П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29449/23
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Дата і місце ухвалення 15.01.2024 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та не виплати компенсації втрати частини доходу.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 з 07.10.2009 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року.
В обґрунтування позову зазначається, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 року в розмірі 86,48 грн. Пенсію поновлено у розмірі на дату припинення - квітень 1999 року. Разом з цим, позивачу не здійснено перерахунок пенсії та не нараховано компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, але листом від 13.04.2023 року відмовлено у такому перерахунку. Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та не виплати компенсації втрати частини доходу, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення перерахунку пенсії та не підвищення розміру пенсії ОСОБА_1 згідно з вимог ч.ч. 2,3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок пенсії та підвищити розмір пенсії ОСОБА_1 згідно з вимог ч.ч. 2,3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням здійснених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року у зв'язку з порушенням строку виплати перерахованої пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що Головним управлінням виконано рішення суду, що підтверджено ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року по справі № 540/1771/21 про прийняття звіту Головного управління про виконання рішення суду.
Щодо здійснення перерахунку пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.10.2009 року представник відповідача зазначив, що підставою для перерахунку пенсії є звернення особи до пенсійного органу із відповідною заявою та прийняття відповідного рішення, однак позивач з такою заявою до відповідача не звертався. При цьому, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд, розглядаючи справу, не обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача провести перерахунок пенсії згідно вимог ч.ч.2,3 ст. 42 Закону №1058, разом з тим, позивач просив здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Також, апелянт не погоджується з рішенням суду в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, оскільки відповідачем виконано рішення суду своєчасно, без порушення строків передбачених ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у відповідача немає. Крім того, апелянт вважає, що оскільки позивач не звертався із заявою про перерахунок пенсії, перерахунок пенсії проведено не було, а тому і відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
У позовній заяві зазначено, що до січня 1999 р. позивач проживав в м. Херсоні та отримував пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 1.
Надалі позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії припинено.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 по справі №540/1771/21 зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області поновити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, починаючи з 07.10.2009 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 р. залишено без змін.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 р. у справі №540/1771/21, яке набрало законної сили 25.10.2021 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області поновлено ОСОБА_2 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.10.2009 року.
За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 45 років 10 місяців 27 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 10 років 00 місяців 00 днів.
Отже, розмір пенсії позивача з 01.10.2009 становить - 86,48 грн, у тому числі:
- 66,48 грн - максимальний розмір пенсії (15,00 грн. (мінімальна пенсія за віком з 01.03.1996 постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 №342) х 1,108 (коефіцієнт збільшення пенсії з 01.08.1996 за постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996) х 4 згідно з статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- 20,00 грн - доплата до максимального розміру пенсії, збільшеного з 01.03.1998 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №1375 «Про підвищення розмірів пенсій».
Отже, позивачу поновлено розмір пенсії у розмірі не нижчому за встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №831 на дату припинення виплати пенсії - 1999 рік.
Нарахування пенсійних виплат здійснюється на поточний рахунок ОСОБА_3 до установи АТ «ОТП Банк», дата виплати - 16 число.
Про факт виплати повідомлено суд звітом про виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2021 року по справі №540/1771/21 від 16.03.2023 № 2100-0902-8/6632.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 по справі №540/1771/21 прийнято звіт Головного управління, як такий, що підтверджує поновлення виплати пенсії згідно із рішенням суду.
24.03.2023 року представник позивача звернувся до Херсонського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та просив:
- повідомити підстави виплати пенсії не у встановленому законом розмірі;
- надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , за період з дати поновлення по березень 2023р;
- надіслати на адресу представника виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії;
- здійснити перерахунок розміру пенсії та виплатити компенсацію втрати частини доходу;
- повідомити дату та спосіб виплати пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.04.2023 року повідомлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 року в розмірі 86,48 грн. Пенсію поновлено у розмірі на дату припинення - квітень 1999 року. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходу та здійснення в подальшому перерахунку в рішенні суду зобов'язання відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та не виплати компенсації втрати частини доходу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу та вирішуючи спір по суті, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
На підставі наведеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі Сук проти України від 10.03.2011, поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майновому розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, право на пенсію включається в поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з твердженнями представника позивача про те, що оскільки позивачу поновлена виплата пенсії, відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсія поновлена добровільно чи за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія за віком позивачу була призначена на пільгових умовах за Списком № 1 та її виплата поновлена з 07.10.2009 року.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 р. у справі №540/1771/21, яке набрало законної сили 25.10.2021 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області поновлено ОСОБА_2 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.10.2009 року.
За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 45 років 10 місяців 27 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 10 років 00 місяців 00 днів.
Розмір пенсії позивача з 01.10.2009 становить - 86,48 грн, у тому числі:
- 66,48 грн - максимальний розмір пенсії (15,00 грн. (мінімальна пенсія за віком з 01.03.1996 постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 №342) х 1,108 (коефіцієнт збільшення пенсії з 01.08.1996 за постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996) х 4 згідно з статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- 20,00 грн - доплата до максимального розміру пенсії, збільшеного з 01.03.1998 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №1375 «Про підвищення розмірів пенсій».
Апелянт звертає увагу, що позивачу поновлено розмір пенсії у розмірі не нижчому за встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №831 на дату припинення виплати пенсії - 1999 рік.
Відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії позивачу, відповідач посилався на те, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року по справі № 540/1771/21 не зобов'язано Головне управління ПФУ у Херсонській області провести перерахунок пенсії, а також позивач не подавав заяву про проведення перерахунку пенсії.
Стосовно виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року по справі № 540/1771/21, колегія суддів звертає увагу, що зазначене рішення не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
Таким чином, при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно застосовано особливість, а саме «не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 07.10.2009 р.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки судом було зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення якої передбачають підвищення та перерахунок пенсії, а не встановлює вид пенсії.
При цьому, колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду з цим позовом в мотивувальній частині позовних вимог позивачем зазначено підстави звернення до суду та вони обґрунтовуються саме положеннями ст. 42 Закону №1058.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивач з заявою про перерахунок пенсії у встановленому Законом порядку не звертався, оскільки з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів зазначає, що ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає автоматичне підвищення та перерахунок пенсії.
Щодо доводів апелянта про те, що заява позивача про перерахунок пенсії не відповідає вимогам Порядку №22-1, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1.
Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Також надаючи оцінку питанню який повинен бути зміст заяви для призначення/ перерахунку пенсії, Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, висловив позицію, що заява про призначення/перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку №22-1, бо зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд касаційної інстанції зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Колегією суддів встановлено, що 24.03.2023 року представник позивача звернувся до Херсонського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та просив:
- повідомити підстави виплати пенсії не у встановленому законом розмірі;
- надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , за період з дати поновлення по березень 2023р;
- надіслати на адресу представника виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії;
- здійснити перерахунок розміру пенсії та виплатити компенсацію втрати частини доходу;
- повідомити дату та спосіб виплати пенсії.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеної вище правової позиції Верховного Суду, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що подана в неналежній формі заява перешкоджає в прийнятті рішення про проведення або про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
При цьому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 13.04.2023 року повідомлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 року в розмірі 86,48 грн. Пенсію поновлено у розмірі на дату припинення - квітень 1999 року. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходу та здійснення в подальшому перерахунку в рішенні суду зобов'язання відсутні, що за своєю суттю є відмовою у здійсненні перерахунку пенсії.
Колегія суддів наголошує, що зазначений лист не містить вказівки на те, що позивачем подана заява невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку, а тому доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії.
Що стосується посилань апелянта щодо нарахування компенсації втрати частини доходів, то колегія суддів зазначає про наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Правилами ст.4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001р.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи те, що не проведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058-IV.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про помилковість застосування судом першої інстанції норм права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 18.04.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька