18 квітня 2024 року
м. Київ
справа №640/4614/20
адміністративне провадження № К/990/2868/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Губської О. А., Кашпур О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кабінету Міністрів України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.)
у справі № 640/4614/20
за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі - відповідач 1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ;
- стягнути середній заробіток з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України та Кабінету Міністрів України у сумі 569 282 грн 40 коп. солідарно;
- стягнути компенсацію за затримку виплати заробітної плати з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України та Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 за період з 16 березня 2015 року по день подання позовної заяви 05 лютого 2020 року у сумі 84 724 грн 96 коп. солідарно.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2010 у справі № 2а-287/10/0570 його було поновлено на посаді заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак Кабінет Міністрів України та Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, станом на теперішній час, не виконали вказане судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та службовими особами зазначених державних органів упродовж майже десяти років дієвих заходів, направлених на його виконання, не застосовано.
Невиконання судового рішення боржниками Кабінетом Міністрів України та Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів призвело до того, що позивач був позбавлений можливості вільно працювати та отримувати заробітну плату.
У зв'язку із цим, посилаючись на приписи статті 236 Кодексу законів про працю України, позивач стверджував, що відповідачі повинні нарахувати й виплатити йому солідарно середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ; стягнуто середній заробіток за рахунок бюджетних асигнувань з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 284 641,20 грн (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одну гривню 20 копійок); стягнуто середній заробіток за рахунок бюджетних асигнувань з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 284 641,20 грн (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одну гривню 20 копійок); стягнуто компенсацію за затримку виплати заробітної плати за рахунок бюджетних асигнувань з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 16 березня 2015 року по день подання позовної заяви 05 лютого 2020 року у сумі 42 362,48 грн (сорок дві тисячі триста шістдесят дві гривні 48 копійок); стягнуто компенсацію за затримку виплати заробітної плати за рахунок бюджетних асигнувань з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (01601, м. Київ, пров. Музейний, 12) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 16 березня 2015 року по день подання позовної заяви 05 лютого 2020 року у сумі 42 362,48 грн (сорок дві тисячі триста шістдесят дві гривні 48 копійок); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (01601, м. Київ, пров. Музейний, 12) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 3 270,06 грн (три тисячі двісті сімдесят гривень 06 копійок); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 3 270,06 грн (три тисячі двісті сімдесят гривень 06 копійок).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що необґрунтована затримка виконання рішення суду про поновлення на посаді незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
У зв'язку із тим, що станом на час розгляду даної справи судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів не виконано та ураховуючи приписи статті 236 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та стягнув відповідні кошти із відповідачів у сумі 569 282, 40 грн (465,10 грн х 1224 дні).
Крім того суд першої інстанції посилаючись на статтю 34 Закону України «Про оплату праці» та статті 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» задовольнив позовні вимоги про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ; стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за рахунок бюджетних асигнувань Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_1 у розмірі 284 873,75 грн (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят три гривні сімдесят п'ять копійок); стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за рахунок бюджетних асигнувань з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 у розмірі 284 873,75 грн (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят три гривні сімдесят п'ять копійок). У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача, у зв'язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 березня 2015 року по 05 лютого 2020 року включно у сумі 569 747,50 грн (465,10 грн х 1225 днів) з відповідачів солідарно. Відповідно суд задовольнив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо не поновлення на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України та Кабінету Міністрів України на користь позивача за період з 16 березня 2015 року по день подання позовної заяви 05 лютого 2020 року у сумі 84 724,96 грн солідарно, то посилаючись на статтю 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, відповідно до якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність заявлення такої вимоги.
Також підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало порушення Окружним адміністративним судом міста Києва норм процесуального права, оскільки розгляд адміністративної справи було здійснено неповноважним складом суду, а саме одноособово суддею.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Кабінет Міністрів України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині. В частині позовних вимог, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції відмовлено, залишити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року без змін.
Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касатор зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано (не застосовано) статті 22-24 Кодексу законів про працю України та статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», що призвело до неправильного визначення Кабінету Міністрів України відповідачем у справі, оскільки позивач не перебував у відносинах публічної служби із відповідачем 2. Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, тому обов'язок щодо виконання рішення суду про поновлення на посаді, шляхом видання розпорядчого акта про поновлення на посаді та відшкодування йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду має бути покладений на Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.
Також у касаційній скарзі вказано, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 22-24 Кодексу законів про працю України та статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» у подібних правовідносинах, зокрема у правовідносинах стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відносно необхідності поновлення особи на посаді керівника центрального органу виконавчої влади.
Також, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано (не застосовано) статті 2, 22, 23, 47, 48 Бюджетного кодексу України, що призвело до стягнення судом коштів на користь позивача з органу, який не є розпорядником бюджетних коштів. Разом з тим, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 2, 22, 23, 47, 48 Бюджетного кодексу України у подібних правовідносинах стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відносно необхідності поновлення особи на посаді керівника центрального органу виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано (здійснене неправильне тлумачення) статей 235, 236 Кодексу законів про працю України, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків відносно можливості стягнення з відповідача 2 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, яке набрало законної сили, за відсутності обставини (факту) поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 235, 236 Кодексу законів про працю України у правовідносинах стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відносно необхідності поновлення особи на посаді керівника центрального органу виконавчої влади.
Крім того, відповідач посилається на виключні підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме підпункт а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також касатор зазначає про те, що в даному випадку вирішення спірних правовідносин може охоплюватися процедурою, передбаченою статтею 383 КАС України.
Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти касаційної скарги з огляду на обставини справи та норми чинного законодавства та уважає, що є підстави для залишення постанови суду апеляційної інстанції в силі.
14 липня 2022 року Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України надіслало до Верховного Суду клопотання про відкликання відзиву, у якому просило уважати відзив Державного агентство з енергоефективності та енергозбереження України на касаційну скаргу Кабінету Міністрів України відкликаним.
Позивачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів Данилевич Н.А., Кашпур О.В., ухвалою від 28 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року.
Касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також на підставі п.п. а) пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який прийнято на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року № 441 здійснена заміна судді ОСОБА_2 на суддю Губську О. А.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року (справа №2а-287/10/0570) залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року, позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів задоволено частково:
- скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2009 року №1186-р "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів ОСОБА_1 ";
- скасовано наказ по особовому складу Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 08 жовтня 2009 №158-к "Про оголошення догани";
- скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 №555-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів";
- скасовано наказ по особовому складу Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 17 березня 2010 №51-к "Про звільнення з посади";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;
- стягнуто з Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2010 року по 04 червня 2010 року у розмірі 24 650,83 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова суду підлягала негайному виконанню у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконано.
18 червня 2010 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №19856179 за виконавчим листом №2а-287/10/0570 від 04 червня 2010 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Боржником зазначено Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
18 червня 2010 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №19860422 за виконавчим листом №2а-287/10/0570 від 04 червня 2010 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Боржником зазначено Кабінет Міністрів України.
11 серпня 2010 року Національному агентству України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів надіслана вимога виконавця про виконання рішення, яка залишена боржником без виконання.
10 вересня 2010 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн на боржника Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, в якій боржнику був встановлений повторний строк на виконання судового рішення.
За повторне невиконання Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів рішення суду без поважних причин 03 грудня 2010 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у подвійному розмірі. Також зазначеною постановою боржника зобов'язано в семиденний строк надати пояснення відповідальних осіб за невиконання рішення та попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду. Зазначена постанова залишена боржником без виконання.
За постановами від 10 вересня 2010 року та від 03 грудня 2010 року в повному обсязі стягнуто штрафи та перераховано їх до державного бюджету України.
31 грудня 2010 року виконавчою службою винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №19856179.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі №2а-0570/659/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, визнано протиправною та скасовано постанову від 31 грудня 2010 року про закінчення виконавчого провадження №19856179.
10 серпня 2011 року державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №19856179.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року у справі №826/4850/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, позов ОСОБА_1 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, третя особа: Кабінет Міністрів України, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Державного агентства енергоефективності та енергозбереження України щодо не поновлення на посаді заступника Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_1 ;
- стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки поновлення на посаді заступника Голови в сумі 629 293,83 грн з 05 червня 2010 року по 15 квітня 2015 року у зв'язку з невиконанням судового рішення;
- стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з 05 червня 2010 року по 15 березня 2015 року у сумі 21 003,48 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі №2а-287/10/0570 замінено сторону у виконавчому провадженні №19856179 з Національного агентства України з питань забезпечення ефективності використання енергетичних ресурсів (у зв'язку з реорганізацією) на правонаступника Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.
17 липня 2019 державним виконавцем у виконавчому провадженні №19860422 винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на боржника - Кабінет Міністрів України.
За повторне невиконання Кабінетом Міністрів України рішення суду 17 грудня 2019 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу в подвійному розмірі у сумі 10200,00 грн.
Позивач уважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Конституція України. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України (в редакції чинній на час прийняття постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За правилами, встановленими статтею 370 КАС України, у чинній редакції, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною другою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (у редакція, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.
Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції переглядається у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.
Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі-проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, від23 березня 2023 року у справі №420/8539/21.
У цій справі судом апеляційної інстанції установлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року (справа №2а-287/10/0570) залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року, позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів задоволено частково, зокрема, позивача поновлено на посаді заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
Однак станом на день ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у цій справі судове рішення у справі №2а-287/10/0570 не виконано в частині поновлення позивача на посаді. На момент розгляду цієї справи по суті і прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року (справа №2а-287/10/0570) набрала законної сили, не була скасована у визначеному законодавством порядку, а отже, була обов'язковою до виконання в повному обсязі на всій території України.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду уважає правильним та обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього на отримання середнього заробітку за час затримки виконання в силу приписів статті 236 КЗпП України.
Колегія суддів Верховного Суду уважає помилковими доводи скаржника стосовно того, що Кабінет Міністрів України не є належним відповідачем за цим позовом та звертає увагу на те, що одним із відповідачів у справі №2а-287/10/0570 про незаконне звільнення позивача був саме Кабінет Міністрів України і саме на нього, як одного із відповідачів, судом покладено обв'язок щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, про що свідчить виданий судом у вказаній справі виконавчий лист, боржником, в якому вказано Кабінет Міністрів України.
Посилання відповідача на те, що Кабінет Міністрів України та позивач не перебували у трудових відносинах, а тому Уряд не повинен нести відповідальність за невиконання судового рішення, колегія суддів Верховного Суду уважає необґрунтованими.
Так, відповідно до пункту 9 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року № 412 «Питання Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів», яке було чинним на час поновлення судом ОСОБА_1 на посаді, Голова Агентства має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Агентства.
У подальшому, вказане Положення втратило чинність, однак Кабінетом Міністрів України 26 листопада 2014 року було прийнято постанову № 676, якою затверджено Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, відповідно до пункту 12 якого Голова Держенергоефективності має трьох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу.
Отже, Кабінет Міністрів України є суб'єктом призначення і звільнення з посади заступника Голови Держенергоефективності, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо солідарної відповідальності за невиконання судового рішення про поновлення на посаді, шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України та Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду можливе виключно за наявності наказу про поновлення позивача на посаді є необґрунтованими, оскільки законодавством передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення.
Також безпідставними є твердження касатора про те, що вирішення спірних правовідносин може охоплюватися процедурою, передбаченою статтею 383 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, приписами статті 383 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
У цій справі, позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів, у зв'язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, тобто між позивачем та відповідачами виник новий спір, як наслідок невиконання роботодавцями судового рішення у справі № 2а-287/10/0570 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, що виключає можливість його розгляду в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
Ураховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги відповідача 2, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, ураховуючи приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 640/4614/20 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. А. Губська
О. В. Кашпур