18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 280/7721/23
адміністративне провадження № К/990/14359/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №280/7721/23 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №280/3713/20 про поновлення на посаді прокурора, починаючи з 11 лютого 2021 року по 10 серпня 2022 року, у розмірі 388569,02 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, позов задоволено частково:
- стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №280/3713/20 про поновлення на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Управління представництва інтересів держави в суді, починаючи з 11 лютого 2021 року по 10 серпня 2022 року включно, в розмірі 394819,46 грн.
15 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №280/7721/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 236 Кодексу законів про працю України та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 06 грудня 2024 року у справі №465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 та від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18.
Також скаржник указує на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права (статей 2, 6, 7, 242 КАС України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 233, 235, 236 Кодексу законів про працю України).
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
При цьому правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас скаржник, посилаючись на висновки, сформовані у постановах Верховного Суду у справах №465/4679/16, №702/725/17, №521/1892/18 не обґрунтував, що ці висновки зроблені у справах з подібними правовідносинами.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та окремі витяги з постанов Верховного Суду.
Необхідно зауважити, що у справах № 465/4679/16, № 521/1892/18 предмет спору пов'язаний із поновленням на роботі, скасуванням наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України.
Натомість у цій справі спірним є питання виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України.
Отже, правовідносини, які склались у цій справі, не є подібними до правовідносин у справах № 465/4679/16, № 521/1892/18.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №280/7721/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська