ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в ухваленні додаткового рішення
м. Київ
16.04.2024Справа № 910/324/24
За позовом ОСОБА_1
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ»
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Щодо розгляду заяви б/н від 25.03.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення суду» Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ»
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача ОСОБА_2 ;
від відповідача Янушевич О.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 року у справі № 910/324/24 в задоволенні клопотання б/н від 25.01.2024 року «Про закриття провадження у справі» Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» відмовлено, позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про визнання недійсним рішення загальних зборів залишено без розгляду.
26.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» надійшла заява б/н від 25.03.2023 року «Про ухвалення додаткового рішення суду», в якій заявник просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 року призначено розгляд заяви б/н від 25.03.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення суду» Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» у справі № 910/324/24 на 16.04.2024 року.
В судовому засіданні 16.04.2024 року представник заявника підтримав вимоги заяви та просив її задовольнити. Представник позивача проти задоволення заяви відповідача заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши заяву б/н від 25.03.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення суду» Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд зауважує, що позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» про визнання недійсним рішення загальних зборів залишено без розгляду за клопотанням позивача на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
За змістом частин 5 та 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Як уже зазначалось, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Виходячи з приписів чинного законодавства розмір відшкодування здійснених витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, доводиться саме відповідачем як особою, яка звернулась до суду з відповідною заявою згідно з ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 року у справі № 922/2157/20, від 26.04.2021 року у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 року у справі № 924/804/20 сформовано висновки в чому можуть полягати необґрунтовані дії позивача. Такими діями, зокрема, але не виключно, можуть бути:
- чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов;
- чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Однак відповідно до висновків Верховного Суду (постанови від 16.02.2021 року у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 року у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 року у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 року у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Залишення позову без розгляду передбачено у чинному Господарському процесуальному кодексі України з різних підстав. Суд має право залишити позов без розгляду самостійно (без заяви позивача), дійсно, у випадку необґрунтованих дій позивача: наприклад, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається судом зловживанням процесуальними правами відповідно до положень ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У вказаних вище випадках суд з урахуванням обставин конкретної справи може встановити вищезазначені дії позивача необґрунтованими та постановити компенсувати за його рахунок витрати відповідача у відповідності до положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами процесуального законодавства України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Залишаючи позов без розгляду суд не встановив зловживання процесуальними правами, безпідставності позовних вимог чи неправильних дій позивача, внаслідок яких виник спір.
Вказане свідчить, що такі дії не можуть відноситись до необґрунтованих, а їх наслідки більш вагомі для позивача, оскільки втрачається час вирішення спору та виникає необхідність повторного звернення до суду.
Суд констатує, що при зверненні із заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн., відповідач не зазначив які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем в ході розгляду справи даної справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини, а також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження необґрунтованості таких дій позивача.
При цьому, саме по собі пред'явлення позову та подання заяви про залишення позову без розгляду в порядку ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не може свідчити про необґрунтовані дії позивача, оскільки звернення до суду за судовим захистом є диспозитивним правом заявника (ст. 4, 14 ГПК України), гарантованим йому Конституцією України.
Поряд з цим, із поданої відповідачем заяви також не вбачається встановити, в чому саме полягає необґрунтованість дій позивача.
Враховуючи, що всупереч нормам процесуального законодавства відповідачем не зазначено та не доведено належними доказами обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду справи № 910/324/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. в порядку ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, відтак заява заяви б/н від 25.03.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення суду» Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні заяви б/н від 25.03.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення суду» Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» у справі № 910/324/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 16 квітня 2024 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 18 квітня 2024 року.
Суддя О.В. Котков