19.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1517/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 (суддя Дупляк С.А.) у справі №904/1517/23
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська обл.
про стягнення грошових коштів.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 150.280,02 грн, з яких 139.104,05 грн основної заборгованості за договором розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 за №09420056EGBP016, пені у розмірі 8.574,91 грн, трьох процентів річних у розмірі 514,50 грн та 2.086,56 грн інфляційних витрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі №904/1517/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 139.104,05 грн основної заборгованості, 8.574,91 грн пені, 514,50 грн трьох процентів річних, 2.086,56 грн інфляційних витрат, 2.684,00 грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаними рішеннями, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
Скаржник вказує на те, що апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги викладені позивачем аргументи, не з'ясував повно і всебічно всі обставини справи, чим не дотримався вимог ст. 86, 236 ГПК України.
Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з твердженнями Позивача, що заборгованість Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" за 2022 рік та на дату пред'явлення позову становить 139104,05 грн. Оскільки, це не підтверджується належними та достовірними доказами, тому не відповідає дійсності.
Відповідно до довідки про розрахунки між відповідачем та позивачем за 2022 рік та січень-лютий 2023 року, Відповідачем оплачені всі надані послуги з розподілу позивачем природного газу за договором від 01.01.2016 №09420056EGBP016 та у строки передбачені, як Типовим договором, так і кодексом ГРС. Що також підтверджується відповідними платіжними документами, які також надані до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву.
Отже, оплата за надані послуги у спірному періоді підтверджується належними та достовірними доказами, що спростовує висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, та доводить, що вони не відповідають дійсним обставинам, оскільки прийняті внаслідок неповного встановлення всіх обставин справи, неповного дослідження та невідповідної оцінки доказів, які мають значення для справи.
Таким чином, заборгованість відповідача за вказаний період перед позивачем або факт прострочення сплати за надані послуги відсутні, тому з боку позивача безпідставно пред'явлені вимоги про стягнення заборгованості, чим порушуються права та законні інтереси Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", грубо ігноруються вимоги п.п. 6.2, 6.4 та 6.6 Договору, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.
Однак місцевий господарський суд такі докази не прийняв до уваги, не повно та не всебічно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Також до апеляційної скарги додано клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 904/375/23.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, яку вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та не підлягає задоволенню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 по справі №904/1517/23 без змін.
Позивач вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Таким чином, АТ «Дніпропетровськгаз» скористалося своїм правом, та зараховувало кошти, які надходили у поточному періоді у якості сплати заборгованості за попередні періоди.
Отже, АТ «Дніпропетровськгаз» під час розрахунків основної заборгованості за листопад 2022 - лютий 2023 року врахувало всі оплати, які були здійснені відповідачем в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів.
Стосовно доводів апелянта щодо неврахування позивачем оплати за платіжним дорученням № 266717 від 28.10.2022 на суму 617 904,05 грн. За бухгалтерським обліком позивача ця сума сплати була зарахована на погашення заборгованості відповідача в попередніх періодах. Крім того, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 01.03.2023 (в матеріалах справи), негативне сальдо на 01 листопада 2022 року в сумі 438 387,80 грн. на користь АТ «Дніпропетровськгаз».
Слід зазначити, що негативне сальдо на 01.11.2022 року в сумі 438 387,80 грн., у підсумку призводить до заборгованості на 01.03.2023 в сумі 577 491,85 грн. Тобто, за період листопад 2022 - лютий 2023 заборгованість зросла на 139 104,05 грн. (577491,85-438387,80) - основний борг, що і є предметом позовних вимог.
Отже доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу у листопад 2022 - лютий 2023 не підтверджуються належними доказами.
Акцентуємо увагу на тому, що Відповідач завчасно не може розраховувати на позитивне рішення по справі №904/375/23, таким чином, посилання на вказану справу не підтверджує відсутності заборгованості за послуги з розподілу природного газу у Споживача за спірний період.
Стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.
Таким чином, якщо Відповідач стверджує про наявність переплати за надані послуги з розподілу природного газу, то вказане твердження має бути доведено належними доказами в ході розгляду справи №904/1517/23.
Позивач зауважує, що, у разі позитивного вирішення спору у справі №904/375/23 та будуть встановлені істотні для господарської справи №904/1517/23 обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам під час розгляду даної господарської справи, то сторони не позбавлені можливості звернутися до господарського суду із відповідною заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вищевикладене, АТ «Дніпропетровськгаз» вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 по справі №904/1517/23 ґрунтується на засадах верховенства права є законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а апеляційну скаргу вважаємо необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дармін М.О. (доповідач), судді - Чус О.В., Іванов О.Г.
Ухвалою суду від 21.07.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1517/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/1517/23.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі №904/1517/23. Призначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
08.01.2024 від представника відповідача/скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення в яких зазначено про те, що після перерахунку позивачем, у лютому 2023 АТ НЗФ отримало послуг на суму 277 200 грн з ПДВ. З урахування поточних оплат за 2023 у відповідача відсутня заборгованість за спірний період. До того ж, після подання апеляційної скарги у цій справі відповідачем було проведено ще дві оплати за надані 2023 році послуги розподілу природного газу, а саме 31.07.2023 та 29.09.2023 в розмірі 478 800 грн кожна. Та долучає до матеріалів справи довідку щодо заборгованості АТ “Нікпольський завод феросплавів” сформовану станом на 15.12.2023.
12.01.2024 від представника позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що Відповідачем додано новий доказ, який не було подано до суду першої інстанції, однак не заявлено відповідачем клопотання про визнання поважними причин пропуску процесуального строку для подання доказів з обґрунтуванням відповідних підстав.
02.02.2024 від представника відповідача/скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі, через відсутність боргу у відповідача, що підтверджується позивачем, Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” просить: приєднати до матеріалів справи докази, а саме: платіжну інструкцію від 31.07.2023, платіжну інструкцію від 29.09.2023 та довідку позивача про відсутність боргу за спірний період; що засвідчують відсутність спору, які не могли бути подані до суду першої інстанції або разом з апеляційною скаргою, оскільки вони виникли та отримані відповідачем вже після подання апеляційної скарги у цій справі, а порядок закриття заборгованості позивачем поточними платежами відповідача залежав тільки від поведінки самого позивача; закрити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 139104,05 грн. у справі №904/1517/23.
Щодо клопотання скаржника про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 904/375/23 колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними між сторонами господарським договором.
Заявником жодним чином не обґрунтовано, а колегією суддів не встановлено обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі та які б унеможливлювали розгляд даної справи до розгляду справи №904/375/23.
За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено обставин об'єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду справи 904/375/23, колегія суддів дійшла висновку про відмову у зупиненні провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством “Дніпропетровська” ( Оператор ГРМ ) та Акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” ( Споживач ) укладено Договір розподіл природного газу, шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 р. № 09420056ЕQВР016.
Згідно з пунктом 1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності.
Відповідно до пункту 1.3 договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Облік ( у тому числі приладовий ) природного газу, що передається Оператором ГМР та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГМР та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку ( лічильника газу ), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором ( пункти 5.1, 5.2 договору ).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.2 договору визначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Згідно пункту 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6. типового договору, визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з пунктом 6.8. типового договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог кодексу газорозподільчих систем.
У п. 8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір укладається на невизначений строк ( п. 12.1 Договору ).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2.193.408,02 грн, що підтверджується актом надання послуг №ДГП82020287 від 30.11.2022 на суму 617.904,05 грн (а. 45, т. 1), актом надання послуг №ДГП82022132 від 31.12.2022 на суму 617.903,98 грн (а. 46, т. 1), актом надання послуг №ДГП83001119 від 31.01.2023 на суму 478.800,00 грн (а. 47, т. 1), актом надання послуг №ДГП83003456 від 28.02.2023 на суму 478.799,99 грн (а. 48, т. 1).
З урахуванням всіх оплат заборгованість відповідача перед позивачем за період з листопада 2022 року до лютого 2023 року складає 139.104,05 грн.
Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” 139.104,05 грн основної заборгованості за договором розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016 за №09420056EGBP016, пені у розмірі 8.574,91 грн, трьох процентів річних у розмірі 514,50 грн та 2.086,56 грн інфляційних витрат.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що між сторонами укладено договір розподілу природного газу і на виконання умов якого позивач надав відповідачу послуги, які останній не оплатив, а тому позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення суми основної заборгованості та нарахованих на неї пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву, відповідач також визнавав ту обставину, що : « Між Позивачем та Відповідачем укладений Договір розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим, шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 №09420056EGBP016 до договору приєднання (надалі Договір).
За цим Договором Позивач зобов'язується надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язується прийняту зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).
Оплата вартості послуги Позивача з розподілу природного газу здійснюється Відповідачем за тарифом, встановленим Регулятором для Позивача, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору)…».
Відповідні обставини визнаються колегією суддів такими, що не потребують доказування в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пунктів 5-6 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив, в тому числі, повинен містити:
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;
Колегія суддів констатує, що заперечення відповідача зводилися до того, що : « …Як стверджує Позивач у своїй позовній заяві, заборгованість AT НЗФ за 2022 рік та на дату пред'явлення позову становить 139 104,05 грн.
Однак, це не відповідає дійсності.
Відповідно до п. 6.2. Договору тариф, встановлений…
Відповідно до п. 6.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з п. 6.6 Договору оплата вартості…Позивач у своєму позові у справі №904/1517/23 зазначає про наявність заборгованості за надані відповідно до Договору розподілу послуги у листопаді-грудні 2022 року та у січні-лютому 2023 року.
Однак, виходячи з доданого розрахунку до позовної заяви, позивачем неправомірно не була врахована передплата за платіжним дорученням № 266717 від 28.10.2022 на суму 617 904,05 грн.
При цьому відповідно до довідки про розрахунки (додається) між Споживачем та АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" за 2022 рік та січень-лютий 2023 року, що підтверджується відповідними платіжними документами, Відповідачем оплачені всі надані послуги з розподілу позивачем природного газу за договором від 01.01.2016 №09420056EGBP016 та у строки передбачені, як Типовим договором, так і кодексом ГРС.
Таким чином, заборгованість відповідача за вказаний період перед позивачем або факт прострочення сплати за надані послуги відсутні, тому з боку позивача безпідставно пред'явлені вимоги про стягнення заборгованості, чим порушуються права та законні інтереси АТ НЗФ, грубо ігноруються вимоги п.п. 6.2, 6.4 та 6.6 Договору, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України…» (а.с. 71-72).
Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:
1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
У відповіді на відзив, позивач посилався на наступне: « … До свого відзиву на позовну заяву відповідач додає довідку про розрахунки між сторонами справи за період з 30.12.2021 по 01.03.2023. В цій довідці відповідач не врахував негативне сальдо на початок 2022 року в сумі 898 791,86 грн„, що вбачається з акта звірення від 27.04.2023 (додається). Також не врахована відповідачем сума нарахування за надані послуги в лютому 2023 року відповідно до акта наданих послуг від 28.02.2023 (додано до позовної заяви).
Стосовно доводів відповідача щодо неврахування позивачем оплати за платіжним дорученням № 266717 від 28.10.2022 на суму 617 904,05 грн. За бухгалтерським обліком позивача ця сума сплати була зарахована на погашення заборгованості відповідача в попередніх періодах. Крім того, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 01.03.2023 (в матеріалах справи), негативне сальдо на 01 листопада 2022 року в сумі 438 387,80 грн. на користь AT «Дніпропетровськгаз».
Слід зазначити, що негативне сальдо на 01.11.2022 року в сумі 438 387,80 грн., у підсумку призводить до заборгованості на 01.03.2023 в сумі 577 491,85 грн.
Наведемо розрахунок 438 387,80 + 2 193 408,02 - 2 054 303,07 = 577 491,85 грн. Тобто, за період листопад 2022 - лютий 2023 заборгованість зросла на 139 104,05 грн. (577491,85-438387,80) - основний борг, що і є предметом позовних вимог.
Уявне ж «непомічання» відповідачем указаної суми в Акті звіряння взаємних розрахунків, є, на нашу думку, проявом зловживання відповідачем власними процесуальними правами.
Отже доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу у листопад 2022 - лютий 2023 не ґрунтуються на нормах права і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Водночас у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором позивачем правомірно нараховано відповідачеві пеню, 3% річних та інфляційні втрати…» (а.с. 104-105)
Відповідно до частин 1,3 статті 167 Господарського процесального кодексу України:
1. У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
3. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Відповідач не скористався процесуальними можливостями щодо спростування доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.
Відповідачем не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2.193.408,02 грн, що підтверджується актом надання послуг №ДГП82020287 від 30.11.2022 на суму 617.904,05 грн (арк. 45, том 1), актом надання послуг №ДГП82022132 від 31.12.2022 на суму 617.903,98 грн (арк. 46, том 1), актом надання послуг №ДГП83001119 від 31.01.2023 на суму 478.800,00 грн (арк. 47, том 1), актом надання послуг №ДГП83003456 від 28.02.2023 на суму 478.799,99 грн (арк. 48, том 1), які, відповідно підписані обома сторонами без зауважень та заперечень; акт надання послуг №ДГП83003456 від 28.02.2023 на суму 478.799,99 грн (арк. 48, том 1) направлений на адресу відповідача 03.03.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.03.2023, накладною №5320702549410 від 03.03.2023 та рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 55-56, том 1); акт надання послуг №ДГП83003456 від 28.02.2023 на суму 478.799,99 грн (арк. 48, том 1) не підписано представниками відповідача, проте суд визнав належними докази його направлення на адресу відповідача, при цьому відповідач не надав ані суду, ані позивачу заперечень щодо якості та вартості наданих послуг, які є предметом судового розгляду.
Матеріали справи свідчать про часткову оплату і послуг розподілу природного газу отриманого у лютому 2023 року, окрім повної оплати послуг отриманих у період з листопада 2022 року до січня 2023 року, що є свідченням визнання останнім факту отримання послуг, зокрема, у лютому 2023 році за актом, який не підписаний відповідачем.
В силу п. 6.4 договору строк оплати послуг з розподілу природного газу за період з листопада 2022 року до лютого 2023 року є таким, що настав 10.03.2023.
З урахуванням всіх оплат заборгованість відповідача перед позивачем за період з листопада 2022 року до лютого 2023 року складає 139.104,05 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню, три проценти річних та інфляційні втрати
Натомість, 02.02.2024р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про закриття провадження у справі, до якої були додані платіжні інструкції № 269817 від 31.07.2023р. та № 273295 від 29.09.2023р., згідно яких відповідачем на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» було перераховано 478 800,00 грн 478 799,99 грн, відповідно.
Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.
Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.
Враховуючи вищевикладе, а токож ту обставину, що платіжні інструкції № 269817 від 31.07.2023р. та № 273295 від 29.09.2023р. не містять в собі посилань на акти надання послуг №ДГП82020287 від 30.11.2022р.; №ДГП82022132 від 31.12.2022р.; №ДГП83001119 від 31.01.2023р.; №ДГП83003456 від 28.02.2023р., додані до заяви про закриття провадження у справі докази не приймаються до уваги колегією суддів, а відповідна заява визнається такою, що не підлягає задоволенню.
Правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 06.11.2015 р. (Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 р. “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу”.
Частинами 1 - 2 ст. 40 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Відповідно до частини 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 ст. 634 ЦК України).
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 відповідач підписав заяву-приєднання № 09420056EGBP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 12, т.1).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави вважати, що договір розподілу природного газу є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газорозподільних системи, Законом України "Про ринок природного газу", та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади. Правовідносини між оператором ГРМ і споживачами природного газу також врегульовано нормами Цивільного кодексу України та Господарського Кодексу України, які застосовуються до спірних правовідносин у взаємозв'язку із спеціальним законодавством.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не надав ані суду, ані позивачу заперечень щодо якості та вартості наданих послуг, які є предметом судового розгляду.
Більш того, матеріали справи свідчать про часткову оплату і послуг розподілу природного газу отриманого у лютому 2023 року, окрім повної оплати послуг отриманих у період з листопада 2022 року до січня 2023 року, що є свідченням визнання останнім факту отримання послуг, зокрема, у лютому 2023 році за актом, який не підписаний відповідачем.
В силу п. 6.4 договору строк оплати послуг з розподілу природного газу за період з листопада 2022 року до лютого 2023 року є таким, що настав 10.03.2023.
Доказів оплати послуг з розподілу природного газу у сумі 139.104,05 грн відповідач не надав.
На час прийняття рішення у справі заборгованість за спірний період складала 139104,05 грн тому господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги Позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 139104,05 грн та нарахування на вказану суму пені ( відповідно до умов договору ) та 3% річних і інфляційних втрат ( на підставі ст. 625 ЦК України ).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням Відповідачем строку оплати наданих послуг Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 ЦК України, колегія суддів відповідно до ст. 86 ГПК України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача: 8574,91 грн. - пені; 514,50 грн. 3% річних та 2086,56 грн інфляційних втрат, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основної заборгованості, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання з боку Відповідача мало місце.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що “… Суд першої інстанції безпідставно погодився з твердженнями Позивача, що заборгованість АТ НЗФ за 2022 рік та на дату пред'явлення позову становить 139 104,05 грн. Оскільки, це не підтверджується належними та достовірними доказами, тому не відповідає дійсності.
Позивач у своєму позові у справі №904/1517/23 зазначав про наявність заборгованості за надані відповідно до Договору розподілу послуги у листопаді-грудні 2022 року та у січні- лютому 2023 року.
Однак, виходячи з доданого розрахунку до позовної заяви, позивачем неправомірно не була врахована передплата за платіжним дорученням № 266717 від 28.10.2022 на суму 617 904,05грн.
А суд першої інстанції безпідставно, оскільки такий порядок оплати встановлений договором від 01.01.2016 №09420056ЕСВР016, укладеним між сторонами спору, не врахував ці обставини, зазначивши у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що «Відповідач вказав, що позивач не врахував передплату, яка здійснена згідно з платіжним дорученням №266717 від 28.10.2022 на суму 617.904,05 грн. Крім цього, для підтвердження своєї позиції відповідач надав для долучення до матеріалів справи копії платіжних доручених, якими підтверджується сплата заборгованості за 2022 рік та січень-лютиіі 2023 року.
Оцінюючи надані відповідачем платіоісні доручення суд встановив наявність у призначенні платеоісу в частині платіжних доручень періоду оплати, є і ті платіоісні доручення, які не містять період оплати.
Таким чином, оскільки предметом спору є період з листопада 2022 року до лютого 2023 року і суд не досліджує питання надання послуг позивачем відповідачу у період з січня 2022 року до жовтня 2022 року, підстави вважати, що напередодні спірного періоду, а саме 28.10.2022 відповідач за платіжним дорученням №266717 здійснив попередню оплату саме за спірний період надання послуг з листопада 2022 року до лютого 2023 року відсутні.
Більш того, у призначенні платежу в платіжному дорученні №266717 від 28.10.2022 на суму 617904,05 грн. є посилання на рахунок №62022207, однак відповідач його до справи не долучає, що є додатковим аргументом не на користь відповідача».
При цьому відповідно до довідки про розрахунки (додана до матеріалів справи разом з відзивом) між відповідачем та позивачем за 2022 рік та січень-лютий 2023 року, що підтверджується відповідними платіжними документами, Відповідачем оплачені всі надані послуги з розподілу позивачем природного газу за договором від 01.01.2016 №09420056ЕСВР016 та у строки передбачені, як Типовим договором, так і кодексом ГРС.
Таким чином, заборгованість відповідача за вказаний період перед позивачем або факт прострочення сплати за надані послуги відсутні, тому з боку позивача безпідставно пред'явлені вимоги про стягнення заборгованості, чим порушуються права та законні інтереси АТ НЗФ, грубо ігноруються вимоги п.п. 6.2, 6.4 та 6.6 Договору, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.
Однак місцевий господарський суд такі докази не прийняв до уваги, не повно та не всебічно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Підчас розгляду справи судом першої інстанції відповідач подавав клопотання про зупинення провадження у цій справі, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Клопотання про зупинення було обґрунтовано тим, що заборгованість АТ НЗФ перед АТ «ОГС «Дніпропетровська» за 2021 рік в сумі 898 791,86 грн. та за 2022 рік - в сумі 438 387,80 грн. є спірною та є предметом розгляду в справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/375/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровська» до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення 1 095 147,02 грн., з яких 438 387,80 грн. заборгованості, 283 348,19 грн. подвійної облікової ставки, 36 943,29 грн. 3% річних та 336 467,74 грн. інфляційного збільшення.
АТ НЗФ вважає, що, оскільки підставою для подання позову по цій справі є стягнення спірної заборгованості за листопад 2022 - лютий 2023 року за Договором розподілу, то вирішення справи №904/375/23 у господарському суді Дніпропетровської області та встановлені у межах справи № 904/375/20 обставини мають істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї справи, встановлення правомірного або неправомірного виконання договору з боку Відповідача.
Як було зазначено вище, у господарській справі №904/375/23 встановлюються факти та обставини, що мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, зокрема, встановлюється наявність чи відсутність заборгованості АТ НЗФ перед АТ «ОГС «Дніпропетровська» за періоди 2021 та 2022 роки, на які позивач посилається у позові та відповіді на відзив у справі №904/1517/23 та, саме внаслідок наявності такої заборгованості (яка є предметом спору у справі № 904/375/23), просить стягнути 139 104,05 грн. основної заборгованості, 8574,91 грн. пені, 514,50 грн. трьох процентів річних та 2 086,56 грн. інфляційних витрат.
При цьому, зібрані по справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі № 904/1517/23. Як свідчать матеріали справи відповідач повністю розрахувався за надані позивачем в 2022 році послуги з розподілу природного газу, при цьому Позивач обґрунтовує свої вимоги відсутністю належної оплати за надані 2022 році послуги з боку Відповідача.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі Центральним апеляційним господарським судом додається до цієї апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, вважаємо, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги викладені позивачем аргументи, не з'ясував повно і всебічно всі обставини справи, чим не дотримався вимог ст. 86, 236 ГПК України, не вірно застосував норми матеріального права, що є підставою для його скасування.….” відхиляються колегією суддів з огляду на те, що відоповідні процесуальні порушення не охоплюються положеннями ч.2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, як такі, що є обов'яковою підставою для скасування судового рішення.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі №904/1517/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 у справі №904/1517/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 (суддя Дупляк С.А.) у справі №904/1517/23 залишити без змін
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови скалдено 19.04.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя О.Г. Іванов