17 квітня 2024 року
м. Чернівці
справа № 726/2760/23
провадження 822/352/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці 08 лютого 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Федіна А.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
Посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який між ними було розірвано, на підставі рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 10 жовтня 2011 року. Під час вказаного шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишились проживати разом з нею.
Вказувала на те, що на підставі судового рішення з відповідача на її користь були стягнуті аліменти на утримання їх спільних дітей до досягнення ними повноліття, натомість, на даний час ОСОБА_3 досяг повноліття, проте продовжує навчання в Академії ім. Теодори Конітцки в Німеччині, за спеціальністю «Сестринська справа», а також в Дубенському фаховому коледжі за спеціальністю «Право» на заочній формі навчання та станом на 24 серпня 2023 року за його навчання у вказаному коледжі сплачено 18000 гривень.
У зв'язку із повномасштабним збройним вторгненням російської федерації на територію України позивач, разом з дітьми, змушена була виїхати в Німеччину, де не працює та відвідує інтеграційні курси, отримуючи мінімальну соціальну допомогу, якої не вистачає для забезпечення усім необхідним. Зокрема, незважаючи на те, що навчання ОСОБА_3 в Німеччині безкоштовне, проте вона несе витрати на проїзд транспортом, придбання предметів для навчання, речей особистого користування.
Просила врахувати, що відповідач працює військовим хірургом у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, в м. Львів та одержує заробітну плату, у зв'язку з чим має змогу утримувати їх повнолітнього сина, який продовжує навчання, та нести витрати пов'язані з цим.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до закінчення навчання або до досягнення ним 23 року, в залежності, яка із зазначених обставин настане першою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці 08 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/12 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 листопада 2023 року та до закінчення ОСОБА_3 навчання в Академії ім. Теодори Конітцки (Німеччина) та Дубенському фаховому коледжі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, оскільки він потребує матеріальної допомоги, у зв'язку з навчанням, а відповідач може таку матеріальну допомогу надавати.
При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції врахував майновий стан відповідача, який є особою працездатного віку, а тому визначив розмір аліментів в розмірі 1/12 частини з усіх видів його заробітку (доходів).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до закінчення навчання або до досягнення ним двадцяти трьох років.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував та не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 хоча і досяг повноліття, однак продовжує навчання за денною та заочною формами навчання, тобто не має можливості працевлаштуватись та забезпечувати себе самостійно, а отже потребує матеріальної допомоги батьків не тільки щодо оплати навчання, а і для інших потреб, як то харчування, придбання одягу, необхідних для навчання підручників, тощо.
Розмір аліментів який просить стягнути з відповідача є справедливим та таким, що відповідає обставинам справи, принципам розумності та справедливості.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в задоволенні позову відмовити.
мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбу, який між ними було розірвано, на підставі рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 10 жовтня 2011 року (а/с 21).
Під час вказаного шлюбу у сторін народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишились проживати разом з позивачкою та на даний час перебувають у Німеччині.
ОСОБА_3 навчається в Академії ім. Теодори Конітцки з 01 листопада 2023 року до, ймовірно 30 вересня 2026 року, за спеціальністю «Сестринська справа», а також в Дубенському фаховому коледжі на 1 курсі за спеціальністю «Право» на заочній формі навчання, термін навчання до 30 червня 2026 року, стипендії не отримує.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Такий правовий висновок Верховний Суд виклав в постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 461/6882/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17.
Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Стаття 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, як батько, зобов'язаний утримувати повнолітнього сина, оскільки останній потребує матеріальної допомоги, у зв'язку із навчанням в університеті, а отже існують правові підстави для стягнення з нього аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд правомірно виходив з реальної можливості відповідача ОСОБА_2 сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина. При цьому, суд врахував матеріальний та сімейний стан відповідача.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав в постанові від 07 грудня 2020 року у справі 761/23308/19.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги батька, оскільки витрати, пов'язані з навчанням, проїздом, харчуванням, так як мати не в змозі покрити цих витрат є безпідставними, позивачем не було додано до матеріалів справи, в підтвердження позовних вимог, доказів про необхідність сплати за навчання чи довідки про вартість навчання, витрат на підручники, у зв'язку з навчанням, проїзди до навчального закладу, витрат на проживання за місцем проходження навчання та не було доведено самого факту у необхідності сина у матеріальній допомозі батька, у зв'язку саме з навчанням.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.К. Височанська