Справа № 624/760/23
провадження № 1-кп/624/21/24
15 квітня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області клопотання захисника ОСОБА_3 про визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватись, та недопустимість доказів від 08.02.2024 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021221400000008 від 11 лютого 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та щодо порушень закону, прав і основоположних свобожд людини органом досудового розслідування та прокурора,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 ,
- захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_3 ,
В провадженні Кегичівського районного суду Харківської області на розгляді перебуває кримінальне провадження 42021221400000008 від 11 лютого 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
В судовому засіданні 19.10.2023 під час з'ясування обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження стороною захисту було завлено клопотання про надання часу для підготовки письмового клопотання щодо визначення обсягу доказів, яке було задоволено судом та справа слуханням відкладена на 16.11.2023.
08.02.2024 в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 надав суду письмове клопотання про визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватись, та недопустимість доказів з додатками та просив суд задля належного та всебічного розгляду витребувати від слідчого судді Красноградського районного суду матеріали клопотання слідчого ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_5 про встановлення строку захиснику - адвокату ОСОБА_3 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; за результатами розгляду вказаного клопотання за наявності підстав винести відповідну ухвалу щодо порушення вимог закону прокурором ОСОБА_5 та слідчим ГУНП в Харківській області, а також керівнику ДБР України та ВРП щодо дій слідчого судді ОСОБА_8 для прийняття відповідних рішень в межах їх компетенцій; відповідно до частини 2 статті 349 КПК України постановити ухвалу щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватись, якою не допустити всі матеріали кримінального провадження, які сторона обвинувачення визначає як докази до обсягу доказів, що підлягають дослідженню.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ст. 290 КПК України визначає таке поняття, як відкриття матеріалів іншій стороні, а також порядок та строки такого відкриття та наслідки його порушення. При цьому відповідно до положення вказаної статті визнавши зібрані досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, не пізніше п'яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття .матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Вищевикладені вимоги чинного законодавства щодо відкриття матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення (прокурором та слідчим) дотримані та виконані не були. Так, лише з телефонного повідомлення слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_8 йому - ОСОБА_3 стало відомо про те, що 3.08.2023 року слідчий відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. При цьому слідчий був попереджений захистом про наявність запланованих судових справ за участю адвоката ОСОБА_3 починаючи з 20 липня 2023 року фактично по 04 серпня 2023 року. Також слідчому достеменно відомо про те, що захисник знаходиться в іншому ніж слідчий підрозділ місці та для прибуття захисника до міста Кегичівка, Красноградського району Харківської області захиснику потрібен час. Також із повідомлення слідчого/прокурора від 01.08.2023 року убачається, що він зобов'язує захист прибути до нього у відповідний час та відповідну дату, - 03.08.2023 року о 14:00, тобто встановлює зручний для нього, а не для захисту час для ознайомлення. Отже слідчий фактично обмежує захист в ознайомленні з матеріалами справи саме в зручний для захисту, а не для слідчого час, що також є грубим порушення прав захисту. Не зрозуміло чому захист не має за повідомленням слідчого права на прибуття для ознайомлення з матеріалами провадження 02 серпня, або з 09:00 год 03 серпня 2023 року. 04, 05, 06, 07 серпня 2023 року. Далі, за результатами розгляду клопотання слідчого, слідчим суддею Красноградського районного суду 07.08.2023 була винесена ухвала, згідно якої клопотання слідчого відділення №2 Красноградського РВП ГУНП про встановлення строку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42021221400000008 від 11.02.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України захиснику підозрюваного - адвокату ОСОБА_3 задоволено. Встановлено адвокату ОСОБА_3 строк для ознайомлення з матеріалами кримінального №42021221400000008 від 11.02.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.191, ч. 1 ст.366 КК України до 17-00 год. 15 серпня 2023 року. Роз'яснено, що після спливу вказаного строку, вони: будуть вважатися такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів кримінального провадження. Після отримання вказаної ухвали про встановлення строку, сторона захисту прибула до слідчого 11.08.2023 приблизно о 13:00 - 14:00 год. При цьому захисту було пред'явлені матеріали кримінального провадження у 5-ти томах. Після часткового ознайомлення з матеріалами справи та розуміючи, що з 11 серпня 2023 року по 15 серпня 2023 року 17:00 год є 4 доби, захист вирішив перервати ознайомлення для підготовки відповідних клопотання та більш детального вивчення матеріалів, т.я. вони нараховували 5 томів, тобто більш ніж 1000 арк. Звернувшись до слідчого в понеділок та вівторок (останній день для реалізації свого права на ознайомлення - 15.08.2023 до 17:00) захист отримав відповідь, що матеріали кримінального провадження вже не знаходяться у слідчого та вже передані до прокуратури. Вказане в тому числі підтверджується тим, що вже 14.08.2023 згідно ухвали судді Кегичівського районного суду Харківської області від 14.08.2023 до канцелярії Кегичівського районного суду Харківської області від Красноградської окружної прокуратури Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021221400000008 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Кримінальне провадження передано судді 14 серпня 2023 року. До обвинувального акту відповідно до вимог ст. 291 КПК України додано: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання обвинувального акту та зазначеного реєстру. Згідно даної ухвали суду, ще до спливу строку на ознайомлення з матеріалами справи, який до того ж було встановлено ухвалою слідчого судді, сторона обвинувачення перервала таке ознайомлення та відправила обвинувальний акт до суду, чим в тому числі перервала процедуру відкриття матеріалів кримінального провадження, передбаченого статтею 290, що і потягло за собою її порушення у вигляду нездійсненій відкриття, як того вимагають
вищевказані положення процесуального закону та положення ухвали слідчого судді від 07.08.2023, якою стороні захисту встановлений строк, лише зі спливу якого, сторона захисту вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів (ч. 10 ст. 290 К ПК України). Будь-які інші обставини спливу строку у разі визначення такого ухвалою слідчого судді законом та самою ухвалою не передбачені. Ознайомившись із матеріалами клопотання сторони обвинувачення про встановлення захиснику ОСОБА_3 строку на ознайомлення провадження, захист вважає, що сторона обвинувачення без належних на це правових та інших підстав, надаючи слідчому судді в обґрунтування клопотання неналежні та недопустимі докази, фактично вводячи в оману слідчого суддю, для створення у останнього уявлення щодо навмисного зволікання стороною захисту при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, здійснила необґрунтовані дії, які в кінцевому рахунку призвели до порушення прав сторони захисту, а й отже й порушення права на захист обвинуваченого (стаття 20 КПК України), а також загальних засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України, зокрема, законності, забезпечення права на захист, розумності строків. На підтвердження штучного створення стороною обвинувачення доказів для слідчого судді, захист надає суду відповідні копії матеріалів, та в тому числі наполягає на витребуванні та залученні до матеріалів кримінального провадження матеріалів клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення захисника ОСОБА_3 з матеріалами досудового розслідування та в подальшому надання йому відповідної оцінки у вигляді постановлення ухвали. Так, поняття повідомлення у кримінальному провадженні визначено ст. 111 KПK України, а зміст його - ст. 112 цього Кодексу. Зміст повідомлення передбачений ст. 112 КПК України. Повідомлення здійснюються у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за приписами ч. 3 ст. 111 КПК України, зокрема у спосіб, визначений ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме: шляхом надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, по телефону або телеграмою. Жодним з передбачених законом способів повідомлення сторона обвинувачення не здійснила, однак надала слідчому судді на підтвердження здійснення належного повідомлення роздруківки з посиланнями на те, що нібито це є підтвердження вручення повідомлення стороні захисту за допомогою якихось там мессенджерів. Зміст вказаних роздруківок взагалі не дає можливості визначити хто саме, коли саме здійснював повідомлення, про що саме таке повідомлення та кому саме таке повідомлення нібито направлено і яким чином таке повідомлення тому, кому воно нібито направлено - нібито отримано. При цьому відповідно до вимог статті 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Як вже заначено вище, вказані вимоги стороною обвинувачення не дотримані взагалі та фактично порушені. Також матеріали клопотання про встановлення захисту строку не містять будь-яких відомостей та вказівок, що заважало слідчому ОСОБА_7 та прокурору ОСОБА_5 відправити повідомлення у доступний спосіб, визначений ч. 1 ст. 135 КПК України. Так, як один з яскравих прикладів дій прокурора ОСОБА_5 , можна розглядати наявність в матеріалах клопотання про встановлення строку повідомлення від 01.08.2023 року. Згідно вказаного повідомлення захисту, тобто адвокату ОСОБА_3 необхідно прибути до слідчого 03.08.2023 року о 14:00 годин. При цьому не зрозумілим є питання, а чому захист не: має права на ознайомлення з матеріалами справи 01.08.2023 року, 02.08.2023 року та з 8:00 годин 03.08.2023 року. Тобто прокурор ОСОБА_5 в порушення вимог процесуального закону, фактично перебравши на себе повноваження слідчого судді, встановлює стороні захисту час, в якій остання має право знайомитись з матеріалами. При цьому в обґрунтування того, що вказане повідомлення нібито було не тільки направлено, але ж і отримано захисником, прокурор ОСОБА_5 разом із слідчим ОСОБА_7 підкладаюсь до клопотання слідчому судді дві поштові квитанції. З дослідженням змісту вказаних квитанцій убачається, що вони датовані 26.07.2023, та їх зміст не свідчить проте, що саме повідомлення від 01.08.2023 року було направлено стороні захисту та відповідно такою стороною отримано. Взагалі є абсурдним той факт, що повідомлення, яке датоване 01.08.2023 було нібито відправлене поштою 26.07.2023, тобто за 5 діб до його складання. Інших належних та допустимих доказів виконання прокурором ОСОБА_5 та слідчим ОСОБА_7 вимог процесуального закону щодо направлення повідомлення у встановленому порядку з належним підтвердженням отримання стороною такого повідомлення, матеріали клопотання не містять взагалі. Також про абсурдність змісту повідомлення та про очевидні незаконні дії прокурора ОСОБА_5 та слідчого ОСОБА_7 свідчить і наступне. Так, в повідомленні від 01.08.2023 прокурор ОСОБА_5 пропонує захисту з'явитись для ознайомлення з матеріалами провадження 03.08.2023 об 14:00. Але вже 03.08.2023 о 16:47 на адресу Красноградського районного суду від слідчого за погодженням з прокурором надходить клопотання про встановлення строку захиснику для ознайомлення. Тобто вищевказані документи були необхідні прокурору ОСОБА_5 та слідчому ОСОБА_9 лише для створення уявлення перед слідчим суддею, що саме сторона захисту є відповідним порушником та зволікає при ознайомленні з матеріалами провадження, які в дійсності взагалі не були відкрити захиснику в належний спосіб. Захист зазначає, що єдиною підставою та мотивацією клопотання про встановленню строку є, як зазначає прокурор та слідчий те, що захисник ОСОБА_3 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не прибув, причину неявки не повідомив. Отже, як вказує сторона обвинувачення, в органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що захисник ОСОБА_3 , умисно затягує досудове розслідування у кримінальному провадженні з метою уникнення ОСОБА_10 кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Зазначення такого обґрунтування свого клопотання свідчить на думку захисту про те, що прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_7 взагалі не мали будь-яких підстав для звернення до слідчого судді з таким клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Навіть штучно створені нібито докази повідомлення прокурор та слідчий обґрунтували нібито затягування стороною захисту досудового розслідування, що також як твердження та мотивація є абсурдним та безглуздим через те, що по перше: відповідно до положення статті 290 КПК України слідчий повідомив саме про завершення досудового розслідування, тобто не зрозуміло в такому випадку що саме нібито затягує сторона захисту, коли сам слідчий завершив таке розслідування та повідомляє про сторону захисту. Також за змістом ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строк досудового розслідування; по-друге: фактично прокурор та слідчий без будь-яких належних па це підстав звинуватили захист в сприянні щодо уникнення відповідальності, тобто безпідставно звинуватили захист у пособництві, та фактично визначили обов'язки захисника, що визначені ст.47 КПК України як відповідні правопорушення, які нібито в такому випадку надають право прокурору та слідчому обмежити та встановити захисту строк для ознайомлення з матеріалами провадження. Захист вважає, що вказані дії сторони обвинувачення - слідчого та прокурора, є намаганням останніх прикрити наявні порушення вимог процесуального закону щодо повідомлення захисника та призвели до скоєння останніми - слідчим ОСОБА_7 та прокурором ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, а саме: стаття 374 КК України - порушення права на захист, а саме інше грубе порушення чим, дізнавачем, прокурором або подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках; стаття 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів; стаття 367 КК України - службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Отже така поведінка як прокурора так і слідчого є незрозумілою для захисту та може в тому числі свідчити про небажання слідчого надавати захисту достатній, як це передбачено КПК, час для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Відтак, з урахування того, що сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень статті 290 КПК України, суд не мас права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Далі слід зазначити, що системний аналіз положень ч. 1 ст. 3, ст.ст. 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК України дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження. Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК України, а також задля забезпечення кримінального провадження. Таким чином, наявна можливість ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, протер постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України. Згідно норм ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону. що призвело до істотних негативних наслідків, може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді. Отже суд має процесуальні повноваження для постановлення ухвали щодо повідомлення про порушення вимог закону, зокрема слідчим, прокурором, та в тому числі повідомлення Вищої ради правосуддя про встановлені ним обставини, які можуть спутувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (Постанова Об'єднаної палати ККС ВС від 14.06.2021 року у справі № 686/9636/18)
На спростування наведених у клопотанні доводів стороною захисту, прокурором 11.03.2024 на адресу суду через канцелярію надано заперечення, в якому остання просить відмовити у задоволенні вищевказаного клопотання посилаючись на його необґрунтованість, виходячи з такого. 08.02.2024 у судовому засіданні стороною захисту адвокатом ОСОБА_3 подано клопотання, в якому фактично оскаржується ухвала Красноградського районного суду від 07.08.2023 про встановлення йому строку для ознайомлення з матеріалами вищезазначеного кримінального провадження, а також зазначається про порушення стороною обвинувачення в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження вимог ст.290 КПК України, у зв'язку з чим суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Верховним Судом неодноразово у своїх постановах викладалися судження щодо застосування вимог ст. 290 КПК України. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 333/989/18 зазначено наступне. Відповідно до приписів ст. 290 КПК, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з Іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості, або сприяти пом'якшенню покарання. Законодавець у ст. 290 КПК встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися з доказами І підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. З цією метою відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на достатній час і можливості для підготовки до розгляду. Колегія судів виходить із того, що приписами ст. 290 КПК забезпечується право сторін кримінального провадження на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та покладено відповідний обов'язок щодо їх відкриття для ознайомлення та підтвердження факту ознайомлення, встановлено в частинах 9, 12 ст. 290 цього Кодексу негативні наслідки невиконання таких обов'язків. Водночас кримінальні процесуальні норми не встановлюють обов'язку сторони захисту знайомитися з матеріалами, відкритими стороною обвинуваченням, і реалізація права на ознайомлення з такими матеріалами залежить від власного уявлення про його доцільність та обрану стратегію і тактику процесуальної поведінки задля досягнення бажаного процесуального результату. У разі, коли сторона посилається на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має не лише обґрунтувати наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі, що допущене порушення не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом. Водночас свідоме і добровільне обрання учасником кримінального провадження такого варіанту поведінки, який пов'язаний із втіленням в той чи інший спосіб власного переконання про доцільність невиконання певних процесуальних обов'язків (ч. 9 ст. 290 КПК) чи недоцільність реалізації окремих своїх прав, що може бути обумовлене сподіванням на застосування судом «процесуальних санкцій», наприклад, передбачених ч. 12 ст. 290 КПК, не створює безумовні підстави їх вживати під час судового розгляду без всебічного і повного аналізу всіх аспектів кримінального провадження. Під час досудового розслідування сторона захисту була ознайомлена з усіма матеріалами, долученими до кримінального провадження №42021221400000008. Так, 28.07.2023 підозрюваному ОСОБА_4 надано доступ до матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, а 11.08.2023 - його захиснику ОСОБА_3 . Вказана слідча дія оформлена відповідними протоколами, у яких підозрюваним та його захисником власноруч підтверджено факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та зазначено, що «з матеріалами справи ознайомлений, зауважень немає». Дійсно, в ухвалі Красноградського районного суду від 07.08.2023 захиснику ОСОБА_3 встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42021221400000008 до 17 години 15.08.2023, проте цей строк не міг бути перевищений, але міг бути скорочений, і фактично вона вичерпала себе 11.08.2023 після підписання захисником ОСОБА_3 , протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування. На цей час всі слідчі дії вже були виконанні, жодних клопотань від сторони захисту не надійшло, після підписання вказаного вище протоколу стороною захисту строки досудового розслідування знову почали текти, у зв'язку з чим у органу досудового розслідування були всі підстави для направлення обвинувального акту до суду. Знову ж таки, з 11.08.2023 до початку судового розгляду справи у сторони захисту було достатньо часу, щоб заявити у судовому засіданні клопотання про більш ґрунтовне ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, але цього не зроблено через сподівання на застосування судом «процесуальних санкцій», передбачених ч. 12 ст. 290 КПК. Вказане свідчить про недобросовісну поведінку сторони захисту. Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №757/27041/21-к згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом. Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні. Особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає. Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене Главою 26 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Частина третя статті 309 КПК встановлює, що інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження. Проте, під час проведення 21.09.2023 підготовчого судового засідання у вказаному кримінальному провадженні від захисника ОСОБА_3 клопотання про перевірку законності ухвали Красноградського районного суду від 07.08.2023 не надходило, і наразі ця можливість вже втрачена безповоротно.
В судовому засіданні захисник підтримав своє клопотання та просив його задовольнити. Крім цього, надав суду письмові пояснення на заперечення прокурора, в яких зазначив, що прокурором під час проведення розгляду даної справи, а саме у вступній промові не було взагалі визначено коло та обсяг конкретних доказів, якими сторона обвинувачення підтверджуватиме наведені в обвинувальному акті обставини. Прокурор обмежився лише загальними фразами. Це є в тому числі, на вмотивовану думку захисту, наслідком тих порушень прокурором вимог процесуального закону, про які захист зазначив в клопотанні як про такі, що потягнули за собою грубе порушення права на захист. З огляду на викладене, захист заявив суду свою позицію та вимоги в формі клопотання щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, які покладено в обґрунтування обвинувачення прокурором. При цьому захист в клопотання посилався на положення статті 290 КПК України, яке визначає таке поняття як відкриття матеріалів іншій стороні, а також порядок та строки такого відкриття та наслідки його порушення. Так, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Вищевикладені вимоги чинного законодавства щодо відкриття матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення (прокурором та слідчим) дотримані та виконані не були з підстав, викладених в клопотанні. На вказане клопотання захисту, прокурором були подані заперечення, ознайомившись зі змістом яких захист зазначає, що викладені в запереченні прокурором факти та обставини не спростовують зазначених захистом в клопотанні порушень чинного кримінально процесуального законодавства, а зводяться лише на нібито неможливість подання захистом заперечень щодо ухвали слідчого судді, яка не підлягає оскарженню, після призначення справи до судового розгляду. Отже прокурором фактично визнано, що ним штучно створені як докази нібито повідомлення захисту про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів справи, так і на цій підставі незаконно направлено до слідчого судді відповідне клопотання про встановлення захисту строку для ознайомлення з матеріалами справи. Так захистом було вказано, що виходячи зі змісту матеріалів клопотання сторони обвинувачення про встановлення захиснику ОСОБА_3 строку на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, убачається, що сторона обвинувачення без належних на це правових та інших підстав, надаючи слідчому судді в обґрунтування клопотання неналежні та недопустимі докази, фактично вводячи в оману слідчого суддю, для створення у останнього уявлення щодо навмисного зволікання стороною захисту при ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, здійснила необґрунтовані дії. які в кінцевому рахунку призвели до порушення прав сторони захисту, а й отже й порушення права на захист обвинуваченого (стаття 20 КПК України), а також загальних засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України, зокрема, законності, забезпечення права на захист, розумності строків. На підтвердження штучного створення стороною обвинувачення доказів для слідчого судді, захист надав суду відповідні копії матеріалів, та в тому числі наполягає на ви їх витребуванні та залученні до матеріалів кримінального провадження матеріалів клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення захисника ОСОБА_3 з матеріалами досудового розслідування та в подальшому надання йому відповідної оцінки у вигляді постановлення ухвали. Вищевказані штучно створені документи були необхідні прокурору ОСОБА_11 та слідчому ОСОБА_12 лише для створення уявлення перед слідчим суддею, що саме сторона захисту є відповідним порушником та зволікає при ознайомленні з матеріалами провадження, які в дійсності взагалі не були відкриті захиснику в належний спосіб. Захист зазначає, що єдиною підставою та мотивацією клопотання про встановлення строку є, як зазначає прокурор та слідчий те, що захисник ОСОБА_3 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не прибув, причину неявки не повідомив. Отже, як вказує сторона обвинувачення, в органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що захисник ОСОБА_3 , умисно затягує досудове розслідування у кримінальному провадженні з метою уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Зазначення такого обґрунтування свого клопотання свідчить на думку захисту про те, що прокурор ОСОБА_11 та слідчий ОСОБА_12 взагалі не мали будь-яких підстав для звернення до слідчого судді з таким клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Навіть штучно створені нібито докази повідомлення прокурор та слідчий обґрунтували нібито затягування стороною захисту досудового розслідування, що також як твердження та мотивація є абсурдним та безглуздим через те, що по перше: відповідно до положення статті 290 КПК України слідчий повідомив саме про завершення досудового розслідування, тобто не зрозуміло в такому випадку що саме нібито затягує сторона захисту, коли сам слідчий завершив таке розслідування та повідомляє про сторону захисту. Також за змістом ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строк досудового розслідування; по-друге: фактично прокурор та слідчий без будь-яких належних на це підстав звинуватили захист в сприянні щодо уникнення відповідальності, тобто безпідставно звинуватили захист у пособництві, та фактично визначили обов'язки захисника, що визначені ст.47 КПК України як відповідні правопорушення, які нібито в такому випадку надають право прокурору та слідчому обмежити та встановити захисту строк для ознайомлення і матеріалами провадження. Захист ще раз вважає за необхідне зазначити, що вказані дії сторони обвинувачення - слідчого та прокурора, є намаганням останніх прикрити наявні порушення вимог процесуального закону щодо повідомлення захисника та призвели до скоєння останніми - слідчим ОСОБА_13 та прокурором ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, а саме: стаття 374 КК України - порушення права на захист, а саме інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, дізнавачем, прокурором або суддею; стаття 384 КК України - введення в оману суду, тобто подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках; стаття 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів; стаття 367 КК України - службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Посилання прокурора у запереченнях на клопотання на положення етапі 309 КПК України щодо неможливості в теперішній час подання заперечень на ухвалу слідчого судді про встановлення строку захисту для ознайомлення з матеріалами справи не є такими, що спростовують надані захистом як докази так і обґрунтування клопотання з огляду не таке. Предметом розгляду клопотання є безпосередньо є вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження, які відповідно до положення статті 349 КПК України визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Так вказана норма КПК передбачає право щодо висловлення учасниками щодо порядку дослідження доказів та визначення їх обсягу. Отже в теперішній захистом не надаються заперечення з приводу ухвали слідчого судді від 07.08.2023 року та не розглядається судом питання її законності чи навпаки. Предметом клопотання захисту є виключно вирішення питання щодо обсягу доказів, які повинні бути досліджені та порядок їх дослідження. Також предметом клопотання захисту є вирішення питання щодо витребування матеріалів за клопотанням сторони обвинувачення, що є в тому числі частиною кримінального провадження та залучення їх до матеріалів судового розгляду. І третім питанням клопотання захисту є вирішення питання щодо постановлення відповідної ухвали, яка не пов'язана із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення такої ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України. Так, як було зазначено в клопотанні, системний аналіз положень ч. 1 ст. 3, ст.ст. 91. 110, 369, 371. 372 та 419 КПК України дає змогу дійти висновку про те. що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження. Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК України, а також задля забезпечення кримінального провадження. Згідно норм ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді. Отже суд має процесуальні повноваження для постановлення ухвали щодо повідомлення про порушення вимог закону, зокрема слідчим, прокурором, та в тому числі повідомлення Вищої ради правосуддя про встановлені ним обставини, які можуть слугувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. (Постанова Об'єднаної палати К КС ВС від 14.06.2021 року у справі № 686/9636/18). Посилання прокурора в запереченнях виключно на неможливість перевірки законності ухвали слідчого судді від 07.08.2023 року є фактично спробою прокурора щодо уникнення відповідальності за допущені порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та можливо скоєні кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 374, 384, 366. та 367 КК України. Про зазначене свідчить и додані копії, в тому числі копія протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 11.08.2023 року захиснику ОСОБА_3 . Так згідно вказаного протоколу захист нібито знайомився з матеріалами досудового розслідування в такому часовому інтервалі: 1) том з 12:53 до 13:08 - 11.08.2023 року, тобто 14 хвилин 252 арк.; 2) том з 13:08 до 13:09 - 11.08.2023 року, тобто 1 хвилина 235 арк.; 3) том з 13:09 до 13:26-11.08.2023 року, тобто 14 хвилин 173 арк.; 4) том з 13:26 до 13:39 - 11.08.2023 року, тобто 12 хвилин 245 арк. Вищевказані дані були заповнені безпосередньо слідчим. Захист вважає що такий проміжок часу не тільки не відповідає дійсності, але ж за такий проміжок часу неможливо фізично здійснити ознайомлення з матеріалами справи. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. Вказаних вимог прокурором та слідчим дотримано не було. Так поведінка прокурора беззаперечно на думку захисту свідчить про порушення принципів кримінально - процесуального законодавства, зокрема, принципу законності, змагальності та загальних засад кримінального провадження, згідно яких: під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника та просив задовольнити клопотання.
Прокурор просила відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту з підстав викладених у запереченні. Зазначивши, що захисник був ознайомлений з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі, про що свідчить протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 11.08.2023. Після підписання даного протоколу строки досудового розслідування продовжуються, в зв'язку з чим обвинувальний акт був скерований на адресу суду для розгляду. Законних підстав для подальшого перебування матеріалів досудового розслідування в органах досудового слідства та продовження ознайомлення захисника з матеріалами досудового розслідування не було.
Представник потерпілого в судовому засіданні залишила вирішення клопотання на розсуд суду.
Заслухавши сторони та представника потерпілого, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження.
Згідно зі загальними засадами кримінального провадження, а саме принципом диспозитивності, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
За змістом частин першої, другої та шостої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Під час кримінального провадження, функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, обов'язок щодо збирання доказів покладається на сторони кримінального провадження, а не на суд, який лише досліджує надані докази та сприяє сторонам в реалізації їхніх прав, у разі якщо буде доведено перед судом, що такі права були обмежені або порушені.
В поданому клопотанні сторона захисту просить суд витребувати від слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області матеріали клопотання слідчого ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_5 про встановлення строку захисту - адвокату ОСОБА_3 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Частиною 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Враховуючи те, що стороною захисту до клопотання долучено копію матеріалу слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області, який ним самостійно було отримано та долучено до матеріалів даної справи, які будуть досліджені судом разом з іншими доказами, суд приходить до висновку про відсутність необхідності витребування зазначеного доказу та відмовляє в задоволенні клопотання в цій частині.
Щодо клопотання в часті визнання обсягу доказів, які стосуються виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, суд дійшов висновку про те, що при наданні доступу до матеріалів досудового розслідування, стороною обвинувачення не було порушено право обвинуваченого ОСОБА_4 на захист, а тому клопотання в цій час суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 290 КПК, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості, або сприяти пом'якшенню покарання.
Законодавець у ст. 290 КПК встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися з доказами і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. З цією метою відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на достатній час і можливості для підготовки до розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Відповідно до ч. 10 ст. 290 КПК України, стороні кримінального провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, шо реалізували своєправо на доступ до матеріалів.
Частиною 11 ст. 290 КПК України передбачається, що сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Згідно із ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Суд виходить із того, що приписами ст. 290 КПК України забезпечується право сторін кримінального провадження на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та покладено відповідний обов'язок щодо їх відкриття для ознайомлення та підтвердження факту ознайомлення, встановлено в частинах 9, 12 ст. 290 цього Кодексу негативні наслідки невиконання таких обов'язків. Водночас кримінальні процесуальні норми не встановлюють обов'язку сторони захисту знайомитися з матеріалами, відкритими стороною обвинуваченням, і реалізація права на ознайомлення з такими матеріалами залежить від власного уявлення про його доцільність та обрану стратегію і тактику процесуальної поведінки задля досягнення бажаного процесуального результату.
У відповідності до параграфу 3 «Сторона захисту» КПК України, стороною захисту є також і захисник, який користується тими ж процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику (ч. 4 ст.46 КПК України).
За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст. 89 КПК України).
Однак, у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення остаточного рішення у справі. Так, згідно з ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
При цьому, відповідно до ч. 2, 6, 9 ст.290 КПК України презюмується, що відкриття стороною має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право бути готовими до проведення змагального процесу - мати заперечення на доводи іншої сторони.
Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 року №5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній у порядку ст.290 КПК України після завершення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. Зазначена позиція висвітлена й у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року (справа №664/1034/16-к, провадження №51-1295 км 19).
Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці неодноразово зазначав про те, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні, включаючи елементи такого провадження, що відносяться до процедури, має бути змагальність, і що має бути забезпечена рівність сторін між обвинуваченням та захистом.
Право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість володіти інформацією, ознайомитись із матеріалами і могти прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною, а також надавати щодо них пояснення (рішення ЄСПЛ у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії» від 28 серпня 1991 року, §§ 66-67). Крім того, пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб органи прокуратури розкрили стороні захисту будь-які суттєві докази, що їм відомі, за або проти обвинуваченого (mutatismutandis, рішення у справі «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства», цит. вище, § 60, «Леас (Leas) проти Естонії», цит. вище, § 77).
Також ЄСПЛ звернув увагу, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд є те, що кримінальне провадження, в тому числі елементи такого провадження, пов'язані з процедурою, повинні бути змагальними. Право на змагальність означає, що в кримінальному провадженні як стороні обвинувачення, так і стороні захисту повинна забезпечуватись можливість бути обізнаною про факт подання іншою стороною зауважень та коментувати подані зауваження та докази (рішення ЄСПЛ у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії», цит. вище, § 66- 67).
Виходячи з наведених норм, розумно очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту.
Так, як вбачається з матеріалів, наданих прокурором до заперечення, протоколом про надання доступу ОСОБА_4 до матеріалів досудового розслідування від 28 липня 2023 року підтверджується факт ознайомлення ним з матеріалами досудового розслідування. Зміст згаданого протоколу свідчить, що 28 липня 2023 року в період з 11:30 до 11:50 підозрюваний ОСОБА_4 знайомився з відкритими для доступу матеріалами досудового розслідування в чотирьох томах : том № 1 на 252 аркушах; том № 2 на 235 аркушах; том № 3 на 173 аркушах; том № 4 на 245 аркушах, у цьому ж протоколі підозрюваний власноручно зробив запис про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі без зауважень та доповнень.
Крім цього, протоколом про надання доступу захиснику підозрюваного ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_3 до матеріалів досудового розслідування від 11 серпня 2023 року підтверджується факт ознайомлення ним з матеріалами досудового розслідування. Зміст згаданого протоколу свідчить, що 11 серпня 2023 року в період з 12:53 до 13:39 захисник - адвокат ОСОБА_3 знайомився з відкритими для доступу матеріалами досудового розслідування в чотирьох томах : том № 1 на 252 аркушах; том № 2 на 235 аркушах; том № 3 на 173 аркушах; том № 4 на 245 аркушах, у цьому ж протоколі захисник власноручно зробив запис про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі, зазначив, що зауважень не має.
Суд не має підстав також вважати, що право на захист обвинуваченого було порушено, адже у сторони захисту було достатньо часу і можливостей для ознайомлення з відкритими матеріалами досудового розслідування.
Перевіряючи твердження сторони захисту про порушення вимог ст. 290 КПК, суд урахував, що сторона захисту не вказала, з якими саме документами не була ознайомлена та яким чином це завадило їм підготуватися до захисту від висунутого обвинувачення, з огляду на що суд уважає безґрунтовними твердження сторони захисту про порушення права на захист.
Прокурор, який надала письмові докази для їх дослідження судом та яка підтримує публічне обвинувачення в суді, змогла спростувати твердження сторони захисту про те, що прокурором та слідчим вимоги ст. 290 КПК України у кримінальному провадженні №42021221400000008 від 11 лютого 2021 року, щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, дійсно були виконані, що підтверджується: повідомленням про відкриття матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді про встановлення графіку для ознайомлення з матеріалами справи, протоколами про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування.
Відповідно до правового висновку, який висловив Верховний Суд України у постанові від 06 грудня 2018 в справі №521/2542/14-к, суд констатує, що відповідно за самим змістом ч. 2 ст.290 КПК України презюмується, що відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на час бути готовими до проведення змагального процесу мати заперечення на доводи сторони обвинувачення та навпаки.
Разом з тим, сторона як захисту, так і обвинувачення не може використовувати вказане положення процесуального закону як формальну й безумовну підставу, щоб вимагати від судів скасувань судових рішень.
Крім того, положення ч. 12 статті 290 КПК України про наслідки недопущення судом відомостей, що містяться в них як докази, може мати місце лише у випадку саме не відкриття матеріалів провадження.
Тому не виключається, що таке відкриття вже може бути здійснено й тоді, коли судовий розгляд розпочався, наприклад, в разі залучення нового захисника або в інших випадках. Отже, порушень вимог ст. 290 КПК України суд не вбачає.
Тобто, прокурор надав суду підтвердження від обвинуваченого та захисника факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів, як це вимагається в ч. 9 ст.290 КПК.
Крім цього, у разі, коли сторона посилається на порушення, допущене під час кримінального провадження, має не лише обґрунтувати наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі, що допущене порушення не може бути виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом. Водночас свідоме і добровільне обрання учасником кримінального провадження такого варіанту поведінки, який пов'язаний із втіленням в той чи інший спосіб власного переконання про доцільність невиконання певних процесуальних обов'язків (ч. 9 ст. 290 КПК) чи недоцільність реалізації окремих своїх прав, що може бути обумовлене сподіванням на застосування судом «процесуальних санкцій», наприклад, передбачених ч. 12 ст. 290 КПК, не створює безумовні підстави їх вживати під час судового розгляду без всебічного і повного аналізу всіх аспектів кримінального провадження.
Враховуючи, що стороною захисту не наведено доводів про існування фактів, передбачених ч. 2, 3 ст. 87 КПК України, відсутні підстави для визнання доказів очевидно недопустимими.
Щодо клопотання в частині винесення ухвали щодо порушення вимог закону прокурором ОСОБА_5 та слідчим ОСОБА_7 , яку направити керівнику Харківської обласної прокуратури, начальнику ГУ НП в Харківській області, а також керівнику ДБР України та ВРП щодо дій слідчого судді ОСОБА_8 для прийняття відповідних рішень в межах їх компетенції, суд зазначає наступне.
Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у частині 1 статті 303 КПК.
Відповідно до частини 2 статті 303 КПК, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №757/27041/21-к згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає.
ЄСПЛ в своїх рішеннях зазначає, що право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції), одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, параграф 36; Перетяка та Шереметьев проти України, рішення від 20 червня 2011 року, параграф 33), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. the Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, параграф 37).
Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене Главою 26 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Частина третя статті 309 КПК встановлює, що інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Сторона захисту не скористалася своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 303, ч. 3 ст. 309 КПК України, оскільки 21.09.2023 під час проведення підготовчого судового засідання стороною захисту скарги на дії та рішення представників сторони обвинувачення та слідчого судді, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв'язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті, не надходили. А тому доводи сторони захисту судом не приймаються, оскільки вони подані в порушення вимог КПК України.
Крім цього, відповідно до ст.126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб. При цьому слід зазначити, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання; втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Судові рішення та процесуальні дії суду при розгляді цивільної, кримінальної, адміністративної справи, можуть бути переглянути виключно у порядку та на підставах визначених відповідним процесуальним законом.
Судді, незважаючи на гарантії недоторканності і статусу незалежності при здійсненні правосуддя, у випадку вчинення конкретних дій, які у чинному КК України визнаються злочинами, притягуються до відповідальності й несуть передбачене законом покарання.
В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).
Крім цього, чинний КПК України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду. При цьому сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду посилатися на встановлені нею порушення КПК України, зокрема під час дослідження доказів по справі.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання також в цій частині.
Керуючись ст.ст. 87, 89, 349, 372 КПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватись, та недопустимість доказів від 08.02.2024 по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021221400000008 від 11 лютого 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та щодо порушень закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування та прокурора - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений 19 квітня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1