вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.04.2024 Справа № 917/63/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" вул. Київська, 2е, Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" вул. Небесної Сотні, 9/17, Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 2020694,81 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» про стягнення 2020694,81 грн заборгованості по Договору про надання послуг № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21 грудня 2021 року (інфляційні втрати у сумі 605 080,73 грн., 3 % річних у сумі 139 702,67 грн., збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро у сумі 766 929,70 грн., пеня у сумі 505 981,71 грн.)
Ухвалою від 22.01.2024р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 22.02.2024, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Підготовче засідання у справі, призначене на 22.02.2023, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Киричука О.А. у відпустці.
Ухвалою від 26.02.2024р. суд постановив призначити підготовче засідання на 12.03.2024 р. на 09:40.
02.02.24 від відповідача надійшов відзив на позов.
Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.
У підготовчому засіданні, 12.03.2024р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 12.03.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/63/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.03.2024.
В судовому засіданні 28.03.24 суд заслухав вступне слово представників позивача стосовно вимог заявленого позову та відповідача стосовно заперечень проти позову та оголосив перерву до 09.04.24.
08.04.24 від позивача надійшла заява, згідно якої позивач відмовляється від позовних вимог зі стягнення інфляційних втрат у розмірі 605 080,73 гривень. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення неустойки у вигляді пені, 3% річних за користування чужими коштами та збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору становить 1 415 616,08 гривень.
Щодо наданої позивачем заяви, суд зазначає, що згідно ч.3 ст.191 ГПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
За приписами п.4) ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.6 ст.46 та ч.5 ст.191, суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
В даному випадку, суд не вбачає підстав не приймати відмову позивача від позову.
В судовому засіданні 09.04.24 суд перейшов до з'ясування обставин справи та дослідження доказів та оголосив перерву до 16.04.24.
10.04.24 та 16.04.24 від сторін надійшли пояснення по справі.
Щодо наданих сторонами пояснень, суд зазначає про можливість сторін під час з'ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані сторонами пояснення під час судового розгляду справи.
В судовому засіданні 16.04.24 суд з'ясував обставини справи та дослідив докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Представник позивача позов підтримав (з врахуванням заяви про відмову від позову в частині позовних вимог).
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.04.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Ендейвер, як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ОЙЛ, як Замовником, укладений договір надання послуг № ENDV/SOIL-12/2021/09 (далі Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується надати Замовнику виробничо-технологічні послуги з використанням власного обладнання відповідно до Таблиці №1 та Таблиці №2, що включають забезпечення Замовника обладнанням Підрядника при бурінні свердловини №77 Семиренківського родовища, та забезпечення Замовника звітами щодо результатів роботи обладнання, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Підрядника в порядку, встановленому Договором (п. 1.1 Договору).
Вартість послуг Підрядника включає в себе всі загальновиробничі та адміністративні витрати, пов'язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням обладнання та проведенням інженерного супроводу, і визначається у Таблиці № 1 цього пункту (п. 3.1 Договору).
Сторони домовились, що Замовник сплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника вартість фактично наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг. Всі ставки та тарифи встановлені у євро. Всі оплати повинні здійснюватися в українських гривнях відповідно до курсу, встановленого Національним Банком України на дату акту прийняття-надання послуг. Тарифи зазначені без ПДВ. Вартість послуг зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг з додаванням сум ПДВ (п. 3.3 Договору).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.3. Договору Сторони домовились, що у разі, якщо Замовник не оплачує надані послуги у строк понад 30 (тридцять) календарних днів та в указаний термін фіксується зміна офіційного курсу НБУ гривні до Євро в сторону збільшення більше ніж на 3% відносно курсу на дату Акту, Підрядник має право ініціювати перерахунок вартості Послуг, а Замовник зобов'язується погодитись із таким перерахунком, провести відповідні корегування та за необхідності сплатити різницю вартості. У такому випадку, ставки, тарифи та загальна вартість Послуг буде визначатись виходячи із офіційного курсу НБУ гривні до Євро на дату такого перерахунку.
Вартість наданих Послуг зазначається в акті передачі-приймання наданих послуг загальною сумою без розшифрування її складових. Розшифрування складових послуг наводиться у розрахунку вартості виробничо-технологічних послуг, що є невід'ємною частиною акту передачі-приймання наданих послуг (п. 3.4.1 Договору).
Протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання актів передачі-приймання наданих послуг від Підрядника Замовник зобов'язаний підписати два примірники актів передачі-приймання наданих послуг, проставити печатки та повернути один примірник підписаного акту передачі-приймання наданих послуг Підряднику або, у разі наявності зауважень - надати Підряднику обгрунтовані відповідно до законодавства України та умов даного Договору письмові заперечення проти підписання актів передачі-приймання наданих послуг, протягом 5 (п'яти) робочих днів (3.4.2 Договору).
Пункт 4.1.2. Договору встановлює обов'язок Замовника своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за належним чином надані Підрядником Послуги, на умовах викладених у даному Договорі, а пункт 5.2.2. право Підрядника отримати оплату за надані Послуги в порядку і на умовах, встановлених даним Договором.
Відповідно до розділу 7 Договору (п. 7.1 та 7.2) у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного Договору, Сторона, що порушила, несе відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням даного Договору є її невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного Договору.
Пункт 7.3. Договору встановлює, що у разі порушення Замовником строків оплати Послуг Підрядника, що встановлені даним Договором, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення платежу.
Позивач свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконав повністю на загальну суму 2 649 480,89 грн, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт, зокрема:
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 MOTORS від 16.02.2022 на суму 860 025,19 грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 31.01.2022 на суму 352 373,57 грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 JAR від 16.02.2022 на суму 352 362,54 грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 3 AGT від 16.02.2022 на суму 348 211,68 грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 5 від 23.02.2022 на суму 432 475,79 грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 7 від 23.02.2022 на суму 138 196,44 грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт № 7/1 від 23.02.2022 на суму 165 835,68 грн.
Усього за Договором надання послуг № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21 грудня 2021 року Позивач надав неоплачених послуг на загальну суму 2 649 480,89 грн
Позивач повідомляв Замовника про заборгованість за виконані Роботи/Послуги шляхом направлення Актів звірок, проте зобов'язання щодо оплати виконаних Робіт Замовником у повному обсязі не виконані.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області для стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 2 649 480,89 гривень. Відповідач визнав наявну заборгованість. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04 липня 2023 року у справі №917/897/23 позов задоволено повністю.
Позивач вказує, що станом на 04 січня 2024 року Відповідач не виконав рішення суду та свої зобов'язання по сплаті заборгованості.
В межах даної справи розглядаються вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 139 702,67 грн., збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро у сумі 766 929,70 грн., пені у сумі 505 981,71 грн. (з врахуванням заяви про відмову від частини позову).
Відповідач у відзиві вказав таке:
- вимога про стягнення 766 929,70 грн. збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро ТОВ «Сервіс ойл» визнається;
- стягнення з ТОВ «Сервіс ойл» інфляційних втрат та 3 % річних, у даному випадку є неприпустимим, оскільки призведе до подвійного стягнення, так як ТОВ «Ендейвер» отримає як відшкодування втрат від інфляції та 3 % річних, так і сплату збільшення вартості послуг внаслідок зміни офіційного валютного курсу до Євро (курсова різниця);
сума пені може бути судом зменшена до 1,00 грн., з огляду на наступне:
свої зобов'язання по договору № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. ТОВ «Сервіс ойл» не зміг виконувати у зв'язку з обставинами, що не залежали від нього, а саме введення в Україні військового стану та обмежень встановлених постановою НБУ № 18;
позовні вимоги у справі № 917/897/23 визнав повністю, що підтверджується рішенням суду від 04.07.2023 р., і підтверджує ТОВ «Ендейвер» у своїй позовній заяві;
ТОВ «Сервіс ойл» не вчиняє жодних дій, які направлені на уникнення відповідальності по договору № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. та після зняття обмежень з рахунків, одразу проведе оплату;
визнає вимогу про стягнення 766 929,70 грн. збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро;
стягнення додатково з ТОВ «Сервіс ойл» 505 981,71 грн. перетвориться на несправедливо непомірний тягар для ТОВ «Сервіс ойл» та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків ТОВ «Ендейвер».
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з повернення наданої позивачем суми поворотної допомоги.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Як вже було установлено судом, рішенням Господарського суду Полтавської області від 04 липня 2023 року у справі №917/897/23, серед іншого, встановлено, що на умовах укладеного Договору про надання послуг № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21 грудня 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв роботи за актами здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 2 649 480,89 грн; Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань оплату виконаних позивачем робіт не здійснив; Відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 2 649 480,89 грн; позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 649 480,89 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнані, а тому підлягають задоволенню.
Суд враховує, що відповідно до абзацу 3 пункту 3.3. Договору Сторони домовились, що у разі, якщо Замовник не оплачує надані послуги у строк понад 30 (тридцять) календарних днів та в указаний термін фіксується зміна офіційного курсу НБУ гривні до Євро в сторону збільшення більше ніж на 3% відносно курсу на дату Акту, Підрядник має право ініціювати перерахунок вартості Послуг, а Замовник зобов'язується погодитись із таким перерахунком, провести відповідні корегування та за необхідності сплатити різницю вартості. У такому випадку, ставки, тарифи та загальна вартість Послуг буде визначатись виходячи із офіційного курсу НБУ гривні до Євро на дату такого перерахунку.
Керуючись обумовленим у вказаному пункті договору правом позивач заявив вимоги про стягнення збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро у сумі 766 929,70 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
З огляду на викладені обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро у сумі 766 929,70 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно з ч. 2 наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем порушено зобов'язання з оплати вартості отриманих послуг в частині дотримання строку проведення кінцевого розрахунку.
Позивач заявив вимогу про стягнення 3 % річних у сумі 139 702,67 грн.
Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних суд зазначає, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення.
За вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 139 702,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 605 080,73 грн. суд зазначає, що провадження у справі в частині позовних вимог про їх стягнення підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову в такій частині та прийняття відмови судом.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пункт 7.3. Договору встановлює, що у разі порушення Замовником строків оплати Послуг Підрядника, що встановлені даним Договором, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 505 981,71 грн. Відповідач заперечень щодо правильності нарахування пені при розгляді справи не подавав.
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення пені не перевищують обраховані судом та є обгрунтованими.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач у відзиві просив суд зменшити суму пені до 1,00 грн.
В обгрунтування зменшення пені відповідач вказав на наступні обставини:
свої зобов'язання по договору № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. ТОВ «Сервіс ойл» не зміг виконувати у зв'язку з обставинами, що не залежали від нього, а саме введення в Україні військового стану та обмежень встановлених постановою НБУ № 18;
позовні вимоги у справі № 917/897/23 визнав повністю, що підтверджується рішенням суду від 04.07.2023 р., і підтверджує ТОВ «Ендейвер» у своїй позовній заяві;
ТОВ «Сервіс ойл» не вчиняє жодних дій, які направлені на уникнення відповідальності по договору № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. та після зняття обмежень з рахунків, одразу проведе оплату;
визнає вимогу про стягнення 766 929,70 грн. збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро;
стягнення додатково з ТОВ «Сервіс ойл» 505 981,71 грн. перетвориться на несправедливо непомірний тягар для ТОВ «Сервіс ойл» та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків ТОВ «Ендейвер».
У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі N 922/266/20.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.02.2020 у справі № 920/694/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Судом враховано, що відповідач при розгляді справи визнав суму боргу в частині вимог про стягнення збільшення вартості послуг відповідно до п. 3.3 Договору ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р. внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро, та не вчиняє жодних дій, які направлені на уникнення відповідальності по договору № ENDV/SOIL-12/2021/09 від 21.12.2021 р.
Судом також враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.
В розрізі зазначеного вище суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
Вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
При цьому, суд також враховує, що окрім пені позивач нарахував проценти річних та збільшення вартості послуг внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50 % відсотків до 252 990,86 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 3 % річних у сумі 139 702,67 грн., збільшення вартості послуг внаслідок збільшення офіційного валютного курсу Євро у сумі 766 929,70 грн., пені у сумі 252 990,86 грн., в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 605 080,73 грн. провадження у справі підлягає закриттю, в іншій частині вимог суд у позові відмовляє.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, на підставі частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню Позивачу 50 % судового збору в частині заборгованості по сумі основного боргу, яка визнана відповідачем, в розмірі 5751,97 грн., в іншій частині судовий збір покладається на відповідача.
При цьому судом враховано п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (чинної на момент винесення рішення) судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.
Щодо судового збору в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 605 080,73 грн. суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судовий збір в частині відмови позивача від позову поверненню не підлягає, оскільки така відмова подана позивачем на стадії розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» (Код ЄДРПОУ: 38516938 Юридична адреса: 36000, Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Небесної сотні 9/17) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» (Код ЄДРПОУ: 37306380 Юридична адреса: 38714, Україна, Полтавська область, село Супрунівка, вулиця Київська, 2Е, Попггова адреса: 36003, Україна, Полтавська область, місто Полтава, а/с 1701) 139 702,67 грн. 3% річних, 766 929,70 грн. збільшення вартості послуг внаслідок збільшення курсу Євро, 252 990,86 грн. пені, 15437,24 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 605 080,73 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
5.Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ЕНДЕЙВЕР» (Код ЄДРПОУ: 37306380 Юридична адреса: 38714, Україна, Полтавська область, село Супрунівка, вулиця Київська, 2Е, Попггова адреса: 36003, Україна, Полтавська область, місто Полтава, а/с 1701) судовий збір у розмірі 5751,97 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №228222 від 05.01.2024р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.04.24 р.
Суддя Киричук О.А.