Справа № 748/5405/23 Головуючий у 1 інстанції Меженнікова С. П.
Провадження № 33/4823/397/24
Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП.
18 квітня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Костюченка П. Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Костюченка П. Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2024 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець ЗСУ, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, ОСОБА_1 , будучи за постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.07.2023 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та позбавленим права керування транспортними засобами за керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинене повторно протягом року, повторно протягом року, 21 грудня 2023 року в 00 годин 57 хвилин, на 7 км автодороги Р-59 Чернігів - Пакуль - КПП Славутич біля с. Киїнка Чернігівського району та області, керував автомобілем «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Крім того, 21 грудня 2023 року в 00 годин 57 хвилин, на 7 км автодороги Р-59 Чернігів - Пакуль - КПП Славутич біля с. Киїнка Чернігівського району та області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
З огляду на положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, місцевий суд об'єднав матеріали справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, в одне провадження.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Костюченко П. Ю. просить поновити строк на апеляційне оскарження, як пропущений з поважних причин, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у діях останнього складу адміністративних правопорушень.
Мотивує тим, що 21.12.2023 в 00 год. 57 хв., на 7 км автодороги Р-59 Чернігів - Пакуль - КПП Славутич біля с. Киїнка Чернігівського району та області, ОСОБА_2 керувала автомобілем «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 . В автомобілі разом знаходились в якості пасажирів її син - ОСОБА_1 та знайомий сина - ОСОБА_3 .
Коли під'їхали до блокпосту № 13, розташованому на перехресті біля с. Киїнка, їх зупинили військові для перевірки документів, після чого виник конфлікт. Після суперечок військові викликали поліцейських.
Коли приїхали працівники поліції, то автомобіль «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 був припаркований до узбіччя, хто саме був за кермом вони не бачили, а тому підстав для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП , у них не було.
Вказує, що розписка ОСОБА_4 , який зобов'язався доставити транспортний засіб, нічого не підтверджує, хто керував транспортним засобом.
Свідок ОСОБА_5 , який на той час ніс службу на блокпосту та зупинив автомобіль, спровокував конфліктну ситуацію, а після цього викликав працівників поліції та навів наклеп на ОСОБА_1 , що нібито останній був за кермом, але крім нього свідків даної події чомусь не знайшлось.
З приводу відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння можна пояснити тим, що за кермом він не був, а тому і не зобов'язаний проходити медичний огляд на місці зупинки на стан сп'яніння, а навпаки він пояснював, що вживав алкогольні напої.
Щодо постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.07.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, вказує, що ОСОБА_1 ніякої постанови не отримував, оскільки він є військовослужбовцем та з червня 2023 року знаходився в зоні бойових дій.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Костюченко П. Ю. підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її з викладених у ній підстав. Зокрема ОСОБА_1 пояснив, що він після поранень і контузій проходить лікування в госпіталі, керувати транспортним засобом не може, посвідчення водія він не отримував. Так само як і його матір, проте вміють керувати транспортними засобами. Його вітчим загинув, вони з другом його пом'янули. Автомобіль, на якому везла їх з другом його мати належить ОСОБА_6 , мачусі покійного вітчима.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Костюченка П. Ю., переглянувши відеозапис, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню.
За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Враховуючи, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав рекомендованим листом лише 15.03.2024, що підтверджується особистим підписом про вручення на зворотному повідомленні, а тому наявні підстави для поновлення захиснику строку на оскарження.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що до блокпосту, розташованому на перехресті біля с. Киїнка приїхали працівники поліції та почали з'ясовувати що сталося. ОСОБА_1 пояснив, що він не водій, керувала його мати, а проїжджаючи блок пост їх зупинили військові для перевірки документів та з якими у нього виник конфлікт, тому вони його обмовили, вказавши працівникам поліції, що керував автомобілем саме ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в присутності поліцейських категорично заперечував, що керував автомобілем. Вказав, що він двічі контужений, тільки вийшов з госпіталю, оскільки був поранений. Не заперечував того, що він разом з ОСОБА_3 вживали спиртні напої, поминали батька та брата. Автомобілем він не керував, керувала мати.
На відеозапису не зафіксовано руху автомобіля, керування якого ставиться у провину ОСОБА_1 .
Хто був водієм зупиненого на 7 км автодороги Р-59 Чернігів - Пакуль - КПП Славутич біля с. Киїнка Чернігівського району та області, автомобіля «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 , поза розумним сумнівом не було встановлено.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи у місцевому суді була допитана як свідок ОСОБА_2 яка пояснила, що ОСОБА_1 є її сином. У той день ОСОБА_3 зі своїм знайомим водієм на машині останнього привезли сина із шпиталю додому. Після чого водій поїхав, а ОСОБА_3 залишився. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 випили, так як давно не бачилися, і пом'янули батька. Оскільки син та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої, а останньому необхідно було додому, вона вирішила його відвезти додому, у с. Павлівка. Водійських прав вона не має, іспит з водіння не здавала. Курси водіння також не закінчувала, і на даний час не навчається. Але вона давно водить машину, її вчив чоловік. На блокпосту, у її сина виник конфлікт з військовими, і ті сказали, що викличуть поліцію та скажуть, що за кермом перебував саме її син.
Пояснення свідка ОСОБА_2 є послідовними, повністю узгоджуються між собою та будь-яких сумнівів у їх достовірності у суду апеляційної інстанції, не виникає.
З огляду на те, що ОСОБА_7 ніколи не одержував посвідчення на право керування транспортним засобом, його мати ОСОБА_2 , яка була на блок посту разом із сином і його товаришем на час приїзду поліції, також могла без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керувати автомобілем, зупинений на блок-посту автомобіль належить третій особі, доводи ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем, а це робила його матір, нічим не спростовані.
Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності провини, передбачені ст. 63 Конституції України, вимагають, щоб винуватість особи у вчиненні правопорушення була доведена належними та достатніми доказами для висновку про винуватість особи у вчиненні правопорушення, чого із матеріалів даної справи не вбачається.
Як під час складання протоколів про адміністративні правопорушення поліцейськими, так і під час судового розгляду справи, не було забезпечене всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Зокрема, суд не звернув уваги, що поліцейські допитали військових з блок посту, де один зупиняв автомобіль, а інший надав письмові пояснення зі слів першого, що зупинка, а також відеозйомка проводилися в нічний час, коли обмежена видимість, при наявності в автомобілі трьох осіб, була вибрана в якості водія тільки одна особа ОСОБА_1 , який заперечував факт керування, не були допитані як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які б надали пояснення, хто керував автомобілем.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника адвоката Костюченка П. Ю. задовольнити.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушень.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець