Суддя Попова В. О.
Справа № 644/7588/23
Провадження № 2/644/889/24
17.04.2024
Іменем України
(заочне)
17 квітня 2024 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на неповнолітню дитину
03 жовтня 2023 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позову позивачка зазначила, що з відповідачем ОСОБА_2 з 12.09.2014 перебувала у шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.09.2019, був розірвано. Від шлюбних стосунків у них народилась дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач добровільно допомогу на утримання дитини надає періодично, не несе інших витрат на лікування, оздоровлення та розвиток дитини. Неодноразові звернення до відповідача з проханням матеріально підтримувати дитину, сплачувати аліменти, результатів не дало, тому вона змушена звертатись до суду з даним позовом. Зазначає, що відповідач інших утриманців не має, працездатний.
У судове засідання позивачка не з'явилась, повідомлялась належним чином та своєчасно.
Через канцелярію суду засобами електронного зв'язку до суду надійшла заява від представника позивачки - адвоката Мельніка Р.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1176666 від 01.02.2024, в якій він просить розгляд справи проводити у відсутність сторони позивачки, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 16.11.2023, 11.12.2023, 25.01.2024, 07.03.2024, 01.04.2024, 17.04.2024 не з'явився, повідомлявся про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем мешкання, яка вказана в позовній заяві та підтверджена інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 04.10.2023 (а.с. 18), які повернулись до суду без вручення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 34, 41, 49, 60), що вважається належним повідомленням та відповідає правовій позиції викладеної в постанові КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23), та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 39, 47, 66). Заяв, клопотань тощо від нього не надходило.
Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет https://court.gov.ua/fair/ та сайті Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Зі змісту п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.
У відповідності до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач з відзивом на позов до суду не звертався. Заяв, клопотань та заперечень до суду не надходило.
Таким чином, на підставі вищевикладених приписів ст.ст.128, 130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
За таких обставин, з письмової згоди сторони позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням (заочне) Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.09.2019 (справа № 644/3587/19; провадження № 2/644/1552/19) було розірвано. Рішення набрало законної сили 31.10.2019 (а.с. 7-8).
Від шлюбних стосунків сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19 березня 2010 року, видане Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 204 (а.с. 4).
В свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована з позивачкою ОСОБА_1 (а.с. 67).
Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В даному випадку, із позовом про стягнення аліментів звернулась позивачка, саме з нею проживає неповнолітня дитина, а тому вона має право обирати спосіб стягнення аліментів. Позивачка визначила необхідність стягнення аліментів саме у частці від доходу відповідача.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ст.182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При цьому, цей розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зі змісту ст.183 СК України випливає, що за загальним правилом аліменти визначаються судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальний стан сторін, стан здоров'я дітей, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім'ї.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Даних про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї з його боку суду не надано.
З врахуванням наведеного, суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини визначений позивачкою розмір аліментів, а тому стягує з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, відповідно до вимог ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява подана до суду 03 жовтня 2023 року.
Згідно з ч.1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Таким чином, відповідно ст. 141 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 95, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 жовтня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення (заочне) складено 18.04.2024.
Суддя В.О. Попова