вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.04.2024м. ДніпроСправа № 904/639/24
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/639/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 37401646)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920)
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 14.02.2024 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач) про стягнення 462.193,65 грн, з яких: 400.958,17 грн основної заборгованості, 47.947,18 грн пені, 4.340,85 грн трьох процентів річних, 8.947,45 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/639/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024.
Ухвалою від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно з інформацією, яка міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 19.02.2024 у справі №904/639/24 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 19.02.2024 о 21:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 також надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; за трек-номером 0600251746190.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду з відміткою про отримання 29.02.2024.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 була оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 19.02.2024 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки її отримання, а саме 29.02.2024.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 19.02.2024 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 05.03.2024.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору від 01.09.2021 №12А160-220-21 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати наданих послуг; наявності/відсутності повної/часткової оплати наданих послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі - позивач, сторона-1) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - відповідач, сторона-2) укладено договір № 12А160-220-21 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених договором послуги замовника.
Відповідно до п. 1.2 договору встановлений перелік послуг, що надаються в межах цього договору:
право строкового платного користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud»;
розширення функціоналу обчислювальних потужностей програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud»;
консультаційні послуги з приводу функціонування програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud».
У 2023 році за надані за цим договором послуги замовник щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує виконавцю кошти у розмірі 312.347,00 грн, в тому числі, ПДВ 52.057,83 грн (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору за підсумками звітного місяця виконавець складає акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця, наступного за звітним надає для підпису замовнику.
Пунктом 2.5 договору сторони домовились, що обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Dос», при цьому, документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної зі сторін.
Згідно з п. 3.2 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Замовник, на підставі положень п. 3.3 договору зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Згідно з п. 4.1 договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, визначених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.09.2021 по 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На підставі договору протягом липня-жовтня 2023 року ТОВ «РГК» було надано послуги з користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» на загальну суму 1.037.798,10 грн, що підтверджується актами надання послуг від 31.07.2023 №РЕЯ73001456, від 31.08.2023 №РЕЯ73001653, від 30.09.2023 № РЕЯ73001862, від 31.10.2023 №РЕЯ73002063, що формувались та направлялись до АТ «Дніпропетровськгаз» за допомогою системи електронного документообігу у вигляді електронних документів (Е-документи) (копії актів додаються).
Зазначені акти про надання послуг підписані ТОВ «РГК», прийняті та затверджені АТ «Дніпропетровськгаз».
АТ «Дніпропетровськгаз» здійснило оплату отриманих прав та послуг, наданих ТОВ «РГК» за період з липня по жовтень 2023 року, у загальному розмірі 636.839,93 грн.
Загальний основний борг АТ «Дніпропетровськгаз» на дату подання позовної заяви складає 400.958,17 грн.
З огляду на наведені вище обставини позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату отриманих прав та послуг, наданих позивачем за період з липня по жовтень 2023 року, у загальному розмірі 636.839,93 грн, однак на дату подання позовної заяви у відповідач залишився не сплаченим борг у розмірі 400.958,17 грн, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 400.958,17 грн основної заборгованості, 47.947,18 грн пені, 4.340,85 грн трьох процентів річних, 8.947,45 грн інфляційних втрат.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується надання послуг на підставі договору протягом липня-жовтня 2023 року ТОВ «РГК» з користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» на загальну суму 1.037.798,10 грн, а саме: актами надання послуг від 31.07.2023 №РЕЯ73001456, від 31.08.2023 №РЕЯ73001653, від 30.09.2023 № РЕЯ73001862, від 31.10.2023 №РЕЯ73002063, що формувались та направлялись до АТ «Дніпропетровськгаз» за допомогою системи електронного документообігу у вигляді електронних документів (Е-документи) (копії актів додаються).
Зазначені акти про надання послуг підписані ТОВ «РГК», прийняті та затверджені АТ «Дніпропетровськгаз».
АТ «Дніпропетровськгаз» здійснило оплату отриманих прав та послуг, наданих ТОВ «РГК» за період з липня по жовтень 2023 року, на загальну суму 636.839,93 грн.
Відтак, загальний основний борг АТ «Дніпропетровськгаз» складає 400.958,17 грн.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача за період з липень - жовтень 2023 року у загальному розмірі 400.958,17 грн визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, визначених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.08.2023 до 14.02.2024 за кожен окремий місяць виключно в межах шестимісячного строку на загальну суму 47.947,18 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та визнав його таким, що арифметично вірним та таким, який і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 47.947,18 грн пені підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до стягнення три проценти річних у розмірі 4.340,85 грн за період прострочення з 16.08.2023 до 14.02.2023 та 8.947,45 грн інфляційних витрат за період прострочення з вересня 2023 року по лютий 2024 року.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат здійснений позивачем та визнав його таким, що арифметично вірним та таким, який і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних у розмірі 4.340,85 грн та 8.947,45 грн інфляційних витрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).
Судові витрати
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3.028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3.028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 462.193,65 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 5.546,32 грн (462.193,65*1,5%*0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7.458,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №26809 від 07.02.2024 (а.с. 10). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 1.911,80 грн (7.458,12 грн - 5.546,32 грн) як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 5.546,32 грн.
Разом з тим, у прохальній частині позову позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10.000,00 грн.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу (договорів, рахунків тощо), суд зазначає про можливість позивача подати такі докази у строк визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 37401646) 400.958,17 грн (чотириста тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн 17 к.) основної заборгованості, 47.947,18 грн (сорок сім тисяч дев'ятсот сорок сім грн 18 к.) пені, 4.340,85 грн (чотири тисячі триста сорок грн 85 к.) трьох процентів річних, 8.947,45 грн (вісім тисяч дев'ятсот сорок сім грн 45 к.) інфляційних втрат, 5.546,32 грн (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість грн 32 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк