номер провадження справи 4/21/24
18.04.2024 Справа № 908/386/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В), представник позивача адвокат Білоконь Інна Вікторівна, (08119, Київська область, Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Жулянська, буд. 2В)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 51 213,42 грн.
14.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 13.02.2024, (вх. № 420/08-07/24 від 14.02.2024) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя про відшкодування 97089,85 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, що включає 42792,42 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 37028,58 грн. пені, 2789,00 грн. 3 % річних та 14479,85 грн. інфляційних втрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 справу №908/386/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2024, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/386/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/21/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 13.05.2024.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. ст. 993, 1188, 1194 ЦК Кодексу, ст., ст. 1172, 1187, 1191 , ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 97089,85 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, що включає 42792,42 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 37028,58 грн. пені, 2789,00 грн. 3 % річних та 14479,85 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі2422,00 грн. та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
20.03.2024 через підсистему «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 19.03.2023 (вх. № 6381/08-08/24 від 20.03.2023). У відповіді на відзив позивач просить суд прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги у зв'язку із тим, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, та стягнути з відповідача на його користь 42792,42 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 6588,79 грн. пені, 577,00 грн. 3 % річних, 12555,21 грн. інфляційних втрат, а всього 51 213,42 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 20.03.2024 є останнім днем тридцятиденного терміну наданого сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про зменшення розміру позовних вимог та матеріали справи № 908/386/24, суд дійшов висновку, що вказана заява подана позивачем до закінчення тридцятиденного терміну наданого сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, що відповідає приписам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України з урахуванням вимог ч., ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України.
За таких обставин, заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, судом розглянуті і вирішені по суті зменшені позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 42792,42 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 6588,79 грн. пені, 577,00 грн. 3 % річних, 12555,21 грн. інфляційних втрат, а всього 51 213,42 грн.
Ухвалою суду від 19.02.2024 у справі № 908/386/24 відповідачу запропоновано у строк до 07.03.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 03.04.2024 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 20.03.2024 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі № 908/386/24 доставлена до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія КРЕДО» 19.02.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано Відзив на позовну заяву за вих. №б/н від 06.03.2024 (вх. № 5277/08-08/24 від 06.03.2024). У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 42792,42 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації. В частині стягнення 37028,58 грн. пені, 2789,00 грн. 3 % річних та 14479,85 грн. інфляційних втрат, зазначив, що частково визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки вважає, що обов?язок сплатити страхове відшкодування ТДВ «СК «КРЕДО», як страховика особи, винної у ДТП настав не раніше 06.09.2023 - після спливу строку на оскарження Постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2023. Тобто, вважає, що починаючи з 07.09.2023 по 05.12.2023 (протягом 90 днів) ТДВ «СК «КРЕДО» зобов?язане здійснити виплату страхового відшкодування. У зв?язку з невиконанням такого обов?язку, нарахування штрафних санкцій починається з 06.12.2023.Отже, зазначає, що за період заборгованості з 06.12.2023 по 13.02.2024, ТДВ «СК «КРЕДО» повинно відшкодувати ПрАТ «СК«УНІКА» пеню у розмірі 2 478,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 471,91 грн. 3% річних у розмірі 245,78 грн. Також, просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1000,00 грн. Крім того просив повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
20.03.2024 через підсистему «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 19.03.2023 (вх. № 6381/08-08/24 від 20.03.2023).У відповіді на відзив позивач зауважив, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення не є обов?язковим документом, який додається до заяви про виплату страхового відшкодування в порядку статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також, зауважив, що відповідач не направляв на адресу позивача листа/запиту про необхідність надання додаткових документів заяви на виплату страхового відшкодування(постанови суду у справі про адміністративне правопорушення) та повідомлення про збільшення строку на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування. Крім того, зазначив, що відповідач мав можливість самостійно отримати указаний документ, та нарахування штрафних санкцій має починатися з наступного дня з дати набрання постанови законної сили, а не після спливу строку на оскарження постанови + 90 днів. Крім того, у відповіді на відзив позивач просив визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку на подання відповіді на відзив, продовжити строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про визнання поважними причини пропуску встановленого судом строку на подання відповіді на відзив та продовження строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке.
Ухвалою суду від 19.02.2024 у справі № 908/386/24 позивачу запропоновано у строк до 20.03.2024 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
20.03.2024 через підсистему «Електронний суд» Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 19.03.2023 (вх. № 6381/08-08/24 від 20.03.2023).
Отже, відповідь на відзив подано в строк встановлений судом, а тому відсутні підстави для його продовження.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 20.03.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.04.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 23.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(Страховик, позивач у справі) та громадянином ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 030355/4640/0000169 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов?язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Toyota Land Cruiser» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Вигодонабувачем за Договором визначено власника застрахованого транспортного засобу.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля «Toyota Land Cruiser» д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
28.07.2021 о 21:50 год. в м. Києві на вул. Набережне шосе, № 79 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Land Cruiser» д.н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , та «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» за полісом № 202673801.
Внаслідок вказаної ДТП з вини водія транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 сталося зіткнення з транспортним засобом «Toyota Land Cruiser» д.н НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2023 у справі №757/43079/21-п дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 та порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху України.
Вказаною вище постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2023 у справі №757/43079/21-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Власник пошкодженого Застрахованого транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) звернувся до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Акту огляду транспортного засобу № 00447447 від 05.08.2021 та звіту про визначення вартості матеріального збитку № 20164 від 17.08.2021, вартість відновлення автомобіля «Toyota Land Cruiser» д.н АН4555IB становить 81 016,19 грн. з ПДВ, а вартість матеріального збитку складає 47 544,57 грн. з ПДВ.
Згідно вимог пункту 8.3 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Cр+Cм+CcX (1- E3).
Відповідно, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» д.н АН4555IBбез ПДВ складає 70 685,44 грн., а вартість матеріального збитку транспортного засобу складає 42 792,42 грн.
Відповідно до п.1.2.6 Договір добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 030355/4640/0000169 діє з 00 год. 00 хв. 01.01.2021 до 24 год. 00 хв. 31.12.2021.
Таким чином, Договір добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» № 030355/4640/0000169 діяв станом на час дорожньо-транспортної пригоди 28.07.2021.
Письмових доказів, якими спростовується зазначене, матеріали справи не містять.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 00447447 від 19.08.2023 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 42 792,42 грн.
Позивачем здійснено виплату Страхувальнику страхового відшкодування в сумі 42 792,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 241319 від 20.08.2021.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 , з вини водія якого трапилось ДТП, застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/202673801.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 , згідно Полісу № ЕР/202673801застрахована відповідачем, позивачем на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» 07.09.2023 за вих. № 2551 від 07.09.2021 направлялася Заява про виплату страхового відшкодування (регресний платіж) в розмірі 42 792,42 грн. в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», яке отримано відповідачем 13.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Зазначена заява залишена без відповіді та задоволення. Страхове відшкодування не виплачене.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 42 792,42 грн., та нарахованих на вказану суму 37028,58 грн. пені, 2789,00 грн. 3 % річних та 14479,85 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору якщо передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу №ЕР/202673801обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н. НОМЕР_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 28.07.2021.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання, що має бути сплачене відповідачем становить 45 000,00 грн.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 0,00 грн.
Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 42 792,42 грн.
При зверненні до відповідача з вимогою про сплату шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем врахований розмір франшизи.
При цьому, приймаючи до уваги положення ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).
Суд враховує, що ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО», як Страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» направлялася Заява (регресна) № 2551 від 07.09.2021 на виплату страхового відшкодування в розмірі 42 792,42 грн.
Отже відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь позивача не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви.
Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 42 792,42 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації, про що зазначив у Відзиві на позовну заяву від 06.03.2024.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та задоволення вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 42792,42 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 6588,79 грн. пені за період з 02.09.2023 по 13.02.2023, 577,00 грн. 3 % річних за період 02.09.2023 по 13.02.2023 та 12555,21 грн. інфляційних втрат, за період з вересня 2023 по січень 2024.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної виплати страхового відшкодування доведений.
Положеннями п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що прострочення починається після спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Судом перевірено розрахунки вказаних сум за заявлений позивачем період нарахування, та встановлено, що їх здійснено позивачем правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Щодо заперечень відповідача стосовно строку нарахування штрафних санкцій з 06.12.2023 - після строку на оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2023 справа № 757/43079/21-п, суд зауважує, що Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення не є обов?язковим документом, який додається до заяви про виплату страхового відшкодування в порядку статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач не направляв на адресу позивача листа/запиту про необхідність надання додаткових документів до заяви на виплату страхового відшкодування (постанови суду у справі про адміністративне правопорушення) та повідомлення про збільшення строку на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до ст. 34.1 Закону страховик зобов?язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
В порушення вимог п. 34.1 Закону ТДВ «СК «КРЕДО» не здійснювало жодних запитів щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до ч.,ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного з АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», копію Додаткової угоди № 1 від 13.12.2021 до Договору, копію Додаткової угоди №3 від 01.12.2023 до Договору, копію додатку № 1 від 18.07.2022 до договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020копію Акту надання послуг № 97 від 13.02.2024, копію рахунку № 97 від 18.07.2022, копію Ордеру на надання правової допомоги Серія АА № 1278640 від 02.02.2023. Також суду надано копію платіжного доручення № 3408 від 22.07.2022 на суму 6000,00 грн., що підтверджує сплату позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті надання послуг № 97 від 13.02.2024.
Пунктом 1 додатку № 1 від 18.07.2022 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 6000,00 грн., а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 №922/1964/21: «… суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. 118. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України). 119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19». «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.135.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18».
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування страхової виплати.
Також, слід зазначити, що розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Адвокатом позивача складено два процесуальних документи: позов та заперечення, які подані через систему «Електронний суд».
Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії цієї справи, що справа є незначної складності, немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ціну позову, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн. від попередньо заявленої суми (6000,00 грн). Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.
Судом відмовляється в задоволенні клопотання відповідача (викладене у відзиві за вих. № б/н від 06.03.2024) про повернення позивачеві 50 % сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.
Тобто, мова йде про визнання позовних вимог саме в повному обсязі, без будь-яких обмовок щодо часткового визнання позовних вимог.
У даному випадку відповідачем позов визнано частково, про що зазначено у відзиві за вих. №б/н від 06.03.2024, а саме відповідач визнав позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42792,42 грн., а в частині вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат - просив відмовити в задоволенні позову. Відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Дослідивши матеріали справи № 908/386/24 судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 51 213,42 грн. платіжним дорученням № 3397 від 19.07.2022 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
Враховуючи розмір заявлених позовних вимог та звернення через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС судовий збір, що належить до сплати, в даному випадку становить 2422,40 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 58,60 грн.
В позовній заяві позивачем викладено клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 58,60грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу, судовий збір в розмірі 58,60грн., у зв'язку з переплатою суми судового збору при поданні позовної заяви, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.
Також, суд вважає за необхідне, зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в розмірі 1144,62 грн., сплачених платіжним дорученням № 3397 від 19.07.2022, у зв'язку із зменшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.,ст. 46, 123, 126, 129, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) 42792 (сорок дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 42 коп. страхового відшкодування, 6588 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 79 коп. пені, 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп. 3 % річних, 12 555 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 277 (одну тисячу двісті сімдесят сім) грн. 78 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА», ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 58,60 грн.
Повне судове рішення складено « 18» квітня 2024 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.