Справа № 953/2089/24
н/п 1-кс/953/2194/24
"21" березня 2024 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1
за участю прокурора - ОСОБА_2
підозрюваного - ОСОБА_3
секретар судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000162 від 18.01.2024, ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Циркуни Харківського району Харківської області, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Крім того слідчий просив визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
1. Зміст поданого клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушуючи Постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992р. та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 р., якими заборонено знаходження у власності громадян бойових припасів, без відповідного дозволу, діючи умисно, не маючи відповідного дозволу, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , точного часу органу досудового розслідування встановити не вдалось можливим, перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці та в невстановлений час, знайшов предмет схожий на РПГ та в цей час у нього виник прямий корисливий злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання та збут бойових припасів.
Реалізуючи свій прямий корисливий злочинний умисел ОСОБА_3 , взяв, тим самими незаконно придбав предмет схожий на РПГ оливкового кольору з маркуваннями на ньому «NTJ10C003-011», «SER55938», « НОМЕР_1 », який відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/6658-ВТХ від 07.03.2024 є 66 мм реактивною протитанковою гранатою М72 А7 та відноситься до категорії бойових припасів, та почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Після чого, 27.02.2024 в період часу з 12 год. 02 хв. по 12 год. 10 хв., ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій прямий корисливий злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів - 66 мм реактивної протитанкової гранати М72 А7, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту бойових припасів, бажаючи цього, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув громадянину з вигаданими анкетними даними « ОСОБА_6 », особисті дані якого змінено в порядку ст.ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», предмет схожий на РПГ оливкового кольору з маркуваннями на ньому «NTJ10C003-011», «SER55938», « НОМЕР_1 », який відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/6658-ВТХ від 07.03.2024 є 66 мм реактивною протитанковою гранатою М72 А7, отримавши від останнього грошову винагороду у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 , порушуючи Постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992р. та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 р. незаконно придбав, зберігав та збув 66 мм реактивну протитанкову гранату М72 А7, яка відноситься до категорії бойових припасів.
Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушуючи Постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992р. та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 р., якими заборонено знаходження у власності громадян бойових припасів, без відповідного дозволу, діючи умисно, не маючи відповідного дозволу, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , точного часу органу досудового розслідування встановити не вдалось можливим, перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці та в невстановлений час, знайшов 7 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф1 та 7 підривачів до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ та в цей час у нього виник прямий корисливий злочинний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання та збут бойових припасів.
Реалізуючи свій прямий корисливий злочинний умисел ОСОБА_3 , взяв, тим самими незаконно придбав 7 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф1 та 7 підривачів до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ та почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Після чого, 20.03.2024 в період часу з 12 год. 18 хв. по 12 год. 28 хв., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжуючи реалізовувати свій прямий корисливий злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів - 7 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф1 та 7 підривачів до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту бойових припасів, бажаючи цього, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув громадянину з вигаданими анкетними даними « ОСОБА_6 », особисті дані якого змінено в порядку ст.ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 7 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф1 386 205-84Т, 386 337-80Т, 386 225-87Т, 386 70-90Т, 386 302-77Т, 386 34-90Т, 7-маркування відсутнє, які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.03.2024 є корпусами ручних осколкових гранат, та 7 підривачів до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ із маркуванням: «14» «-80 УЗРГМ-2 583»; «115» «-87 УЗРГМ-2 583»; «174» «-80 УЗРГМ-2 УВЧП» «386-195-80»; «174» «-80 УЗРГМ-2 УВЧП» «386-195-80»; «10» «-90 УЗРГМ-2 11» «386-58-90»; «52» «-79 УЗРГМ УЗЧП» «УЗРГМ-2 386-137-79»; «1-15» «У-517М 583-», які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.03.2024 є підривачами до ручних осколкових гранат УЗРГМ, отримавши від останнього грошову винагороду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 , порушуючи Постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992р. та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 р. незаконно придбав, зберігав та збув 7 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф1 та 7 підривачів до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ, яка відноситься до категорії бойових припасів.
Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушуючи Постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992р. та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затверджену Наказом Міністерства Внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 р., якими заборонено знаходження у власності громадян бойових припасів, без відповідного дозволу, діючи умисно, не маючи відповідного дозволу, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , точного часу органу досудового розслідування встановити не вдалось можливим, перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці та в невстановлений час, знайшов 1 корпус ручної осколкової гранати типу Ф1 та 1 підривач до ручної осколкової гранати типу УЗРГМ та в цей час у нього виник прямий корисливий злочинний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання бойових припасів.
Реалізуючи свій прямий корисливий злочинний умисел ОСОБА_3 , взяв, тим самими незаконно придбав 1 корпус ручної осколкової гранати типу Ф1 та 1 підривач до ручної осколкової гранати типу УЗРГМ та почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Злочинна діяльність ОСОБА_3 була зупинена працівниками поліції 15:52 год., 20.03.2024 в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою проживання ОСОБА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено 1 корпус ручної осколкової гранати типу Ф1 386 70-91П, яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів є корпусом ручної осколкової гранати, та 1 підривач до ручної осколкової гранати типу УЗРГМ із маркуванням: «87» «-89 УЗРГМ-2 11; 386-27-90», яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів є підривачем до ручних осколкових гранат.
Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів.
«20» березня 2024 року о 16:48 год ОСОБА_3 затримано в порядку ст.208 КПК України.
«20» березня 2024 року ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст.42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України.
2. Позиція учасників у судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надавав додаткові пояснення щодо змісту та значення долучених до клопотання документів.
Підозрюваний ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді.
3.1. Підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 та 7 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
3.2. Набуття статусу підозрюваного.
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, 20 березня 2024 року о 16:48 год ОСОБА_3 затримано в порядку ст.208 КПК України.
20 березня 2024 року ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст.42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_3 набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_3 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, важливо, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, заявою Рапортом від 18.01.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 29.01.2024; Протоколом огляду грошових купюр від 27.02.2024; Протоколом огляду покупця від 27.02.2024; Протоколом добровільної видачі від 27.02.2024; Протоколом огляду речей вій 27.02.2024; Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 27.02.2024; Протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи від 06.02.2024; Висновком експерта №СЕ-19/121-24/6658-ВТХ від 07.03.2024; Протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 06.03.2024; Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.032024; Протоколом обшуку від 20.03.2024; Протоколом огляду грошових коштів від 20.03.2024; Протоколом огляду покупця від 20.03.2024; Протоколом добровільної видачі від 20.03.2024.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_3 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя також враховує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності встановлених фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_3 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
3.4. Наявність ризиків.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні слідчий вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_3 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, (5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Підозрюваний вчинив злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, не має постійного місця роботи, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
3.4.2. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
ОСОБА_3 може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останній володіє відомостями щодо місця проживання свідків, може вплинути на них, з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів.
3.4.3. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення про те, що - підозрюваний ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, підозрюється у двох епізодах за фактами незаконних збутів бойових припасів та раніше судимий за вчинення корисливих злочинів.
3.5. Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
3.6. Можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування домашнього арешту, як основного запобіжного заходу, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів комунікації та інших ймовірних співучасників, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_3 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію та кількість ймовірних співучасників, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та з урахуванням часу фактичного затримання.
3.7. Альтернативний запобіжний захід.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В прохальній частині свого клопотання сторона обвинувачення просить встановити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень.
Визначаючи розмір застави, який необхідно застосувати до підозрюваного, як альтернативний триманню під вартою, слідчий суддя виходить з того, що перш за все має бути врахована реальна можливість підозрюваного виконувати умови запобіжного заходу. Зокрема, у разі визначення застави в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, необхідно встановити розмір 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який не буде завідомо непомірним для підозрюваного і не становитиме для нього надмірного тягаря до такої міри, що фактично застосоване до нього тримання під вартою стане безальтернативним.
З огляду на встановлені у даному кримінальному провадженні обставини та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити прокурор не є для нього надмірним і співвідноситься із рівнем його матеріального забезпечення.
У зв'язку із цим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На переконання слідчого судді, з урахуванням встановленого майнового стану підозрюваного, а також індивідуальних обставин підозрюваного, характеру його процесуальної поведінки та ймовірно вчиненого злочину, такий розмір застави з достатньою мірою зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде розумним з огляду на обставини ймовірно вчиненого ним кримінального правопорушення.
За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
При цьому, слідчий суддя вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження і є розумним з огляду на необхідність виконання його завдань.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись за межі території м. Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_3 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
У випадку внесення застави, строк дії таких обов'язків слід визначити в межах передбаченого законом 2-місячного періоду, однак в межах строку досудового розслідування.
4. Висновки за результатами розгляду клопотання.
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованих кримінальних правопорушень, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та обрання відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 197 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000162 від 18.01.2024, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування по 18.05.2024 (включно), із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Сума застави може бути внесена підозрюваною або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області за такими реквізитами:
ТУ ДСА України у Харківській області, ЄДРПОУ 26281249;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 ;
призначення платежу: прізвище, ім'я, по батькові підозрюваної, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).
У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у зв'язку з внесенням застави покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись за межі території м. Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зобов'язати слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали встановити по 18.05.2024 (включно).
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений і підписаний 22.03.2024.
Слідчий суддя - ОСОБА_1