вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/191/24
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
про стягнення 242101,02 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі позивач) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі відповідач) про стягнення 242101,02 грн., з яких 217728 грн. основний борг, 3501,75 грн. інфляційні втрати, 1788,67 грн. 3% річних, 19082,60 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30.12.2016 № 06/344/17-МА щодо здійснення розрахунку за надане в жовтні - листопаді 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 05.03.2024. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 19.03.2024 та встановлено відповідачу строк до 02.04.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором від 30.12.2016 № 06/344/17-МА щодо здійснення розрахунку за надане в жовтні-листопаді 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Сторони у справі повідомлені про відкриття провадження у справі в порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 23.02.2024 (вх. № суду 1916/24 від 23.02.2024), в якому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача, з підстав, які зводяться до того, що відповідач заперечує факт надання йому у спірному періоді послуг за актами від 31.10.2023 № РЕЯ73001923 та від 30.11.2023 № РЕЯ73002153, що свідчить їх не підписання з його богу, а відтак відповідач стверджує, що в нього не виник обов'язок зі сплати таких послуг, а також відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Також відповідач посилається на те, що укладений між сторонами у справі договір є таким, що частково не відповідає вимогам законом та має бути визнаний судом недійсним.
Через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив від 05.03.2024 (вх. № 2338/24 від 05.03.2024), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Так позивач, зокрема, зазначає, що відповідач у відзиві на позов виключно обмежився посиланням, що акти приймання-передачі наданих послуг за спірний період ним не підписувалися, так як за спірний період послуги визначені договором фактично надані не були, та позивачем не надано безумовних доказів, які б підтверджували факт як надання Відповідачу послуг за спірний період, так і користування ним такими послугами. Водночас, відповідач жодним чином не спростовує факт отримання ним без жодних зауважень та заперечень актів приймання-передачі наданих послуг у жовтні та листопаді 2023 року за договором. Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, первинні документи були направлені АТ «Київоблгаз» в програмному забезпеченні «M.E.Doc», та в правому верхньому кутку в акті № РЕЯ73001923 від 31.10.2023 та акті № РЕЯ73002153 від 30.11.2023 відображено напис - Документ доставлено контрагенту. Також, в повідомленнях про доставку, сформованих в програмному забезпеченні «M.E.Doc», підтверджується отримання АТ «Київоблгаз» Акту №РЕЯ73001923 від 31.10.2023 на суму 108 864,00 грн - отримано Відповідачем - 09.11.2023 об 09:45:35 год; Акту № РЕЯ73002153 від 30.11.2023 на суму 108 864,00 грн - отримано Відповідачем - 04.12.2023 об 15:35:44 год. В межах строку передбаченого п. 3.3 договору жодних зауваження до якості чи обсягу наданих послуг відповідач не висловив. Вказане свідчить, що відповідачем самостійно підтверджено прийняття без жодних зауважень послуг за жовтень та листопад 2023 року, належним чином наданих позивачем відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що положеннями п. 2.10 додаткової угоди № 3 від 28.06.2019 до договору сторони визначили, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування. Вказане спростовує безпідставні твердження Відповідача про «необхідність дослідження оригіналів Актів в судовому засіданні, так як Відповідач їх не підписував», оскільки з 28.06.2019 року первинні документи на виконання Договору складалися виключно в електронному вигляді та направлялися за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc», водночас мають повну юридичну силу, вразі відсутності вмотивованої відмови сторони-2 від підписання - вважаються погодженими, прийнятими та породжують права і обов'язки для Сторін, та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів. З моменту укладення договору, відповідачу було надано право користування програмними продуктами позивача, та відповідач був забезпечений доступом до програмних продуктів безперервно на постійній основі у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у кількості 590 штук, який відповідач використовував у своїй господарській діяльності.
Через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду клопотання від 21.03.2024 (вх. № суду 2461 від 21.03.2024) про призначення експертизи електронних комунікацій, на вирішення якої поставити таке питання: встановити чи було фактично надано доступ АТ «Київоблгаз» до програмного продукту у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у кількості 590 штук за період жовтень, листопад 2023 року?
Через систему «Електронний суд» позивач подав суду заперечення від 25.03.2024 (вх. № суду 3185/254 від 25.03.2024) проти призначення судової експертизи, з підстав, які зводяться до того, що з урахуванням предмету та підстав позову у даній справі, поставлене на вирішення експертизи питання не стосується предмету доказування у справі, а встановлення фактичних обставин, зокрема, щодо підтвердження фату надання послуг за договором, може бути самостійно здійснено судом без потреби у спеціальних знаннях та на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у матеріалах справи. До того ж, матеріали справи містять докази (первинні документи), з яких можливо встановити вартість та обсяг наданої послуги за договором. Наявність вищевказаних доказів дає можливість суду вирішити спір по суті без призначення судової експертизи. Натомість, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, без яких неможливо встановити обставини справи, тобто, у тому разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Однак, у даному випадку, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем, та відсутність будь якої вмотивованої відмови відповідача від прийняття актів приймання-передачі послуг за договором під час їх надання у спірному періоді, відсутність претензій та зауважень у відповідача до доступу до програмного продукту, забезпеченого протягом жовтня-листопада 2023 року, та/або надання відповідачем іншого доказу на підтвердження власних тверджень, свідчить про не доведення АТ «Київоблгаз» необхідності у призначенні судової експертизи. Що стосується питання, поставленого на вирішення експертизи електронних комунікацій, позивач звертає увагу на те, що питання, поставлене відповідачем, з приводу того, щоб експерт встановив чи було фактично надано доступ АТ «Київоблгаз» до програмного продукту, фактично, зводиться до встановлення обсягу наявних у матеріалах справи доказів та їх допустимості, а тому є правовими питання, вирішення яких віднесено до компетенції суду. Крім того, таке питання взагалі не може бути віднесено до компетенції судового експерта в комунікаційній галузі, оскільки стосується вчинення (або не вчинення) певних фізичних дій відповідальними працівниками АТ «Київоблгаз», на які позивач впливати не міг.
Розглянувши клопотання відповідача від 21.03.2024 (вх. № суду 2461 від 21.03.2024) про призначення експертизи та заперечення позивача проти задоволення вказаного клопотання разом з матеріалами справи в їх сукупності, суд відмовляє в його задоволенні, з підстав того, що відповідач просить поставити на вирішення судової експертизи питання, вирішення якого віднесено до компетенції суду, а оцінка наявних в матеріалах справи доказів не потребує спеціальних знань, а отже відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
Через систему «Електронний суд» позивач подав суду письмові пояснення від 25.03.2024 (вх. № суду 3189/24 від 25.03.2024) до яких наводить додаткові пояснення на спростування тверджень відповідача щодо відсутності реальності надання послуг за договором та надає відповідні докази на спростування таких тверджень відповідача.
В установлений судом строк відповідач через систему «Електронний суд» подав суду заперечення на відповідь на відзив від 28.03.2024 (вх. № суду 3335/24 від 28.03.2024), в яких наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив. Так відповідач, зокрема, зазначає, що договором (в редакції з 01 січня 2018 року) встановлений порядок передачі та підписання актів приймання-передачі. При цьому, щодо обміну актами через систему «М.Е.Dоc», виконання даного пункту є альтернативним і використовується лише для бухгалтерського обліку, однак, обов'язком позивача є саме виконання п. 3.2 оговорцу щодо надання відповідного екземпляру акту відповідачу у встановленому порядку у паперовій формі, скріпленого як підписом так і печаткою позивача. Відповідач повністю заперечує факт отримання актів прийому-передачі права користування програмними продуктами у жовтні, листопаді 2023 року, а відповідно вважає, що надані до суду Протоколи руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій не можуть братися до уваги судом, оскільки з них неможливо встановити, в якій підсистемі вони сформовані, та що за документи було сформовано під ім'ям файлів: 2645В0А3-А4DB-4BF1-98B5-68ADE0B1F9BF. XML та 5C83FE11-EC37-4CBC-AC4B-9409058ABD55. XML.
Через систему «Електронний суд» позивач подав суду додаткові пояснення від 03.04.2024 (вх. № суду 3552/24 від 03.04.2024) на доводи відповідача, викладені в запереченнях на відповідь на відзив, до яких додає докази на спростування доводів відповідача.
Через систему «Електронний суд» позивач подав суду заяву від 09.04.2024 (вх. № суду 3779/24 від 09.04.2024) про відшкодування витрат на правову допомогу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір від 30.12.2016 № 06/344/17-МА (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - сторона 1 надає відповідачу - стороні 2 право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у кількості 567 штук, а сторона 2 зобов'язується сплатити за надані права обумовлену цим договором суму (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.12.2022 № 5 до договору).
Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору сторона 2 виступає кінцевим споживачем та використовує програмні продукти у своїй господарській діяльності. Відтворення програмних продуктів обмежене кількістю копій, необхідних для такого відтворення.
Пунктом 2.3 в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору передбачено, що право користування програмними продуктами включає в себе: 2.3.1 застосування програмних продуктів відповідно до їх технічних характеристик та можливостей обладнання сторони 2 для здійснення виробничих завдань та функцій; 2.3.2 право перекладу, адаптацій чи переробки, іншої зміни програмних продуктів для потреб сторони 2 із залишенням права інтелектуальної власності та права власності на програмні продукти та їх похідні версії за стороною 1; 2.3.3 включення програмних продуктів як складових частин до системи програмного забезпечення сторони 2; 2.3.4 надання інформації та документів, створених в результаті виконання програмних продуктів чи за їх допомогою, іншим особам у разі потреби в цьому сторони 2, а також у всіх випадках, передбачених чинним законодавством; 2.3.5 ознайомлення з технологіями програмних продуктів виключно осіб, які здійснюються їх безпосереднє застосування у господарській діяльності сторони 2, а також службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, які мають передбачені законом підстави для доступу до інформації.
Згідно з п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.12.2022 № 5 до договору за використання програмного продукту у вигляді доступу до онлайн сервісу сторона 2 щомісячно сплачує 90720,00 грн., крім того ПДВ 20% в сумі 18144 грн. стороні 1. Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг».
Відповідно до п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору, за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає стороні-2.
Пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору сторона 2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони 1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні 1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною 2.
У відповідності до п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору сторона 1 зобов'язана: щомісячно надавати стороні 2 акт приймання-передачі в порядку, передбаченому пунктом 3.2 договору; підписувати акти приймання-передачі у разі дотримання стороною 2 умов здійснення права користування.
У відповідності до положень п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору сторона 1 має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Пунктом 4.3 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору передбачено, що сторона 2 зобов'язана своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Згідно з п. 4.4 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору сторона 2 має право: користуватися програмними продуктами в межах, визначених договором; відмовитись від права на використання з дотриманням вказівок сторони 1 щодо повернення програмних продуктів чи їх знищення.
Відповідно до п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2020 № 4 до договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Між сторонами у справі укладена додаткова угода від 28.06.2019 № 3 до договору, в якій сторони узгодили порядок формування, обміну та підписання електронних документів.
Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди від 28.06.2019 № 3 до договору сторони домовилися про те, що починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, при виконанні умов Договору будуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи «М.Е.Doc».
Згідно з п. 2.3 додаткової угоди від 28.06.2019 № 3 до договору кожна сторона зобов'язана слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій Стороні. Сторона 1 здійснює надсилання Е-документа (та вважається стороною-відправником), а сторона 2 здійснює отримання Е-документа (та вважається стороною-одержувачем).
Пунктами 2.6, 2.7 додаткової угоди від 28.06.2019 № 3 до договору Е-документи (Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо Сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилила та не надіслала Стороні-1 мотивованої відмови таких Е-документів. Мотивована відмова надається Стороною-2 через механізм відхилення Е-документа з обов'язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення. У разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого договором строку, Сторона-1 не отримала від Сторони-2 підписаних ЕП Е-документів (Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які були підписані ЕП Стороною-1 та надіслані Стороні-2, та якщо Сторона-2 протягом 3(трьох) робочих днів не надіслала Стороні-1 мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (Акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.
У відповідності до п. 7 додаткової угоди від 28.06.2019 № 3 до договору підписуючи дану додаткову угоду сторони підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу «М.Е.Doc» та згодні з відправкою/отриманням їх розрахункових документів (рахунків на оплату та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в електронному вигляді з електронним підписом засобами системи електронного документообігу в системі «М.Е.Doc».
На виконання умов договору позивач надав відповідачу у жовтні 2023 року та листопад 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів на загальну суму 217728,00 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.10.2023 № РЕЯ73001923 на суму 90720,00 без ПДВ, всього з ПДВ - 108864,00 грн.; від 30.11.2023 № РЕЯ73002153 на суму 90720,00 без ПДВ, всього з ПДВ - 108864,00 грн.
Вказані акти наданих послуг підписаний електронним підписом повноважного представник позивача та містить відмітку про доставку документу контрагенту - відповідачу.
Разом з тим, відповідач вказані акти надання послуг не підписав, мотивовану відмову від їх підписання чи заперечення на них не надав, у зв'язку з чим у відповідності до положень п. 2.7 додаткової угоди від 28.06.2019 № 3 до договору у разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого договором строку, Сторона-1 не отримала від Сторони-2 підписаних ЕП Е-документів (Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які були підписані ЕП Стороною-1 та надіслані Стороні-2, та якщо Сторона-2 протягом 3(трьох) робочих днів не надіслала Стороні-1 мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (Акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.
Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надане в жовтні - листопаді 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у встановлений договором строк не виконав то за ним рахується борг в розмірі 217728 грн. Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надане в жовтні - листопаді 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 217728 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 217728 грн. заборгованості.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надане в жовтні - листопаді 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у встановлений договором строк, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з жовтня 2023 по грудень 2023 складають 3501,75 грн. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.09.2023 по 18.01.2024 складають 1788,67 грн.
Відповідач власний контррозрахунок суду не надав.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Також, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача за невиконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надане в жовтні - листопаді 2023 року право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ/0,1% по договору, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, яка за його розрахунком з прострочених сум за загальний період прострочення з 26.09.2023 по 18.01.2024 складає 19082,60 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору у разі порушення стороною 2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти позовних з підстав, які зводяться до того, що відповідач заперечує факт надання йому у спірному періоді послуг за актами від 31.10.2023 № РЕЯ73001923 та від 30.11.2023 № РЕЯ73002153, що свідчить їх не підписання з його богу, а відтак відповідач стверджує, що в нього не виник обов'язок зі сплати таким послуг, а також відсутні підстави для застосування штрафних санкцій не приймаються судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляється з огляду на те, що умовами договору, а саме п. 2.7 додаткової угоди від 28.06.2019 № 3 до договору, передбачені наслідки не підписання відповідачем актів наданих послуг, не надання мотивованої відмови від підписання акти наданих послуг. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт надання позивачем відповідачу в жовтні - листопаді 2023 року право використання програмного продукту у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів, за яке (право використання програмного продукту) відповідач зобов'язаний сплатити обумовлену договором вартість. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач в порядку, визначеному п. 4.4 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017 № 2 до договору, відмовився від права на використання програмних продуктів.
Посилається відповідача на те, що укладений між сторонами у справі договір є таким, що частково не відповідає вимогам законом та має бути визнаний судом недійсним, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на таке.
Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду даної справи, договір від 30.12.2016 № 06/344/17-МА, укладений між сторонами у справі є правомірним, протилежного суду не доведено.
Посилання відповідача на те, що договором (в редакції з 01 січня 2018 року) встановлений порядок передачі та підписання актів приймання-передачі, при цьому, щодо обміну актами через систему «М.Е.Dоc», виконання даного пункту є альтернативним і використовується лише для бухгалтерського обліку, однак, обов'язком позивача є саме виконання п. 3.2 щодо надання відповідного екземпляру акту відповідачу у встановленому порядку у паперовій формі, скріпленого як підписом так і печаткою позивача не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється позаяк між сторонами у справі укладена додаткова угода від 28.06.2019 № 3 до договору, відповідно до п. 2.2 якої сторони домовилися про те, що починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, при виконанні умов договору будуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, в. т.ч. щомісячні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг (п. 1.2), для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи «М.Е.Doc».
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 217728 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 217728 грн. основного боргу, 3501,75 грн. інфляційних втрат, 1788,67 грн. 3% річних, 19082,60 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про стягнення 242101,02 грн., з яких 217728 грн. основний борг, 3501,75 грн. інфляційні втрати, 1788,67 грн. 3% річних, 19082,60 грн. пеня задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (вул. Шевченка Т., 178, м. Боярка, Фастівський р-н, Київська обл., 08150, ідентифікаційний код 20578072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (вул. Острозьких Князів, 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 37401646) 217728 (двісті сімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. основного боргу, 3501 (три тисячі п'ятсот одну) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 1788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп. 3% річних, 19082 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 60 коп. пені, 3631 (три тисячі шістсот тридцять одну) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.04.2024.
Суддя Ю.В. Подоляк