вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА
"19" березня 2024 р. Справа№ 925/801/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.03.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "УКРВУГІЛЛЯ"
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 20.10.2023 (повний текст складено та підписано 28.11.2023)
у справі №925/801/23 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Державного підприємства "Укрвугілля"
до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"
про стягнення 130 945 934,23 грн,
Державне підприємство "Укрвугілля" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 130 945 934,23 грн, з яких: 88 304 965,31 грн основна заборгованість, 32 498 469,77 грн пені, 2 012 817,91 грн 3% річних та 8 129 681,24 грн інфляційних втрат на підставі договору поставки вугілля № 01/2022 -ЧХВ від 01.04.2022.
Ухвалою від 25.09.2023 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23 000 000,00 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на користь Державного підприємства "Укрвугілля" - 65 304 965,31 грн залишку основного боргу, 10 000 000,00 грн пені, 2 012 817,91 грн як 3% річних, 8 129 681,24 грн інфляційних втрат та 939 400,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано наявністю підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 10 000 000,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "УКРВУГІЛЛЯ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі №925/801/23 в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 500 000,00 грн пені та прийняти у цій частині нове рішення про задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно визнані встановленими обставини, які підлягали доказуванню та надано неправильну правову оцінку обставинам, внаслідок чого зроблені помилкові висновки. При цьому скаржник стверджував, що обставини, на які послався відповідач, не є винятковими, оскільки відповідач, укладаючи договір підтвердив свою згоду з його умовами і взяв на себе зобов?язання щодо їх виконання; під час укладання договору відповідач знав про введення воєнного стану та наявність ризику обстрілів, знав що в країні діє воєнний стан, і мав врахувати всі ризики платоспроможності кінцевих споживачів послуг, що надаються відповідачем. До того ж, апелянт зазначив, що поведінка відповідача протягом виконання договору свідчить про те, що відповідач не вживав усіх можливих заходів для виконання договору, добровільно не усував порушення зобов'язань в найкоротші строки, здійснив часткове погашення заборгованості тільки після подання позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 апеляційну скаргу у справі №925/801/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2023, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/801/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023, справу №925/801/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/801/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №925/801/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "УКРВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі №925/801/23 та призначено судове засідання на 19.03.2024.
Через підсистему "Електронний суд" 04.03.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі ДП "УКРВУГІЛЛЯ", просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання 19.03.2024 з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01.04.2022 між приватним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" (далі - Покупець, відповідач по справі) та Державним підприємством "Укрвугілля" (далі - Постачальник, позивач у справі) було укладено договір поставки вугілля № 01/2022-ЧХВ ( а.с. 45-50, том 1), у відповідності до якого Постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність Покупця вугільну продукцію (далі-Вугілля) в строки, у кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в цьому договору ( п. 1.1. договору).
Загальний орієнтовний об'єм Вугілля, який Постачальник зобов'язаний поставити за цим договором з 01.04.2022 по 01.04.2023 складає 240 000, 00 (двісті сорок тисяч ) тон (щомісячна поставка - 20 000,00 тон) ( п. 1.2 договору).
Загальна вартість договору орієнтовно складає 1 008 000 000 (один мільярд вісім мільйонів ) грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ -168 000 000 (сто шістдесят вісім мільйонів) грн. ( п. 1.3. договору).
04.04.2022 року між Сторонами була укладена Додаткова угода № 1 (а.с. 51, том 1), якою п. 2.9 Договору змінено і викладено в новій редакції згідно з якою, "вугілля вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем з дати, яка збігається із датою відвантаження визначеної відповідно до п. 2.1.4. Усі ризики втрати або пошкодження Вугілля (або його частини) переходять від Постачальника до Покупця з дати прийняття його Покупцем на залізничній станції відправлення.
Право власності на Вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома Сторонами Договору відповідних актів приймання-передачі вугільної продукції.
На підставі даних кількості та якості Вугілля, що зазначені у відповідних Актах звіряння кількості та якості, Постачальник з дотриманням розділу 4 цього Договору складає, підписує зі свого боку та надає Покупцю два примірника Акту приймання - передачі вугільної продукції".
Відповідно до п. 2.1.4. Договору Сторони обумовлюють, що під датою відвантаження розуміється дата вказана у відбитку штампа залізничної станції відправлення "Укрзалізниці" на залізничній накладній (квитанції), що свідчить про приймання вантажу до перевезення.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (зазначений у цьому Договорі або у відповідному письмовому зверненні Постачальника) у вигляді 90% попередньої оплати вартості узгодженої партії вугілля до відвантаження, що підлягає поставці Постачальником за цим Договором.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Покупець оплачує Постачальнику 10% вартості поставленої та прийнятої партії вугілля, узгодженої у відповідному Акті приймання-передачі вугільної продукції, що не включає в себе залізничний тариф на перевезення вугілля, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі вугільної продукції.
Сторони дійшли згоди, що вартість провізної плати та додаткових зборів за перевезення вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення, а також витрати на оплату експедиційних послуг сплачує Покупець (пункт 2.3. Договору).
На Покупця покладається оплата вартості перевезення залізницею Вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення (п. 5.5. договору).
16.10.2022 між Сторонами була укладена Додаткова угода № 4 (а.с. 52, том 1), якою пункт 5.1. Договору змінено та викладено в новій редакції, а саме: оплата вартості вугілля здійснюється Покупцем на підставі підписаних Сторонами Актів приймання-передачі вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання відповідних Актів приймання-передачі вугілля.
Договір не визнавався недійсним, доказів його нікчемності чи розірвання за згодою сторін суду не подано. Договір сторонами виконувався.
На виконання умов договору позивач відвантажив, а відповідач прийняв вугілля в кількості 88 344,627 тонн на загальну суму 406 013 315, 21 грн з ПДВ. Вартість доставки 88 344,627 тонн вугілля до відповідача становить 30 253 562, 34 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі вугілля, актами відшкодування вартості доставки вугілля, актами звіряння взаєморозрахунків, а також первинними бухгалтерськими документами.
Таким чином, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем вугілля з урахуванням вартості доставки вугілля становить 436 266 877,55 грн з ПДВ.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Виходячи зі змісту статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статей 525, 530, 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).
За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату за поставлене вугілля та його доставку в розмірі 347 961 912,24 грн.
У подальшому, в ході розгляду справи відповідач частково сплатив вартість поставленого йому вугілля на суму 23 000 000,00 грн, з чого слідує, що у цій частині провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком правомірно постановив ухвалу.
Доказів того, що відповідачем у повному обсязі виконано зобов'язання по сплаті поставленого вугілля за договором поставки вугілля № 01/2022 - ЧХВ від 01.04.2022 на суму 65 304 965,31 грн суду не надано.
Вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 65 304 965,31 грн задоволено місцевим судом у повному обсязі, та у цій частині сторонами спору рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 32 498 469,77 грн пені, 2 012 817,91 грн 3% річних та 8 129 681,24 грн інфляційних втрат.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Натомість, вимоги про стягнення пені задоволено частково.
Як уже було зауважено, позивач оскаржує рішення суду про часткове задоволення вимог про стягнення пені, а саме в частині відмови у стягненні 500 000,00 грн пені.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.4. договору передбачено, що за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін встановлення у цьому договорі, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення оплати поставленого позивачем товару за договором 01.04.2022 № 01/2022-ЧХВ становить 32 498 469,77 грн.
При цьому Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені на 90%, в обґрунтування чого відповідач посилався, зокрема, на скрутне фінансове становище в якому на даний час перебуває ПрАТ "Черкаське хімволокно", що зумовлено перебуванням України в стані війни з Російською Федерацією та низькими цінами на електроенергію, а також заходами спрямованими на зменшення навантаження на платоспроможність громадян.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на великий перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку оплати поставленого позивачем товару за договором 01.04.2022 № 01/2022-ЧХВ, враховуючи, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені є занадто великим (що становить 35% від розміру основної заборгованості за договором), присудження до стягнення якої у повному обсязі матиме наслідком покладання на відповідача надмірного тягаря та отримання позивачем невиправданого прибутку, враховуючи, що відповідач проводив сплату заборгованості на користь позивача також і в ході розгляду справи (що свідчить про його добросовісність), враховуючи залежність відповідача від сплати коштів за його послуги від населення та бюджетних установ, враховуючи соціальну значимість діяльності відповідача по безперервному наданню послуг з теплопостачання, необхідність проведення ремонтів для забезпечення функціонування системи теплопостачання, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, зумовлених порушенням відповідачем його господарських зобов'язань, погіршення фінансового стану, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 10 000 000,00 грн.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції про значний розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, є безпідставними, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Здійснивши зменшення штрафних санкцій господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Щодо ж тверджень апелянта про те, що зменшення судом першої інстанції належної до стягнення з Товариства пені до 10 000 000,00 грн є несправедливим, оскільки відповідач не надав наявних та допустимих доказів і не довів винятковість обставин, які дають суду право зменшити розмір пені саме на 69,23%, то колегія суддів з ними не погоджується і звертаючись до правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладено у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначає, що і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Натомість, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З обставин цього спору вбачається, що така оцінка була проведена судом першої інстанції, а відповідна мотивація викладена в судовому рішенні. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "УКРВУГІЛЛЯ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі №925/801/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "УКРВУГІЛЛЯ".
Матеріали справи №925/801/23 повернути Господарському суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.04.2024 після повернення з відрядження судді Кравчука Г.А. та виходу з відпустки судді Тарасенко К.В.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
К.В. Тарасенко