Справа № 158/285/24
Провадження № 2/0158/183/24
17 квітня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Польової М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 10 669,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») та відповідачем укладено кредитний договір №7553540785.
07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - ПАТ «Таскомбанк») укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, на підставі якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них.
Крім того, 02.12.2022 між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/7-Ф, на підставі якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги виконання відповідачем (відповідно до Реєстру боржників) зобов'язань за кредитним договором №7553540785 від 07.10.2016 в загальній сумі 10 669,51 грн., з яких: 5368,02 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1103,18 грн. - заборгованість за відсотками, 4197,81 грн - заборгованість за щомісячними відсотками та 0,5 грн. - заборгованість за пенею.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за вказаним договором.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримала 27.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Жодних заперечень, клопотань про розгляд справи з викликом сторін, а також відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до ст. 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що 25.01.2019 між ТОВ «ФК «ЦФР» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та заяви №7553540785 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР». Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом із паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг, які надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, становить кредитний договір (а.с.6, 11).
До кредитного договору позивач додав паспорт кредиту №3540785 від 25.01.2019 із якого вбачається, що ТОВ «ФК «ЦФР» зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 7785 грн. строком на 36 місяців (а.с.7-10).
Сторони погодили, що кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3-х робочих днів від дня укладення договору.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 4,50 відсотків при наданні кредиту, що становить 225 грн. від суми кредиту; щомісячні проценти у розмірі 2,50 відсотків від суми кредиту згідно з графіком платежів та 12 відсотків річних від суми боргу за договором (п. 5 Паспорту кредиту №3540785).
Крім того, судом встановлено, що 07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ПАТ «Таскомбанк» укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, на підставі якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені даним договором (а.с.18-19).
Відповідно до пп. 2.2 Договору №ТАСЦФР-10-2016 сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.
Підпунктом 9.2 Договору №ТАСЦФР-10-2016 визначено, що договір діє протягом 1 (одного) календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
При цьому в якості доказів позивач надав лише копію договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, у якому відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників (а.с.18-19).
Жодних додаткових угод, які б укладалися цими ж сторонами до договору №ТАСЦФР-10-2016 в частині зміни строку дії цього договору чи будь-яких інших договорів факторингу, а також жодних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників, зокрема щодо кредитного договору №7553540785 від 25.01.2019, укладеного з ОСОБА_1 - позивач не надав.
Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016.
Крім того, судом встановлено, що 02.12.2022 між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/7-Ф, відповідно до умов якого Фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов'язується передати (сплатити) Клієнту (ПАТ «Таскомбанк») суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, який формується відповідно до Додатку №1 та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.20-22).
При цьому, в якості доказів позивач надав лише копію акта прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022, витяг з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 та розрахунок заборгованості за кредитним договором №7553540785 від 25.01.2019 за період з 02.12.2022 по 31.10.2023 (а.с.17, 23-24).
Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Разом з тим, з аналізу вказаних договорів про відступлення права вимоги та факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «ФК «ЦФР» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 07.10.2016, а сам кредитний договір №7553540785 був укладений 25.01.2019, тобто більш ніж через два роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. В подальшому 02.12.2022 між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №НІ/11/7-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за вказаним договором.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «ФК «ЦФР» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, в останньому не вказано.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №7553540785 від 25.01.2019 від первісного кредитора - ТОВ «ФК «ЦФР» до ПАТ «Таскомбанк», відповідно, від ПАТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відтак, із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3028 грн. не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова