ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2024Справа № 910/1983/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про внесення змін до договору,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Видиш А.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Колісник В.А. (у порядку самопредставництва);
Пустовіт Ю.Ю. за ордером від 30.12.2023 року серії АІ 1520763;
від відповідача: Мясков О.Є. за довіреністю від 30.05.2023 року № 262.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач), в якому просило суд:
1. внести зміни до Договору від 21.03.2023 року № 4600007379 щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів, шляхом укладання додаткової угоди, а саме:
пункт 4.1. Договору викласти в наступній редакції: "4.1. Підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 530 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною";
пункт 10.9.3. Договору викласти в наступній редакції: "10.9.3. Термін дії Гарантії - до "01" жовтня 2024 року включно";
пункт 11.1. Договору викласти в наступній редакції: "11.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє 560 календарних днів. В частині виконання гарантійного строку, а в частині розрахунків до - їх повного виконання";
додаток № 3 до Договору - "Графік виконання робіт" викласти в новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди № 1.
Ухвалою від 18.03.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/1983/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.04.2024 року.
03.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 02.04.2024 року № ТОВВИХ-24-5302 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
16.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 15.04.2024 року, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" відмовилося від позову та просило суд закрити провадження у справі № 910/1983/24. Разом із тим, зважаючи на відмову позивача від позову внаслідок добровільного задоволення відповідачем його вимог після пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" позову в цій справі, останнє на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056,00 грн.
У підготовчому засіданні 17.04.2024 року представники позивача підтримали вимоги заяви від 15.04.2024 року та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому підготовчому засіданні вказав про наявність, на його думку, правових підстав для задоволення заяви позивача від 15.04.2024 року в частині закриття провадження у справі, проте заперечив проти покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" понесених позивачем витрат по сплаті судового збору в розмірі 6 056,00 грн.
Розглянувши у підготовчому засіданні 17.04.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" від 15.04.2024 року, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами 1, 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:
- представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);
- відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.
Розглянувши подану позивачем заяву від 15.04.2024 року про відмову від позову, суд встановив, що її підписано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" - адвокатом Пустовіт Юлією Юріївною, яка згідно з наявним у матеріалах справи ордером на надання правничої (правової) допомоги від 30.12.2023 року серії АІ № 1520763 не обмежена у праві на вчинення відповідної процесуальної дії від імені позивача.
Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам позивача, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій справі.
За умовами пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У зв'язку із тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У заяві від 15.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" вказувало на те, що подання ним заяви про відмову від позову в даній справі було зумовлене добровільним задоволенням відповідачем вимог позивача після пред'явлення позову. Так, позивач зазначав, що 08.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підписало додаткову угоду № 1 до Договору від 21.03.2023 року № 4600007379, задовільнивши таким чином вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" у даній справі. На підтвердження означених обставин позивач надав суду копію відповідної додаткової угоди від 08.04.2024 року № 1, в якій сторони погодили внесення змін до Договору від 21.03.2023 року № 4600007379 щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів шляхом викладення, зокрема, пунктів 4.1, 10.9.3, 11.1 цього правочину в наступних редакціях:
"Пункт 4.1. Підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 454 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною".
Пункт 10.9.3. Термін дії Гарантії - до "16" серпня 2024 року включно".
Пункт 11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє 484 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків до - їх повного виконання".
Додаток № 3 до Договору - "Графік виконання робіт" викладено в новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди № 1.
Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Разом із тим, цією нормою також передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Проте, зі змісту підписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" додаткової угоди від 08.04.2024 року № 1 до Договору від 21.03.2023 року № 4600007379 вбачається, що її умови відрізняються від запропонованих позивачем змін до спірного договору, зазначених у прохальній частині позовної заяви. Наведені обставини не можуть свідчити про фактичне задоволення відповідачем вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" після пред'явлення позову в справі № 910/1983/24 та підтверджують лише досягнення між сторонами згоди щодо врегулювання даного немайнового спору на інших, ніж зазначені у позові, прийнятних для обох сторін умовах.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для присудження стягнення понесених позивачем у справі витрат зі сплати судового збору в сумі 6 056,00 грн. з відповідача.
У той же час, слід зазначити таке.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За умовами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено до відповідача одну вимогу немайнового характеру про внесення змін до договору.
Отже, з урахуванням заявленої позовної вимоги немайнового характеру та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач за подання до суду даного позову був зобов'язаний сплатити судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Проте, згідно з доданою до позовної заяви копією платіжної інструкції від 19.02.2024 року № 2650 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" перерахувало до Державного бюджету України 6 056,00 грн., переплативши таким чином судовий збір на суму 3 028,00 грн.
За умовами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічну правову норму викладено у частині 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, за змістом пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на переплату позивачем судового збору на суму 3 028,00 грн. та подання останнім заяви про відмову від позову до початку розгляду справи № 910/1983/24 по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 4 542,00 грн., сплаченого на підставі платіжної інструкції від 19.02.2024 року № 2650 на загальну суму 6 056,00 грн.
Керуючись статтями 46, 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" від позову в справі № 910/1983/24.
2. Закрити провадження у справі № 910/1983/24 на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (08170, Київська область, Фастівський район, село Віта-Поштова, вулиця Набережна, будинок, 33; код ЄДРПОУ 32917708) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 19.02.2024 року № 2650 на загальну суму 6 056,00 грн.
4. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.04.2024 року.
Суддя В.С. Ломака