П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/359/22
Головуючий в І інстанції: Бутенко А.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 11.05.2023 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
суддя-доповідач - Шеметенко Л.П.
судді - Градовський Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України, -
У січні 2022 року Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 49 631,63 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 49 631,63 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що його звільнено зі служби в поліції на підставі ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Разом з цим, скаржник вказує, що судом першої інстанції не з'ясовано його подальше місце працевлаштування. На думку апелянта, враховуючи, що після звільнення зі служби в поліції, він почав проходити військову службу у Державній прикордонній службі України, тобто, фактично проходити службу в органах Міністерства внутрішніх справ, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивач надав до суду відзив, в якому, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 року - залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на ч.4 ст.74 Закону України «Про національну поліцію», зазначає, що оскільки відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), а не за п.п. 2, 4 зазначеної статті, то у нього виник обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, що здійснює підготовку поліцейських.
Також, від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій апелянт зазначає, що можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку пов'язано саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі. При цьому, як зазначає апелянт, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження отримання ним повідомлення про відшкодування витрат за навчання №4/914. Крім того, апелянт вказує, що у момент укладення контракту він був неповнолітнім та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення контракту про здобуття освіти за спеціальністю «Право» в Одеському державному університеті внутрішніх справ.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2016 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ (Виконавець) з однієї сторони, ГУНП в Херсонській області (Замовник) з другої сторони, та ОСОБА_1 з третьої сторони, укладено контракт про здобуття освіти за спеціальністю «Право» в Одеському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю «Право».
Згідно п.2.3.1 контракту особа зобов'язується виконати в повному обсязі освітню-професійну програму підготовки для здобуття ступеня вищої освіти «бакалавр».
За приписами п.2.3.6 контракту особа зобов'язується у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання за підставами визначеними п.3 цього Контракту, у місячний термін відшкодувати виконавцю (Одеському державному університету внутрішніх справ), витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із довідкою про утримання курсанта.
Згідно із запису послужного списку ОСОБА_1 , останній закінчив ОДУВС за спеціальністю - право, освітній ступінь - бакалавр та наказом ОДУВС від 04.07.2020 року відряджений до ГУНП в Херсонській області.
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Херсонській області №169 о/с від 07.07.2020 року випускника Херсонського факультету ОДУВС лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 06.07.2020 року призначено на посаду оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Білозерського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП.
Наказом ГУНП в Херсонській області № 351 о/с від 22.10.2021 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням).
09.11.2021 року Одеським державним університетом внутрішніх справ складено розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 15.08.2016 року по 05.07.20021 року, відповідно до якого розмір фактичних витрат склав 49 631,63 грн., серед яких: грошове забезпечення - 14 134,92 грн.; предмети, матеріали, обладнання та інвентар - 8 182,32 грн.; продукти харчування - 15 685,21 грн.; оплата теплопостачання - 4 795,99 грн.; оплата водопостачання та водовідведення - 2 538,72 грн.; оплата електроенергії - 4 294,47 грн.
Відповідно до повідомлення про відшкодування витрат на утримання за час навчання №4/914 від 10.11.2021 року відповідачу роз'яснено, що, у зв'язку з порушенням умов Контракту від 15.08.2016 року про здобуття освіти в ОДУВС стосовно умов щодо дострокового звільнення з органів Національної поліції України, ОСОБА_1 повинен відшкодувати державні кошти, які витрачені МВС України через університет на його утримання під час навчання у розмірі 49 631,63 грн.
Також, у повідомленні зазначено про необхідність у найкоротший термін погасити вищенаведену заборгованість.
Повідомлення ОДУВС №4/914 від 10.11.2021 року разом із копією розрахунку витрат на утримання 05.01.2022 року було направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача.
Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги зазначив, що ОСОБА_1 , якого звільнено з органів поліції, зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у розмірі 49 631,63 грн., які відповідач не відшкодовував в добровільному порядку.
Вирішуючи справу в апеляційному порядку та надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ст.72 Закону №580-VIII професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Згідно з ч.2 ст.74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до ч. 4 ст.74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (ч.5 ст. 74 Закону №580-VIII).
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261 (далі - Порядок № 261).
Вказаний Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Згідно пункту 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Згідно з п. 8 цього Порядку у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Колегія суддів зазначає, що спір у даній справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, у зв'язку з тим, що він звільнився за власним бажанням зі служби в органах Національної поліції менш, аніж через три роки з моменту закінчення навчання, що є порушенням умов контракту.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами тристороннього Контракту від 15.08.2016 року, укладеного між Одеським державним університетом внутрішніх справ, ГУНП в Херсонській області та ОСОБА_1 , останній зобов'язувався відшкодувати Одеському державному університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення з органів Національної поліції України протягом трьох років після закінчення навчання.
Разом з тим, наказом ГУНП в Херсонській області № 351 о/с від 22.10.2021 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням).
Таким чином, вказані обставини зумовили виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, який він добровільно взяв на себе, власноручно підписавши контракт від 15.08.2016 року.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Тобто, відповідно до Порядку №261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.09.2023 року по справі № 520/6175/19, від 30.08.2022 року по справі №480/8200/20, від 14.12.2022 року по справі №520/5837/2020.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що правильне вирішення спору у цій справі залежить від того, чи ознайомлено відповідача із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №261, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення ОДУВС №4/914 від 10.11.2021 року разом із копією розрахунку витрат на утримання 05.01.2022 року було направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача.
Разом з тим, доказів ознайомлення ОСОБА_1 із розрахунком витрат та його відмови у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у даній справі, позивачем до суду не надано.
Також, наданий до позовної заяви розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, не містить підпису ОСОБА_1 щодо ознайомлення з ним та зобов'язання (або відмову) сплатити такі витрати добровільно.
Таким чином, оскільки позивачем до суду не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем повідомлення, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
На підставі наведеного, враховуючи відсутність доказів про встановлення відповідачеві строку для добровільного відшкодування суми витрат на його утримання в університеті, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог Одеського державного університету внутрішніх справ та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеського державного університету внутрішніх справ.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 18.04.2024 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька