18 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32001/23
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, -
В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21;
- стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 62472 гривні 20 копійок у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2023 відповідачем виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 у справі №420/20815/21 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 80 203,26 грн, із одночасним утриманням військового збору. Разом з тим, відповідачем, в порушення ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21. Зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою позов задоволено; ухвалити постанову, в якій відмовити у задоволенні позову до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції визначив протиправною бездіяльність саме ВМКЦ ПР, хоча від ВМКЦ ПР було надано інформацію про те, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований до списків особового складу та на усі види забезпечення. Оригінали наказів знаходяться в військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що ВМКЦ ПР не може самостійно, на власний розсуд, проводити будь-які розрахунки чи виплати військовослужбовцям інших військових частин без відповідних розпоряджень, виданих виключно у вигляді наказів командирів частин, в яких проходить службу їх підлеглий особовий склад. Будь-якої вини чи протиправних дій з боку ВМКЦ ПР допущено не було та не могло бути, оскільки позивачем помилково визначено сторону судового процесу, а судом першої інстанції при винесенні рішення повністю проігноровано інтереси військової частини НОМЕР_1 . Апелянт зазначає, що індексація не входить до складу грошового забезпечення. При звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок з дотриманням чинного законодавства. Керівними документами не передбачена виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. На спірні правовідносини не поширювалась дія норм Закону № 2050-ІІІ, тому підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати не має.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04.09.2015 р. По 11.04.2019 р. проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2019р. № 103 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків Військової частини НОМЕР_1 та визначено виплатити йому належне на день звільнення грошове забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року по справі №420/8911/20 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення, зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення, - задоволено; визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р; зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 11.04.2019 р. - березень 2018 р. з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/8911/20 апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону - задоволено частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року - змінено, викладено абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: “Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. включно”.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 06 квітня 2022 року по справі №420/20815/21 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 у справі №420/20815/21, ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 80 203,26 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 20.10.2023(а.с.13).
Приймаючи рішення, суд першої виходив з того, що несвоєчасно отримавши індексацію грошового забезпечення позивач набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення в порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», стягненню підлягають вже нараховані суми, але не виплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідачем не нарахована, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21; зобов'язання Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 20 жовтня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 року у справі №420/20815/21.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Питання, пов'язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020р. у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання рішення суду у справі №420/20815/21 Військово-медичним клінічним центром Південного регіону нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 80203,26 грн. А відтак, ОСОБА_1 набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16, від 04 квітня 2019 року у справі №159/1615/17, від 30 вересня 2020 року у справі №2-а-1/11 та від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2020р. у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем помилково визначено Військово-медичний клінічний центр Південного регіону в якості відповідача, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки рішенням у справі № 420/20815/21 саме Військово-медичний клінічний центр Південного регіону було зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію позивачу, у зв'язку з чим і компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення має нарахувати і виплатити саме Військово-медичний клінічний центр Південного регіону.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик