"08" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/126/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул.Фортечна,4А, а/с 5012,Запоріжжя,Запорізька область,69002) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, б. 32-А,Одеса,Одеська область,65121) про стягнення 3995971,21 грн.;
за участю представників:
від позивача: Карабак В.А. - по довіреності
від відповідача: Слободянюк В.Ю - по довіреності
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 3 995 971,21грн., з яких 3359869,50грн. - інфляційні витрати та 636101,71грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2024 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/126/24 за правилами загаль ного позовного провадження.
29.01.2024р. за вх.. №3731/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог або зменшити розмір стягнення на 90% до 339597,12грн.
02.02.2024 відповідач просить суд залучити до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - АТ « Українська оборонна промисловість».
Відповідачем надані письмові заперечення стосовно клопотання відповідача.
Протокольною ухвалою від 12.03.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача так як не обгрунтував яким саме чином рішення у даній справі вплине на права та обов'язки АТ « Українська оборонна промисловість»
05.02.2024р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно якої позивач не погоджується з обгрунтуваннями викладеними у відзиві на позов та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
09.02.2024 року позивач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000грн.
11.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою суду від 12.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 08.04.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
09.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (далі - ТОВ «Промелектроніка» / Товариство / Позивач) та Державним підприємством «Одеський аваційний завод» (далі - ДП «ОАЗ» / Покупець / Боржник / Відповідач), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеській авіаційний завод» був укладений Договір №7/МТЗ-18 (далі - Договір від 09.01.2018 р.).
Згідно з п.п.1.1 Договору від 09.01.2018 р., Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити авіаційно - технічне майно, надалі - Товар. Конкретна кількість Товару, його номенклатура та вартість, визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфікаціях на поставку Товару, до цього Договору.
Поставка товару Покупцю здійснюються на умовах СРТ, м. Одеса, просп. М. Жукова 32А, згідно з правилами «Інкотермс 2010». Терміни поставки Товару вказуються у кожній окремій Специфікації на підставі погоджених Строків поставки під час проведення тендерних процедур або на підставі попереднього погодження Сторонами. Терміни поставки Товару рахуються від дати оплати авансового платежу у розмірі не більш ніж 50% вартості Товару, якщо не вказана інша погоджена форма оплати в Специфікаціях. Товар за даним Договором повинен постачатись разом з наступними оригіналами документів: специфікація; накладна; паспорт, згідно ГОСТ 18675-79, (у разі надання копії паспорту, вона повинна бути затверджена мокрого печаткою Продавця), якщо він передбачений виробником. Датою поставки Товару за кількістю є дата підписання накладної щодо приймання Товару Покупцем. Датою приймання Товару за якістю є дата проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця. Покупець здійснює приймання Товару по кількості в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, із змінами і доповненнями (п.п. 2.1., 2.2, 2.3.,2.3, 2.4. Договору від 09.01.2018р.).
Пунктом 4.2. Договору від 09.01.2018 р. передбачено, що оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, у вигляді авансу, на умовах, визначених тендерними пропозиціями, але не більше ніж 50% від загальної вартості Товару, який постачається. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 банківських днів, які рахуються з дня прийняття Товару, при умовах проходження Товаром вхідного контролю, який здійснюється на підприємстві Покупця.
За умовами п. 4.3. Договору, датою оплати Товару вважається дата отримання коштів на поточний рахунок Продавця.
На виконання умов Договору від 09.01.2018 ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" були поставлені Покупцю - ДП "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" товари згідно видаткових накладних на загальну суму 13 325 161,66грн.
У зв'язку із чим, що оплата за поставлений товар від Відповідача не надійшла, ТОВ «Промелектроніка» було вимушено звернутися до Господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права, справа №916/313/19.
Позивач зазначає, що після звернення до суду у справі 916/313/19 Відповідач також частково оплатив борг. Однак, враховуючи, що дана справа 916/313/19 розглядалася дуже тривалий період часу, 27.11.2021 року (на стадії підготовчого провадження) ТОВ «Промелектроніка» було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство донарахувало розмір 3% річних та інфляційних втрат станом на 27.11.2021 року, і просило (згідно останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 14 72 7 039,85 грн., з яких: суму основної заборгованості в розмірі 10 443 734,11 грн., суму пені в розмірі 959 188,07 грн.,суму трьох процентів річних в розмірі 1 006 504,45 грн., суму інфляційних нарахувань - 2 317 613,22 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області по справі 916/313/19 від 28.03.2023 року вирішено:
« 1.Закрити провадження у справі №916/313/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" заборгованості у розмірі 233658,36 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Первісний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) суму основної заборгованості у розмірі 903 7192/дев'ять мільйонів тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві/ грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 331 671/триста тридцять одна тисяча шістсот сімдесят одна/грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 715 191/сімсот п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна/грн. 08 коп. та пеню у розмірі 347240/триста сорок сім тисяч двісті сорок/грн. 23 коп., а також 161678/сто шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят вісім/грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Зустрічний позов задовольнити.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) виконати умови п.5.5. договору №7/МТЗ-18 від 09.01.18 усунути всі виявлені дефекти Ротору ТК 047.49.5570 (0217220092) №Н-257.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА” (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" пеню у розмірі 86 616 /вісімдесят шість тисяч шістсот шістнадцять/грн. 00 коп. та штраф у розмірі 33 684/тридцять три тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн. 00 коп.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) судовий збір в розмірі 3 842/три тисячі вісімсот сорок дві/ грн. 00 коп.
9. Відповідно до п. 11 ст. 238 ГПК України провести зустрічне зарахування.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕДЕКТРОНІКА” (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 24510970) суму основної заборгованості у розмірі 9037192/дев'ять мільйонів тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві/ грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 331 671/триста тридцять одна тисяча шістсот сімдесят одна/ 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 715 191/сімсот п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна/грн. 08 коп. та пеню у розмірі 226940/двісті двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок/ грн. 23 коп., а також 161678/сто шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят вісім/грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.»
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду по справі 916/313/19 від 05.10.2023 року вирішено:
1. «Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМЕЛЕКТРОНІКА задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 року у справі №916/313/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« 1.Закрити провадження у справі №916/313/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" заборгованості у розмірі 233658,36 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Первісний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801} на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 245109 70) суму основної заборгованості у розмірі 10 210 0 75,80 грн., інфляційних втрат у сумі 2 317 613,22 грн. і 3 % річних у сумі 1 006 504,45 грн. та пеню у розмірі 479 459,04 грн. а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 210 204,79 грн.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД" (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" [69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 24510970) 315 307,19 грн.»
Позивач зазначає, що згідно останньої поданої ним заяви про збільшення розміру позовних вимог, інфляційні втрати та 3% річнихбули розраховані станом на 27.11.2021 року. Жодного нарахування інфляційний втрат та 3% річних з 28.11.2021 року Позивачем здійснено не було.
Також Позивач зазначає, що Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу №916/313/19, встановив факти, які не потребують доказуванню.
Позивач вважає, що саме по собі винесення рішення у справі, до його повного виконання, не звільняє відповідача від необхідності компенсувати позивачу втрати від інфляційних процесів за час прострочення.
Отже, не зважаючи на те, що рішення суду за результатами розгляду справи №916/313/19 набуло законної сили, тобто Відповідач повинен був сплатити визначений розмір заборгованості, станом на теперішній час жодної оплати від Відповідача не надійшло, у зв'язку із чим Позивач звернувся до Господарського суду із позовом про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3359869,50грн. та 3% річних в розмірі 636101,71грн. за період з 28.11.2021 року по 25.12.2023 (враховуючи, що в рамках справи 916/313/19 інфляційні втрати та 3% річних були нараховані по 27.11.2021 року).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За визначенням ч.1 ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст.612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, за результатами розгляду справи №916/313/19 Відповідачу Позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 636101,71 та інфляційних втрат в розмірі 3359869,50грн. на суму 10 210 075,80 грн., тобто на визначений судом у справі 916/313/19 розмір заборгованості (окремо за кожною видатковою накладною).
При цьому, 3% річних нараховуються з 28.11.2021 року, а інфляційні втрати нараховуються з 01.12.2021 року (у зв'язку із тим, що період з 28.11.2021 року по 30.11.2021 року становить менше місяця, відповідно, інфляційні втрати на такий період не можуть бути нараховані.)
Наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 636101,71 та інфляційних втрат в розмірі 3 359 869,50грн, на думку суду, здійснений належним чином.
Щодо зменшення річних господарський суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та статус відповідача як державного підприємства, господарський суд дійшов висновку про зменшення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 50 %.
Отже, розмір річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України становить 318050,86грн.
Щодо зменшення інфляційних витрат господарський суд виходить з наступного.
По-перше, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 3 359 869,50грн. 318050,86грн. - 3% річних.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення річних підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача, без урахування зменшення розміру річних.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження вартості послуг адвоката надано до справи: договір - доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021; додаткови угоди №№ 1, 2, 3 до договору; рахунок фактура № СФ-0000015 від 30ю01.2024, платіжні інструкції № 8728 від 31.01.2024 про сплату витрат на правничу допомогу адвокату на загальну суму 10000,00грн; акт приймання-передачі виконаної роботи №ОУ-0000015 від 30.01.2024 та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.
Враховуючи подані позивачем докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про фіксований розмір адвокатських послуг за кожну надану послугу, який не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд враховує заперечення відповідача в частині того, що дана справа про стягнення заборгованості не є складною справою, відноситься до категорії справ, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи, а складання позовної заяви не потребувало великої кількості затраченого часу, зокрема, й з урахуванням того, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувають аналогічні справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на загальні принципи справедливості та верховенства права, враховуючи категорію та складність справи, незначну суму позову, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, а також з урахуванням клопотання відповідача, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, отже стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, б. 32-А,Одеса,Одеська область,65121, код 24510970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (вул. Фортечна, 4А, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69002, код 07756801) 3 359 869,50грн. - інфляційні витрати та 318050,86грн. - 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 59939,57 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 18 квітня 2024 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов