вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.04.2024м. ДніпроСправа № 904/4034/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Шульга Д.В. дов. від 17.01.2023 №289/01;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши матеріали справи №904/4034/23
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни (далі - відповідач) про стягнення 217.005,12 грн, з яких 211.151,72 грн основної заборгованості, 1.346,54 грн пені, 1.106,75 грн трьох процентів річних, 3.359,77 грн інфляційних втрат та 40,34 грн плати за абонентське обслуговування.
Судовий збір позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4034/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023.
Ухвалою від 27.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 28.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому відповідач просить зупинити провадження у справі №904/4034/23 до вирішення справи №904/6650/21 за позовом відповідача до позивача про здійснення перерахунку за спожиту теплову енергію в опалювальний сезон 2021/2022.
Ухвалою від 04.09.2023 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі повернуто без розгляду.
Через відділ документального забезпечення 05.09.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову та постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження і заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою від 06.09.2023 відзив відповідача повернуто без розгляду.
Через відділ документального забезпечення 05.09.2023 та 13.09.2023 від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Через відділ документального забезпечення 11.09.2023 та 13.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому відповідач просить зупинити провадження у справі №904/4034/23 до вирішення справи №904/6650/21 за позовом відповідача до позивача про здійснення перерахунку за спожиту теплову енергію в опалювальний сезон 2021/2022.
Через відділ документального забезпечення 13.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.
Того ж дня, 13.09.2023 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 15.09.2023 від позивача надійшла заява про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відповіді на відзив.
Ухвалою від 19.09.2023 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву відмовлено.
Того ж дня, 19.09.2023 ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні заяви про продовження строку для подачі відповіді на відзив.
Також ухвалою від 19.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 19.09.2023 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почато спочатку, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 18.10.2023, відзив прийнято до розгляду; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено на розгляді суду; позивачу запропоновано надати суду письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Через відділ документального забезпечення 25.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Через відділ документального забезпечення 10.10.2023 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.
Ухвалою від 16.10.2023 клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.
Ухвалою від 18.10.2023 строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 15.11.2023.
Через відділ документального забезпечення 09.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Того ж дня, 09.11.2023 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №904/346/23 судове рішення у якій оскаржується в апеляційному порядку.
Ухвалою від 13.11.2023 у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою від 15.11.2023 підготовче засідання відкладено до 29.11.2023.
Через відділ документального забезпечення 09.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 17.11.2023 клопотання відповідача про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Через відділ документального забезпечення 21.11.2023 від позивача надійшло(а) клопотання(заява), сформоване(а) в системі "Електронний суд" 17.11.2023 у якому(ій) позивач надає суду письмові пояснення щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження.
Ухвалою від 29.11.2023 у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №904/346/23 та 904/6650/21 відмовлено, підготовче засідання відкладено до 26.12.2023.
Через відділ документального забезпечення 04.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів про відкриття апеляційного провадження у справі №904/345/23.
Через відділ документального забезпечення 25.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів відсутності порушень за наслідками контрольної перевірки вузла обліку теплової енергії в приміщенні відповідача та відсутності послуги з постачання теплової енергії у приміщенні відповідача з 14.04.2021.
Ухвалою від 26.12.2023 підготовче засідання відкладено до 25.01.2024.
Через відділ документального забезпечення 15.01.2024 від позивача надійшли заперечення проти приєднання доказів, сформовані в системі "Електронний суд" 15.01.2024.
Ухвалою від 25.01.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 08.02.2024.
Ухвалою від 08.02.2024 розгляд справи по суті відкладено до 07.03.2024.
Ухвалою від 07.03.2024 розгляд справи по суті відкладено до 21.03.2024.
Ухвалою від 21.03.2024 розгляд справи по суті відкладено до 18.04.2024.
В судовому засіданні 18.04.2024 представник позивача надав пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. До початку судового розгляду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників. При цьому суд виходить із того, що відповідач не позбавлений можливості особисто брати участь в судовому засіданні чи залучити іншого представника.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в багатоквартирному будинку.
Вказаний багатоквартирний будинок обслуговує позивач.
Оскільки відповідач не уклав з позивачем договір про надання послуги з постачання теплової енергії в добровільному порядку, то він (відповідач) фактично приєднався до дії типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами №724/жб від 01.11.2021.
Так, у період з 02.11.2022 до 31.03.2023 позивач виконував покладений на нього законом обов'язок з поставки, зокрема, відповідачу теплової енергії, однак відповідач взаємний обов'язок з оплати теплової енергії не виконав, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Також позивач нарахував до стягнення з відповідача плату за абонентське обслуговування.
Враховуючи, що порушення відповідача з оплати отриманої від позивача теплової енергії має триваючий характер, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач звертає увагу, що має у власному приміщенні прилад обліку, однак позивач враховує значення іншого приладу.
Відповідач стверджує, що з 14.04.2021 послуги від позивача з постачання теплової енергії не отримує.
Відповідач вважає, що позивач неправомірно врегульовує їх правовідносини на підставі типового договору за реквізитами №724/жб від 01.11.2021, оскільки між сторонами був укладений договір №724 від 02.10.2013.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач заперечив дію договору, який був укладений між сторонами у 2013 році та вказав, що укладання типового індивідуально договору про надання послуги з постачання теплової енергії (діючого) обумовлено змінами в законодавстві.
Наданий відповідачем акт від 14.04.2021 свідчить про закриття та опломбування засувок після закінчення опалювального сезону 2020/2021 на вводі до будинку 9 по мікрорайону Ювілейний, а не на вводі до приміщення 65 в цьому будинку, а тому позивач наполягає на хибності позиції відповідача.
Оскільки у будинку 9 по мікрорайону Ювілейний встановлений комерційний прилад обліку, то позивач і нараховував відповідачу плату за спожиту теплову енергію згідно із загальною площею житлового будинку.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №331307195 від 05.05.2023) (арк. 16, том 1) нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон Ювілейний, будинок 9, приміщення 65, загальною площею 550,9 кв. м і вбудоване в перший поверх 9-поверхового житлового будинку на праві приватної власності 22.03.2005 зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, ВВТ №8370006, 28.12.2004, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кравець О.В., зареєстровано в реєстрі за №1202.
01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №724/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Ціна договору визначена у п. п. 30-39 договору.
Згідно з п. 51 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
До матеріалів справи долучено Акт №__ від 22.10.2021, згідно із яким в результаті огляду приладів обліку теплової енергії за адресою мікрорайон Ювілейний, будинок 9 було встановлено справність опломбованого вузла обліку теплової енергії після держповірки, яка була здійснена 03.09.2021. Також в даному акті зазначено, що повірка приладу обліку діє до 03.09.2025.
Як встановлено судом, спірне нежитлове приміщення, яке перебуває на праві приватної власності у відповідача вбудоване в перший поверх 9-поверхового житлового будинку, за адресою мікрорайон Ювілейний, будинок 9.
В справі наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №305638 від 03.09.2021 (арк. 27, том 1).
Спірним є період з 02.11.2022 до 31.03.2023.
Рішенням Криворізької міської ради від 28.09.2022 за №760 Про початок опалювального сезону 2022/2023, зокрема, позивачу доручено в строк до 30.09.2022 організувати виконання комплексу пусконалагоджувальних робіт, здійснити пробні пуски тепла та утримувати системи теплопостачання в робочому гідравлічному режимі (п. 1). Розпочати опалювальний сезон 2022/2023 років у разі стійкого зниження температури повітря (утримання протягом трьох діб середньодобової температури повітря не вище + 8 0С).
Так, актом №110 від 02.11.2022 підтверджується, що 02.11.2022 було подано теплоносій до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який обслуговується Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний, 9».
Вказаний акт був підписаний з боку позивача та споживача - голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний, 9».
22.03.2023 Криворізька міська рада прийняла рішення №338 Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років і вирішила, зокрема, закінчити опалювальний сезон 2022/2023 років.
У зв'язку із закінченням опалювального сезону представниками позивача, за участю споживача - голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний, 9» складено акт №152 від 23.03.2023, яким зафіксовано, що з 23.03.2023 припинено подачу теплоносія до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який обслуговується Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний, 9».
Супровідним листом від 13.12.2022 за №10298/30 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №28519 від 30.11.2022 на суму 42.815,53 грн та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №28519 від 30.11.2022 на суму 42.815,53 грн. В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.
Супровідним листом від 11.01.2023 за №212/30 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №33558 від 31.12.2022 на суму 47.358,14 грн та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №33558 від 31.12.2022 на суму 47.358,14 грн. В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.
Супровідним листом від 14.02.2023 за №1099/30 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №03197 від 31.01.2023 на суму 43.403,40 грн та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №03197 від 31.01.2023 на суму 43.403,40 грн. В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.
Супровідним листом від 07.03.2023 за №1929/30 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №06885 від 28.02.2023 на суму 46.396,17 грн та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №06885 від 28.02.2023 на суму 46.396,17 грн. В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.
Супровідним листом від 05.04.2023 за №2776/30 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру №10482 від 31.03.2023 на суму 31.218,82 грн та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №10482 від 31.03.2023 на суму 31.218,82 грн. В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.
Отже, позивач стверджує, що у період з листопада 2022 до березня 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 211.192,06 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки відповідач безпідставно не оплатив заборгованість за отримані від позивача послуги з постачання теплової енергії.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 211.151,72 грн основної заборгованості, 1.346,54 грн пені, 1.106,75 грн трьох процентів річних, 3.359,77 грн інфляційних втрат та 40,34 грн плати за абонентське обслуговування.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуги з постачання теплової енергії, укладений між сторонами шляхом приєднання відповідача (споживача) до публічної оферти.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено вище, між сторонами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом приєднання відповідача до його умов в силу Закону.
Цей договір (типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1 договору).
Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до п. 5 договору виконавець (тобто позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Пунктом 30 договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підп. 3 п. 41 договору).
Згідно з п. 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційльно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Аналогічна правова позиція використана у постанові Верховного Суду від 03.03.2024 у справі №902/260/22(464/7080/20) (п. 48-55).
Приймаючи рішення у даній справі, суд бере до уваги обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися у справі №904/346/23 за позовом позивача до відповідача про стягнення, зокрема, заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року до березня 2022 року.
Позовні вимоги у справі №904/346/23 обґрунтовувалися, як і у даній справі, на підставі типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з реквізитами №724/жб від 01.11.2021.
Тобто у справі №904/346/23 вирішувався подібний до даної справи спір, однак період був попередній опалювальний 2021/2022.
Так, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №904/346/23 встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013 припинив свою дію на підставі Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Крім цього, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №724/жб від 01.11.2021 за адресою: мікрорайон Ювілейний, будинок 9 між позивачем та відповідачем є укладеним з 01.11.2021.
Отже, заперечення відповідача щодо неправомірності застосування до правовідносин сторін договору з реквізитами №724/жб від 01.11.2021 відхиляються як безпідставні, оскільки у справі №904/346/23 з даного питання встановлені преюдиційні факти.
Суд у справі №904/4034/23, застосовуючи положення п. п. 51-52 договору, доходить висновку, що строк дії договору за реквізитами №724/жб від 01.11.2021 вважається продовженим у спірний період (опалювальний сезон 2022/2023).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2022 року до березня 2023 року теплову енергію на загальну суму 211.151,72 грн, що підтверджується актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №28519 від 30.11.2022 на суму 42.815,53 грн; актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №33558 від 31.12.2022 на суму 47.358,14 грн; актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №03197 від 31.01.2023 на суму 43.403,40 грн; актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №06885 від 28.02.2023 на суму 46.396,17 грн; акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №10482 від 31.03.2023 на суму 31.218,82 грн.
Варто вказати, що акти передачі-прийняття теплової енергії підписані лише з боку позивача і не підписані зі сторони відповідача, однак суд їх визнає належними доказами надання в опалювальний період 2022/2023 послуги позивачем відповідачу з постачання теплової енергії з огляду на таке:
по-перше, договір у період з листопада 2022 року до березня 2023 року (включно) (спірний період) продовжив свою дію. Докази зворотного матеріали справи не містять;
по-друге, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актом №110 від 02.11.2022 подачі теплоносія до житлового будинку за адресою мікрорайон Ювілейний, будинок 9, який обслуговується Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний, 9» і у якому знаходиться нежитлове приміщення, власником якого є відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).
Оцінивши зміст п. 34 договору суд доходить висновку, що строк оплати заборгованості за отриману у період з листопада 2022 року до березня 2023 року (включно) є таким, що настав в останній день таких місяців як грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року.
Заборгованість відповідача перед позивачем за поставку теплової енергії у період з листопада 2022 року до березня 2023 року (включно) у розмірі 211.151,72 грн визнається підтвердженою належними доказами у справі.
Варто наголосити, що у справі №904/346/23 позивач нараховував плату за послуги з постачання теплової енергії також за показаннями, встановленого в будинку 9 по мікрорайону Ювілейний в місті Кривому Розі, комерційного приладу обліку теплової енергії.
Як встановлено судом, в справі наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №305638 від 03.09.2021 (арк. 27, том 1) чинне до 03.09.2025.
Доказів оплати теплової енергії в сумі 211.151,72 грн відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Варто наголосити, що основним доказом, який, як вважає відповідач, підтверджує відсутність факту поставки позивачем відповідачу послуги з постачання теплової енергії є акт від 14.04.2021 і вказаному акту надано оцінку, зокрема, Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 20.03.2024 у справі №904/346/23.
Так, акт від 14.04.2021 свідчить про закриття та опломбування засувок після закінчення опалювального сезону 2020/2021 на вводі до будинку 9 по мкрн. Ювілейний, а не на вводі до приміщення №65 в цьому будинку. Розпломбування засувок здійснюється на початку кожного опалювального сезону.
Відтак, повторна оцінка акту від 14.04.2021 не буде відповідати положенням ст. 75 ГПК України, а тому безпідставність позиції відповідача презюмується.
Також суд апеляційної інстанції у справі №904/346/23 встановив, що в будинку 9 по мкрн. Ювілейний в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 22.10.2021. Згідно із Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.09.2021 теплолічильник відповідає встановленим вимогам стандарту. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
Таким чином, позивач нараховував сплату за споживання теплової енергії в приміщенні за адресою: мкрн. Ювілейний, буд. 9 прим. 65 на підставі показників комерційного приладу обліку відповідно до договору укладеного між сторонами.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 211.151,72 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 30 договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавця, яка складається, в тому числі із плати за абонентське обслуговування у розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua.
Згідно з п. 32 договору про надання послуги з постачання теплової енергії плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігається з початком і закінченням календарного періоду відповідно.
Отже, за період з 02.11.2022 до 31.03.2023 позивач нарахував до стягнення з відповідача плату за абонентське обслуговування у загальному розмірі 40,34 грн.
Строк внесення плати за абонентське обслуговування є таким, що настав.
Доказів внесення плати за абонентське обслуговування у сумі 40,34 грн матеріали справи не містять.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача плати за абонентське обслуговування у сумі 40,34 грн визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.01.2023 до 01.05.2023 на загальну суму 1.346,54 грн.
Відповідач контррозрахунку пені не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 02.01.2023 по 01.05.2023 на загальну суму 1.106,75 грн та 3.359,77 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд визнав їх арифметично та методологічно правильними.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 211.151,72 грн (двісті одинадцять тисяч сто п'ятдесят одну грн 72 к.) заборгованості за теплову енергію, 40,34 грн (сорок грн 34 к.) заборгованості з плати за абонентське обслуговування, 1.346,54 грн (одну тисячу триста сорок шість грн 54 к.) пені, 1.106,75 грн (одну тисячу сто шість грн 75 к.) трьох процентів річних, 3.359,77 грн (три тисячі триста п'ятдесят дев'ять грн 77 к.) інфляційних втрат, 3.255,08 грн (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять грн 08 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 18.04.2024.
Суддя С.А. Дупляк