вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.04.2024м. ДніпроСправа № 904/372/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім'ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101
про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних
Представники сторін:
від позивача: Барабаш Вікторія Володимирівна
від відповідача: Замула Ростислав Олегович, посвідчення № 6307 від 29.03.2023р., адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 378 000,00грн., пені в розмірі 4 044,60грн., 3 % річних в розмірі 3 322,46грн., інфляційні втрати в розмірі 7 609,62грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про закупівлю № 23298 від 06.09.2023 в частині оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 12.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
27.02.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що позивачем не описано у своїй позовній заяві виконання свого договірного зобов'язання з надання замовнику документів щодо якості на товар; згідно п. 4.2. договору, належним чином оформлені рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні є такі, що містять, зокрема, код товару згідно УКТ ЗЕД. Також відповідач звертає увагу суду на те, що долучені до позовної заяви рахунок на оплату №61 від 07.09.2023, видаткова накладна №56 від 07.09.2023, товарно-транспортна накладна №023 від 07.09.2023 не містять коду товару згідно УКТ ЗЕД. Внаслідок наведеного, рахунок на оплату №61 від 07.09.2023, видаткова накладна №56 від 07.09.2023, товарно-транспортна накладна №023 від 07.09.2023 не містять узгодженого в договорі реквізиту, а тому є неналежно оформленими в розумінні умов спірного договору. Крім того, варто зазначити, що видаткова накладна №56 від 07.09.2023 не містить відомостей про передачу документів, які підтверджують якість товару. Доказів виконання цього свого договірного зобов'язання позивачем не надано. Позовна заява та додатки до неї не містять доказів надання замовнику документів щодо якості на товар та належно оформлених, в розумінні умов спірного договору, товаро-супровідних документів (рахунку на оплату, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної), а відтак, Позивачем не доведено, що строк оплати за договором є таким, що настав. Внаслідок наведеного, у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені відповідно п. 7.5. Договору. Сторони спірного договору реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши розмір інфляції та 3% річних, що дорівнюють нулю, а тому вимога Позивача про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» інфляційних витрат у сумі 7 609, 62 грн. та 3 322, 46 грн. - 3% річних є неправомірною, необґрунтованою та такою, що суперечить умовам укладеного договору.
05.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просять відмовити відповідачу у задоволенні відзиву на позовну заяву. Позивач звертає увагу суду на те, що і рахунок на оплату і видаткова накладна №56 від 07.09.2023 містить всі обов'язкові реквізити, які визначені такими за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані з боку відповідача (Замовника) представником, що діяв на підставі довіреності №517 від 07.09.2023, які додано до матеріалів справи. Видаткова накладна підписана Відповідачем без зауважень, відсутні листи відповідача на адресу позивача з проханням надати інший пакет товаросупроводжувальної документації. Тобто відповідач не повідомляв позивача про неналежне оформлення документів ні після їх отримання, ні після отримання претензії. У податкових накладних позивач визначав код товару згідно з УКТ ЗЕД. Код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій. Разом з цим, відповідно до податкової накладної №3 від 07 вересня 2023 року, код товару згідно УКТ ЗЕД визначений Позивачем. Позивач зазначає, що не склавши акт про недоліки, відповідач не скористався правом на оскарження юридичного факту невиконання позивачем зобов'язань з передачі належно оформлених документів одночасно з передачею товару та, відповідно, висловив згоду з виконанням позивачем зазначених зобов'язань, що, в свою чергу, позбавило відповідача права оскаржувати такий факт у подальшому. Позивач вважає, що пункт 11.1. договору стосується виключно добровільного виконання та добровільного погашення замовником грошових зобов'язаннь, передбачених договором, щодо яких він допустив прострочення оплати. Даний висновок виходить із самого формулювання даного пункту та підтверджується відсутністю в даному пункті посилання на ст. 625 ЦКУ, також даний пункт не віднесено Відповідачем до розділу 7 Договору «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН».
08.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі, в яких просить позовну заяву залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що на виконання умов договору в частині зазначення в рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній та податковій накладній коду товару згідно УКТ ЗЕД безпосередньо пов'язано з обов'язковістю умов укладеного договору для сторін, що його уклали, а також добросовісністю щодо його виконання. Серед іншого, дотримання цієї умови пов'язується з моментом настання у замовника обов'язку з оплати товару, що вбачається з умов укладеного договору.
08.04.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" витрати на професійну правничу допомогу та долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Позивач зазначає, що згідно ст.129 ГПК України інші докази, на підтвердження розміру судових витрат, які Позивач сплатить у зв'язку з розглядом справи, будуть додатково подані Позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду
08.04.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просять позовну заяву задовольнити в повному обсязі та долучити до матеріалів справи дані додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 09.04.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2024р.
15.04.2024р. до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 18.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" (надалі - постачальник) був укладений договір про закупівлю № 23298.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.
Кількість товару: згідно специфікації. (пункт 1.3. договору).
Ціна товару, що поставляється за договором вказана у специфікації (п.1.4. договору).
Згідно п.1.5. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від Постачальника до Замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов Договору.
Загальна сума (ціна) Договору складає 756 000,00грн., в т.ч. 20 % ПДВ 126 000,00грн. (п.3.1. договору)
Пунктом 4.2. договору встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки партії товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.
За умовами пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв'язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені пунктом 2.2. договору, та за необхідності, документи, визначені пунктом 6.3.6. даного договору.
У пункті 5.5. договору сторони визначили умови поставки: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника).
Відповідно до п.6.2.5. договору замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати в разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару.
Постачальник зобов'язаний надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару. (п.6.3.3. договору)
Згідно п.7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.10.1. договору)
Пунктом 11.1 договору сторони погодилися, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості що стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін договору. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
06.09.2023р. сторонами була підписана Специфікація № 1, в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 756 000,00грн..
На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 378 000,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 56 від 07.09.2023р. та який був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень. Видаткова накладна підписана представником відповідача без будь-яких зауважень
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме:
- розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національній валюті України - гривні (пункт 4.1. договору);
- замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки партії товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (пункт 4.2. договору).
Позивачем відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом "першої події" було складено податкову накладну № 3 від 07.09.2023р. та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2023р. за № 9245263663.
Враховуючи визначений у пункті 4.2. договору порядок та строк оплати товару, строк оплати поставленого позивачем вказаного вище товару є таким, що настав.
Позивач 18.12.2023р. на адресу відповідача направив претензію № 599 від 18.12.2023р., в якій просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість, яка була залишена відповідачем без відповіді.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором про закупівлю № 23298 від 06.09.2023р. складає 378 000,00грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Щодо стягнення пені в розмірі 4 044,60грн. в період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р., 3 % в розмірі 3 322,46грн. за період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 7 609,62грн. в період з жовтня 2023р. по грудень 2023р., суд зазначає наступне.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач посилається на те, що у пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу, інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Вказане твердження відповідача розцінюється судом критично, оскільки, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Слід відзначити, що стаття 625 Цивільного кодексу України не надає сторонами права та можливості встановлювати розмір інфляційних втрат, напроти, вказана норма імперативним чином встановлює, що на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, під час якої враховано таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Контррозрахунок відповідачем не наданий.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього пені та інфляційних втрат за вказані вище періоди заявлено позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню пені в розмірі 4 044,60грн. в період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 7 609,62грн. в період з жовтня 2023р. по грудень 2023р.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 11.1 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Слід відзначити, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3%. Тобто 3% - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0%.
Хоча зобов'язання сплатити проценти річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів річних (0%), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.
Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень. Отже, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони у договорі визначили інший розмір процентів річних - 0%, що узгоджується зі свободою договору.
З врахуванням вищевикладеного, враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що сторони визначили інший розмір процентів річних, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 0% річних, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 322,46грн. є необґрунтованими та безпідставними, а тому в цій частині заявлених позовних вимог задоволенню не підлягають.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.
З приводу заперечень відповідача щодо передачі постачальником разом із товаром товаросупровідних документів, суд зазначає таке.
Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:
- звернення відповідача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;
- відмови відповідача від договором про закупівлю № 23298 від 06.09.2023р.;
- доказів повного повернення отриманого вказаного вище товару на суму 378 000,00грн.;
- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.
Також судом було враховано, що згідно з умовами пункту 6.2. договору замовник, зокрема, має право:
- залишити рахунок постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару (пункт 6.2.5. договору);
- надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару (пункт 6.3.3. договору).
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.
До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати, з огляду на невідповідність складених у спірний період видаткової накладної, рахунку-фактури та товарно-транспортної накладної вимогам, зазначеним у пункті 4.2. договору (щодо відсутності у них даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД), судом відхиляються, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.
Відповідач факт здійснення поставки товару, який підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковою накладною) не спростував, строк відтермінування оплати товару сплив, а відтак, обов'язок відповідача щодо оплати товару настав.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.
Суд відзначає, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на можливість оплати поставленого товару.
Більше того, вказане твердження суду підтверджено діями самого відповідачем, який частково оплатив поставлений 07.09.2023 товар на суму 378 000,00грн. Слід також відзначити, що доказів звернення відповідача до позивача із вимогою/претензією стосовно не зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у видатковій накладній, рахунку-фактурі та товарно-транспортній накладній матеріали справи не містять. До моменту звернення позивача із позовом до суду відповідач не заявив про існування будь-яких перешкод в оплаті поставленого товару, з огляду на відсутність даних про код товарів згідно з УКТ ЗЕД, що, на думку суду, свідчить про намагання відповідача уникнути виконання своїх зобов'язань за договором перед позивачем.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором про закупівлю № 23298 від 06.09.2023р. заборгованість в розмірі 378 000,00грн., пені в розмірі 4 044,60грн. в період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р. та інфляційні втрати в розмірі 7 609,62грн. в період з жовтня 2023р. по грудень 2023р. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 5 844,81грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім'ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610 заборгованість в розмірі 378 000,00грн., пеню в розмірі 4 044,60грн., інфляційні втрати в розмірі 7 609,62грн. та судовий збір в розмірі 5 844,81грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.04.2024
Суддя С.П. Панна