вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2024 р. Справа №918/1117/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув клопотання боржника про зупинення реалізації майна
у справі за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
про: неплатоспроможність
кредитор: ОСОБА_2
кредитор: Головне управління ДПС у Рівненській області
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін:
від кредитора ( ОСОБА_2 ): не з'явився
від кредитора (ГУ ДПС у Рівненській області): не з'явився
від боржника: В.Федорков
арбітражний керуючий: не з'явився
Обставини справи
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2023 року прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Сокотуна В.А.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 2 квітня 2024 року припинено процедуру реструктуризації боргів, припинено повноваження керуючого реструктуризацією, визнано боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів, призначено арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича керуючим реалізацією.
2 квітня 2024 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
4 квітня 2024 року боржник подав клопотання про зупинення реалізації на електронному аукціоні майна, яке перебуває у іпотеці, а саме заявник просить: зупинити реалізацію майна, предмета іпотеки, яке виступає забезпеченням вимог кредитора ОСОБА_2 на електронних торгах на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Ухвалою суду від 8 квітня 2024 року прийнято клопотання боржника про зупинення реалізації майна до розгляду, розгляд клопотання призначено в судовому засіданні на 16 квітня 2024 року.
8 квітня 2024 року кредитор ОСОБА_2 подав свої пояснення та заперечення щодо клопотання про зупинення реалізації майна.
12 квітня 2024 року боржник подав додаткові пояснення до клопотання про зупинення реалізації іпотеки.
В судовому засіданні представник боржника підтримав подане клопотання.
Фактичні обставини, що встановлені судом за наслідками розгляду клопотання
В обґрунтування поданого клопотання боржник зазначає, що вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_2 , визнані господарським судом, у розмірі 3 244 647,42 грн забезпечені іпотекою нерухомого майна у відповідності до договору іпотеки від 20.12.2013 року №1115, згідно з яким предмет іпотеки складається із: 1) житлового будинку загальною площею 178,7 м.кв. із надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , вартістю визначеною 22.01.2024 р. незалежним оцінювачем у розмірі 3 148 740,00 грн; 2) земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 1228 кв.м., кадастровий номер 5624689500:07:035:0494, вартістю визначеною 22.01.2024 р. незалежним оцінювачем у розмірі 225 227,00 грн. Загальна вартість іпотеки складає 3 373 967,00 грн, що на 129 319,58 грн перевищує визнані вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_2 .
Заявник вказує, що відповідно до пункту 5-2 розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" у період дії в України воєнного стану щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статей Закону України "Про іпотеку" щодо реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки, реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти, реалізації предмета іпотеки на електронних торгах.
У своїх додаткових поясненнях боржник зазначив, що правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які складаються між сторонами договору споживчого кредиту, дає підстави для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому наявні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України. (Постанова Верховного суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-39гс15, ЄДРСРУ №43675390).
Щодо вищезазначених доводів заявника суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 реалізував право на подання кредиторської заяви в межах справи про неплатоспроможність боржника.
Ухвалою суду від 16 січня 2024 року розглянуто вказані кредиторську заяву та встановлено наявність підстав для визнання вимог забезпеченого кредитора в розмірі: 1 314 049,13 грн заборгованості; 1 466 547,56 грн відсотків; 367 835,72 грн інфляційних втрат; 96 215,01 грн трьох відсотків річних.
Розглядаючи вказані вимоги суд встановив, що відповідно до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року №570/3003/18, 20 грудня 2013 року позивач ( ОСОБА_2 ) та відповідач ( ОСОБА_1 ) уклали договір позики грошей (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого позикодавець передав у користування, а позичальник прийняв у користування суму у розмірі 371000 гривень 00 копійок, що на день укладання договору становила еквівалент суми 46415,61 доларів США, з зобов'язанням повернути таку ж суму у визначені цим договором строки і порядку.
Згідно з пунктом 2 договору позичальник сплачує проценти у розмірі 10 % щомісяця від суми позики протягом строку користування позикою, тобто до 19 грудня 2014 року в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Сума позики була передана позикодавцем до підписання цього договору. Сторони своїми підписами підтвердили факт передачі грошей (п. 3 договору).
20 грудня 2013 року ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Самсонюком Ф.П., реєстровий № 1114. Згідно з умовами вказаного договору іпотеки іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю житловий будинок житловою площею 85,3 кв. м., загальною площею 178,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, кадастровий номер 5624689500:07:035:0494, загальною площею 0,1228 га, що знаходиться за адресою: с.Великий Олексин, Рівненського району Рівненської області.
Зазначене майно передається в іпотеку, як забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики від 20 грудня 2013 року, укладеного між сторонами цього договору на суму 371000 гривень, що на день укладання договору позики становила еквівалент суми 46415,61 доларів США.
Згідно з умовами пункту 8.4.6. договору іпотеки, іпотекодержатель за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки відповідно до чинного законодавства України має право погасити наявну заборгованість за основним зобов'язанням, враховуючи сплату неустойки (штрафу), розмір якої визначений в договорі позики, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням основного зобов'язання, відшкодування витрат зі звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року №570/3003/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 314 049,13 грн - суму заборгованості за договором позики, 1 466 547,56 грн - процентів за користування позикою.
Таким чином суд констатує, що вказані кредиторські вимоги виникли на підставі договору позики, що був укладений між фізичними особами, а в забезпечення виконання такої позики між сторонами укладено договір іпотеки, за яким в забезпечення виконання зобов'язання передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку.
Згідно з положеннями пункту 5-2 розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку", у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Вказані положення били внесені до Закону України "Про іпотеку" на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який триває по цей час.
Разом з тим, як слідує зі змісту норми закону, яка відображена у пункті 5-2 розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку", зупинення дії статей Закону України "Про іпотеку" щодо реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки, реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти, реалізації предмета іпотеки на електронних торгах, стосується нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.
Положеннями статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Водночас положеннями статті 1054 ЦК України дане визначення кредитному договору, а саме за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про споживче кредитування", цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (стаття 1 Закону України "Про споживче кредитування).
Кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити (стаття 1 Закону України "Про споживче кредитування).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про споживче кредитування", метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
З врахуванням наведеного, в розумінні положень станін 1054 ЦК України та статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавцем у кредитному договорі, або договорі про споживчий кредит може бути банк або інша фінансова установа, тоді як позикодавцем за договором позики, в розумінні положень статті 1046 ЦК України, може бути будь-яка особа з необхідним обсягом праводієзданості.
А проте, законодавцем у пункті 5-2 розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" визначено поширення дії вказаної норми саме на правовідносини, які виникли зі споживчого кредиту, тобто кредитором у яких виступає банк або інша фінансова установа, тоді як позичальником у даному випадку являється фізична особа. Таким чином вимоги забезпеченого кредитора виникли на підставі договору позики, а не договору споживчого кредиту. Правовідносини, що склалися між боржником та кредитором не стосуються споживчого кредитування. Позика, що надана кредитором не мала на меті досягнення цілей споживчого кредитування, не стосується ринку фінансових послуг.
Відповідно суд не має підстав для застосування положень пункту 5-2 розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку", а отже не має підстав для зупинення реалізації майна, предмета іпотеки, яке виступає забезпеченням вимог кредитора ОСОБА_2 , на електронних торгах на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
З врахуванням наведеного, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення реалізації майна суд відмовляє.
Щодо посилання на практику Верховного Суду наведену заявником, то суд зауважує, що зазначена заявником у тексті поданої заяви судова практика стосується саме споживчого кредитування, а кредитодавцями у правовідносинах у тих випадках виступали банки, котрі діють як фінансові установи на ринку фінансових послуг, а не фізична особа. Окрім цього суд зауважує, що жодна з наведених заявником постанов касаційного суду не стосувалася провадження у справі про неплатоспроможність.
Також суд не має підстав для застосування аналогії закону.
Статтею 8 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
А проте суд відзначає, що в даному випадку цивільні відносини врегульовані законом, зокрема Цивільним кодексом України та Законом України "Про іпотеку".
Суд звертає увагу, що заявник ініціював провадження у справі про неплатоспроможність.
Положеннями статті 120 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Так, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом (п.1, 2 ч.1 ст.120 КУзПБ).
Отже, суд не встановив наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 5-2 розділу 6 "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку". Суд також не знаходить підстав для застосування аналогії закону в даному випадку.
Керуючись ст. 232-234 ГПК України, ст. 60, 113, 120, 130-133 КУзПБ, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення реалізації майна відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР