справа № 274/3994/23
провадження № 2/0274/104/24
08.04.2024 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., сторін, представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги позову обґрунтовано тим, що з 10.12.2007 року по 21.01.2011 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року (справа 2-1331/10) шлюб між було розірвано та стягнуто з відповідача аліменти на утримання доньки. Проте, згодом вони з відповідачем відновили шлюбні відносини і ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 22.02.2019 року (справа № 274/4529/18) стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.
Зазначає, що на даний час син і донька проживають разом з нею. Відповідач належним чином не забезпечує дітей, має заборгованість зі сплати аліментів. Обов'язок по вихованню дітей повністю лежить на ній. Відповідач участі у вихованні дітей не бере. Крім того, відповідач чинить перепони у вирішенні, зокрема питання зміни місця реєстрації дітей.
Зазначені факти, на її думку, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків та жорстоке поводження з дітьми. В зв'язку з чим, наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.06.2023 відкрито загальне провадження у справі (а.с. 37-38).
Протокольною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.10.2023 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с. 36).
Позивачка та її представник - адвокат Мусевич А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.
Представник позивачки ОСОБА_7 суду пояснила, що відповідач всі судові рішення щодо стягнення з нього аліментів оскаржував, відмовився сплачувати кошти на утримання позивачки, до досягнення сином трьохрічного віку, подавав апеляційну скаргу і рішення суду було тоді скасовано. Відповідач не надав дозволу на зняття з реєстрації місця проживання обох дітей за його адресою і на реєстрацію їх за місцем реєстрації позивачки на що остання також вимушена була звертатися до суду. Відповідач не бере жодної участі у вихованні дітей, діти його бояться, він їм говорить, що вони повинні його доглядати зважаючи на його вік.
Відповідач та його представник - адвокат Ковальчук А.О. в судовому засіданні заперечили проти заявлених вимог, просили відмовити у їх задоволенні.
Відповідач суду пояснив, що діти з ним не спілкуються, відвертаються від нього, він не хоче травмувати дітей, тому і не йде на контакт з ними. В них з позивачкою постійно сварки. В нього невелика пенсія, тому існує заборгованість по аліментах. З дітьми він бажає спілкуватися, однак позивачка чинить йому перешкоди. Коли позивачка перебувала за кордоном, то діти проживали разом і з ним, він їх утримував. Син хотів з ним спілкуватися, однак позивачка йому заборонила. До квітня 2022 року діти були з ним, а з червня 2022 року діти перестали з ним спілкуватися. Навчанням дітей він не цікавиться. На даний час йому ніхто не забороняє бачити та спілкуватися з дітьми, однак він не проявляє ініціативу. З днем народження дітей він не вітав, оскільки не міг до них додзвонитися, вони заблокували його номер.
Представник третьої особи ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася. Відповідно до заяви від 23.08.2023 просить суд слухати справу за відсутності уповноваженого представника (а.с. 42).
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, опитавши свідків, дітей та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 10.12.2007 по 21.01.2011 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.20).
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16-17).
На підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.06.2010 року шлюб між сторонами розірвано. Доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вирішено залишити з матір'ю - ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 250 гривень, щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 08 квітня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 100 гривень, щомісячно, на її утримання, починаючи з 08 квітня 2010 року і до досягнення донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.11-12).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.02.2019 року стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 вересня 2018 року і до досягнення ним повноліття (а.с.13-14).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2019 надано ОСОБА_3 дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання дітей - ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька - ОСОБА_4 та дозвіл на реєстрацію місця проживання дітей - ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька - ОСОБА_4 (а.с.15).
Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 09.05.2023, діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23-25).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16.05.2023 №9/69543332, станом на 01.06.2023 за ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 рахується заборгованість по виконавчому листу №274/4529/18 від 28.03.2019 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 9451,69 грн (а.с.18).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16.05.2023 №9/69543559, станом на 01.06.2023 за ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 рахується заборгованість по виконавчому листу №2-1331 від 14.07.2010 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 у розмірі 9482,46 грн (а.с.19).
Відповідно до характеристики на учня 3 класу Райгородоцького ліцею ім.В.К. Олійника Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько дитини - ОСОБА_4 від початку навчального року не брав участі і не цікавився навчанням і вихованням свого сина, не був присутній на батьківських зборах. Вихованням дитини займається мати (а.с.21).
Згідно характеристики учениці 8 класу Райгородоцького ліцею ім.В.К. Олійника Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дівчинки - ОСОБА_4 , за час навчання, донькою не цікавився, на батьківські збори не приходив. Вихованням дочки займається мати - ОСОБА_3 (а.с.22).
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , виданої Андріяшівським старостинським округом №1 Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 09.05.2023 №54, ОСОБА_3 турботлива і любляча мати, працьовита, з розвинутим почуттям відповідальності. Поведінка в суспільних місцях задовільна (а.с.26).
Як вбачається з характеристики ОСОБА_4 , виданої Андріяшівським старостинським округом №1 Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 09.05.2023 №54, ОСОБА_4 , розлучений, має двох дітей, участі у вихованні дітей не приймає, учасник ЧАЕС 2 категорії, пенсіонер. Поведінка в суспільних місцях задовільна (а.с.27).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.10.2018, у власності ОСОБА_3 перебуває 1/5 частки житлового будинку на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.28-30).
Згідно довідок КНП "Райгородоцький центр первинної медично-санітарної допомоги" від 22.06.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 соматично здорові (а.с.31).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, затвердженого рішенням від 15.08.2023 року №75, орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , відносно дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43-45).
Допитана в судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 в якості свідка, суду пояснила, що відповідач з 2010 року ніде не працює, він доглядав матір. Коли сину було 2 роки вона пішла працювати. В 2018 році вона поїхала працювати за кордон, відповідач не заперечував. В 2019 році вони з відповідачем розійшлися. В 2020 році вона знову поїхала за кордон працювати, дітей доглядала її тітка в с. Буряки. В 2020 році сину потрібно було робити операцію, вона попросила кошти у відповідача, однак він не допоміг. В 2021 році в них з відповідачем була домовленість, що вона поїде працювати за кордон, а він буде доглядати дітей, тому вона відмовить від боргу по аліментах. З січня 2022 року по 14.04.2022 року вона працювала за кордоном, діти проживали разом з відповідачем. Відповідач не цікавиться здоров"ям дітей, зокрема коли діти хворіють, не допомагає купувати їм ліки. Вона ніколи не налаштовувала дітей проти їх батька, це все вигадки відповідача. В липні 2022 року діти заблокували його номер, оскільки він постійно їм телефонував. На даний час вона самостійно утримує дітей, виховує їх також самостійно. Відповідач не бажав виписувати дітей, оскільки отримував пільги на трьох осіб, а тепер отримує тільки на себе. Після початку війни вона перебувала на заробітках за кордоном, діти проживали з відповідачем, вона просила його привести дітей до кордону України, щоб забрати їх до себе, однак він не привіз дітей до кордону без будь-яких причин. Вказала, що метою позбавлення батьківських прав відповідача є те, щоб в майбутньому він не стягував аліменти з дітей на його утримання.
Свідок ОСОБА_11 ( тітка позивачки) суду повідомила, що їй відомо, що позивач приходив до сина в садочок перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, викликали поліцію. Відповідач не намагається спілкуватися з дітьми. Син його боїться, оскільки відповідач на нього кричав. Відповідач випиває, розпускає по селу плітки про позивачку, він не заслуговує бути батьком дітей.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що працює директором ліцею де навчаються діти сторін. Діти виховані, добре навчаються, батьківські збори відвідує мати дітей, батька не бачили. Відповідач ніколи до неї не звертався з приводу навчання дітей, вона його бачила лише один раз, коли його син йшов до першого класу.
Свідок ОСОБА_13 , вказала, що є класним керівником ОСОБА_9 . Відповідач на батьківські збори не приходить, навчання дочки не цікавиться, дитиною займається тільки мати.
Свідок ОСОБА_14 , пояснила, що є класним керівником ОСОБА_10 , навчає дитину з першого по четвертий клас. Всі чотири роки навчання дитини спілкувалася тільки з позивачкою, батько був лише на перше вересня в першому класі. ОСОБА_10 відкрита дитина, любить свою матір. Коли позивачка перебувала за кордоном ОСОБА_10 їй говорив, що проживає у батька, уроки йому допомагали робити батько та сестра.
Свідок ОСОБА_15 вказала, що колись вона працювала заступником голови Бердичівської РДА і до неї та до служби у справах дітей звертався відповідач з приводу перешкод у спілкуванні з дочкою, ще до народження сина, це було в 2011 році.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що є сусідкою відповідача на протязі 30 років. З вересня 2023 року вона не бачила дітей, раніше вони приходили до батька, приїздили на велосипедах. Коли позивачка була за кордоном, діти проживали з відповідачем. Відповідач їй говорить, що його не допускають до дітей, вони не беруть слухавку коли він телефонує. В стані алкогольного сп"яніння вона його не бачила. Їй нічого не відомо, чи приймає відповідач участь у вихованні дітей.
Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_4 суду повідомив, що він з позивачкою почав проживати спільно з 2008 року, нічого доброго між ними не було. Син ставився до нього добре, дочка з ним не спілкується, бо так їй сказала позивачка. Коли позивачка працювала за кордоном, а діти були з ним, то він забезпечував їх всім необхідним. Доньку з днем народження в 2023 році він не вітав. Позивачка забороняє йому бачитися з дітьми. Вказав, що буде старатися змінити свою поведінку по відношенню до дітей. З дітьми він не спілкується з літа 2022 року.
Під час з'ясування думки малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній суду пояснив, що батько його виганяв із будинку, коли був випивший, це було весною, він був в літніх тапках, штанах і кофті. Його батько випиває разом з його другом. Його ображає те, що батько йому говорить, що в нього немає інших родичів окрім нього. Він не хоче пробачати батька за його поведінку. Рік тому батько приходив до них до дому, стукав в вікно, у нього в руках був ніж. Він хоче мати доброго батька, який не п"є, він боїться батька. Мама не забороняє йому спілкуватися з батьком, він не бажає сам з ним спілкуватися. В мами є чоловік, його звати ОСОБА_17 , він на нього говорить " папа", йому добре з ним, він йому допомагає, розділяє його захоплення. Він сумнівається, що батько виправиться та змінить свою поведінку.
Під час з"ясування думки неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . остання суду пояснила, що з батьком в неї не дуже добрі відносини. Він говорив їй, що вб"єї її, заріже, це було в 2022 році, коли вони з братом жили в нього, а мама була за кордоном. При ній він постійно ображає матір. Він приходив п"яний додому, кричав на них з братом, потім лягав спати, інколи запитував як в них справи. На протязі останніх 10 років вона не відчувала батьківської любові і тепла. Коли батько п"яний, то він їм телефонував і постійно ображав матір, влаштовував конфлікти. Також він забирав у них гроші, коли матір була за кордоном, а вони з братом жили в нього.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.7 та ч.8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.ст.18,27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч.1ст.9 Конвенції про права дитини).
Отже, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. При цьому, права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Судом було встановлено, що сторони у справі мають спільних дітей, проживають окремо, після розірвання шлюбу діти проживають разом із матір"ю.
Після розірвання шлюбу сторони не знайшли згоди щодо участі в утриманні дітей, позивачкою були ініційовані судові провадження щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей.
На даний час позивачка перебуває в стосунках з новим чоловіком, без реєстрації шлюбу, в родині склались теплі відносини.
З'ясовуючи думки дітей в присутності представника органу опіки та піклування, за відсутності в судовому засіданні сторін, діти вказали, що не бажають пробачати батька, на їх думку його поведінка не зміниться.
Судом встановлено також, що відповідач в міру своїх можливостей, оскільки отримує мінімальну пенсію, сплачує аліменти на утримання дітей, на час перебування позивачки за кордоном доглядав дітей, діти проживали разом з ним.
Під час судового розгляду справи судом прослухано звукозапис телефонної розмови між відповідачем та його сином ОСОБА_10 , з даної розмови можливо зробити висновок, що відповідач не байдужий до свого сина, хоча зміст розмови є, на думку суду, образливим для такої дитини, як ОСОБА_10 , зважаючи на його вік. Владислав під час розмови назвав відповідача " татом".
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст.150 СК України).
Згідно із ч.2, ч.4 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Суд вказує, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За змістом ст.165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Водночас, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього ( неповнолітнього) віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дітей, беручи до уваги, що фактично батько з дітьми у комфортних умовах спілкувався в 2022 році коли діти проживали разом з ним, суд вважає що висловлене дітьми не бажання спілкуватись з батьком може бути викликане тривалою відсутністю останнього у їх житті, невмінням відповідача налагодити контакт з дітьми, не звернення за допомогою до спеціалістів, які б допомоги йому налагодити такий контакт ( психолог).
Водночас, суд звертає увагу на те, що орган опіки та піклування надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , відносно дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході розгляду справи відповідач неодноразово стверджував що не втратив інтересу до дітей, бажає налагодити з ними відносини, та пояснив, що відсутність між ними спілкування протягом тривалого часу ( 2022-2023 роки ) було викликано виключно його не бажанням примушувати дітей до такого спілкування та уникненням їх психологічного травмування.
При цьому суд вказує, що діти, під час з'ясування їх думки, не висловлювали страху перед батьком, були впевнені у своїй позиції та орієнтовані у ситуації та вказали, що не бажають йому пробачати його винну поведінку, вважають, що він не змінить таку поведінку.
Суд звертає увагу на те, що з досягненням певного віку, змінюються умови розвитку дітей, міняються їх життєві орієнтири, погляди та цінності, та в разі нормального спілкування між дітьми та батьком у комфортних для дітей умовах, їх позиція також може зазнати змін.
Також суд враховує той факт, що між батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 після розірвання шлюбу не склались доброзичливі відносини і ними спільно не вирішувались проблеми дітей. Відносини між батьками не зазнали змін й наразі, останні мають обопільні образи та між ними відсутній конструктивний діалог, всі питання щодо дітей викликають болючі реакції, що вони неодноразово демонстрували в ході судового провадження, особливо відповідач.
Разом із тим якість відносин між батьками не може ставитись у залежність із правами дітей на гармонійний розвиток та належне виховання та забезпечення їх найкращих інтересів.
В даному випадку суд вважає, що позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дітьми, не втратив інтересу до доньки та сина, участі у їх вихованні та має намір на відновлення з ними відносин, в даному випадку не відповідатиме інтересам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дітей та не бажає розривати зв'язки з ними, а позбавлення його батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.
Разом із тим суд наголошує, що відповідача має бути попереджено про обов'язок зміни ставлення до виховання дітей та роз'яснено, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача, як батька щодо доньки та сина протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивачка може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
" Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики були відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його доньки. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю донькою.
Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів " ( постанова Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі справа № 553/449/20 провадження № 61-2701св24).
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вище наведене суд також вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність належного виконання батьківських обов'язків щодо дітей та зміни ставлення до їх виховання, уразі потреби звернутися за психологічною допомогою щоб налагодити контакт з дітьми, та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області обов'язок контролю стосовно виконання ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків у відношенні доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 .
Керуючись ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення щодо виконання обов'язків з виховання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Райгородоцької сільської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 квітня 2024 року
Суддя Т.М. Вдовиченко