29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"18" квітня 2024 р. Справа № 924/192/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича
до товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал інвестгруп Хмельницьк"
про стягнення 369365,00 грн
представники сторін не з'явилися
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024 у справі №924/192/24 задоволено позов фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал інвестгруп Хмельницьк" про стягнення 369365,00 грн, з яких 361880,00 грн заборгованості, 3133,00 грн 3% річних, 4352,00 грн інфляційних нарахувань; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал інвестгруп Хмельницьк" на користь фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича 361880,00 грн заборгованості, 3133,00 грн 3% річних, 4352,00 грн інфляційних нарахувань, 5540,47 грн витрат зі сплати судового збору.
11.04.2024 на адресу суду від фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича надійшла заява (від 10.04.2024), в якій, посилаючись на ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, просить ухвалити додаткове судове рішення у справі та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Інвестгруп Хмельницьк" на користь фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень.
Ухвалою суду від 11.04.2024 заяву фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича від 10.04.2024 про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2024.
Від відповідача до суду надійшли пояснення (від 15.04.2024), в яких просить зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що справа не є складною, не потребує вивчення великої кількості документів і судової практики, надані адвокатом послуги також не відносяться до категорії складних та не пов'язані із застосуванням значного обсягу законодавства. Вважає, що заявлена вартість послуг не є співмірною з наданими послугами та ціною позову.
Представники позивача та відповідача в засідання не з'явилися. Ухвала суду від 11.04.2024 направлена на адресу позивача, зазначену у позовній заяві та відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідачу в його електронний кабінет.
Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі судом враховується таке.
При поданні позову позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить, крім судового збору, 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі позивач просить стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про правничу допомогу та представництво інтересів від 12.01.2024, укладеного між адвокатським бюро "Шевчишин та Партнери" як виконавцем та позивачем як замовником, клієнтом (далі - договір), згідно з п. 1 якого за цим договором виконавець зобов'язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Безпосередній зміст надання правової допомоги за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу та здійснювати представництво інтересів замовника у справі за його позовом про стягнення заборгованості в Господарському суді Хмельницької області (п. 2 договору).
Пунктом 4 договору передбачено, що за представництво за цим договором, що вказане в пункті 2 договору, клієнт зобов'язаний виплатити гонорар (винагороду) в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору
Виконавець не надає за цим договором жодних запевнень і гарантій стосовно реального результату виконання доручення клієнта (п. 5 договору).
Згідно з п. 6.1 договору клієнт зобов'язаний, серед іншого, вчасно та у повному обсязі виплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору.
У п. 12 договору зазначено, що клієнт заявляє і підписанням цього договору підтверджує, що адвокат і клієнт узгодили позицію у справі клієнта, яку буде обґрунтовувати адвокат, представляючи клієнта в суді та (або) складаючи документи правничого характеру на виконання доручення.
Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі (п. 14 договору).
Також 12.01.2024 між адвокатським бюро "Шевчишин та Партнери" і позивачем укладено додаток до договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів, у якому сторони погодили: виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної в договорі, у розмірі 20000 грн (п. 1); що вказаний в пункті 1 цього додатку розмір гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги, вказаної в договорі і визначеної дорученням, визначено сторонами з урахуванням складності справи, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії договору, протягом якого доручення підлягає виконанню (п. 2); що виплата гонорару (винагороди) авансом здійснюється в розмірі 20000 грн (п. 3); виплата гонорару (винагороди) та оплата фактичних витрат для виконання договору здійснюється в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 4); право адвоката на отримання гонорару не залежить від результату виконання доручення (п. 6).
У матеріалах справи містяться копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №521 від 15.06.2011, виданого адвокату Шевчишину М.Є., посвідчення адвоката Шевчишина М.Є., ордера від 25.01.2024, виданого адвокатським бюро "Шевчишин та Партнери" на надання адвокатом Шевчишиним М.Є. позивачу правничої (правової) допомоги в Господарському суді Хмельницької області на підставі договору від 12.01.2024..
Згідно з копією квитанції від 24.01.2024 позивачем сплачено адвокатському бюро "Шевчишин та Партнери" 20000,00 грн за правничу допомогу та представництво інтересів позивача за позовом до «Арсенал інветрум груп» про стягнення заборгованості за договором в Господарському суді Хмельницької області, що також відображено у заключній виписці з рахунку адвокатського бюро "Шевчишин та Партнери" за період з 01.01.2024 по 31.01.2024.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2024 адвокатським бюро "Шевчишин та Партнери" надано позивачу у період з 12.01.2024 по 10.04.2024 на виконання договору про правову допомогу та представництво інтересів послуги: надання консультацій, роз'яснень з правових питань клієнту, вивчення матеріалів справи, підготовка (написання) позовної заяви, формування додатків та реєстрація в суді, участь в судових засіданнях за позовом ФОП Беляка до "Арсенал Інвестгруп Хмельницьк" в Господарському суді Хмельницької області вартістю 20000,00 гривні.
Судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.
Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відзначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно договором від 12.01.2024, додатком до договору від 12.01.2024 та актом приймання-передачі наданих послуг 10.04.2024 позивачу були надані послуги на фіксовану суму 20000,00 грн, до яких увійшли послуги з надання консультацій, роз'яснень з правових питань клієнту, вивчення матеріалів справи, підготовка (написання) позовної заяви, формування додатків та реєстрація в суді, участь в судових засіданнях.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачу адвокатом Шевчишиним М.Є. послуг, зазначених в акті приймання-передачі від 10.04.2024. Зокрема, останнім було підписано та подану позовну заяву від 09.02.2024 з додатками у справі №924/192/24 (з урахуванням заяви про усунення недоліків), взято участь в засіданнях на стадії підготовчого провадження (2 засідання) та в 1 судовому засіданні з розгляду справи по суті.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, як слушно зазначив відповідач, справа №924/192/24 не є складною та не потребує вивчення великої кількості документів, судової практики чи застосування значного обсягу законодавства.
Крім того, судом враховується відсутність під час розгляду справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, які би підлягали спростуванню позивачем; незначний обсяг наданих адвокатом послуг; незначні обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав позову (складності справи), обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, кількості засідань та тривалості розгляду справи, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 гривні.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича від 10.04.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал інвестгруп Хмельницьк”, Хмельницька область, с. Солобківці, вул. Кам'янецьке шосе, буд. 3 (код 43835701) на користь фізичної особи-підприємця Беляка Романа Болеславовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
У решті заяви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.04.2024.
Суддя В.В. Виноградова