ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2024Справа № 910/19407/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Техенерго" (м. Львів)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" (м. Київ)
про стягнення 184 649,82 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Техенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Еенергоатом" про стягнення 184 649,82 грн, з яких: 125 365,42 грн заборгованості за договором на надання послуг № 21.20.027 від 27.07.2021, 48 892,51 грн пені, 6 373,33 грн інфляційних втрат та 4 018,56 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.
Оскільки позивачем в установлений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
24.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову в частині стягнення суми ПДВ в розмірі 20 894,24 грн, вказує на наявність форс-мажорних обставин, просить суд зменшити розмір нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також заперечує проти заявленого позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
30.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.
13.02.2024 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат.
21.02.2024 відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про розподіл судових витрат.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.07.2021 між Приватним акціонерним товариством "Техенерго" (Виконавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Замовник) було укладено Договір №21.20.027 на надання послуг на тему: "Авторський нагляд за виконанням робіт з технічного переоснащення об'єктів енергоблоку №6 Запорізької АЕС в 2021 - 2022 роках" (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надання послуг на тему: "Авторський нагляд за виконанням робіт з технічного переоснащення об'єктів енергоблоку №6 Запорізької АЕС в 2021 - 2022 роках".
Відповідно до п. 2.1. Договору вартість послуг за Договором зазначена в Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №3) і визначена на підставі зведеного кошторису (Додаток №4) складає 732 779,04 грн з ПДВ.
Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів здачі - приймання наданих послуг, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання акта здачі - приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1. Договору здача - приймання результатів наданих послуг за цим договором оформлюється щоквартально в період строку надання послуг згідно План - графіку надання послуг з авторського нагляду (додаток №2), за умови наявності фактично наданих послуг, двосторонніми актами здачі-приймання наданих послуг. Виконавець представляє Замовнику акти здачі - приймання наданих послуг у кількості 4 (чотирьох) екземплярів разом із звітами з наданих послуг за відповідними актами у кількості 2 (двох) екземплярів для погодження.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання актів здачі - приймання наданих послуг розглядає надані документи, оформляє зі свого боку і направляє Виконавцю один екземпляр підписаного акту або мотивовану відмову від приймання послуг.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору позивачем було надано відповідачу послуги з авторського нагляду за виконанням робіт з технічного переоснащення. Комірка 6 РДЕСЗ на загальну суму 125 365,42 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом здачі - приймання надання послуг від 20.09.2022.
Звертаючись до суду з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Техенерго" зазначає, що надані послуги за Договором були прийняті відповідачем без будь-яких претензій та зауважень проте досі залишаються неоплаченими.
З огляду на положення п. 2.1. Договору оплата мала бути здійснена у строк до 19.11.2022, проте відповідач вартість отриманих послуг не сплатив.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН та її направлення на електронну адресу відповідача визначену договором: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua, а тому твердження позивача щодо настання строку оплати вартості наданих послуг в частині сплати суми ПДВ в розмірі 20 894,24 грн є безпідставним. Крім того, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, з урахуванням умов договору, наявні всі підставі для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором. Також просив суд зменшити суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги за Договором на загальну суму 125 365,42 грн, що підтверджується Актом здачі - приймання надання послуг від 20.09.2022.
Податкова накладна за даною операцією належним чином зареєстрована позивачем в ЄРПН 12.10.2022, що спростовує доводи відповідача про те, що строк сплати суми ПДВ в розмірі 20 894,24 грн.
З огляду на викладене, вимога позовної заяви про стягнення з відповідача 125 365,42 грн заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 48 892,51 грн пені, 6 373,33 грн інфляційних втрат та 4 018,56 грн 3% річних.
Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, тож позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 892,51 грн пені, 6 373,33 грн інфляційних втрат та 4 018,56 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України є загальновідомим, проте, істотним є не сам факт наявності форс-мажорних обставин, а взаємозв'язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов'язань.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене в сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України або регіональною ТПП, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 7.3. Договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати Договір, уклавши про це відповідну угоду.
У той же час відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати наданих послуг за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.7.2 Договору, тож суд відхиляє означені доводи відповідача як необґрунтовані.
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача, що стосуються наявності форс-мажорних обставин, у зв'язку з відсутністю доказів їх впливу на прострочення виконання зобов'язань та невиконанням відповідачем обов'язку згідно з п. 7.3. Договору щодо повідомлення позивача про такі обставини.
Відповідачем у відзиві також заявлено клопотання про зменшення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд не вбачає підстав для зменшення суми нарахованої пені відповідно до погоджених обома сторонами умов Договору. При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що жодних оплат за Договором з дати настання строків оплати наданих позивачем послуг не здійснювалося, тобто зобов'язання відповідачем не виконувались навіть частково, а відсутність коштів не може вважатися винятковим випадком та слугувати підставою для зменшення суми пені за порушення строків оплати послуг.
Щодо зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування за ч. 2 ст. 625 ГПК України не підлягають зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так як означені нарахування не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За частиною 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені при розгляді даної справи обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та відповідачем належним чином у встановленому законом порядку не спростовані, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн на підставі: договору №01/12/23 про надання юридичних послуг від 01.12.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Потинський та партнери", Додаткової угоди № 4 від 01.12.2023 до цього Договору та акту здачі-приймання наданих послуг №12/02-24 від 12.02.2024 на суму 50 000,00 грн.
Заперечуючи проти стягнення 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає про їх неспівмірність із сумою позову, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт , та просить зменшити розмір таких витрат до 50000,00 грн.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Судом встановлено, що дана справа має незначну складність, об'єм зібраних та опрацьованих Об'єднанням доказів є незначним, а фактичні обставини правовідносин між сторонами не потребували значних затрат часу для підготовки як позовної заяви, так і відповіді на відзив та заяви про розподіл судових витрат.
Врахувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, ціну позову, значення справи для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони. З огляду на зазначені обставини суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Техенерго" (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 21/4; ідентифікаційний код 23891483) 125 365 (сто двадцять п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн 42 коп. заборгованості, 48 892 (сорок вісім тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн 51 коп. пені, 6 373 (шість тисяч триста сімдесят три) грн 33 коп. інфляційних втрат, 4 018 (чотири тисячі вісімнадцять) грн 56 коп. 3% річних, 2 215 (дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн 80 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко