16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 598/917/23 пров. № А/857/5560/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Качмара В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року (суддя - Олещук Б.Т., м. Збараж) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 у квітні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ №218388 від 24.03.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 24 квітня 2023 року о 20 годині 00 хвилин в м. Збаражі по вул. Яворницького, Тернопільської області, сидів у своєму автомобілі марки «SKODA FABIA», номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на узбіччі дороги, двигун автомобіля був заведений, бо на дворі було холодно. За кермом автомобіля була його знайома, проте у зв'язку із особистим конфліктом, вона припаркувала автомобіль і покинула авто. Оскільки ОСОБА_1 перебував у алкогольному сп'янінні, вирішив не порушувати КУпАП та ПДР і не керував транспортним засобом. Натомість дрімав в автомобілі. До автомобіля під'їхали працівники поліції і попросили документи на автомобіль та посвідчення водія, яке ОСОБА_1 не надав, після чого працівниками поліції була складена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Із зазначеною вище постановою він не згідний, вважає себе невинним, дану постанову вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповними з'ясуваннями обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичними обставинами справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідачем проведений формальний розгляд справи.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року позов задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №218388 від 24 березня 2023 року, в тій частині, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Змінено захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, і піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн (три тисячі чотириста гривень). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим судовим рішення, в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про те, що 24.03.2023 він не керував жодним транспортним засобом, функції водія не виконував. Вказує, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом 24.03.2023.
Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання, а повідомлені причини неявки визнано судом не поважними, оскільки участь представника відповідача в судовому засіданні обов'язковими не визнавалась, а відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винним в тому, що в м. Збаражі по вул. Яворницького Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 і під час зміни напрямку руху не увімкнув покажчик повороту та при цьому не мав права керувати транспортним засобом, чим порушив п.9.2б, п.2.1а ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ст.36 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень (а.с.8).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом, порушив вимоги п.2.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. Відтак, вважав покликання позивача ОСОБА_1 на неправомірність дій поліцейського в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів переглядає справу в частині відмовлених позовних вимог.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух” (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, встановлюється ПДР.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з частинами 9, 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 4 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оглянутими наданими відповідачем відеоматеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 24 березня 2023 року о 20 годині 19 хвилин в м. Збаражі по вул. Яворницького Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 без права керування таким транспортним засобом. Крім того, на запитання працівника поліції водій ОСОБА_1 стверджує, що їде додому, що зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського.
Також з оглянутих відеоматеріалів вбачається, що у водія ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, неадекватна поведінка. ОСОБА_1 не заперечує, що перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що водій ОСОБА_1 24 березня 2023 року о 20 годині 19 хвилин в м. Збаражі по вул. Яворницького Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 без права керування таким транспортним засобом. Дане правопорушення вчинено в час дії воєнного стану в Україні.
Встановлено, що 15 лютого 2022 року постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до абзацу другого пункту 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року №340, особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Відповідно до абзацу третього пункту 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія, 15 лютого 2022 року постановою Тернопільського міськрайонного суду був позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, не пройшов позачергового медичного огляду та не склав теоретичного і практичного іспитів, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції від 13.06.2023 (а.с.39), а тому, суд приходить до висновку, що 24 березня 2023 року позивач не мав права керування транспортним засобом марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно пункту 2.4 (а) Правил дорожнього руху передбачено, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пункт 2.1 (а) Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Диспозицією частини 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що позивачем не надано доказів, які вказували б на протиправність складеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 126 КУпАП.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим представником відповідача до суду був наданий відзив на позовну заяву з обґрунтуванням правомірності складання оспорюваної постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП.
Апеляційний суд резюмує, що, що позивач керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом, порушив вимоги п.2.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена частиною 2 статті 126 КУпАП.
Доводи апелянта на неправомірність дій поліцейського в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП є безпідставними та необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року у справі №598/917/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 18 квітня 2024 року