18.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/139/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Дутки Богдана Васильовича,
про стягнення заборгованості в сумі 38 666,17 грн., з них: 16 763,55 грн. - заборгованість з орендної плати, 6605,00 грн. - пеня, 676,22 грн. - 3 % річних, 1060,10 грн. - інфляційні, 13 561,30 грн. - неустойка
установив: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Дутки Богдана Васильовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 38 666,17 грн., з них: 16 763,55 грн. - заборгованість з орендної плати, 6605,00 грн. - пеня, 676,22 грн. - 3 % річних, 1060,10 грн. - інфляційні, 13 561,30 грн. - неустойка.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати в період дії договору, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 16 763,55 грн., повернення орендованого майна після розірвання Договору. В результаті зазначених порушень позивач здійснив нарахування пені за період з 21.12.2022 по 20.06.2023 на суму 6 605,00 грн., 3% річних за період з 21.12.2022 по 20.01.2024 на суму 676,22 грн, інфляційні збитки за період з 21.12.2022 по 20.01.2024 на суму 1 060,10 грн., неустойку за період з 28.07.2023 по 01.11.2023 на суму 13 561,30 грн.
Ухвалою від 21.02.2024 Господарський суд Івано-Франківської області позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою суду від 21.02.2024 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа від 22.02.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Відповідач про відкриття провадження у справі теж повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотньому боці оригіналу ухвали суду від 21.02.2024, який знаходиться в матеріалах справи. Однак, копія зазначеного процесуального документу (ухвали від 21.02.2024) повернулась на адресу Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Будь-яких клопотань по справі та відзив на позов не надав.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Факт знаходження відповідача по справі за адресою, на яку здійснювалось відправлення поштової кореспонденції (ухвали суду від 21.02.2024), свідчить копія Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ №494666 від 15.03.2024, яка знаходиться в матеріалах справи.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
25.05.2016 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та Фізична особа підприємець Дутка Богдан Васильович (по договору - орендар/по справі - відповідач) уклали Договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3800 семи кіосків площею 20,51 кв.м. (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення семи кіосків загальною площею 20,51 кв.м, розташованих за наступними адресами: вул.Тролейбусна (зупинка школа №18), вул.Галицька (зупинка-Пасічна), вул.Дністровська,2-б (зупинка -Дністровська), вул.Незалежності,46 (зупинка - кінотеатр "Космос"), вул.Незалежності,189-б зупинка-Трускавецька), вул.Незалежності,154 (зупинка-Трускавецька), вул.Юності (зупинка -АС-4), в м.Івано-Франківську, які перебувають на балансі КП "Електроавтотранс).
Факт передачі позивачем по справі в оренду спірного приміщення підтверджується долученою до матеріалів справи копією Акту приймання-передачі приміщень в оренду від 25.05.2016 (а.с. 22).
Відповідно до п.3.2. Договору місячний розмір орендної плати, яку повинен сплачувати орендар, починаючи з 25.05.2016, яка визначена за результатами конкурсу станом на 12.01.2016, складала 928 грн 60 коп. з врахуванням ПДВ. Місячний розмір орендної плати, яку повинен сплачувати орендар за кожний наступний місяць оренди, визначається шляхом здійснення у встановленому чинним законодавством порядку коригування місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць оренди.
Сторонами погоджено, що орендна плата за орендовані приміщення сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно, в термін до 20 числа місяця, що слідує за звітним місяцем (п. 3.5. Договору).
Відповідно до Угоди №УО-3800-1 від 20.05.2019 сторони внесли зміни в п. 3.1. Договору і встановили, що орендна плата за орендовані приміщення визначається на підставі Методики і за базовий місяць квітень 2019 року становить 1177 грн 47 коп. без ПДВ.
Орендна плата за травень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2019 року з врахуванням добової орендної плати (п.3.2).
Відповідно до п.6.1 Договору його термін дії до 19.04.2019 року. Згідно п. б ч. 1 Угоди №УО-3800-1 від 20.05.2019 термін дії договору продовжено на період до 31 березня 2022 року.
Внаслідок неналежного виконання умов спірного договору позивач по справі звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із вимогою до відповідача про розірвання договору та стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.12.2021 по 30.11.2022 (справа №909/264/23).
За результатами розгляду спору Господарський суд Івано-Франківської області 05.07.2023 ухвалив рішення про часткове задоволення позову, зокрема в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ДО-3800 від 25.05.2016. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій за неналежну сплату орендної плати провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору (зазначена заборгованість сплачена відповідачем по справі станом на момент ухвалення рішення).
Вказане рішення суду набрало законної сили 28.07.2023.
01.11.2023 відповідач повернув позивачу орендоване ним майно на підставі договору, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Акту приймання-передачі (а.с. 14 (зворотня сторона)).
Однак, як зазначає позивач з грудня 2022 року до моменту розірвання договору оренди (до 28.07.2023) відповідач по справі не сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 16 763,55 грн. За прострочення сплати орендної плати за вказаний період позивач також нарахував на вказану суму заборгованості пеню за період з 21.12.2022 по 20.06.2023 в розмірі 6 605,00 грн., 3% річних за період з 21.12.2022 по 20.01.2024 в розмірі 676,22 грн., інфляційні збитки за період з 21.12.2022 по 20.01.2024 в розмірі 1 060,10 грн. За несвоєчасне повернення орендованого приміщення позивач також нарахував неустойку, яка складає в розмірі 13 561,30 грн. за період з 28.07.2023 по 01.11.2023.
Вказана обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.
За наведеного суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3800 від 25.05.2018 року (з відповідними змінами до нього).
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Приписами ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.3. Договору сторонами погоджено, що нарахування орендної плати за орендовані приміщення закінчується днем припинення чи розірвання договору. Якщо орендар продовжує користуватися приміщеннями після закінчення терміну дії Договору , то йому продовжується нараховуватися плата за користування приміщення до підписання Акту приймання-передачі приміщень. Нарахування плати за використання приміщень орендарем здійснюється виходячи з місячного розміру орендної плати.
За приписами ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу ( ч.2 ст.193 ГК України).
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В частині 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом в порушення умов спірного договору відповідач з 01.12.2022 року і до моменту розірвання договору (28.07.2023 - набрання законної сили рішення по справі №909/264/23 про розірвання договору) не здійснював сплату орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку складає в сумі 16 736,55 грн.
Суд здійснивши перевірку нарахування вказаної вище суми орендної плати встановив про арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК україни розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суду не подано доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна . Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Пунктом 3.5 Договору сторонами погоджено, що на суму орендної плати, яку не вніс або не своєчасно вніс орендар, нараховується пеня відповідно до вимог п.5.1.1. Договору.
Згідно п. 5.1.1 Договору передбачено, що за прострочення терміну сплати орендної плати або внесення орендної плати не в повному обсязі Орендар сплачує на рахунок орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу від суми заборгованості , що склалася з моменту виникнення заборгованості , включаючи день сплати заборгованості . У разі прострочення сплати орендної плати або внесення її не в повному обсязі, крім нарахування пені орендар сплачує також суму інфляції за період прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку за не сплату орендної плати позивач нарахував пеню в розмірі 6 605 грн за період з 21.12.2022 по 20.06.2023, 3% річних у сумі 676,22 грн за період з 21.12.2022 по 20.01.2024 та інфляційні збитки в сумі 1 060,10 грн за період з 21.12.2022 по 20.01.2024.
Суд здійснивши перевірку нарахування вказаних вище сум пені, інфляційних та 3% річних встановив про арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або в стані , який було обумовлено в договорі.
Пунктом 2.4.4. Договору сторони обумовили, що орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення в день набрання законної сили рішення суду про розірвання договору. Передача об'єкта оренди від орендаря до орендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщень у термін, він сплачує неустойку
Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (постанова ВС від 07.04.2020 року по справі № 924/599/19).
Вказаний розмір неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення спірного майна сторонами обумовлено в п.2.4.4. та в п.5.1.3 спірного договору.
За наведеного у відповідача виник обов'язк повернення орендованого приміщення саме з моменту набрання рішенням суду у справі №909/264/23 про його розірвання - 28.07.2023.
Повернення відповідачем позивачу орендованого майна відбулось 01.11.2023, про що свідчить копія Акту приймання-передачі, яка долучена до матеріалів справи.
Отже, в спірному випадку мало місце простроченням відповідачем виконання зобов'язання з повернення позивачу орендованого майна передачі, термін якого складає з 28.07.2023 по 01.11.2023.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку неустойка за простроченням відповідачем виконання зобов'язання за вказаний період складає 13 561,30 грн.
Суд здійснивши перевірку нарахування неустойки прийшов до висновку про правомірність та арифметично вірне їх нарахування. А отже, позовні вимоги в частині стягнення неустойки слід задовольнити.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В спірному випадку, відповідач по справі доводи позивача не спростував, доказів погашення заборгованості до суду не подав.
За аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача в розмірі 2 422,40 грн. Суд звертає увагу, що зазначений судовий збір сплачений у відповідному розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (зокрема ч.3 ст. 4 Закону), тобто із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання позову в електронній формі (через систему "Електронний суд").
Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 283 Господарського кодексу України, ст. 13, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Дутки Богдана Васильовича про стягнення заборгованості в сумі 38 666,17 грн., з них: 16 763,55 грн. - заборгованість з орендної плати, 6605,00 грн. - пеня, 676,22 грн. - 3 % річних, 1060,10 грн. - інфляційні, 13 561,30 грн. - неустойка - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Дутки Богдана Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код 04054346, рахунок для оплати (ІВАN) - UA868999980334339999000009612) - 38 666,17 грн. (тридцят вісім тисяч шістсот шістдесят шість гривень сімнадцять копійки) - заборгованості , з них: 16 763,55 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні п'ятдесят п'ять копійки) - заборгованість з орендної плати, 6 605,00 грн. (шість тисяч шістсот п'ять гривень) - пеня, 676,22 грн. (шістсот сімдесят шість гривень двадцять дві копійки) - 3 % річних, 1 060,10 грн. (одна тисяча шістдесят гривень десять копійки) - інфляційні, 13 561,30 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня тридцять копійки) - неустойка.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Дутки Богдана Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код 04054346) - 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійки) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Фанда