Справа № 639/842/24
Провадження № 3/639/542/24
18 квітня 2024 року м. Харків
Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Мілов Д. В., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП,
До Жовтневого районного суду м. Харкова 20 лютого 2024 року області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 873548 від 12 лютого 2024 року, відповідно до якого 10 лютого 2024 року о 23 год. 05 хв. ОСОБА_1 на час перевірки був відсутній за місцем мешкання, чим порушив встановлені правила адмін. нагляду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Під час розгляду справи у суді ОСОБА_1 свою провину у вчиненому правопорушенні визнав частково, надав суду пояснення, відповідно до яких він 10 лютого 2024 року поїхав надати допомогу тяжкохворому батьку, який наразі помер.
Допитаний в якості свідка старший дільничний офіцер поліції ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області Меркулов В. О. суду пояснив, що склав протокол відносно ОСОБА_1 за порушення правил адміністративного нагляду на підставі матеріалів, зібраних працівниками ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області. Обставини щодо погіршення стану здоров'я тяжкохворого батька ОСОБА_1 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення йому відомі не були. Також зазначив, що ОСОБА_1 зазвичай не порушує встановлені щодо нього правила адміністративного нагляду.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши та оцінивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 статті 187 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд.
Згідно ст. 7 ч. 2 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Як вказує Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2014 року у справі № 1-33/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Отже, для крайньої необхідності характерним є те, що особа вчиняє дії, які спричиняють шкоду або загрожують небезпекою і зовнішньо містять ознаки адміністративного правопорушення з метою усунення ще більшої небезпеки, яка загрожує державним, суспільним або особистим інтересам чи правам.
Стан крайньої необхідності звільняє особу, яка вчинила адміністративне правопорушення від адміністративної відповідальності навіть при наявності умов для поставлення його в вину, оскільки визначається особливим станом волі винуватого, внутрішнім спонуканням до суспільно корисних дій, інстинктом самозбереження, однак не мотивами до протиправної діяльності.
Із дослідженої в судовому засіданні матеріалів та пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності вбачається, що ОСОБА_1 не виконав умови покладеного на нього судом адміністративного нагляду у зв'язку з тим, що через раптове погіршення стану здоров'я свого батька йому необхідно було надати батьку допомогу.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП, оскільки вчинив адміністративне правопорушення у стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного, суд вважає, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з його звільненням від відповідальності відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 9, 17, 18, ч. 1 ст.187, 245, п.4 ч.1 ст. 247, 251, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 187 КУпАПвідносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д. В. Мілов