Провадження № 11-сс/803/757/24 Справа № 204/2775/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024040000000262 від 12.03.2024 стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 189, частиною 2 статті 146, частиною 3 статті 357 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_9
підозрюваного ОСОБА_8
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Обставини, встановлені ухвалою слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 травня 2024 року, без визначення розміру застави.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357 КК.
Слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК, ч. 3 ст. 357 КК, підозрюваний, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважав можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання строком до 60 днів.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що в судовому засіданні просили захисники та підозрюваний, за відсутності дієвих стримуючих чинників, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК.
Слідчий суддя вважав недоведеним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, зважаючи на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, в даному випадку вважав за доцільне не визначати розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційних скаргах захисники просять ухвалу слідчого скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що до клопотання слідчого не долучені належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому дій.
Слідчим суддею було залишено поза увагою доводи сторони захисту, що в письмових матеріалів кримінального провадження та показаннях потерпілого ОСОБА_11 відсутні відомості про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих злочинів.
З відеозаписів з камер “Безпечне місто” неможливо встановити, що за кермом одного з автомобілів, рух яких фіксувався на камеру в день вчинення правопорушення, рухався саме підозрюваний ОСОБА_8 .
В обґрунтування підозри сторона обвинувачення посилалась на протокол обшуку, проведеного на території автомийки «47 атмосфер», в ході якого на дивані виявлені сліди РБК та серветки поміж бильцем дивана зі слідами РБК. Натомість, стороною обвинувачення не підтверджено, що сліди РБК та серветки зі слідами РБК містять кров саме потерпілого ОСОБА_11 .
Також захисник посилається на необґрунтованість висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Обґрунтування ризиків захисник вважає стандартним і формальним обґрунтуванням сторони обвинуваченням, що не підтверджується належними доказами таких доводів сторони обвинувачення, є абстрактними, а також не відображає реальність таких ризиків.
Захисник наводить доводи про порушення слідчим суддею порядку розгляду клопотання слідчого, адже ОСОБА_12 не були роз'яснені його права в порядку ч. 2 ст. 193 КПК.
Слідчий суддя не взяв до уваги відомості, що характеризують ОСОБА_12 , а саме що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, є особою молодого віку, що підтверджують можливість застосування до останнього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Окрім зазначеного, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 також наводить доводи про необґрунтованість підозри ОСОБА_12 , оскільки вся підозра ґрунтується виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_11 у якого з ОСОБА_12 склались неприязні відносини та потерпілий умисно здійснює наклеп на підозрюваних. Особи на відеозаписі, протокол огляду якого долучений до клопотання, встановлені зі слів потерпілого. Також видно як потерпілий рухається самостійно, без стороннього впливу та має можливість залишити інших осіб та піти, покликати на допомогу, тощо. Зазначає, що протокол пред'явлення осіб для впізнання не є доказом обґрунтованості підозри, оскільки потерпілий пояснював, що тривалий знає зазначених осіб, в тому числі і ОСОБА_12 . Протокол обшуку також не є доказом, оскільки обшук проведений через 11 днів після інкримінованих подій, а враховуючи, що територія автомийки є місцем загального користування, то посилання на цей протокол, як на доказ причетності ОСОБА_8 до вчинення злочинів є безпідставним.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисники та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисників, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисників, викладені в судовому засіданні та в апеляційних скаргах щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
З наданих матеріалів слідує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024040000000262 від 12.03.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , в якому останній детально виклав події, що сталися 11 березня 2024 року, а саме те, що ОСОБА_8 разом з іншими особами, незаконно позбавили його волі, утримували його в окремому приміщенні на автомийці “47 атмосфер”, вимагали в нього повернення неіснуючого боргу у сумі 14 000 доларів США при цьому останній та інші особи за його вказівкою нанесли йому численні тілесні ушкодження; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_11 від 12.03.2024, який вказав на особу під фото № 4 - ОСОБА_8 , який 11.03.2024 разом з іншими особами на автомийці “47 атмосфер” в м. Дніпрі, заподіяли йому тілесні ушкодження з метою примушування до повернення неіснуючого боргу (а. с. 29-30); висновком судово-медичного експерта № 696 від 12.03.2024; № 718 від 13.03.2024, на якому зафіксовано виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, їх характер та локалізація (а. с. 32-36); протоколами огляду відеозаписів від 21.032024 з камер спостереження “Безпечне місто” на яких зафіксовано рух автомобілів в день вчиненні інкримінованих злочинів (а. с. 51-55); протоколом обшуку проведеного на території автомийки “47 атмосфер” за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено сліди РБК (а. с. 57-62), які у своїй сукупності вказують на вірогідну причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих злочинів.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про необґрунтованість підозри ОСОБА_12 , оскільки вся підозра ґрунтується виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_11 у якого з ОСОБА_12 склались неприязні відносини та потерпілий умисно здійснює наклеп на підозрюваних, апеляційний суд зважає на таке.
Надаючи оцінку долученим до клопотання слідчого доказам, апеляційний суд звертає увагу, що потерпілий вказав на місце де його змусив сісти в авто саме ОСОБА_12 , а також вказав де знаходились нотаріуси до яких його возили для оформлення довіреності на переоформлення його автомобіля. Ці обставини в подальшому підтвердились і були зафіксовані вказаними відеозаписами.
Також потерпілий вказав у якому приміщенні на автомийці “47 атмосфер” його утримували та наносили тілесні ушкодження і в цьому ж приміщенні в подальшому в ході обушку були віднайдені сліди речовини бурого кольору.
Під час описаних потерпілим подій він був на зв'язку зі своєю дівчиною - свідком ОСОБА_13 , яка також підтвердила частину обставин, повідомлених потерпілим.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Посилання захисника ОСОБА_7 на відомості про судимість потерпілого ОСОБА_11 , апеляційний суд вважає неприйнятними, оскільки судимість потерпілого не впливає на його процесуальний статус у цьому кримінальному провадженні, правдивість його показань, які на даній стадії підтверджуються іншими доказами, а також з огляду на те, що закон захищає від протиправних посягань всіх осіб, включаючи тих хто має судимість.
Таким чином, доводи захисників про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 у причетності до вчинення інкримінованих йому злочинів, апеляційний суд відхиляє з огляду на сукупність доказів, долучених до клопотання слідчого.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_8 підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність останнього до вчинення інкримінованих йому злочинів є достатньо вірогідною для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, оскільки потерпілий прямо вказує саме на ОСОБА_8 як особу яка вчинила відносно нього незаконні дії і такі показання потерпілого узгоджуються з іншими непрямими доказами, отриманими на даному етапі досудового розслідування.
Санкція ч. 4 ст. 189 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту про недоведеність прокурором, ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, а висновки слідчого судді щодо наявності ризику у вигляді переховування від органів досудового розслідування та суду належним чином мотивовані з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінальних правопорушень, один з яких за правилами ст. 12 КК є особливо тяжким злочином (ч. 4 ст. 189 КК), за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати останнього до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Факт незаконного впливу на потерпілого сам по собі є кримінально караним діянням за яке передбачена відповідальність статтею 386 КК, а враховуючи, що підозрюваному відомі анкетні дані потерпілого, місце його проживання та той факт, що він підозрюється у вчиненні злочину шляхом застосування насильства, то такий ризик є цілком реальним.
Враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії та органу слідства необхідно провести низку слідчих, розшукових дій, отримати висновки експертиз, тому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та його участь у процесуальних діях можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження захисника щодо відсутності судимості у підозрюваного та наявності місця проживання, міцних соціальних зв'язків, суд апеляційної інстанції бере до уваги, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді і відмови у застосуванні запобіжного заходу, оскільки жодним чином не спростовують встановлених ризиків, існували на час інкримінованих йому подій, проте не слугували стримуючим фактором під час ймовірного вчинення злочинів.
На думку колегії суддів, враховуючи наведені обставини, а також тяжкість та характер скоєного злочину, застосування альтернативного запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 на даній стадії, а наведені позитивні характеристики заслуговують на увагу, однак не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.
Доводи захисників про порушення слідчим суддею порядку розгляду клопотання слідчого, адже ОСОБА_12 не були роз'яснені його права в порядку ч. 2 ст. 193 КПК, апеляційний суд відхиляє і не може розцінити як підставу для відмови в задоволенні клопотання слідчого, оскільки, як слідує з матеріалів провадження, процесуальні права підозрюваному роз'яснювались неодноразово під час затримання, вручення повідомлення про підозру, в суді апеляційної інстанції інстанції, а своїм правом на захист він скористався, зокрема його захист здійснюють два захисника.
Доводи захисників не містять нових відомостей, які б не були предметом розгляду слідчим суддею і які б мали істотне значення для вирішення клопотання слідчого та дістали належну оцінку. Крім того, твердження захисників, які зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, тому не можуть бути розцінені як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 цього Кодексу, слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Враховуючи, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, слідчий суддя не визначаючи заставу діяв відповідно до зазначених вимог закону, тому доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині є безпідставними.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді та вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК є вагомими. У подальшому доцільність тримання цього підозрюваного під вартою може бути предметом перегляду, втім та на даному етапі досудового розслідування вказані ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді постановлена з належним дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись статтями 177-178, 183, 200, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 189, частиною 2 статті 146, частиною 3 статті 357 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4