ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2024Справа № 908/3663/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш імпорт"
про стягнення 403 768,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш імпорт» про стягнення 403 768,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 286/3/22/396 від 21.11.2022, в частині строків поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2023 вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
08.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш імпорт» про стягнення 403 768,00 грн. до повернення із Господарського суду Запорізької області матеріалів справи № 908/3663/23, оформлених відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції Наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023 № 485).
23.01.2024 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 908/3663/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.02.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів.
15.02.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 витребувано у позивача належним чином засвідчені копії: видаткової накладної № РН-12/19/01 від 21.12.2022 на суму 11 275 000,00 грн.; видаткової накладної № РН-12/19/02 від 21.12.2022 на суму 11 070 000,00 грн.; видаткової накладної № РН-12/19/03 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн.; видаткової накладної № РН-12/20/01 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн.; видаткової накладної № РН-12/22/02 від 22.12.2022 на суму 10 373 000,00 грн.
08.03.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш імпорт» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/396 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому Договору, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Предмет договору - інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі (37410000-5) (Польове сидіння) - (далі - Товар)
Відповідно до п. 1.3 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі (37410000-5) (Польове сидіння), згідно Додатку № 2 до Договору, строки (терміни) постачання - до 15.12.2022 включно; загальна кількість, яку необхідно поставити (комплектів) - 500000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат - 205,00 грн.; ціна товару без ПДВ складає 102 500 000,00 грн., крім того, ПДВ - 0,00 грн.
Згідно з п. 2.1 Договору, ціна цього Договору становить 102 500 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 00 грн. 00 коп. (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).
За умовами п. 3.2 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що до рахунку додаються:
- видаткова накладна постачальника;
- акт приймання-передачі військового майна, яка оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністерства оборони України № 440 від 17.08.2017 з відміткою про перевірку його якісного стану;
- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.
Згідно з п. 4.1 Договору товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).
Відповідно до п. 4.6 Договору приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього Договору здійснюється одержувачем замовником відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 «Про затвердження порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України», Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6»).
У відповідності до п. 4.7 Договору товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними чистинами цього договору. При формуванні кожної партії товару, допускається не витримувати пропорційність по розмірам, встановленим ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору та організувати приймання товару.
В свою чергу, згідно з пунктами 6.3.1 та 6.3.2 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені Договором та забезпечити поставку товару у кількості, якості та у строки, що визначені пунктом 1.3 Договору.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.
Пунктом 7.3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.12.2022) сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (п. 2.1).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 11.1 Договору).
Додатками № № 1, 2 та 3 до Договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, Інформацію про товар за специфікацією та Калькуляцію ціни товару ТОВ "Наш Імпорт".
На виконання умов Договору, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар згідно Актів приймання-передачі № 2446 від 30.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн., № 2347 від 22.12.2022 на суму 10 373 000,00 грн., № 2324 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн., № 2321 від 21.12.2022 на суму 11 070 000,00 грн., № 2322 від 21.12.2022 на суму 11 275 000,00 грн. та видаткових накладних № РН-12/19/01 від 21.12.2022 на суму 11 275 000,00 грн.; № РН-12/19/02 від 21.12.2022 на суму 11 070 000,00 грн.; № РН-12/19/03 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн.; № РН-12/20/01 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн. та № РН-12/22/02 від 22.12.2022 на суму 10 373 000,00 грн.
Як зазначає позивач, ТОВ «Наш імпорт» товар поставило з порушення строку, узгодженого сторонами, в зв'язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 403 768,00 грн., в зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 286/1154 від 23.02.2023 на суму 403 768,00 грн., яка отримана відповідачем, однак залишена без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що дата акту приймання-передачі військового майна № 2446 від 30.12.2022 суперечить фактичній даті передачі товару по накладній (вказана у тексті акту приймання-передачі), згідно з якими було поставлено весь товар, а отже розмір пені є завищеним. Також, відповідач зазначає, що виходячи з правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17 та від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18 - день фактичної передачі товару покупцеві не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось зобов'язання - днем прострочення зобов'язання. У зв'язку з викладеним, відповідач зазначає, що правильний розмір пені повинен складати 294 913,00 грн. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки на 90%.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідно до п. 1.3 Договору строки (терміни) постачання - до 15.12.2022 включно, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 15.12.2022 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу товар згідно Актів приймання-передачі № 2446 від 30.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн., № 2347 від 22.12.2022 на суму 10 373 000,00 грн., № 2324 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн., № 2321 від 21.12.2022 на суму 11 070 000,00 грн., № 2322 від 21.12.2022 на суму 11 275 000,00 грн. та видаткових накладних № РН-12/19/01 від 21.12.2022 на суму 11 275 000,00 грн.; № РН-12/19/02 від 21.12.2022 на суму 11 070 000,00 грн.; № РН-12/19/03 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн.; № РН-12/20/01 від 21.12.2022 на суму 12 095 000,00 грн. та № РН-12/22/02 від 22.12.2022 на суму 10 373 000,00 грн.
Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що дата акту приймання-передачі військового майна № 2446 від 30.12.2022 суперечить фактичній даті передачі товару по накладній (вказана у тексті акту приймання-передачі).
Разом з тим, судом відхиляються означені заперечення відповідача щодо дати поставки товару, оскільки Акт приймання-передачі військового майна № 2446 від 30.12.2022 підписаний представником відповідача без жодних заперечень та зауважень, в тому числі щодо дати поставки товару, а отже відповідач погодив, що датою поставки товару вартістю 12 095 000,00 грн. є саме 30.12.2022, дата як визначена в означеному акті як дата початку приймання та закінчення приймання товару.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, з встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем здійснено поставку товару з порушенням строку, визначеного Договором.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Пунктом 7.3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.12.2022) сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору (п. 2.1).
Таким чином, оскільки як встановлено судом, відповідачем порушено строки поставки товару, здійснивши перерахунок пені, оскільки наведений позивачем розрахунок пені починається з дня, в який зобов'язання мало бути виконане, а не з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, а також включає до періоду наведеного розрахунку фактичний день поставки товару, та разом з тим, містить фактичну кількість днів прострочення, за які позивач нараховує пеню, що у сукупності свідчить про врахування позивачем вищевикладеного при здійсненні фактичного обрахунку пені, в зв'язку з чим, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 403 768,00 грн.
В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наслідків порушення зобов'язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов'язання, незначності прострочення поставки, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/396 від 21.11.2022 відповідачем здійснено поставку позивачу всього обсягу замовлених ним за договором товарів, а з боку позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки частини товару становить незначний період.
Судом встановлено, що ТОВ «Наш імпорт» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил; відповідач як на момент укладення Договору, так і на момент здійснення поставки знаходився у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на його підприємницьку діяльність.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш імпорт», а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо своєчасної поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 50%, а саме до 201 884,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору у повному обсязі на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш імпорт» (03062, м. Київ, вул. Нивська, буд. 21; ідентифікаційний код: 44591756) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню у розмірі 201 884 (двісті одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 52 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 18.04.2024
Суддя О.А. Грєхова