вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2024 р. Справа№ 910/10369/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.03.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.11.2023 (повний текст складено та підписано 21.11.2023)
у справі №910/10369/23 (суддя І.В. Алєєва)
за позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 32 159 086, 30 грн,
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення 20 063 349,85 грн пені та 12 095 736,45 грн штрафу за порушення строків поставки товару за державним контрактом №403/1/22/249 від 12.07.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України - пеню у розмірі 20 063 349 грн 85 коп., штраф у розмірі 12 095 736 грн 45 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 482 386 грн 30 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/10369/23 в частині стягнення пені в розмірі 19 318 987,04 грн та штрафу в розмірі 10 886 162,81 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив повно і об'єктивно матеріали справи в їх сукупності, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт стверджує про наявність виключних обставин для зменшення розміру пені та штрафу, в обґрунтування чого зазначає, що затримка в поставці товару у передбачений Держконтрактом строк була зумовлена затримкою поставки товару від Іноземного постачальника, з яким відповідач, на виконання умов Державного контракту, уклав зовнішньоекономічний контракт № USE-54.2-176-K/KI-22 від 28.06.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/10369/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2023, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10369/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023, справу №910/10369/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
18.01.2024 матеріали №910/10369/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенок О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10369/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/10369/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та призначено судове засідання на 19.03.2024.
Через підсистему "Електронний суд" 29.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Через підсистему "Електронний суд" 18.03.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судове засідання 19.03.2024 з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 12.07.2022 між Міністерством оборони України (далі - Позивач/Замовник) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - Відповідач/Виконавець) було укладено Контракт № 403/1/22/249 (далі - контракт) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення (далі - товар).
У відповідності з пунктом 1.1. Контракту Виконавець зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації (додаток 1 до Контракту), що поставляються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її території цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Замовник - прийняти її та оплатити такий товар.
У відповідності до п. 12.2 Контракту невід'ємною його частиною є специфікація.
Відповідно до Специфікації товар у кількості 10 000 одиниць (далі - "од."), має бути поставлений двома партіями:
- І партія: 5000 од. вартістю 24 372,45 грн./од. - до 10.10.2022;
- II партія: 5000 од. вартістю 24 372,45 грн./од. - до 17.10.2022;
Загальна орієнтовна вартість товару мала становити 243 724 500.00 грн.
В подальшому, між сторонами було укладено додаткові угоди до контракту, якими змінювалися ціна та порядок поставки товару.
13 квітня 2023 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 8 до контракту та викладено Специфікацію у новій редакції (остання редакція).
Так, сторонами було погоджено, що вартість товару за Контрактом становитиме 287 735 085,00 грн. Поставку товару буде здійснено двома партіями:
- І партія: 3000 од. за ціною 28 732,79 грн./од., 1000 од. за ціною 28 740, грн./од. та 1 000 од. за ціною 28 759,65 грн./од. - до 10.10.2022;
- партія: 500 од. за ціною 28 807,83 грн./од., 500 од. за ціною 28 760,40 грн./од., 1000 од. за ціною 28 804,12 грн./од., 1000 од. за ціною 28 814,87 грн./од. та 2000 од. за ціною 28 816,74 грн./од. - до 17.10.2022;
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами частини першої статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Позивач, на виконання умов Державного контракту від 12.07.2022, сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 287 735 085,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.09.2022 №403/1/529 на суму 147 455 750,00 грн, від 14.09.2022 №403/1/530 на суму 138 608 250,00 грн та від 23.04.2023 №403/1/532 на суму 1 671 085,00 грн.
Як погоджено сторонами у п. 3.1. Контракту, товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP на склад Замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року та приймаються Вантажоодержувачем на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням Вантажоодержувачем акту приймання - передачі.
Відповідно до вимог п. 3.2. Контракту, поставка Виконавцем та приймання Вантажоодержувачем товару за Контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки. Товар передаються Виконавцем та приймаються Вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією (дозволяється мовою оригіналу).
Згідно з п. 3.3. Контракту, під час відвантаження товару Виконавець повідомляє Замовника за п'ять діб, а Вантажоодержувача - не пізніше ніж за 48 годин до початку відвантаження.
Відповідно до вимог п. 3.4 Датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки товарів є дата початку приймання товарів, яка вказується Вантажоодержувачем у Акті приймання-передачі. Датою виконання умов Контракту є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару за Контрактом.
Строк дії контракту до 31.12.2023 року (відповідно до внесених змін на підставі додаткової угоди від 24.12.2022 № 5).
Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви обумовлений сторонами обсяг товару відповідачем був поставлений, однак з порушенням строків, а саме: в рамках І партії зі строком поставки до 10.10.2022:
- 3000 од. товару, за ціною 38 732, 79 грн./од., були поставлені вчасно;
- 1000 од. товару, за ціною 28 740,48 грн./од., були поставлені із затримкою 23 дні, а саме 03.11.2022;
- 1000 од. товару, за ціною 28 759,65 грн./од., були поставлені із затримкою 32 дні, а саме 12.11.2022.
В рамках II партії із строком поставки до 17.10.2022:
- 500 од. товару, за ціною 28 807,83 грн./од., були поставлені із затримкою 38 днів, а саме 25.11.2022;
- 500 од. товару, за ціною 28 760,40 грн./од., були поставлені із затримкою 67 днів, а саме 24.12.2022;
- 1000 од. товару, за ціною 28 804,12 грн./од., були поставлені із затримкою 127 днів, а саме 22.02.2023;
- 1000 од. товару, за ціною 28 814,87 грн./од., були поставлені із затримкою 144 дні, а саме 11.03.2023;
- 2000 од. товару, за ціною 28 816,74 грн./од., були поставлені із затримкою 159 днів, а саме 26.03.2023.
З матеріалів справ вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями за вих. № 403/5/1/8754 від 13.10.2022, за вих. № 403/5/1/8963 від 19.10.2022 та за вих. № 403/5/1/6472 від 08.05.2023, однак вони не були задоволеними.
Таким чином, відповідач за умовами договору свої зобов'язання виконав з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 20 063 349, 85 грн та штрафу в розмірі 12 095 736, 45 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Контракту за порушення строків поставки товару Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/249 від 12.07.2022 становить 20 063 349, 85 грн.
Як погоджено сторонами у пункті 7.2 Державного контракту за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" штрафу в розмірі 12 095 736, 45 грн є обґрунтованими.
При цьому Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" просила місцевий господарський суд зменшити розмір пені та штрафу, в обґрунтування чого відповідач зазначив, що затримка в поставці товару у передбачений Держконтрактом строк була зумовлена затримкою поставки товару від Іноземного постачальника, з яким відповідач, на виконання умов Державного контракту, уклав зовнішньоекономічний контракт № USE-54.2-176-K/KI-22 від 28.06.2022. За твердженням відповідача, така затримка у відвантаженні товару з боку Іноземного постачальника була спричинена, зокрема, повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, яка призвела до збільшення попиту на боєприпаси на світовому ринку, відсутності необхідних комплектуючих через численні обмеження, накладені на основних постачальників, зростання строків поставки сировини, відсутності пакувальних матеріалів для безпеченого транспортування товару та інших суттєвих ускладнень щодо виробництва та поставки товару в Україну. Форс-мажорні обставини, які спричинили неможливість належного виконання зобов'язань за укладеним з відповідачем контрактом, засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати Чеської Республіки №148С/5000/2022 від 29.11.2022, про що відповідач повідомив позивача. При цьому, відповідач звертався до позивача з пропозицією продовжити строк поставки товару, регулярно повідомляв позивача відповідними листами про хід виконання і проблеми, які виникли в поставці товару за Держконтрактом. Крім того, відповідачем отримано сертифікат про форс-мажорні обставини №3200-23-2420, виданий 19.05.2023 Київською обласною торгово-промисловою палатою, яким засвідчено дію форс-мажорних обставин за Держконтрактом №403/1/22/249 від 12.07.2022 у період з 28.11.2022 до 26.03.2023, про що відповідач, листом від 25.05.2023, також повідомив позивача.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на великий перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку оплати виконаних робіт за Державним контрактом №403/1/22/249 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 12.07.2022, враховуючи поставку відповідачем всього обсягу обумовленого контрактом товару, враховуючи, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, а вина відповідача у порушенні зобов'язання була обумовлена невиконанням договірних зобов'язань контрагентами через обставини, які, зокрема, засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати Чеської Республіки та сертифікатом про форс-мажорні обставини №3200-23-2420, виданим 19.05.2023 Київською обласною торгово-промисловою палатою, яким засвідчено дію форс-мажорних обставин за Держконтрактом №403/1/22/249 від 12.07.2022 у період з 28.11.2022 до 26.03.2023, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов'язань, погіршення фінансового стану, з урахуванням того, що відповідач в умовах війни забезпечує Збройні Сили України засобами протидії агресії Російської Федерації та покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у визначеному судом першої інстанції розмірі фактично призведе відповідача до банкрутства та подальших пов'язаних з цим негативних наслідків, що потягне за собою зрив майбутнього виконання державних контрактів, у тому числі, з Міністерством оборони України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, на 90%, що становить 2 006 334,98 грн пені та 1 209 573,64 грн штрафу.
Таким чином, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для зменшення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій на 90%, знайшли своє підтвердження за результатами апеляційного перегляду справи, тому рішення місцевого суду в цій частині слід змінити.
Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі про безпідставність нарахування пені за період дії обставин непереборної сили з 28.11.2022 по 26.03.2023, то суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку судом реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України шляхом зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені та штрафу).
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом зменшення розміру заявлених до стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" пені до 2 006 334,98 грн та штрафу до 1 209 573,64 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/10369/23 змінити, виклавши його в наступній редакції:
" 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (ідентифікаційний код 21655998, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6) - пеню у розмірі 2 006 334 (два мільйони шість тисяч триста тридцять чотири) грн 98 коп., штраф у розмірі 1 209 573 (один мільйон двісті дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн 64 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 482 386 (чотириста вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят шість) грн 30 коп.
3. В іншій частині позову відмовити".
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".
Матеріали справи №910/10369/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.04.2024 після повернення з відрядження судді Кравчука Г.А. та виходу з відпустки судді Тарасенко К.В.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
Г.А. Кравчук