18 квітня 2024 року
м. Київ
справа №140/4308/22
адміністративне провадження № К/990/13334/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі №140/4308/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 17 жовтня 2016 року по 27 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, компенсації за неотримані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки та одноразової грошової винагороди при звільненні з військової служби;
- стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 17 жовтня 2016 року по 27 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, компенсації за неотримані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки та одноразової грошової винагороди при звільненні з військової служби за період з 28 лютого 2018 року по 12 травня 2021 року з розрахунку 551,55 грн за один день з урахуванням проведеної виплати, з одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року№44 (далі - Порядок №44);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині нездійснення нарахування та виплати компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період із 17 жовтня 2016 року по 27 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, компенсації за неотримані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки та одноразової грошової винагороди при звільненні з військової служби за період з по день їх фактичної виплати - 12 травня 2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 17 жовтня 2016 року по 27 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, компенсації за неотримані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки та одноразової грошової винагороди при звільненні з військової служби за період з по день їх фактичної виплати - 12 травня 2022 року відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні з військової служби - у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 червня 2020 року по 11 травня 2022 року у сумі 134143,90 грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 14 травня 2022 року в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2022 року в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
08 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі №140/4308/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця через несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Обставин, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, що підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої, четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України, немає.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Також відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Отже, аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктами «а», «в» частини п'ятої статті 328КАС України, оскільки заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили б стверджувати, що формування Верховним Судом висновку щодо застосування певних норм у цій справі, буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, скаржником таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Зазначення заявником у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України) не є достатнім для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій категорії справ.
Подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставин справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі №140/4308/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук