П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14432/23
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 22.01.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У листопаді 2023 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( далі ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 10188,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що станом на момент подачі позову до суду, у ФОП ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість на загальну суму 10188,25 грн з єдиного податку з фізичних осіб за березень та квітень 2023 року, що підтверджується розрахунком податкового боргу та інтегрованою карткою платника (ІКП).
Позивач заначив, що вказана заборгованість нарахована згідно з податковою декларацією на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні від 03.04.2023 року №9068225251 у сумі 6488,85 грн. за період березень 2023 року, а також згідно з податковою декларацією на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні від 10.05.2023 року №9107750132 у сумі 3700,00 грн. за період квітень 2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , на виконання приписів палаткового законодавства, подано контролюючому органу податкові декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, зокрема:
- 03.04.2023 року за березень 2023 року на суму податкового зобов'язання з єдиного податку 6488,85 грн;
- 10.05.2023 року за квітень 2023 року на суму податкового зобов'язання з єдиного податку 3700,00 гривень.
Загальний розмір податкового боргу відповідача щодо сплати єдиного податку фізичної особи третьої групи становить 10188,53 грн, що підтверджується відповідним розрахунком контролюючого органу від 14.11.2023 р. (а. с. 8) та витягом з інтегрованої картки платника.
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, ГУДПС направлено ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» № 0006731-1302-1429 від 22.09.2023 року (а/с 13) на адресу реєстрації платника податку, однак ця вимога повернулась відправнику не врученою, з відміткою поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а/с 18).
Згідно вказаної податкової вимоги за відповідачем рахується податковий борг, несплата якого і стала підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів на підтвердження сплати ФОП ОСОБА_1 заборгованості станом на день розгляду справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надано, отже сума грошового зобов'язання відповідача з єдиного податку у розмірі 10188,25 грн. вважається узгодженою та є податковим боргом. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про недотриманням контролюючим органом строків передбачених п.2 ст.95 Податкового кодексу України, а тому звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, є передчасним.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Положеннями статті 15.1 -15.2 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до ст.16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст.36.1 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами п.56.11 ст.56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Абзацами першим та третім п.293.3 ст.293 ПК України зазначено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
2) 5 відсотків доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до абзацу другого п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Пунктом 295.3 статті 295 ПК України закріплено, що платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подано контролюючому органу податкові декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні 03.04.2023 року за березень 2023 року на суму податкового зобов'язання з єдиного податку 6488,85 грн, а також 10.05.2023 року за квітень 2023 року на суму податкового зобов'язання з єдиного податку 3700,00 гривень.
Наявність податкового зобов'язання на загальну суму 10188,25 грн. підтверджується також інтегрованою карткою платника.
Зазначена обставина відповідачем не спростована, будь-яких доказів щодо підтвердження сплати ФОП ОСОБА_1 спірної податкової заборгованості станом на день розгляду цієї справи в матеріалах справи немає та до суду як першої, так і апеляційної інстанції, останнім не надано.
Отже, як вірно зазначено окружним судом, сума грошового зобов'язання відповідача з єдиного податку у розмірі 10188,25 грн. вважається узгодженою та є податковим боргом.
Зі змісту ст.59 ПК України вбачається, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 0006731-1302-1429 від 29.03.2023 року, яка була направлена відповідачу за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , проте не була вручена адресату та повернута відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на недотримання контролюючим органом порядку звернення до суду з цим позовом, зокрема, про порушенням строків, передбачених п.2 ст.95 ПК України.
Проте, з таким висновком суду неможливо погодитися, з огляду на таке.
Так, відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п.95.2 ст.95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.
Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №810/2533/16, від 19 лютого 2019 року у справі №818/1117/16, від 4 березня 2019 року у справі №2а-6053/11/1070, від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, від 14 лютого 2022 року у справі №826/9711/17, від 27 жовтня 2022 рок №240/9395/20.
Відповідно до пп.14.1.153,14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно із п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.
Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
Так, аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням, що й було виконано контролюючим органом у спірних правовідносинах.
При цьому, суд зазначає, що поштовий конверт містить відповідні поштові реквізити, зокрема, печатку, штрих-код ідентифікатор, довідку про причину повернення/досилання, що свідчить про дійсність відправлення ГУДПС відповідних податкових матеріалів на адресу відповідача.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що податкову вимогу надіслано відповідачеві в порядку, встановленому податковим законодавством, що, серед іншого, свідчить про дотримання позивачем умов звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст.315, ст.317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст.243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області- задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб на користь місцевого бюджету (код сплати 18050400) Миколаївської ТГ (код території UA48060150000071713) за період березень 2023, квітень 2023 у сумі 10188, 25 гривен.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук