121-І/2, № 291020-І/2, № 161121-І/1; про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 27.12.2023.
Про обсяг власності та інших речових прав суд був обізнаний на стадії вжиття заходів забезпечення позову, адже позивач також долучав довідку з відповідних реєстрів до позовної заяви.
До клопотання долучено договір застави рухомого майна від 26.05.2021 (жатка зернова, вартістю 227 193,00 грн) на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 260521-КЛВ від 26.05.2021, однак, такий не стосується кредитного договору в цій справі; договір застави рухомого майна від 26.05.2021 (комбайн зернозбиральний, вартістю 832 423,00 грн) на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 260521-КЛВ від 26.05.2021, тобто такий теж не стосується кредитного договору в цій справі.
Представник відповідачів також долучає іпотечний договір № 161121-І/1 від 16.11.2021, відповідно до якого Приватне підприємство «Альфітон» забезпечує виконання основного зобов'язання: кредитних договорів, укладених з позивачем 16.11.2021 № 161121-КЛВ/1, № 161121-КЛВ/2, № 161121-КЛН. Оціночна вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 14 435 303,00 грн.
Саме кредитний договір № 161121-КЛН від 16.11.2021, виконання якого забезпечене іпотекою, є підставою позову у справі.
На забезпечення виконання цих трьох кредитних договорів, серед яких і спірний у цій справі договір, 16.11.2021 укладено іпотечний договір також і з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бристоль» вартість предмету забезпечення - 1 271 507,00 грн.
Щодо поданих відповідачами документів фінансової звітності за 2021 рік, фінансового стану підприємства на 01.01.2022 та наявності у провадженні Господарського суду Львівської області двох інших позовних заяв банку до відповідачів, то такі на заходи забезпечення позову не впливають, а можуть бути обставинами для дослідження на стадії вирішення справи по суті.
Натомість належним і таким, що заслуговує на увагу, аргументом відповідачів є висловлена і доведена до відома суду позиція відповідачів фізичних осіб про місце їх перебування тимчасово окупованій території і намір виїхати та облаштувати своє життя на вільній території України, що ускладнюється арештом грошових коштів на їх рахунках.
Так, відповідно до отриманих судом відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 02.05.2022 року зареєстрована як тимчасово переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 . Водночас відповідно до неодноразових тверджень представника відповідачів і особисто заступника керівника відповідача 1, присутнього в судовому засіданні, який є сином відповідачів 2, 3, фізичні особи зараз перебувають на тимчасово окупованій території України в м. Токмак. Наведене не суперечить відомостям з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, адже перебування в такому реєстрі не позбавляє фізичну особу можливості переміщатися по території України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Суд погоджується із твердженням представника відповідачів про те, арешт на кошти на рахунках відповідачів ускладнює відповідачам - фізичним особам можливості виїхати з тимчасово окупованої території на вільну територію України та облаштувати там своє життя, організувати роботу та налагодити професійну діяльність Приватного підприємства «АФ Стимул» на вільній території України; не забезпечує виконання рішення суду, а навпаки, через унеможливлення відновлення господарської діяльності та отримання доходів, унеможливлює і виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Щодо нерухомого та іншого майна відповідачів фізичних осіб, то оскільки таке знаходиться на тимчасово окупованій території, то право розпорядження ними, за час перебування на території Львівської області чи на іншій вільній території України, вжитими заходами забезпечення позову не порушуються. Щодо арешту майна та грошових коштів підприємства, то його скасування порушить баланс інтересів позивача та відповідача 1 в цій справі і не забезпечить суті заходу забезпечення позову. Тому в цій частині суд не вбачає підстав для скасування арешту.
Суд не вважає обґрунтованим аргументом відповідачів те, що позивач не пред'явив до виконання ухвалу суду про забезпечення позову в цій справі, що могло б свідчити про недоцільність існування такої. Суд зазначає, що пред'явлення до виконання судового рішення є правом позивача і нереалізація такого права не може бути достатньою підставою для скасування вжитих заходів, хоча і викликає сумнів у необхідності застосованих судом заходів забезпечення.
Суд зазначає, що дотримання і збереження балансу інтересів сторін не може призводити до нівелювання вчинених судом раніше дій, до нівелювання можливості забезпечення позивачу виконання рішення суду у випадку задоволення позову та самої суті вжитих заходів. Водночас раховуючи все зазначене вище, проаналізувавши аргументи, поведінку та інтереси сторін, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідачів і скасувати арешт, накладений в межах розгляду справи № 914/3492/23 про стягнення 3 501 273,84 грн, на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Решта вимог відповідачів стосовно зняття арешту з коштів на рахунках відповідача 1 як позичальника, стосовно зняття арешту з нерухомого та рухомого майна усіх відповідачів, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. Клопотання Приватного підприємства “Агрофірма “Стимул”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 914/3492/23 задовольнити частково.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі № 914/3492/23, в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3492/23; на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 3 501 273,84 грн, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 914/3492/23.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає апеляційному оскарженню.
Повний текст ухвали складено 19.04.2024.
Суддя Матвіїв Р.І.